Рішення

від 02.12.2019 по справі 522/20563/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/1325/19

Справа № 522/20563/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МСС Медіа , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна про визнання правочину недійсним та відміну державної реєстрації права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся 02.11.2016 року до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю МСС Медіа , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, в якому просить визнати не дійсним правочин по відчуженню квартири АДРЕСА_1 , укладений ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю МСС МЄДІЯ , код ЄДРПОУ 38063486. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 717011051101, номер запису про право власності: 17002856; відмінити державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 на Товариство з обмеженою відповідальністю МСС МЄДІЯ , здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 717011051101, номер запису про право власності: 17002856.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 , належала за життя ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, однак склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр № 530, 531, відповідно до якого заповів позивачеві ОСОБА_1 (який є внуком померлого), все своє майно.

Крім того, ОСОБА_3 04.09.2015 року уклав з ОСОБА_2 договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В., реєстр. № 1007, відповідно до якого ОСОБА_2 набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказаний договір довічного утримання оспорений позивачем (справа № 522/10173/16-ц), в рамках якої апеляційним судом Одеської області 06.10.2016 року накладено арешт на вказану квартиру.

Однак, ОСОБА_2 , який був обізнаний з наявністю спору щодо права власності на вказану квартиру, 20.10.2016 року відчужив її на користь ТОВ МСС МЄДІЯ через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., яка провела реєстрацію даного правочину в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 717011051101, номер запису про право власності 17002856.

В даній квартирі зареєстрована неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак орган опіки та піклування не приймав участь під час відчуження вказаної квартири, що робить правочин нікчемним. Також, перед відчуженням майна, оцінка квартири н6е проводилась, що на думку позивача, дає підстави оспорювати цей правочин та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Провадження у справі відкрите ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченої Ю.Б. від 03.11.2016 року.

Ухвалою суду від 13.12.2016 року вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони проводити реєстраційні дії з обліку осіб по квартирі АДРЕСА_1 та заборони ТОВ МСС Мєдія користуватися даною квартирою. В частині заборони користування квартирою, дана ухвала скасована ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.04.2017 року, в іншій частині залишена без змін.

Ухвалою суду від 20.02.2017 року провадження у справі було зупинене до розгляду цивільної справи № 522/10173/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та цивільної справи № 522/20750/16 ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та усунення від права на спадкування.

29.01.2018 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа надійшла в провадження судді Бондаря В.Я. та прийнята в провадження на стадії зупинення провадження ухвалою від 30.01.2018 року.

21.09.2018 року судом отримано інформацію, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2017 року по справі № 522/10173/16, визнано договір довічного утримання (догляду), укладений 04 вересня 2015 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального дугу Гавриловою Ольгою Василівною і зареєстрований в реєстрі за №1007, недійсним. Державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 , здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою Ольгою Василівною, - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 717011051101, номер запису про право власності 11039439, скасувано. Дане рішення змінено Постановою Апеляційного суду Одеської області від 19.07.2018 року лише в мотивувальній частині стосовно судження про висновки почеркознавчої експертизи, в іншій частині залишено без змін.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року провадження у справі поновлено, з призначенням підготовчого засідання на 01.03.2019 року.

01.03.2019 року підготовче засідання відкладене на 10.04.2019 року у зв`язку з відсутністю інформації про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2

10.04.2019 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.06.2019 року.

21.06.2019 року у зв`язку з необхідністю витребування доказів смерті відповідача ОСОБА_2 , в судовому засіданні оголошено перерву до 29.07.2019 року.

10.07.2019 року Святошинським районним у місті Києві Відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у місті Києві, суду надано інформацію про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - актовий запис про смерть № 6335 від 13.04.2019 року, складений Відділом державної реєстрації смерті ГТУЮ у місті Києві.

29.07.2019 року у зв`язку з необхідністю витребування по місту Одесі інформації щодо спадкоємців (правонаступників) померлого ОСОБА_2 , судове засідання відкладено на 05.09.2019 року.

05.09.2019 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні, розгляд справи перенесено на 30.10.2019 року.

30.10.2019 року у зв`язку з необхідністю витребування інформації з Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо спадкоємців (правонаступників) померлого ОСОБА_2 , судове засідання відкладено на 02.12.2019 року.

У судове засідання 02.12.2019 року представники сторін з`явилися, інформація щодо спадкоємців померлого ОСОБА_6 суду не надана, в зв`язку з чим ухвалою суду провадження по справі стосовно позовних вимог до ОСОБА_2 закрито. Третя особа в судове засідання не з`явилась, викликана належним чином, будь-яких клопотань чи заяв не надала.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено , що квартира АДРЕСА_1 , належала за життя ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 04.09.2015 року уклав з ОСОБА_2 договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В., реєстр. № 1007, відповідно до якого ОСОБА_2 набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, склавши 28.04.2016 року заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Корнік Д.А., реєстр № 530, 531, відповідно до якого заповів позивачеві ОСОБА_1 (який є внуком померлого), все своє майно.

Вказаний договір довічного утримання був оспорений позивачем, та рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2017 року по справі № 522/10173/16, визнано недійсним договір довічного утримання (догляду), укладений 04 вересня 2015 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального дугу Гавриловою Ольгою Василівною і зареєстрований в реєстрі за №1007, а також скасовано державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 , здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою Ольгою Василівною, - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 717011051101, номер запису про право власності 11039439. Дане рішення змінено Постановою Апеляційного суду Одеської області від 19.07.2018 року лише в мотивувальній частині стосовно судження про висновки почеркознавчої експертизи, в іншій частині залишено без змін.

Однак, ОСОБА_2 , 20.10.2016 року вже відчужив спірну квартиру на користь ТОВ МСС МЕДІА через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., яка провела реєстрацію даного правочину в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 717011051101, номер запису про право власності 17002856.

Відповідно до ст.. 203 ЦК України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 21, 22, 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 року № 5, спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Крім того, відповідно до абз.18 розділу Застосування правових наслідків недійсності правочину Узагальнень Верховного Суду України від 24.11.2008 року щодо Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

При цьому, відповідно до абз. 40-42 п.1 Листа від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В даному випадку, ОСОБА_1 має право на отримання спірної квартири за наявним заповітом від 28.04.2016 року, недійсність якого суду не доведена, а сама квартира, відповідно, належить ОСОБА_1 з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак оскільки право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру фактично підтверджено, він, як особа яка не є стороною оспорюваного правочину, мав звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача - ТОВ МСС МЕДІА , а не з позовом про визнання правочину (договору про відчуження майна) недійсним.

Згідно правового висновку, який викладено в Постанові ВСУ у справі №6-951цс16 від 24.05.2017 р., особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Отже, виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 , звернувшись до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, стороною якого він не був, обрав неналежний спосіб захисту, а тому його позов в цій частині має бути залишеним без задоволення.

При цьому, відповідно до ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Тобто, законодавець пов`язує виникнення права на нерухоме майно з моментом державної реєстрації права власності на таке майно.

При цьому, відповідно до ст.. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки, право власності на спірну квартиру набуто ТОВ МСС МЕДІА в результаті відчуження квартири ОСОБА_2 , право власності якого на спірну квартиру було скасовано рішенням суду, то і ТОВ МСС МЕДІА набуло право власності на дану квартиру без відповідних правових підстав, що надає можливості ОСОБА_1 вимагати скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ МСС МЕДІА .

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, а тому задовольняє їх.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МСС Медіа , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна про визнання правочину недійсним та відміну державної реєстрації права власності на квартиру - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю МСС МЕДІА на квартиру АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 717011051101, номер запису про право власності: 17002856.

В іншій частині відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду буде складено 06.12.2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар