Рішення

від 02.12.2019 по справі 673/1336/19

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/903/2019

673/1336/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Жмеринська районна державна адміністрація, відділ у Жмеринському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Лисогірська сільська рада Жмеринського району Вінницької області про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила постановити рішення про визнання за нею права в порядку спадкування на земельну частку (пай), що розташована на території Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги аргументовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай), розміром 2,10 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та належала померлому ОСОБА_4 на підставі Сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ВН № 0140911, виданий розпорядженням Жмеринської районної державної адміністрації № 171 від 17 липня 1997 року.

Позивач вказала, що 18.09.2019 у відповідь на її звернення до Жмеринської районної державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини після смерті батька, постановою нотаріуса їй було відмовлено в оформленні спадщини у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), проте документ про право на земельну ділянку було втрачено, в зв`язку з чим подане відповідне оголошення в газету про його втрату. Окрім того, право ОСОБА_4 на вищевказаний сертифікат на право на земельну частку (пай) зазначенні в розпорядженні Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області № 498 від 18.07.2007.

Позивач зазначила, що вона як дочка померлого являється спадкоємицею першої черги спадкування. Крім неї також спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 являються його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в свою чергу не мають можливості довести свої родинні стосунки з батьком ОСОБА_4 , а тому інші спадкоємці першої черги відсутні. Також з Витягу зі спадкового реєстру № 5758876 від 18.09.2019 їй стало відомо, що померлим ОСОБА_4 , ще при житті у Лисогірськійц сільській раді Жмеринського району Вінницької області було складено заповіт, місцезнаходження якого їй невідоме. Спадкова справа не заводилась, із заявою про прийняття спадщини позивач не зверталась, адже померлий ОСОБА_4 проживав до дня своєї смерті в АДРЕСА_1 , разом з нею в одному будинку, де вони спільно вели господарство та займались повсякденними справами, а після смерті батька вона займалась організацією його поховання. Позивач фактично вступила в управління та володіння усім майном її померлого батька відразу після його смерті в 2000 році, а отже вважає себе такою, що прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 .

02.12.2019 позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала подану нею позовну заяву з підстав викладених вище та просила її задовольнити. Додатково пояснила, що після смерті батька вона фактично прийняла спадщину вступивши у володіння та розпорядження майном померлого відразу після його смерті. Правовстановлюючі документи на вищевказану земельну ділянку відсутні.

Заперечення відповідачів.

Відзиву на позов відповідачі не подавали.

02.12.2019 в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 до нього про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування визнав повністю, батько до дня своєї смерті проживав разом з позивачем, яка і доглядала за ним та займалась організацією поховання. В зв`язку з тим, що він як і його брат ОСОБА_3 записані на прізвище матері вони не мають можливості підтвердити родинні відносини з померлим батьком.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, вказав, що сертифікат на земельну частку (пай) на ім`я їх батька був втрачений, а тому нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підтвердив, що батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня своєї смерті проживав разом з позивачем, яка доглядала за ним та вступила в управління та володіння усім майном померлого батька відразу після його смерті.

Представник третьої особи на стороні відповідача Жмеринської районної державної адміністрації належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи, письмові пояснення по суті позовних вимоги не надав.

Представник третьої особи на стороні відповідача Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області в судове засідання не з`явився. В заздалегідь поданій до суду заяві Лисогірський сільський голова Очеретна О.М. просила розгляд справи проводити у відсутність представника, позовні вимоги ОСОБА_1 визнала повністю та не заперечувала щодо винесення рішення у справі.

Представник третьої особи на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, надавши до суду пояснення на позовну заяву за підписом начальника Відділу Ю. Козак, відповідно до яких просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог з підстав того, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України.

Відповідності до частини 3 ст. 211 та пункту 1 частини 3 ст. 223 ЦПК України, за погодження з сторонами судовий розгляд справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів у відсутність третіх осіб.

Історія справи.

31.07.2019 позивач звернулась з вищевказаним позовом до Деражнянського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою судді Деражнянського районного суду Хмельницької області від 01.08.2019 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кальнянської та Лисогірської сільських рад про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування передано за підсудністю на розгляд Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

11.09.2019 ухвалою судді позовна заява залишена без руху, надано строк для усунення недоліків.

20.092019 - недоліки вказані в ухвалі від 11.09.2019 усунені, в зв`язку з чим ухвалою судді від 02.10.2019 справа призначена до підготовчого судового засідання на 28.10.2019. Витребувано у Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області копію заповіту № 38, посвідченого секретарем Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області 20.08.1996 року.

24.10.2019 до суду надійшла копія заповіту.

25.10.2019 від представника третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшли письмові пояснення на позовну заяву.

28.10.2019 ухвалою суду підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду на 02.12.2019. Витребувано у Жмеринської районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.11.2019 з Жмеринської районної державної нотаріальної контори до суду надійшла інформація про відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кельня Деражнянського району Хмельницької області (а.с.34).

Згідно копії газети ОСОБА_5 газета було опубліковано оголошення, а саме втрачений сертифікат на земельну частку (пай) вважати недійсним . (а.с.35).

Згідно копії архівного витягу розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 18.07.2007 року № 498 та списку померлих власників земельних часток (паїв), спадкоємцям яких будуть передаватись у власність земельні ділянки на території Лисогірської сільської ради після оформлення спадщини у встановленому законом порядку за ОСОБА_4 рахується номер рядка 37, номер земельної ділянки (паю) 253, загальною площею 2,0805 га (а.с.36).

Як вбачається з довідки Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.10.2015 року № 606 сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН №0140911, площею 2,10 умовних кадастрових га, вартістю 58992,44 грн. зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 1313 від 03.01.2000 с. Лисогірка КСП Поділля , виданий розпорядженням Жмеринської районної державної адміністрації № 171 на ім`я ОСОБА_4 - втрачено. Відповідно до розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації за ОСОБА_4 закріплена земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 2,0805 га. Грошова оцінка земельної частки (паю) становить 51185,58 грн. Право на дану земельну частку (пай) може бути успадковане (а.с.37).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с.38).

Батьками ОСОБА_8 зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.39).

Згідно копії довідки Виконавчого комітету Лисогірської сільської ради від 27.05.2019 № 256 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , який постійно проживав та був зареєстрований в с. Лисогірка Жмеринського району Вінницької області, вступивши в фактичне управління майном померлого, розпоряджалися домашніми та особистими речами померлого в серпні 2000 року (а.с.40).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Кальнянської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області ОСОБА_1 . проводила поховання свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і до дня смерті дійсно постійно проживали разом і вели спільне господарство (а.с.42).

Як вбачається з копії постанови Жмеринської районної державної нотаріальної контори від 18.09.2019 № 1661/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), розташовану на території Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, яка залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.43).

Згідно копії Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) / Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відсутня. Заповіт зареєстрований під № 38250534, чинний (а.с.44,45,82).

Відповідно до копії заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Лисогірської сільської ради народних депутатів Жмеринського району Вінницької області Бронз Д.Ф. вразі своєї смерті заповідав належний йому жилий будинок з господарським спорудами, що знаходиться в с. Лисогірка Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_10 (а.с.72)

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом і ніким не оспорюються.

До вищевказаних цивільних правовідносин, слід застосовувати нормативно-правові акти на час їх виникнення.

Згідно з ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні, позив прийняв спадщину у відповідності до ст. 549 ЦК УРСР, шляхом вступу в фактичне володіння та управління спадковим майном.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року ( 561-12) , Указу Президента України від 08.08.1995 N 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з положеннями ст. 5 ЗК України ( в редакції 1990 р.), який діяв на час виникнення правовідносин, земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно з положеннями ст. 6 цього Кодексу, однією із підстав набуття права власності на земельні ділянки - одержання їх у спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Кодексу, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 23 цього Кодексу, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 N 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", зокрема: п. 2. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю; п.5. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією; п.6. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦК УРСР, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Згідно з ст. 560 ЦК УРСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 561 ЦК УРСР, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Згідно абзацу 2 п. 8 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001, члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. У разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Такої позиції притримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013.

У постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування 30.05.2008 № 7 роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Зазначається, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають (абзац 2, 3 п. 23).

Отже, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, то у цьому випадку виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1.).

Що стосується питання пропуску позивачем ОСОБА_1 строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, слід зазначити, що ЦК УРСР 1963 року, як і Цивільний кодекс України не обмежують строк для отримання свідоцтва про право на спадщину. Тому ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті свого батька вступивши в фактичне володіння та розпорядження майном померлого, не була обмежена в часі для оформлення її спадкових прав, а тому судом не встановлено підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки такий позивачем ОСОБА_1 пропущено не було.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 цієї Статті, перелік яких є необмежений.

На аналогічні норми законодавства посилалась і позивач у своєму позові.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд вважає, що позивачем обрано правильний спосіб захисту про визнання права на земельну частку (пай) після смерті батька, який за життя набув права на земельну частку (пай), отримав сертифікат, який був втрачений, і законом не передбачено способу видачі його дубліката на померлого. Позивачем в підтвердження заявлених вимог надано належні та допустимі докази, яких достатньо суду, що б дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування і, відповідно, щодо задоволення позову.

Судові витрати слід залишити за позивачкою, як вона того просила.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 5, 7, 10-13, 76-82, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право в порядку спадкування на земельну частку (пай), що рахується за її батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме № 253 площею 2,0805 га, що розташований на території Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, який попередньо був закріплений за покійним під час життя на підставі сертифікату серії ВН №0140911 і мав площу 2,10 умовних кадастрових га.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ), Лисогірська сільська рада Жмеринського району (місцезнаходження: 23116, Вінницька область, Жмеринський район, с. Лисогірка, вул. Центральна, 8, ЄДРПОУ 20092270), Жмеринська районна державна адміністрація Вінницької області (місцезнаходження: 23100, місто Жмеринка Вінницької області, вул. Б. Хмельницького, 14, ЄДРПОУ 03084227), відділ у Жмеринському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ЄДРПОУ 39767547).

Суддя: А.М. Заярний

Дата складання повного судового рішення: 06.12.2019