Рішення

від 27.11.2019 по справі 450/1275/18

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1275/18 Провадження № 2/450/288/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , представника відповідача Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області - Толопка Л.І., представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - Хомик Н.А .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївська сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про (предмет позову):

прийняти рішення, яким встановити порядок користування земельною ділянкою в межах та конфігурації, визначених чинним законодавством, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 ; визнати незаконним, протиправним та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 306 від 28.04. 2017 року; визнати незаконними та протиправними дії та бездіяльність Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо розгляду звернень ОСОБА_1 та погодження, затвердження наданої ОСОБА_1 технічної документації та меж земельної ділянки; зобов`язати Миколаївську сільську раду Пустомитівського району Львівської області погодити межі та затвердити, погодити викопіювання з плану зонування (об`єкт 232-2016) від 2016 року на земельну ділянку площею 0, 2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ; стягнути судові витрати,

суд постановив

підстава позову (позиція позивача): позивач є власником будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок розташований на межі із земельною ділянкою, що належить відповідачеві ОСОБА_3 . Позивач не має можливості забезпечувати утримання будинку оскільки відстань від межі земельної ділянки відповідача до будинку незначна не відповідає встановленим законом нормам. Тому, просить суд визначити порядок користування земельною ділянкою. Крім того, позивач вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо розгляду звернень ОСОБА_1 та погодження, затвердження наданої ОСОБА_1 технічної документації та меж земельної ділянки.

Позиція відповідача Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області: при вирішення справи покладається на розсуд суду.

Позиція відповідача ОСОБА_3 : позовні вимоги заперечують подаль суду відзив, щодо першої позовної вимоги щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, з якого слідує, що заявлені позивачем позовна вимога не обґрунтована, оскільки за відповідачем зареєстроване право власності на земельну ділянку, а позивач самостійно може визначити порядок користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування її будинку.

Позиція третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області: при вирішення справи покладається на розсуд суду.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

07.05. 2018 року ухвала суду про залишення позову без руху; 24.09.2018 року ухвала суду про відкриття провадження у справі; 24.10.2018 року відзив на позовну заяву; 29.11.2018 року заява про збільшення позовних вимог; 22.02.2018 року ухвала суду про витребування доказів; 12.04. 2019 року ухвала суду про витребування доказів; 27.05. 2019 року ухвала суду про витребування доказів; 06.08.2019 року ухвала суду про витребування доказів; 03.10. 2019 року ухвала суду про визнання явки учасників процесу обов`язковою.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.02. 2016 року, яке набрало законної сили у справі № 450/1735/15-ц (а.с. 6-9) ухвалено визнати незаконним і скасувати рішення Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 93 від 12.12.2007 року, в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 0,2500 га. в АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. серія ЯД № 51200 виданий 10.07.2009 року ОСОБА_1 на підставі рішення Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 93 від 12.12.2007 року та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01:09:458:00116.

Зазначеним рішенням суду встановлено такі обставини: на підставі рішення Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 9 сесії 5 скликання № 93 від 12.12.2007 року позивачу ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га у АДРЕСА_1, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та ведення особистого селянського господарства, урочище: присадиба. 10.07.2009 на виконання вказаного рішення управлінням Деркомзему у Пустомитівському районі, правонаступником якого є управлінням Держземагенства у Пустомитівському районі, видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯД № 51200 від 10.07.2009 р., який зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01:09:458:00116, кадастровий номер земельної ділянки 4623684400:01:003:0033. Вказаний акт підписано начальником управління Дерземагенства та Миколаївським сільським головою.

Згідно витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 17606361 від 04.02.2008 року ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 . Як слідує з довідки Миколаївської сільської ради за вих. № 124 від 18.03.2015 p., згідно погосподарської книги житловий будинок в„– 236 , власником якого є ОСОБА_1 межує із будинком № НОМЕР_1 , який рахується за ОСОБА_6 , яка померла. Як вбачається з викопіювання з карти земельної ділянки з детального плану села Пісоснів Пустомитівського району Львівської області, межа земельної ділянки, яка знаходиться за адресою с. АДРЕСА_1 та належить позивачці і земельної ділянки, закріпленою за суміжним будинковолодінням № НОМЕР_1 померлої ОСОБА_6 , проходить на відстані 2.5 метра від будинку. Проте, як вказується позивачкою насправді (на місцевості) згідно названого вище державного акту на право власності на земельну ділянку, межа проходить впритул до її будинку, його західної (стіни) сторони, тобто без будь - якого відступу.

Із наведеного слідує висновок, що у позивача відсутнє право власності на земельну ділянку, що призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 . Право користування такою земельною ділянкою позивачем не підтверджено правовстановлюючими документами.

Визначення порядку користування земельною ділянкою, передбачено ст. 88 ЗК України. Проте, зазначена норма закону підлягає застосуванню при вирішення спору між співвласниками земельної ділянки чи житлового будинку, який розташовується на земельній ділянці (п. 20, 21 постанови ПВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ). Позивачем не доведеного перед судом існування права спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо земельних ділянок чи житлового будинку.

З Технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд від 2008 року, а саме кадастрового плану, слідує, що земельна ділянка, яку мала намір отримати у власність ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських спору в с. Підсоснів Пустомитівського району, кадастровий № 4623684400:01:003:0033, в межі від А до Б межує з землями ОСОБА_7 правовстановлюючі документи позивача на цю земельну ділянку визнанні недійсними. З цього ж кадастрового плану слідує, що житловий будинок та господарські будівлі, що перебувають у володінні позивача розташовуються на зазначеній межі.

Із наведеного слідує висновок, що заявлена позивачем позовна вимога про визначення порядку користування земельною ділянкою не обґрунтована.

Оскаржуваним рішенням Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 306 від 28.04. 2017 року Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (а.с. 38) затверджено ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 25 га в АДРЕСА_3 (кадастровий № 4623684400:01:003:3508); передано ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 25 га в АДРЕСА_3 (кадастровий № 4623684400:01:003:3508).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 87255024 від 17.05. 2017 року (а.с. 37) слідує, що ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності на зазначену земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке зазначено вище.

Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування, оскільки земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 межує із будинком позивача, що не відповідає вимогам пункту 3.25* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. №44, згідно якого для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Суд вважає, що вказана обставина не є підставою для скасування оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування. Такий висновок суду слідує із наступного:

Рішенням Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 29 від 18.12.2015 року (а.с. 16), яке є чинним, крім іншого, затверджено земельної комісії від 27.11. 2015року; границю між сусідами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без змін згідно зарисованого абрису.

З акту від 27.11.2015 року з додатком (а.с. 19 - 21) видно, що при контрольних замірах порушень у замірах не виявлено, межа проходить по існуючій старій межі, які співпадають з картою План земель сіл Миколаїв та Підсоснів колгоспу ім. Крупської Пустомитівського району Львівської області План складався в 1973 році по матеріалах коректування аерофотозйомки 1956 року (п. 2); згідно погосподарських книг житловий будинок ОСОБА_1 збудований 1960 р. Під час будівництва фундамент був зміщений і будинок збудований на границі, на карті нарисовано старий житловий будинок і за хатою відступлено 2 метри від границі, через що між сусідами виникає постійно сварка.

Із наведеного слідує висновок, що відповідачем ОСОБА_3 права позивача не порушувалися. В свою чергу позивач має намір отримати у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 за рахунок частини земельної ділянки, що перебувала в постійному користуванні сім`ї ОСОБА_3 та згодом була набута у власність останньою безоплатно.

Згідно ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Із системного аналізу встановлених судом обставин в сукупності із зазначеними нормами закону слідує висновок, що ОСОБА_3 не підлягає цивільно правовій відповідальності у виді обмеження її права власності на земельну ділянку, оскільки прав позивача ОСОБА_3 не порушувала.

Законом передбачено інший спосіб реалізації права позивача на утримання житлового будинку АДРЕСА_1 , крім іншого, встановлення сервітуту (ст. 404 ЦК України).

Тому, вимога позивача про скасування оскаржуваного рішення Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 306 від 28.04. 2017 року задоволенню не підлягає.

Позовна вимога: визнати незаконними та протиправними дії та бездіяльність Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо розгляду звернень ОСОБА_1 та погодження, затвердження наданої ОСОБА_1 технічної документації та меж земельної ділянки задоволенню не підлягає оскільки:

ОСОБА_1 звернулася до Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області:

так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти. Відповідно до пункту б) частин першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) частина третя статті 116 ЗК України). У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара. З огляду на це, ОСОБА_1 , яка є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … ведення особистого селянського господарства … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

16.03. 2016 року ОСОБА_1 просила забезпечити виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/1735/15-ц;

30.03. 2016 року ОСОБА_1 просила винести на розгляд найближчої сесії сільської ради питання про надання дозволу на виготовлення проекту відведення (технічної документації) земельної ділянки для безоплатної приватизації в межах 0,25 га для обслуговування приватного будинку у АДРЕСА_1.

11.07.2016 року ОСОБА_1 просила винести на розгляд найближчої сесії сільської ради питання про надання позивачеві дозволу на виготовлення проекту відведення (технічної документації) земельної ділянки для безоплатної приватизації в межах 0, 25 га для обслуговування приватного будинку в АДРЕСА_1 .

Рішенням Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 118 від 29.07. 2016 року Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для ОЖБ (а.с. 18), яке є чинним, заяви ОСОБА_1 вирішено, останній надано дозвіл на розробку технічної документації.

Таким чином, права позивача щодо розгляду її заяви в повній мірі були відновленими самостійно відповідачем.

Вимога позивача зобов`язати Миколаївську сільську раду Пустомитівського району Львівської області погодити межі та затвердити, погодити викопіювання з плану зонування (об`єкт 232-2016) від 2016 року на земельну ділянку площею 0, 2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки:

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Відповідно до ст. 124, 129 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспрюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 1, 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із зазначених норм процесуального закону слідує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу позову.

Позивачем не надано суду доказів, що остання виготовила технічну документацію на реалізацію рішенням Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 118 від 29.07. 2016 року Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для ОЖБ . Розроблена попередньо (2008 року) технічна документація, в частині визначення місця розташування земельної ділянки, не відповідає вимогам закону, оскільки порушує право відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи по захист свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст.16 ЦК, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду по захист наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від цього вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а у ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу про захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 9.12.2010 у справі Буланов та Купчик проти України , яке набуло статусу остаточного 9.03.2011, сказав, що §1 ст.6 конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutit v Croatia , №48778/99, п.25, ЕCHR 2002-II). Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 13.05.80 в справі Артіко проти Італії (п.35), рішенні від 30.05.2013 в справі Наталія Михайленко проти України (п.32) визначає, що конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Згідно з рішенням Конституційного Суду від 1.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ст.4 ЦПК 2004 року (ч. 1 ст. 5 ЦПК України) та інших законах у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо неопосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вирішуючи питання обґрунтованості вимог позивача погодити викопіювання з плану зонування (об`єкт 232-2016) від 2016 року на земельну ділянку площею 0, 2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 суд дійшов висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав ОСОБА_1 , оскільки між сторонами відсутній спір про право цивільне.

Судові витрт підлягаю розподілу у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївська сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 про (предмет позову): прийняти рішення, яким встановити порядок користування земельною ділянкою в межах та конфігурації, визначених чинним законодавством, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 ; визнати незаконним, протиправним та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 306 від 28.04. 2017 року; визнати незаконними та протиправними дії та бездіяльність Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо розгляду звернень ОСОБА_1 та погодження, затвердження наданої ОСОБА_1 технічної документації та меж земельної ділянки; зобов`язати Миколаївську сільську раду Пустомитівського району Львівської області погодити межі та затвердити, погодити викопіювання з плану зонування (об`єкт 232-2016) від 2016 року на земельну ділянку площею 0, 2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ; стягнути судові витрати, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 ; Миколаївська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, с. Миколаїв Пустомитівського району Львівської області; ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ; Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, вул. Чорновола, 4, м. Львів.

Повне рішення суду складено 06.12.2019 року.

СуддяЄ. О. Данилів