Постанова

від 28.11.2019 по справі 908/1782/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 908/1782/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Озерчук М.М.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріана Компані"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Л.М. Білецька, судді: Ю.Б. Парусніков, А.Є. Чередко) від 16 .0 9.2019

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний інвестиційний Центр"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріана Компані")- Горецька М.В., адвокат,

представник боржника - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1 27.09.2018 Господарський суд Запорізької області ухвалив відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний інвестиційний Центр" (далі - Боржник) в порядку норм статті 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, відкрити процедуру санації з призначенням керуючим санацією директора Боржника - Джух Ю.М. та розпорядником майна Боржника - арбітражного керуючого Реверука П.К.

1.2 23.01.2019 голова комітету кредиторів Боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріана Компані" (далі - Кредитор) подало клопотання про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке мотивоване вирішенням 22.01.2019 на засіданні комітету кредиторів Боржника, обраного на загальних зборах кредиторів, уповноважити голову комітету кредиторів звернутись до суду із клопотанням про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Реверука П.К.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 07.02.2019 Господарський суд Запорізької області ухвалив постанову про задоволення клопотання голови комітету кредиторів, припинення санації Боржника, повноважень керуючого санацією та розпорядника майна, визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Реверука П.К.

2.2 Рішення суду мотивоване відсутністю погодженого з комітетом кредиторів плану санації Боржника, неукладенням мирової угоди у справі, відсутністю у Боржника активів, за рахунок яких можливо погасити кредиторську заборгованість, внаслідок чого Боржник неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. В частині призначення ліквідатора рішення мотивоване оформленою клопотанням пропозицією комітету кредиторів щодо призначення ліквідатором арбітражного керуючого Реверука П.К.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1 16.09.2019 Центральний апеляційний господарський суд постановив задовольнити апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві, скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 07.02.2019, а провадження у справі про банкрутство Боржника закрити.

3.2 Рішення суду мотивовано безпідставністю відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника з огляду на відсутність у нього майна для покриття судових витрат, оскільки Боржником не надані докази на підтвердження наявності у нього активів, достатніх для покриття судових витрат, пов`язаних зі здійсненням провадження у цій справі, не відображенням у фінансовому звіті Боржника грошових коштів, за рахунок яких було сплачено судовий збір за подання заяви про порушення провадження у цій справі. Висновки в частині безпідставності відкриття ліквідаційної процедури у справі мотивовані порушенням встановленого законом порядку проведення інвентаризації майна боржника - одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи.

4. Встановлені судами обставини

4.1 Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається Боржник перебував на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (том 1 аркуш справи 9).

4.2 22.01.2019 відбулися збори комітету кредиторів Боржника, на яких прийнято рішення клопотати перед господарським судом про припинення процедури санації Боржника, визнання його банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Реверука П.К.

Рішення оформлено протоколом №22/01/19-К від 22.01.2019.

4.3 Погоджений комітетом кредиторів план санації на дату проведення підсумкового судового засідання не наданий, мирова угода не укладалась.

4.4 Боржник не має активів за рахунок яких можливо погасити кредиторську заборгованість.

4.5 Боржник не надав доказів на підтвердження наявності активів, достатніх для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

В фінансовому звіті не відображено існування у Боржника грошових коштів, за рахунок яких було оплачено судовий збір (за подання заяви про порушення провадження у цій справі) в сумі 17 620 грн. 00 коп. (квитанція №П16579 від 31.08.2018).

4.6 Інвентаризація майна Боржника була проведена одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 10.10.2019 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019, відхилити апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві, а постанову Господарського суду Запорізької області від 07.02.2019 про визнання Боржника банкрутом залишити без змін.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Апеляційний суд незаконно здійснив апеляційне провадження у справі за скаргою - Головного управління ДФС у м. Києві, оскільки ця особа подала апеляційну скаргу з недоліками (не направило копії апеляційної скарги сторонам), не виправило ці недоліки на вимогу апеляційного суду, що позбавило сторін у справі вчасно подати відзив на апеляційну скаргу.

6.2 Головне управління ДФС у м. Києві пропустило строки на апеляційне оскарження та не є учасником провадження у цій справі, так як заявник апеляційної скарги не заявляв кредиторські вимоги до Боржника у цій справі, не є контролюючим органом стосовно Боржника, яким є Головне управління ДФС у Запорізькій області - за місцем державної реєстрації Боржника, за результатами проведеної контролюючим органом перевірки у Боржника відсутня заборгованість перед бюджетом, а про порушення справи про банкрутство контролюючий орган був повідомлений вчасно.

