Рішення

від 26.11.2019 по справі 447/717/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/447/528/19 Справа № 447/717/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

26.11.2019 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А. П., за участю секретаря судового засідання Войтович О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, Миколаївської державної нотаріальної контори Львівської області про скасування рішення і свідоцтва та визнання права власності,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_3 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_4

Процесуальні дії у справі.

02.04.2019 позивач пред`явила позов відповідно до якого просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29.08.2001 №33 "Про визнання за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок, який розташований у АДРЕСА_1 , визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 17.09.2018 серії ННК №021030, видане державним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Г.В. та визнати за позивачем право власності на 5/6 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. В обгрунтування позову наведено таке. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який доводився позивачу рідним братом. На підставі рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29.08.2001 №33 ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок від 01.11.2001 серії НОМЕР_1 №008054. Після смерті ОСОБА_5 позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Відповідач ОСОБА_2 також подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 за правом представлення після смерті ОСОБА_6 . Після видачі свідоцтва про право на спадщину позивач дізналася про те, що спадкодавець був одноосібним власником спірного будинку. Однак, спірний будинок входив до складу колгоспного двору. Станом на 15.04.1991 членами колгоспного двору були ОСОБА_5 і позивач. Тому, на думку позивача ОСОБА_5 на момент смерті належав не весь будинок, а лише половина. Інша половина належить їй. Тому до складу спадщини входить тільки 1/2 спірного будинку. Позивач не оспорює право власності відповідача на частину спірного будинку, однак, вважає, що її частка має бути не 1/3, а меншою - 1/6.

07.05.2019 суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, визначив, що справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

03.06.2019, 15.07.2019 відповідач, Миколаївська державна нотаріальна контора, подала заяву щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача, зазначивши, що покладається на розсуд суду при вирішенні спору.

26.06.2019 суд задовольнив клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , щодо проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

08.08.2019 представник відповідача ОСОБА_2 подав заяву про застосування строку позовної давності, покликаючись на те, що позивач не навела доводів того, що не могла дізнатися про оскаржуване рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області раніше. Відповідач вважає, що позивач пропустила строк позовної давності, оскільки оскаржуване рішення було прийняте ще 29.08.2001. ЦК УРСР встановлював строк позовної давності - 3 роки, позовна давність застосовувалася незалежно від заяви сторони, а її перебіг строк починався з дня виникнення права на позов.

08.08.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Суд встановив:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть від 12.12.2017 серії НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою від 18.06.2018 №1739 останнім місцем проживання ОСОБА_5 було АДРЕСА_1 , заповіту сільська рада від імені спадкодавця не посвідчувала, заборон чи арешту на його майно не накладали, до дня смерті з ним проживала ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2018 спадкоємцями до майна ОСОБА_5 є ОСОБА_1 (сестра) - 2/3 частки у спадщині, у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині від якої відмовилися спадкоємці за правом представлення після смерті ОСОБА_7 : ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; та ОСОБА_2 (племінниця) - 1/3 частка у спадщині.

Згідно з технічним паспортом, який складено 20.10.2001 в графі ПІБ власників будинку вказано ОСОБА_5

Спірний житлович будинок збудований у 1978 році. Його будівництвом займалися ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 . Це стверджується довідкою від 06.07.2018 №1930.

Відповідно до витягу з погосподарської книги від 06.07.2018 №1931 станом на 22.06.1983 спірний будинок рахувався за ОСОБА_12 , склад його сім`ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з погосподарської книги від 06.07.2018 №1932 станом на 15.04.1991 спірний будинок рахувався за ОСОБА_5 , тип двору - колгоспний, зареєстровані та проживали на початок будівельних робіт: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з погосподарської книги від 18.06.2018 №1738 станом на 15.04.1991 спірний будинок рахувався за ОСОБА_5 , тип двору - колгоспний, зареєстровані та проживали на початок будівельних робіт: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією від 13.02.2019 №02-22/28 спірний будинок станом на 30.04.1990 відносився до категорії "Робітничий двір".

