Постанова

від 06.12.2019 по справі 747/327/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 грудня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/327/19

Головуючий у першій інстанції - Косенко Ю. Л.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1334/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

сторони:

позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство Логвиненка М.М. , Талалаївська районна державна адміністрація Чернігівської області,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 12 серпня 2019 року (ухвалене о 17:52, повний текст рішення складено 21 серпня 2019 року) у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Логвиненка М.М. , Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування їх державної реєстрації, -

У С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року СТОВ АФ Зоря звернулося до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.04.2019, кадастровий номер 7425384500:05:001:1544 площею 3,3238 га, розміщеної на території Української ради Талалаївського району Чернігівської області, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Логвиненка М.М. та скасувати державну реєстрацію іншого речового права, права оренди (індексний номер 46579406 від 22.04.2019);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.04.2019, кадастровий номер 7425384500:05:001:1730 площею 3,0832 га, розміщеної на території Української ради Талалаївського району Чернігівської області, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Логвиненка М.М. та скасувати державну реєстрацію іншого речового права, права оренди (індексний номер 46578556 від 22.04.2019);

- стягнути з ОСОБА_1 та ФГ Логвиненка М.М. понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтовувало тим, що 01.01.2014 між СТОВ АФ Зоря та ОСОБА_1 було укладено два договори оренди землі, за умовами яких позивач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 7425384500:05:001:1544, загальною площею 3,32 га, у тому числі ріллі 3,3238 га та кадастровий номер 7425384500:05:001:1730 загальною площею 3,08 га у тому числі ріллі 3,0832 га, які знаходяться на території Української сільської ради, строком на 5 років.

07.03.2018 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди про внесення змін до вказаних договорів оренди шляхом викладення договорів у новій редакції. Відповідно до додаткових угод строк дії договорів оренди продовжено до 31.12.2028.

02.05.2019 за інформацією з державних реєстрів позивач виявив, що право оренди на зазначені земельні ділянки ОСОБА_1 зареєстроване за ФГ Логвиненка М.М. .

ОСОБА_1 ніяким чином не повідомляла позивача про передачу спірних земельних ділянок ФГ Логвиненка М.М. , вимог про повернення орендованої земельної ділянки, повідомлень про передачу зазначеної земельної ділянки в оренду іншому орендареві, скарг або повідомлень про порушення чи неналежне виконання орендарем умов договору оренди землі позивачеві також не надходило. Оскільки договори оренди укладені між позивачем та ОСОБА_1 є чинними, не розірвані за згодою сторін, не припинені та не визнані недійсними в судовому порядку, існування одночасно двох правочинів щодо однакового об`єкту договору та зобов`язань прямо суперечить законодавству України. Недобросовісна поведінка відповідачів призвела до порушення прав позивача щодо використання спірних земельних ділянок.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 12 серпня 2019 року у задоволенні позову СТОВ АФ Зоря до ОСОБА_1 , ФГ Логвиненка М.М. , Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.04.2019, кадастровий номер 7425384500:05:001:1544, площею 3,3238 га, розміщеної на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Логвиненка М.М та скасування державної реєстрації іншого речового права, права оренди (індексний номер 46579406 від 22.04.2019) відмовлено повністю.

У задоволенні позову СТОВ АФ Зоря до ОСОБА_1 , ФГ Логвиненка М.М. , Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.04.2019, кадастровий номер 7425384500:05:001:1730, площею 3,0832 га, розміщеної на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Логвиненка М.М та скасування державної реєстрації іншого речового права, права оренди (індексний номер 46578556 від 22.04.2019) відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі СТОВ АФ Зоря просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження судом всіх обставин справи та ненадання належної правової оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам, а також ненадання можливості своєчасно надати пояснення по справі та надати додаткові докази.

Вказує, що районним судом порушені процесуальні права позивача, оскільки підготовче судове засідання та призначення справи до судового розгляду відбулося без його участі, що позбавило останнього права надати додаткові докази по справі, заявити клопотання про виклик свідків.

