Рішення

від 06.12.2019 по справі 705/5322/18

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/5322/18

2/705/979/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Мазуренко Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті батька відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 3,9060 га, кадастровий номер 7124385100:03:001:0538, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ладижинської сільської ради Уманського району; земельної ділянки площею 0,7350 га, кадастровий номер 7124385100:03:000:0055, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ладижинської сільської ради Уманського району та житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В позові вказано, що у встановлений законом строк, 15.09.2010 року, позивач звернулася до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини на земельні ділянки, а також, 27.11.2018 р. вона звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою про видачу на її імя свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, постановою державного нотаріуса від 27.11.2018 р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок. За таких обставин, позивач вимушена звернутися з позовом до суду, адже вона не може набути права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Позивач ОСОБА_1 , будучи повідомленою належним чином про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, проте надала до суду письмову заяву, в якій вказала, що позовні вимоги вона підтримує повністю та просить їх задовольнити. У заяві також вказала, що вона просить розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача - Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Однак на адресу суду він подав заяву, в якій вказано, що він просить провести розгляд справи у відсутність представника сільської ради, також в заяві вказано, що при вирішенні питання сільська рада покладається на розсуд суду та оскаржувати прийняте судом рішення не буде.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 05.03.2010 року Ладижинською сільської ради Уманського району Черкаської області (а.с.10).

Відповідно до довідки Ладижинської сільської ради Уманського району від 03.12.2018 р. за № 2518 в с. Ладижинці АДРЕСА_1 житловий будинок АДРЕСА_2 , який рахується за ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, що не приватизована, надана рішенням № 16-21 від 01.04.1994 р.

На підставі рішення Ладижинської сільської ради Уманського району за № 8 від 12.02.2016 р. було перейменовано АДРЕСА_2 .

Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб в Ладижинській сільській раді Уманського району Черкаської області. Після реєстрації одруження присвоєно прізвища чоловікові - ОСОБА_5 , дружині - ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що після смерті батька позивач ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину. У встановлений законом термін вона звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

На підставі заяви ОСОБА_1 за № 959 від 04.08.2010 р. було заведено спадкову справу № 308/2010 рік після смерті ОСОБА_2 .

З матеріалів спадкової справи № 308/2010 вбачається, що сини спадкодавця ОСОБА_2 та брати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовилися від прийняття спадщини, що залишилась після смерті їх батька на користь дочки спадкодавця - ОСОБА_1 .

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.09.2010 р. ОСОБА_1 оформила спадщину після смерті ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянки, розміром 0,7350 га (кадастровий номер 7124385100:03:000:0055) та земельної ділянки, розміром 3,9060 га (кадастровий номер 7124385100:03:001:0538).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 27.11.2018 року державним нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В., у видачі Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_1 , позивачу було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 13 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Для прийняття спадщини спадкоємцями встановлено строк у шість місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України ).

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку у шість місяців, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України , спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з п.3.1. Роз`яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування - визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втирати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК ).

Відповідно п.23 постанови Пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті свого батька ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину, в тому числі і житловий будинок з надвірним спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . Однак, у зв`язку з тим, що за життя батько позивача належним чином не оформив правовстановлюючих документів на вказаний будинок, вона на даний час позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданою 27.11.2018 року державним нотаріусом Звенигородської районної державної нотаріальної контори Шалденко Л.В.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 76-78, 81, 83, 141, 200, 206, 258, 264-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з надвірними спорудами, а саме на: житловий будинок А-1 ; веранду а , погріб Г , літню кухню Б , сарай В , літню кухню Д , сарай Е , убиральню Ж , сарай З , ворота № 1, хвіртку № 2, огорожу № 3, огорожу № 4, огорожу № 5, колонку питну № 6, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В. Мазуренко