Постанова

від 05.12.2019 по справі 573/531/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м.Суми

Справа №573/531/19

Номер провадження 22-ц/816/5095/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Орлова І. В.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Українська залізниця ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця ,

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 липня 2019 року, ухваленого у складі судді Свиргуненко Ю.М., в приміщенні Білопільського районного суду Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця , треті особи: начальник виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія акціонерного товариства Українська залізниця Букін О.П., Галузева Сумська Вільна професійна спілка регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця , про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивує тим, що з 03 червня 2008 року працює провідником пасажирських вагонів у виробничому підрозділі Сумської вагонної дільниці філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця . З 07 по 11 лютого 2019 року вона знаходилася в рейсі як провідник пасажирського вагону № 8/22986 поїзда №59 сполученням Харків-Одеса . Під час перевірки вказаного поїзду 11 лютого 2019 року комісією ЦВА на дільниці Кременчук-Полтава виявлено двох пасажирів без проїзних документів, які проїжджали на місцях № 53,54 зі ст. Кременчук до ст. Полтава. Зазначає, що ці особи були проводжаючими і не встигли вчасно вийти з вагону, не зважаючи на її численні попередження, умислу на перевезення безквиткових пасажирів або неналежного виконання посадових обов`язків вона не мала. Наказом №12 від 04 березня 2019 року її було звільнено за п. 2 ст. 41 КЗпП України із зазначенням, що ОСОБА_1 є матеріально відповідальною особою і у випадку, якщо б ревізія не відбулася, то такими неправомірними діями з перевезення безквиткових пасажирів АТ Українська залізниця було б завдано збитків на суму 1142,92 грн. Зазначає, що укладений 03 червня 2008 року договір №382 про повну матеріальну відповідальність стосується збереження матеріальних цінностей, які знаходяться у пасажирському вагоні і на неї не може бути покладена відповідальність за збитки у вигляді недоотриманих підприємством доходів. Також вказує, що за результатами засідання профспілки, було відмовлено у дачі згоди на розірвання з нею трудового договору. Уточнивши позовні вимоги, позивач зазначила, що при звільненні відповідач не вручив їй копію наказу №85/ОС від 04 березня 2019 року і про його існування вона дізналася тоді, коли отримала від відповідача відзив на позов, тому вважає, що процесуальний строк на звернення до суду з позовом про оскарження цього наказу нею пропущений з поважних причин.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просить поновити процесуальний строк на звернення до суду з даним позовом, визнати протиправними та скасувати наказ №12 від 04 березня 2019 року Про розірвання трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 за п.2 ст.41 КЗпП України та наказ (розпорядження) №85/ОС від 04 березня 2019 року Про припинення трудового договору (контракту) , поновити її на посаді провідника пасажирських вагонів у виробничому підрозділі Сумська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця з 04 березня 2019 року, а також стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 3 000 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Білопільський районний суд Сумської області рішенням від 25 липня 2019 року позов задовольнив частково.

Поновив ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з позовною вимогою про скасування наказу №85/ОС від 04 березня 2019 року.

Визнав незаконним та скасував наказ начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця №12 від 04 березня 2019 року Про розірвання трудового договору із провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України .

Визнав незаконним та скасував наказ (розпорядження) начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця №85/ОС від 04 березня 2019 року про звільнення провідника пасажирських вагонів ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Поновив ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирських вагонів виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця з 05 березня 2019 року.

Стягнув з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 43 432,72 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з послідуючим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнув з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3000 грн за надання професійної правничої допомоги.

Стягнув з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь держави судовий збір в сумі 1536,80 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням Акціонерне товариство Українська залізниця подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та відшкодувати 2 305,20 грн судового збору. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк для звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу № 85/ОС від 04 березня 2019 року та безпідставно застосував до неї вимоги ст. 185 ЦПК України, встановивши, що вона подана без додержання вимог вказаної статті. Також, на думку відповідача, суд першої інстанції в порушення процесуального законодавства поклав на відповідача обов`язок по доказуванню обставин правомірності звільнення позивача з роботи, порушивши, тим самим, принцип змагальності сторін судового процесу. Зазначає, що акт форми ЛУ-4 Г №008896 від 11 лютого 2019 року про перевезення провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 двох безквиткових пасажирів був підписаний самим позивачем, ніяких зауважень при підписанні вказаного акта остання не вказала. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що місця № 53, 54 призначені для зберігання постільних речей і реалізація квитків на ці місця не здійснюється. Відповідач також вказує, що відповідно до п. 33.11 Статуту профспілки узгодження питання щодо розірвання трудового договору з працівником з ініціативи адміністрації здійснює комітет Вільної Профспілки, тоді як обґрунтоване рішення цього органу щодо ОСОБА_1 відсутнє, тому на підставі ч. 5 ст. 43 КЗпП України вважається, що згода виборного профспілкового органу на звільнення позивача отримана. Крім цього, вважає необґрунтованим і висновок суду про те, що АТ Укрзалізниця не було заподіяно збитків безквитковим перевезенням пасажирів, оскільки перевезення безквиткових пасажирів на місцях, не передбачених для цього, та не вчинення дій по оформленню проїзду таким пасажирам свідчить про намір нанести збитки АТ у розмірі вартості квитків. Зазначає, що ОСОБА_1 , будучи матеріально-відповідальною особою, порушила правила проведення операції по посадці пасажирів до потягу і такі дії дають підстави для втрати довір`я до неї з боку роботодавця. Також посилається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просила поновити її на роботі саме з 04 березня 2019 року, а не з 05 березня 2019 року. Не вказав суд в оскаржуваному рішенні і про розмір стягнутої на користь позивача заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача адвоката Хурсенка С.О., який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Поновлюючи позивача на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження заподіяння збитків АТ Українська залізниця в розмірі 1142,92 грн не надано; рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 належним чином обґрунтоване, а тому накази відповідача про звільнення ОСОБА_1 є неправомірними, а її звільнення проведено із порушенням норм трудового законодавства.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо мотивів задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі не в повній мірі відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 03 червня 2008 року наказом №519/ОС від 03 червня 2008 року була прийнята на роботу до Сумської вагонної дільниці на посаду провідника пасажирських вагонів (а. с. 79 т. 1).

03 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Сумською вагонною дільницею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність (а. с. 27 т. 1).

Згідно акту форми ЛУ-4 Г №008896 від 11 лютого 2019 року, складеного працівниками ЦВА у присутності начальника пасажирського поїзда ОСОБА_3 та провідника пасажирських вагонів ОСОБА_1 , у вагоні №8 поїзду №60 сполученням Одеса-Харків виявлено перевезення двох пасажирів без проїзних документів на місцях 53, 54 від ст. Кременчук до ст. Полтава. З пасажирів стягнуто тариф за проїзд по квитанціях ГУ-57 №003698-699 на суму 122,92 грн та штраф за безквитковий проїзд по квитанції ЛУ-9 №196170-171 на суму 1020 грн (а. с. 63 т. 1).

З приводу виявленого порушення ОСОБА_1 надала письмові пояснення, згідно яких вона, знаходячись в рейсі, обслуговувала вагон №8/22986 поїзда №59/60 сполученням Одеса-Харків . 11 лютого 2019 року після відправлення поїзда від ст. Кременчук під час перевірки працівниками ЦВА у вагоні було виявлено дві людини без проїзних документів. Зазначила, що ці особи проводжали пасажирів, які їхали на місцях 25, 27 та не встигли вийти з вагону попри її неодноразові попередження. Вказані особи вийшли з вагону на наступній ст. Полтава. (а. с. 64 т. 1).

Відповідно до протоколу комісії з розгляду актів та скарг, складених на порушення, які скоєнні працівниками поїзних бригад на шляху прямування при заступнику начальнику Сумської вагонної дільниці від 13 лютого 2019 року у вагоні №8/22986 провідник пасажирських вагонів ОСОБА_1 допустила перевезення двох пасажирів без проїзних документів на місцях 53, 54 від ст. Кременчук до ст. Полтава. З пасажирів стягнуто тариф за проїзд по квитанціях ГУ-57 №003698-699 на суму 122,92 грн та штраф за безквитковий проїзд по квитанції ЛУ-9 №196170-171 на суму 1020 грн. Комісія постановила: направити подання до Галузевої Сумської Вільної професійної спілки регіональної філії Південна залізниця АТ Укрзалізниця (далі - ГСВП РФПЗ ПАТ Укрзалізниця ) для надання згоди на розірвання трудового договору з провідником пасажирських вагонів резерву провідників ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України, тобто за вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (а. с. 65-69 т. 1).