В апеляційній скарзі заявник посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у цивільній справі № 6-118цс13 та від 18.12.2013 у справі № 6-127цс13, в яких зазначено, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Зазначає, що ОСОБА_1 , підписавши 17.04.2019 договори оренди з ФГ Логвиненка М.М. в період дії договорів, укладених з позивачем, грубо порушила його законні права та охоронювані інтереси, як законного користувача земельних ділянок.

Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачами Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, оскільки повідомлень про проведення виділення земельних ділянок в натурі на адресу позивача не надходило, документів щодо направлення відповідних повідомлень відповідачами суду не надавалось, та саме виділення було виявлено позивачем при контрольному об`їзді полів господарства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_1 та ФГ Логвиненка М.М. - адвокат Чередніченко О.М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає її доводи необґрунтованими і в їх спростування наводять наступні обставини:

- позивач не навів жодних поважних причин, які б перешкоджали йому подати докази при поданні позову до суду, не повідомив суд про наявність таких доказів, не заявив клопотання про їх витребування судом, не вказав про свідків, показання яких є засобом доказування в цивільному процесі, а тому сам позивач не дотримався та порушив норми процесуального права щодо порядку та строків подання доказів чи їх повідомлення суду;

- позивач не надав суду доказів реєстрації та виникнення у нього права оренди земельних ділянок на підставі додаткових угод від 07.03.2018, а отже дійшов необґрунтованих та помилкових висновків про порушення його прав та інтересів як законного користувача земельних ділянок;

- відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.06.2019 у справі № 313/435/17 та від 19.06.2019 у справі №233/5592/16-ц, підписані та укладені договір оренди землі та/або відповідна додаткова угода до нього набирають чинності, а орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання договору або додаткової угоди;

- ОСОБА_1 як власницею земельних ділянок правомірно проведено їх виділ без згоди позивача, оскільки позивач повинен був повернути земельну ділянку після припинення дії договорів оренди, але не повернув; за відсутності будь-яких невідповідностей меж виділених земельних ділянок, доводи позивача щодо порушення його прав при виділі земельних ділянок, а саме неповідомлення в письмовій формі про виділ як користувача суміжних земельних ділянок є необґрунтованими.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову СТОВ АФ Зоря , суд першої інстанції виходив з того, що права позивача не були порушені, оскільки він не мав права на земельні ділянки на час їх передачі у користування ФГ Логвиненка М. ОСОБА_2 ; спірні земельні ділянки на час укладення та державної реєстрації оспорюваних договорів оренди у правомірному володінні та користуванні інших суб`єктів господарювання, ніж власник - ОСОБА_1 , не перебували, будь-які їх обтяження чи обмеження щодо розпорядження ними не існували.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок площею 3,0832 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1730, та площею 3,32 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1544, що розташовані на території Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.

01.01.2014 між ОСОБА_1 та СТОВ АФ Зоря були укладені договори оренди зазначених вище земельних ділянок строком на 5 років зі сплатою орендної плати щорічно в розмірі 5% (а.с. 7-12, 14-19).

Підпунктами 5.1., 5.2. п. 5 та п.п. 7.1. п. 7 вказаних договорів оренди земельної ділянки від 01.01.2014 встановлено, що земельні ділянки були передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з цільовим призначенням - для вирощування сільськогосподарських культур. В разі припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно п.п. 13.2. п. 13 договорів оренди земельної ділянки дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено після збору урожаю.

Договір набуває чинності після його підписання та державної реєстрації прав за ним (п.п. 15.1 п. 15договорів).

17.04.2014 право оренди вказаних земельних ділянок було зареєстроване державним реєстратором Талалаївського районного управління юстиції Чернігівської області (а.с. 13, 20).

07.03.2018 позивачем та ОСОБА_1 були складені та підписані додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди від 01.01.2014 шляхом викладення договорів оренди у новій редакції (а.с. 21-28).

Зокрема, умовами додаткових угод передбачено, що дані договори укладено на 10 років (з урахуванням ротації культур основної сівозміни згідно з проектом землеустрою) та діють до 31.12.2028 (пп. 3.1. угод). Додаткові угоди є невід`ємною частиною договорів від 01.01.2014 та набирають чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди ( пп. 3.2., 3.5, п. 2).