Відповідно до довідки від 18.06.2018 №1740 позивач проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і після смерті спадкодавця займалася його похованням та користувалася спадковим майном.

Інші докази подані позивачем (арк. спр. 10, 11, 12, 17, 18, 19) суд визнав недопустимими, оскільки їх копії, долучені до матеріалів справи, не завірені у визначеному ЦПК України порядку, а оригіналів зазначених доказів для дослідження суду позивач не подала.

Оцінка суду.

Позивач пред`явила позовну вимогу щодо визнання незаконним та скасування рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29.08.2001 №33 "Про визнання за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок, який розташований у АДРЕСА_1 - 02.04.2019. До матеріалів справи позивач, всупереч вимогам ст.81 ЦК України, не долучила копії оскаржуваного рішення та не подала клопотання про витребування такого доказу, а також документів, які були підставою для прийняття такого рішення.

Відповідач ОСОБА_2 щодо цієї позовної вимоги зазначила про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки оскаржуване рішення було прийняте ще 29.08.2001, а позивач не довела, що не знала про наявність такого рішення. Однак, відповідач вважає, що до спірних правовідносин мають бути застосовані норми ЦК УРСР.

З цього приводу суд зазначає таке. Оскаржуване рішення було прийняте 29.08.2001. На момент його прийняття діяв ЦК УРСР, ст. 71 якого було визначено, що загальний строк для захисту прав за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), становить 3 роки. 01.01.2004 набрав чинності ЦК України, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого зазначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Суд встановив, що станом на день набрання чинності ЦК України 3-річний строк позовної давності щодо оскарження рішення від 29.08.2001 не сплив, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми ЦК України, а не ЦК УРСР, як вважає відповідач.

У тексті позовної заяви позивач зазначила, що дізналася про наявність оскаржуваного рішення тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину. Однак, суд вважає таке твердження неправдивим, оскільки з поданих позивачем довідок встановлено, що вона з 22.06.1983 проживала у будинку АДРЕСА_1 . З 15.04.1991 позивач не вчиняла жодних дій спрямованих на оформлення права власності на житловий будинок. Після смерті ОСОБА_5 вона користувалася спадковим майном і правовстановлюючі документи на будинок знаходилися у неї. До позовної заяви позивач долучила копію технічного паспорта та надала суду для огляду у судовому засіданні його оригінал. Зазначений технічний паспорт було видано 20.10.2001 і на його обкладинці зазначено дані про власника будинку. Крім цього за час проживання у будинку позивач могла безпосередньо довідатися про порушення свого права і про особу, яка його порушила, оскільки з моменту оформлення права власності на ім`я спадкодавця до моменту його смерті пройшло близько 16 років. За цей час щомісяця надходили квитанції на оплату комунальних послуг на ім`я спадкодавця тощо. Доказів протилежного позивач не надала. Клопотання про поновлення строку позовної давності не подала, поважних причин пропуску строку позовної давності не навела.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому, суд доходить висновку, що позовна вимога про скасування рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області задоволенню не підлягає.

Вирішуючи інші позовні вимоги, а саме: визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 17.09.2018 серії ННК №021030, видане державним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Г.В. та визнати за позивачем право власності на 5/6 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, суд враховує таке.

Позивач всупереч вимогам ст.81 ЦПК України не подала клопотання про витребування спадкової справи з Миколаївської державної нотаріальної контори, тому суд позбавлений можливості встановити чи відбувалося спадкування відповідно до норм законодавства та не може встановити чи правильно розподілено частки у спадщині між спадкоємцями. Враховуючи наведене, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову судовий збір з відповідачів на користь позивача не підлягає стягненню.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

- Гірська сільська рада Миколаївського району Львівської області, місцезнаходження: с. Гірське, вул. Шевченка, 15, Миколаївського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04373985;

- Миколаївська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: м. Миколаїв, пл. Ринок, 16, Львівської області, ЄДРПОУ 02899476.

Повний текст рішення буде складено 06.12.2019.

Суддя Головатий А. П.