Наказом №08 від 14 лютого 2019 року Про розгляд актів ф. ЛУ-4 від 13.02.2019 р. складений на провідників пасажирських вагонів п.№60 сполученням Одеса-Харків , направлено подання №ПКВЧ6 Суми-01-7/185 від 14 лютого 2019 року до ГСВП РФПЗ ПАТ Укрзалізниця для надання згоди на розірвання трудового договору з провідником пасажирських вагонів резерву провідників ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України (а. с. 70-74 т. 1).

За результатами розгляду вказаного подання на зборах профспілкового комітету ГСВП РФПЗ ПАТ Укрзалізниця 25 лютого 2019 року прийнято рішення про відмову у дачі згоди на розірвання трудового договору з провідником ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з відсутністю документів щодо заподіяння збитків АТ Українська залізниця діями провідника ОСОБА_1 (а. с. 78, 111-112 т. 1).

Наказом №12 від 04 березня 2019 року трудовий договір з ОСОБА_1 був розірваний за п. 2 ст. 41 КЗпП України (а. с. 80-82). В наказі зазначено, що провідник пасажирських вагонів ОСОБА_1 є матеріально відповідальною особою, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 03.06.2008 року. У випадку, якщо б не відбулася ревізія поїзда № 59/60 сполученням Харків-Одеса , неправомірними діями по перевезенню безквиткових пасажирів провідником пасажирських вагонів ОСОБА_1 були б нанесені збитки АТ Укрзалізниця на загальну суму 1142,92 грн, що складається з вартості квитка від ст. Кременчук до ст. Полтава та штрафу за безквитковий проїзд.

Наказом (розпорядженням) № 85/ОС від 04 березня 2019 року про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 звільнена з посади провідника пасажирського вагону за п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я на підставі акту форми ЛУ-4 Г № 008896 від 11.02.2019 року (а. с. 83 т. 1).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору за вказаною нормою можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва й інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Як вбачається з укладеного з позивачем договору про повну матеріальну відповідальність від 03 червня 2008 року, остання повинна забезпечити схоронність доручених їй власником матеріальних цінностей.

При цьому, умовами вказаного договору передбачено, що відповідальність працівника настає лише за пряму дійсну шкоду, в межах та в порядку, установленому законодавством, та за умови, що така шкода завдана винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівника не може бути покладена відповідальність за шкоду, що виразилась у виді не отриманих підприємством доходів.

Відповідно до п. 2.2; 5.2.; 5.3. Інструкції провіднику пасажирських вагонів (далі - Інструкція) перед початком рейсу провідник отримує відповідні бланки документів, переносну радіостанцію, продукти чайної торгівлі, мішки для сміття, мило, миючі засоби, засоби для дезінфекції, туалетний папір, постільну білизну для обслуговування пасажирів та один комплект службової постільної білизни для особистого користування при слідуванні поїзної бригади до п`яти діб. Після прибуття поїзда до пункту формування провідник зобов`язаний використану та чисту білизну здати в термін, передбачений технологічним процесом. У випадку, якщо даний вагон у рейс не відправляється, повністю його розкомплектувати, здати на склад майно, інвентар по документах із відміткою у маршруті. Вагон підготувати та здати для охорони. Здати начальнику поїзда гроші за реалізацію платних послуг, залишок нереалізованої продукції та переносну радіостанцію.

Отже, вказаною Інструкцією чітко визначено, які саме операції з матеріальними цінностями здійснює провідник під час виконання своїх трудових обов`язків. В цих операціях відсутнє оформлення та продаж квитків пасажирам. Як пояснив в судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача право оформлення та продажу квитків пасажирам на шляху прямування поїзда має тільки начальник поїзда.

Відповідно до п. 3.9.5. Інструкції на шляху прямування, у пунктах формування та обороту провідникам забороняється допускати у вагон сторонніх осіб, у т. ч. безквиткових пасажирів та осіб з надлишковою ручною поклажею.

Пунктами 8.1.; 8.2.1. вказаної Інструкції передбачено, що провідник несе матеріальну відповідальність за втрату та пошкодження бланків суворої звітності, грошової виручки, переносних радіостанцій, апаратів РРО, а також внутрішнього обладнання вагона, відповідно до вимог чинного законодавства та умов контракту. Провідник несе дисциплінарну відповідальність згідно з законодавством про працю та Положенням про дисципліну працівників залізничного транспорту за порушення трудової дисципліни та посадових обов`язків, зокрема за перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі.(а. с. 28-35 т. 1).

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів (пункт 28) звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.

Факт порушення ОСОБА_1 вимог Інструкції підтверджується актом від 11 лютого 2019 року, який вона підписала і зауважень з приводу його змісту не висловила. В той же час виявлене порушення посадових обов`язків позивачем не пов`язане з порушенням правил проведення операцій з матеріальними цінностями та відповідно до вказаної Інструкції є підставою для притягнення провідника до дисциплінарної відповідальності, яким звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України не являється.

Крім того, умовами договору про повну матеріальну відповідальність від 03 червня 2008 року передбачено, що на працівника не може бути покладено відповідальність за шкоду, що виразилась у виді не отриманих підприємством доходів. В той же час в наказі відповідача від 04 березня 2019 року за № 12 підставою для втрати довір`я до позивача зазначено, що у випадку, якщо б ревізія поїзда не відбулась, то неправомірними діями позивача АТ Укрзалізниця були б нанесені збитки, що виразились у перевезенні безквиткових пасажирів на загальну суму 1142,92 грн, що складаються з квитка від ст. Кременчук до ст. Полтава та штрафу за безквитковий проїзд, тобто, що підприємство не отримало б доходу від продажу цих квитків.

Отже, звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства та її вимоги про поновлення на роботі є обґрунтованими та підлягають задоволенню з зазначених вище підстав.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду про визнання незаконним наказу № 85/ОС від 04 березня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 .

Згідно статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

ОСОБА_1 була звільнена 04 березня 2019 року на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, тобто трудовий договір розірвано з ініціативи власника.

Частиною 2 статті 47 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Отримавши у день звільнення копію наказу № 12 від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі 28 березня 2019 року, тобто у строк, передбачений ст. 233 КЗпП України.

В той же час, копія другого наказу №85/ОС від 04 березня 2019 року про припинення трудового договору у день звільнення їй вручена не була, а надійшла лише разом з відзивом на позовну заяву в даній цивільній справі.

Відповідно до статті 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Отже, оскільки відповідачем в порушення вимог частини 2 статті 47 КЗпП України копія наказу № 85/ОС від 04 березня 2019 року не була вручена позивачу в день її звільнення з роботи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем процесуального строку на звернення з вимогою про визнання незаконним вказаного наказу, визнавши причину його пропуску поважною.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно застосував до заяви про збільшення позовних вимог положення ч. 1 ст. 185 ЦПК України, хоча повинен був керуватися вимогами статті 183 ЦПК України.

Так, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що подана позивачем заява про збільшення позовних вимог пред`явлена позивачем в межах предмету позову, яким є незаконне звільнення і поновлення на роботі, така заява по суті є доповненням позову новою позовною вимогою - скасування наказу № 85/ОС від 04 березня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 , і не є заявою з процесуальних питань, положення щодо яких викладені у статтях 182-183 ЦПК України. Отже суд цілком правильно застосував до такої заяви ті ж самі вимоги цивільного процесуального законодавства, що застосовуються і до позовних заяв, а саме ст. 185 ЦПК України.

Щодо твердження відповідача про обов`язкове застосування судом саме ч. 4, а не ч. 1 ст. 185 ЦПК України, у випадку виявлення будь-яких недоліків позовної заяви, колегія суддів зазначає про необхідність системного тлумачення вимог ЦПК України з цього питання.

Так, згідно з частинами 1, 3, п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Крім цього, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Отже, після відкриття провадження у справі повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 185 ЦПК України не передбачено, вона може бути повернута позивачу лише у випадку не усунення вимог, зазначених в ухвалі суду про залишення заяви без руху.

У справі, що переглядається, провадження було відкрито 29 березня 2019 року, а заява про збільшення позовних вимог вперше надійшла до суду 18 квітня 2019 року, тобто після відкриття провадження у справі, а тому колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень норм процесуального права (а. с. 47-49 т. 1).

Є помилковими і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просила поновити її на роботі саме з 04 березня 2019 року, а не з 05 березня 2019 року. Суд першої інстанції вірно поновив позивача на роботі з 05 березня, так як день її звільнення 04 березня є робочим днем, частково задовольнивши позовні вимоги. Не зазначення судом в оскаржуваному рішенні розміру стягнутої на користь позивача заробітної плати у межах суми платежу за один місяць не є підставою для його зміни чи скасування в цій частині, оскільки вказаний недолік може бути усунуто шляхом подання заяви про роз`яснення рішення суду.

Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги про порушення порядку розгляду подання №ПКВЧ6 Суми-01-7/185 від 14 лютого 2019 року.

Так, ОСОБА_1 є членом ГСВП РФПЗ ПАТ Укрзалізниця (а. с. 113-116 т. 1).

ГСВП РФПЗ ПАТ Укрзалізниця у своїй діяльності керується, зокрема, Статутом Сумської Вільної професійної спілки ПАТ Укрзалізниця (далі - Вільна профспілка). Назва профспілки на теперішній час змінена у зв`язку з реорганізацією роботодавця на Галузева Сумська Вільна професійна спілка регіональної філії Південна залізниця АТ Укрзалізниця (ГСВП РФПЗ ПАТ Укрзалізниця ) (а.с. 193-195 т. 1).

Згідно з п. 19 Статуту, Вільна Профспілка складається з первинних профспілкових організацій (скорочено ППО) та комітету Вільної Профспілки, який по відношенню до ППО має статус вищестоящого профспілкового органу. ППО створюються в трудових колективах системи залізничного транспорту України та інших підприємствах, установах, організаціях, працівники яких виявили бажання вступити в Вільну Профспілку ПАТ Укрзалізниця .

Відповідно до п. 33.11 Статуту комітет Вільної Профспілки узгоджує питання щодо розірвання трудового договору з працівником з ініціативи адміністрації чи керівників підприємств, установ, організацій залізничного транспорту у випадках, передбачених законодавством.

Голова комітету Вільної Профспілки представляє без доручення інтереси Вільної Профспілки при взаємовідносинах з усіма органами державної влади та управління, суду, підприємствами, установами, організаціями, об`єднаннями громадян (п. 35.1 Статуту), організовує засідання комітету Вільної Профспілки та головує на них (п. 35.6 Статуту), веде засідання виконавчого виборного органу - комітету Вільної Профспілки та Президії комітету Вільної Профспілки, видає розпорядження по апарату Вільної Профспілки, підписує колективні договори, угоди, рішення комітету Вільної Профспілки та протоколи засідань Президії комітету Вільної Профспілки (п. 35.13 Статуту).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 була обрана головою профспілкового комітету ГСВП РФПЗ ПАТ Укрзалізниця (а.с. 113-116 т. 1), також нею підписаний протокол №4 зборів профспілкового комітету від 25 лютого 2019 року, на якому розглядалось подання щодо розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , та рішення про відмову у наданні згоди на розірвання з нею трудового договору (а. с. 78, 111-112 т. 1).

З огляду на викладене, вбачається, що розгляд подання щодо розірвання трудового договору з ОСОБА_1 відбувався саме на комітеті Вільної Профспілки, на якому головувала ОСОБА_4 , та яка в подальшому підписала протокол зборів комітету та рішення про розгляд подання №ПКВЧ6 Суми-01-7/185 від 14 лютого 2019 року.

Дійшовши правильного висновку про поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції на підставі частини 2 статті 235 КЗпП України стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого розрахував відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року. Відповідачем, розмір стягнутого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в апеляційній скарзі не оспорюється.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду щодо мотивів задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі з зазначенням, що ці позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав, викладених в даній постанові.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, 4; 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити частково.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 липня 2019 року змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі.

В іншій частині рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньодо Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 грудня 2019 року.

Головуючий Т.А. Левченко

Судді:

С.Г. Хвостик

І.В. Орлов