Постанова

від 05.12.2019 по справі 131/292/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/292/19

Провадження № 22-ц/801/2495/2019

Категорія: 26

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 рокуСправа № 131/292/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Оніщука В.В.,

суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк ,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2019 року, постановлене у складі судді Олексієнка О.Ю., в залі суду,

встановив:

У березні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов кредитного договору №б/н від 01.03.2010 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 18.02.2019 виникла заборгованість за кредитом в розмірі 124 326,11 грн., з яких: 3417,87 грн. - заборгованість за кредитом; 120 908,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.03.2010 в розмірі 3417,87 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а тому, з урахуванням вимог частини 2 статті 530 ЦК України дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, пені, суми комісії та штрафів, місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, у анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

АТ КБ ПриватБанк , яке є правонаступником ПАТ КБ ПриватБанк , не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по відсотках за користування кредитом, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, встановивши факт надання банком відповідачеві кредитних коштів, безпідставно відмовив у стягненні відсотків за користування кредитом, що суперечить принципу оплатності кредитного договору.

Договір у встановленому порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося укладення кредитного договору, а тому зазначені обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору.

Вказує, що суд першої інстанції, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 не взяв до уваги, що вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами в належний спосіб.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

Апеляційна скарга на підставі ст.369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.

Так, судом першої інстанції установлено, що 01.03.2010 між ПАТ КБ Приватбанк , правонаступником якого є АТ КБ Приватбанк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 4300,00 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У заяві зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг , а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, які були надані йому у письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 18.02.2019 складає виникла 124 326,11 грн., з яких: 3417,87 грн. - заборгованість за кредитом; 120 908,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Підставою позову банком зазначено невиконання кредитних зобов?язань відповідачем, що пов?язані із отриманням ним кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ ПриватБанк , з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), які обґрунтовано врахував суд першої інстанції.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, банк посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими документами ознайомився і погодився відповідач шляхом проставлення підпису в анкеті-заяві.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 (справ №342/180/17) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк вказував на те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши: Заяву-анкету, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку, є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Відповідно до наданого позивачем Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна , від виду кредитної карти ( Універсальна, 30 днів пільгового періоду , Універсальна, 55 днів пільгового періоду , Універсальна CONTRACT чи Універсальна GOLD ) залежать: пільговий період кредитування, базова процентна ставка на місяць, розмір обов`язкового щомісячного платежу, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, розмір комісії за кредитне обслуговування карти.

Проте, наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт Універсальна , Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг і що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Згідно зі статтею 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що відповідатиме встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи.

За відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, а також домовленості сторін у анкеті-заяві про сплату відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення відсотків.

При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги щодо обов?язку відповідача спростувати надані позивачем докази є безпідставними, оскільки у справі що розглядається потребує доказування наявність заборгованості і обов?язок по доказуванню цієї обставини лежить саме на позивачеві, а оскільки це не було доведено, то і у відповідача не виникло підстав для спростування зазначеної обставини.

Аргументи апеляційної скарги АТ КБ Приватбанк про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 03 липня 2019 (справа №342/180/17), не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанцій, власного тлумачення скаржником вимог чинного законодавства та характеру спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Отже, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Разом з тим, прийшовши до висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції поклав судові витрати на відповідача у повному обсязі, що не відповідає змісту статті 141 ЦПК України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині розподілу судових витрат слід врахувати, що позивачем сплачено за розгляд справи в суді першої інстанції 1921 грн. судового збору, а задоволено позовні вимоги лише на суму 3417,87 грн., що складає 2.75 % від ціни позову.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 52,83 грн. (розрахунок 1921 грн. * 2.75%).

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга в частині вирішення спору судом першої по суті заявлених позовних вимог, залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за АТ КБ ПриватБанк .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк задовольнити частково.

Заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 52,83 грн.

В іншій частині заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2019 року залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.Г. Копаничук

/підпис/ С.К. Медвецький

Згідно із оригіналом:

Суддя-доповідач: В.В. Оніщук