7. Касаційне провадження

7.1 Суд не бере до уваги письмові пояснення Кредитора до касаційної скарги з огляду на подання Кредитором цих пояснень як доповнень до власної касаційної скарги 26.11.2019, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження (стаття 288 та частина 1 статті 298 ГПК України), без клопотання про поновлення строку для вчинення цієї процесуальної дії.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо прав контролюючого органу у справі про банкрутство

8.1 Відповідно частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; зокрема, державні органи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 254 цього кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частинами першої та четвертою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

8.2 Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до учасників у справі про банкрутство належать у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

8.3 Частиною 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пункт 19-1.1.1 частини 19-1.1 цієї статті); звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (пункт 19-1.1.45 частини 19-1.1 цієї статті).

Згідно нормами частини 19-3.1. статті 19-3 цього кодексу державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб-платників податків, Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Пунктом 20.1.43. частини 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що - контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до частини 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно з частиною 78.1 статті 78 цього кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пункт 78.1.7 частини 78.1 цієї статті).

За змістом наведених норм контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

8.4 Пунктом 10.13. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі -Порядок) передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи - підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Відповідно до пункту 10.14. Порядку після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до:

- закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов`язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата;

- повернення надміру сплачених платежів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, у разі якщо до кінця бюджетного періоду спливає строк повернення або відшкодування і відповідно висновки щодо відшкодування виконані в повному обсязі;

- закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов`язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі) іншим контролюючим органом.

8.5 Відповідно до Положення про Головне управління ДФС у місті Києві, затвердженого наказом ДФС № 80 від 01.02.2019, Головне управління ДФС у місті Києві є територіальним органом ДФС України, який підпорядковується ДФС України, є органом доходів і зборів та забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території міста Києва.

8.6 За змістом викладених норм здійснення перереєстрації суб`єкта господарювання - платника податків, що перебував на податковому обліку на території міста Києва, у разі зміни місцезнаходження цього платника з реєстрацією в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (поза межами території міста Києва, в іншу область тощо), а також подальше порушення в цьому ж бюджетному році за заявою суб`єкта господарювання - платника податків справи про банкрутство зумовлює проведення стосовно цього платника перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податкових платежів, яка має бути проведена Головним управлінням ДФС у місті Києві, як територіальним органом ДФС України, за яким до закінчення бюджетного періоду, у якому здійснена перереєстрація платника податків, зберігаються контролюючі функції стосовно платника, що перереєструвався, зокрема, у частині завершення процедур адміністрування.

8.7 Враховуючи викладене та встановлені апеляційним судом обставини щодо перебування товариства Боржника на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (пункт 4.1) з подальшою перереєстрацією цієї особи в вересні 2018 року у Запорізьку область (відомості про що надані ГУ ДФС у м. Києві згідно із апеляційною скаргою у цій справі, скаржником не спростовані, а навпаки підтверджені шляхом додання до касаційної скарги відомостей про реєстраційні дані Боржника), а також факт звернення Боржника із заявою про порушення цієї справи про банкрутство в вересні 2018 року (пункт 1.1), тобто в тому ж бюджетному році, у якому відбулась зміна податкової адреси Боржника, Суд дійшов висновку про наявність у Головного управління ДФС у м. Києві контролюючих функцій стосовно Боржника до кінця бюджетного року, у якому Боржник звернувся із заявою про порушення цієї справи про банкрутство, оскільки цей факт зумовлює обов`язок вказаного контролюючого органу здійснити в силу вимог пункту 78.1.7 частини 78.1 статті 78 ПК України, документальну позапланову податкову перевірку за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових платежів юридичною особою-Боржником та сформувати дані про його податковий борг.

У зв`язку із цим Головне управління ДФС у м. Києві має процесуальне право заперечувати судові рішення у цій справі про банкрутство, у тому числі і право на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду про визнання Боржника банкрутом в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки введення ліквідаційної процедури на стадії санації Боржника-платника податків, що здійснюється його керівником (стаття 94 Закону про банкрутство), може мати наслідком припинення його господарської діяльності та погашення його податкових зобов`язань перед державою за недостатністю у боржника активів для їх задоволення.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що послідовно викладена щодо права контролюючих органів на оскарження судових рішень у справах про банкрутство, провадження у яких здійснюється за особливостями, передбаченими статтею 94 Закону про банкрутство, у постановах від 21.02.2018 у справі №904/809/17, від 14.03.2018 у справі №904/1853/17 та від 14.11.2019 у справі № 908/2480/18.

8.8 Звернувшись із апеляційною скаргою у цій справі на постанову про визнання боржника банкрутом, Головне управління ДФС у м. Києві реалізувало своє право контролюючого органу на звернення до суду з метою захисту інтересів держави щодо отримання належних до сплати боржником податкових платежів до державного бюджету.

8.9 Дійшовши викладених висновків, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 6.1, 6.2).

Щодо особливостей відкриття провадження у справі про банкрутство для проведення санації керівником боржника

8.10 Стаття 1 Закону про банкрутство визначає банкрутство як визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможність - неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

8.11 Відповідно до частини 4 статті 11 цього Закону (норми якої є універсальними та встановлюють єдині вимоги до заяви боржника про порушення справи про банкрутство) боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

8.12 Нормами частини першої статті 28 Закону про банкрутство санація визначена як система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

В статті 29 цього закону наведені вимоги до плану санації та до його змісту.

Відповідно до частини 6 статті 29 Закону про банкрутство план санації вважається схваленим, якщо він підтриманий на засіданні комітету кредиторів більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

Частиною 7 цієї статті Закону про банкрутство передбачено, що комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати його до господарського суду; відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про усунення арбітражного керуючого від виконання ним обов`язків керуючого санацією та про призначення нового керуючого санацією в порядку, встановленому цим Законом. Зазначене рішення має містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації.

Схвалений комітетом кредиторів план санації (зміни до нього) та протокол засідання комітету кредиторів про введення процедури санації подаються арбітражним керуючим до господарського суду.

Рішення комітету кредиторів мають бути обґрунтованими, містити викладення обставин та підстав, якими керувалися кредитори під час їх прийняття.

8.13 Нормами статті 94 Закону про банкрутство передбачені особливості щодо передумов для порушення справи про банкрутство за заявою боржника з метою проведення санації його керівником до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство.

Частиною першою цієї статті Закону про банкрутство передбачено, що керівник боржника має право подати в порядку, встановленому цим Законом, заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

- за наявності рішення органу, до повноважень якого згідно із законодавством або установчими документами боржника віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у разі якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноважень якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;

- за наявності плану санації та письмової згоди всіх забезпечених кредиторів, а також кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50 відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санацією керівника боржника.

Відповідної до частини другої статті 94 Закону про банкрутство для проведення санації боржника його керівником з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

8.14 Згідно з нормами частини третьої статті 94 Закону про банкрутство підготовче засідання суду, у якому здійснюється перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, проводиться у місячний строк з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

За результатами розгляду обґрунтованості вимог заявника до боржника господарський суд виносить ухвалу про: відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначення розпорядника майна в порядку, встановленому цим Законом, та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею; відмову у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство. У разі пред`явлення боржником недостовірних відомостей про майнові активи боржника або неможливість відновлення платоспроможності згідно з планом санації можливе введення процедури ліквідації.

8.15 За змістом викладених норм одна із особливостей при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 94 Закону про банкрутство полягає в тому, що передумовою проведення санації його керівником та порушення/відкриття провадження у справі про банкрутство за особливостями, передбаченими нормами цієї статті, є обов`язкова згода кредиторів на впровадження плану санації боржника, що додається керівником боржника до заяви про порушення справи про банкрутство.

За змістом норм частин другої та третьої статті 94 Закону про банкрутство дослідження відповідності, обґрунтованості та вмотивованості цієї згоди, у розумінні частини 7 статті 29 Закону про банкрутство, суд здійснює на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство.

8.16 Водночас передбачені статтею 94 Закону про банкрутство особливості щодо передумов для порушення справи про банкрутство з метою здійснення провадження санації боржника його керівником враховуються та застосовуються разом із загальними передумовами, що передбачені універсальними нормами цього закону, в частині, в якій не врегульовані та не суперечать наведеними особливостями, та сукупно складають предмет спору у справі про банкрутство, що ініційована за заявою боржника з метою здійснення провадження санації його керівником.

8.17 Відповідно до частини 7 статті 16 Закону про банкрутство суд відмовляє у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо, зокрема: заявником не доведено наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Отже, за змістом статті 11, частини 7 статті 16 Закону про банкрутство ненадання документів, що підтверджують підстави для ініціювання справи про банкрутство та мають в обов`язковому порядку бути додані до заяви про порушення справи про банкрутство, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в пункті 10.15 постанови від 22.01.2019 у справі № 910/11946/18

А тому, з урахуванням наведених положень статті 94 Закону про банкрутство відсутність або недотримання будь-якої із передумов для порушення справи про банкрутство за правилами цієї статті Закону про банкрутство (чи то особливих, чи то загальних) виключає існування підстав для відкриття провадження у цій справі та можливість здійснення судом провадження у справі про банкрутство.