17.04.2019 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ Логвиненка М.М. (орендар) укладено договори оренди земельних ділянок, за якими орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельні ділянки сільськогосподарського з кадастровими номерами 7425384500:05:001:1544, 7425384500:05:001:1730, строком на 10 років до 31.12.2029, з виплатою орендної плати у розмірі 11,5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а.с. 78-83).

18.04.2019 було зареєстроване право оренди за вказаними договорами державним реєстратором Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області (а.с. 29-30, 80, 83, 91-93).

18.04.2019 було здійснено виділ у натурі (на місцевості) належних ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 7425384500:05:001:1730 та 7425384500:05:001:1544, розташованих на території Української сільської ради Талалаївського району (а.с. 70-77).

Частиною 1 статті 6 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За частиною другою статті 792 Цивільного Кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі ).

Згідно статті 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За змістом частини другої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частина 5 статті 6 Закону України Про оренду землі передбачає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Стаття 17 Закону Про оренду землі встановлює, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, підписані та укладені договір оренди землі та/або відповідна додаткова угода до нього набирають чинності, а орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки, саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання договору або додаткової угоди.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійснені своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, такі дії не допускаються як і зловживання правами у інших формах.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного суду від 10.06.2019 у справі № 313/435/17 та від 19.06.2019 у справі № 233/5592/16-ц.

Під час розгляду справи було встановлено, що строк дії договорів оренди земельних ділянок від 01.01.2014, укладених між СТОВ АФ Зоря та ОСОБА_1 , закінчився 17.04.2019, додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди землі від 01.01.2014, укладені між СТОВ АФ Зоря та ОСОБА_1 07.03.2018, у передбачений законом спосіб не були зареєстровані, тобто згідно закону є неукладеними, а тому власниця земельних ділянок мала право на свій розсуд укладати будь-які інші договори оренди з іншими орендарями.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, встановлені обставини справи та надані сторонами на їх підтвердження чи заперечення докази, оцінені судом в сукупності згідно з приписами процесуального закону, районний суд дійшов правильного висновку про те, що права позивача не були порушені, оскільки він не мав права на земельні ділянки на час їх передачі у користування ФГ Логвиненка М.М. , у зв`язку з чим підстави для визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними та скасування їх державної реєстрації відсутні.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про порушення районним судом процесуальних прав позивача, оскільки підготовче судове засідання та призначення справи до судового розгляду відбулося без його участі, що позбавило останнього права надати додаткові докази по справі, заявити клопотання про виклик свідків, зважаючи на те, що позивачем не наведено жодних поважних причин, які б перешкоджали йому подати докази при поданні позову до суду, не повідомлено суд про наявність таких доказів, не заявлялось клопотання про їх витребування судом, не додано нових доказів до апеляційної скарги.

Апеляційний суд відхиляє доводи заявника про необхідність врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у цивільній справі № 6-118цс13 та від 18.12.2013 у справі № 6-127цс13, оскільки відносини у вказаних справах та справі, що розглядається не є подібними. Правові висновки, на які посилається заявник, стосуються аспекту поняття вільного волевиявлення учасника договірних відносин на укладення договору як на підставу для визнання договору недійсним.

За встановлених судом обставин справи та наведених норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка, підписавши договори оренди від 17.04.2019 з ФГ Логвиненка М.М. в період дії договорів укладених з позивачем, грубо порушила законні права та охоронювані інтереси позивача, як законного користувача земельних ділянок, є необґрунтованими та безпідставними.

Зазначення заявником про те, що відповідачами допущені порушення Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, оскільки повідомлень про проведення виділення земельних ділянок в натурі на адресу позивача не надходило, документів щодо направлення відповідних повідомлень відповідачами суду не надавалось, та саме виділення було виявлено позивачем при контрольному об`їзді полів господарства на правильність вирішення спору по суті не впливають, обставини встановлення межових знаків безпосередньо не стосуються предмету позову.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги СТОВ ФГ Зоря без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря - залишити без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 12 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: