Постанова

від 05.12.2019 по справі 485/423/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.12.19

22-ц/812/1898/19

Провадження № 22-ц/812/1898/19 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2019 року м. Миколаїв

справа № 485/423/19-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Богуславською О.М.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

товариства з обмеженою відповідальністю дослідного підприємства Південне

про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю дослідного підприємства Південне

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 10 жовтня 2019 року суддею Квєткою І.А. в приміщенні цього ж суду (повне рішення складено 10 жовтня 2019 року),

У С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ ДП Південне про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Позивачка зазначала, що є власницею двох земельних ділянок по 5, 36 га кожна з кадастровими номерами 4825780000:05:000:0007 та 4825780000:05:000:0044 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області, які раніше перебували в оренді дочірнього підприємства Південне . Нещодавно їй стало відомо, що 10 та 21 серпня 2017 року від її імені з ТОВ ДП Південне укладені договори оренди земельних ділянок на новий строк - 10 років. З`ясувала вона і те, що договори підписані її сином без її відома.

Посилаючись на відсутність наміру укладати договори оренди землі, невідповідність умов угод її внутрішній волі, ОСОБА_1 просила визнати договори недійсними.

Представник ТОВ ДП Південне позов не визнав, посилаючись на те, що договори укладені з дотриманням норм діючого законодавства, містять усі істотні умови та в подальшому були схвалені позивачкою шляхом отримання орендної плати за 2018 рік.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2019 року позов задоволено, договори оренди земельних ділянок від 10 та 21 серпня 2017 року визнано недійсними, стягнуто судові витрати.

В апеляційній скарзі ТОВ ДП Південне просило рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилався на ті ж обставини, якими заперечував позов, та вважав, що суд першої інстанції, відмовивши у проведенні додаткової експертизи, не повно з`ясував обставини справи та не вирішив питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала доводи апелянта, вважаючи судове рішення законним та обґрунтованим.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. Справу розглянуто за участю представника відповідача - адвоката Третьяк Г.О.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК визначено свободу договору, а саме вільність сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК ).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону Про оренду землі ).

Статтею 14 Закону Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною 5 статті 6 цього Закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок площею 5,36 га ріллі з кадастровим номером 4825780000:05:000:0007 (далі - Ділянка 1) та земельної ділянки площею 5,36 га ріллі з кадастровим номером 4825780000:05:000:0044 (далі - Ділянка 2), призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Снігурівської міської ради (а.с. 3,4).

10 серпня 2017 року від імені ОСОБА_1 з ТОВ ДП Південне укладено договір оренди земельної Ділянки 1 строком на 10 років (а.с.12-14).

23 жовтня 2017 року договір зареєстровано державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради за № 23107402 (а.с. 11).

21 серпня 2017 року від імені ОСОБА_1 з ТОВ ДП Південне укладено договір оренди земельної Ділянки 2 строком на 10 років (а.с. 6-9).

7 жовтня 2017 року договір зареєстровано приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О.М. за № 22754228 (а.с. 5).

Відповідно до відомості про видачу сільськогосподарської продукції від 1 серпня 2018 року та відомості про виплату грошей (а.с. 57-59) в рахунок орендної плати за 2018 року на ім`я ОСОБА_1 видано продукції на суму 4500 грн. та 13 860 грн.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №188, виконаної Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром 25 липня 2019 року, підписи у графах "ОРЕНДОДАВЕЦЬ" в Договорі 1 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою; підписи у графах "ОРЕНДОДАВЕЦЬ" в Договорі 2 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами) (а.с.149-154).

Письмові пояснення директора ТОВ ДП Південне свідчать про те, що зразки договору, для узгодження їх з орендодавцем, були передані її сину - ОСОБА_2 , який згодом повернув договори товариству з підписом від імені орендодавця.

Отже, в присутності представника товариства орендодавець Пасічник С.М. спірні договори не підписувала.

В суді першої інстанції допитаний як свідок ОСОБА_2 , син позивачки, пояснив, що оспорювані договори підписував він без відома та дозволу матері, оскільки йому були потрібні гроші на її лікування (а.с.186 зворот).

Відомостей про те, що ОСОБА_1 уповноважувала третіх осіб на укладення правочинів, матеріали справи не містять.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції виходив з доведеності того факту, що Договір 1 та Договір 2 укладені при відсутності волевиявлення ОСОБА_1 як власниці та орендодавця. Порушення вимог статті 14 Закону Про оренду землі та частини 2 статті 207 ЦК відповідно до положень статей 203, 215 ЦК є підставою для визнання цих правочинів недійсними.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам цивільного та земельного законодавства.

Посилання апелянта на виконання товариством умов оспорюваних договорів не спростовує висновки суду про доведеність підстав їх недійсності. Отримання позивачкою орендної плати за 2018 рік також не може свідчити про наявність її волевиявлення на укладення угод та узгодження всіх його істотних умов.

Не може вважатись переконливим і посилання відповідача на положення частини 2 статті 218 ЦК.

За положенням цієї норми якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Проте у цій справі судом встановлено не порушення форми укладення договорів (усна замість письмової), що за певних обставин може свідчити про дійсність угоди, а відсутність волевиявлення орендодавця у будь-якій формі, що не регулюється правилами статті 218 ЦК.

Не можна погодитись і з твердженням апелянта про неповне встановлення судом всіх обставин справи внаслідок відмови в проведенні додаткової судової почеркознавчої експертизи. Відповідно до частини 1 статті 113 ЦПК підставою для проведення додаткової експертизи є неповнота або неясність висновку експерта.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що експерт надав відповіді на всі питання, що поставлені судом. Інших питань на вирішення експерта сторони не ставили.

Клопотань про виклик експерта в судове засідання для дачі додаткових пояснень відповідач не заявляв.

Водночас, в мотивувальній частині висновку експерта зазначено, що підписи ОСОБА_1 у досліджуваних та інших (експериментальних, умовних, умовно-вільних) зразках мають стійкі та суттєві розбіжні ознаки, що виходять за межі варіацій ознак у підписах позивачки та є достатніми для категоричного негативного висновки (а.с.153).

Будь-якої неповноти або неясності, що могло бути підставою для проведення додаткової експертизи відповідно до статті 113 ЦК, судом не встановлено.

До того ж відповідач не посилався на те, що ОСОБА_1 підписувала договір власноручно та у присутності представника товариства, що свідчить про недоцільність дослідження можливості умисного спотворення позивачкою свого підпису, чи наявність інших збиваючих факторів.

Не впливає на законність судового рішення і висновок про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали, на що посилається апелянт.

Підстав для застосування правил статті 262 ЦПК апеляційний суд також не вбачається.

Отже, доводи ТОВ ДП Південне про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права не спростовують висновків суду. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю дослідного підприємства Південне залишити без задоволення.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 6 грудня 2019 року.