8.18 Враховуючи викладене, а також встановлені апеляційним судом та не спростовані скаржником обставини ненадання Боржником доказів наявності активів, достатніх для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у цій справі, а також невідображення у фінансову звіті відомостей про існування у Боржника грошових коштів, за рахунок яких було оплачено судовий збір (за подання заяви про порушення провадження у цій справі про банкрутство) в сумі 17 620 грн. 00 коп. (квитанція №П16579 від 31.08.2018) (пункт 4.5), Суд погоджується із висновками апеляційного суду про безпідставність відкриття судом першої інстанції провадження у справі про банкрутство Боржника в силу імперативних норм частини 4 статті 11 та частини 7 статті 16 Закону про банкрутство з огляду на відсутність у Боржника майна для покриття судових витрат.

При цьому Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 21.02.2018 у справі № 904/809/17, від 14.03.2018 у справі № 904/1853/17, від 22.03.2018 у справі № 904/5469/17, від 14.11.2019 у справі № 908/2480/18.

8.19 Поряд з викладеним Суд вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину оскаржуваної постанови апеляційного суду, вказавши про таке.

Місцевий суд, ухвалюючи рішення про відкриття провадження у цій справі за особливостями, передбаченими статтею 94 Закону про банкрутство, всупереч вимогам в статті 29 цього закону, між тим не встановив обставин відповідності рішення кредитора ТОВ "Аріана Компані" (вимоги якого перевищують 50 відсотків кредиторської заборгованості Боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку) зі згодою на впровадження поданого Боржником плану санації вимогам частини сьомої цієї статті, а саме обставин вмотивованості цього рішення, ухвалення його Кредитором на підставі аналізу умов санації в поданому Боржником плану санації на предмет досягнення поставленої мети, а також обставин, що це рішення містить підстави, якими керувався Кредитор під час його прийняття.

8.20 Незаконність відкриття провадження у справі про банкрутство через відсутність (недоведення) підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство), враховуючи специфіку порушення справи про банкрутство за заявою боржника з метою проведення його керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство (пункти 8.13-8.16 цієї постанови), створює перешкоди для подальшого провадження у цій справі та виключає застосування до боржника передбачених Законом про банкрутство процедур.

Законом про банкрутство не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено відсутність підстав для порушення/відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому судам у таких випадках слід закривати провадження у справі на підставі статті 83 Закону (за відсутності інших підстав для такого закриття) та пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).

Суд звертається до правових позиції, викладених Верховних Судом в постановах від 18.10.2018 у справі № 910/12918/15 та від 05.02.2019 у справі № 911/248/16.

8.21 Окрім викладеного, стосовно ухваленої постанови про визнання Боржника банкрутом, слід додати таке.

За змістом норм частин третьої та п`ятнадцятої статті 94 Закону про банкрутство особливості підстав для завершення процедури санації у справі, порушеної в порядку, передбаченому нормам цієї статті, полягають в тому, що:

- у разі пред`явлення боржником недостовірних відомостей про майнові активи боржника або неможливість відновлення платоспроможності згідно з планом санації можливе введення процедури ліквідації;

- у разі невиконання плану санації боржника або якщо стає очевидним, що виконання плану санації боржника не приведе до відновлення його платоспроможності, процедура банкрутства здійснюється відповідно до цього Закону, про що господарський суд виносить ухвалу.

8.22 Водночас, місцевий суд, ухвалюючи постанову про припинення процедури санації, визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, наведеного не врахував, та не встановив обставин, які згідно з нормами частин третьої та п`ятнадцятої статті 94 Закону про банкрутство є підставою для введення процедури ліквідації Боржника.

8.23 Враховуючи викладене, а також встановлені апеляційним судом обставини проведення неналежним чином інвентаризації майна Боржника (пункт 4.6), Суд погоджується із висновками апеляційного суду про скасування постанови місцевого суду через її ухвалення за наявності порушень під час відкриття провадження у цій справі в частині обов`язкових передумов та ознак, за яких порушується та здійснюється провадження у справі із застосуванням процедури, передбаченої статті 94 Закону про банкрутство, а також з висновками про закриття провадження у цій справі про банкрутство.

8.24 У зв`язку із викладеним доводи скаржника щодо неправомірності скасування постанови суду першої інстанції про визнання Боржника банкрутом та закриття провадження у цій справі не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

8.25 Висновки апеляційного суду про скасування постанови місцевого суду про визнання Боржника банкрутом, з урахуванням їх доповнення мотивами, наведеними в цій постанові, зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріана Компані" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 908/1782/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк