Рішення

від 11.08.2010 по справі 2-281/10

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Погребищенський районний суд Вінницької області

м. Погребище, вул. Б.Хмельницького, 51, 22200, (04346) 2-15-06

Справа № 2-281/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2010 року Погребищенський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Панасюка О.С. з участю секретаря Москаленко С.П., представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Погребищі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об`єкт малої архітектурної форми - споруду вагончик-магазин та усунення перешкод в його користуванні, -

Встановив:

В грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом, вказуючи, що 30.12.2008р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач продав, а позивач купив об`єкт малої архітектурної форми - споруду вагончик-магазин, розташований у АДРЕСА_1 ; він повністю виконав умови цього договору оскільки сплатив відповідачу обумовлену ціну в розмірі 10000 грн., але ОСОБА_3 відмовляється добровільно передати майно.

В судовому засіданні позивач та його представниця підтримали позовні вимоги, просили визнати за ОСОБА_2 право власності на об`єкт малої архітектурної форми - споруду вагончик-магазин, що розташований у АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні цим майном. Позивач пояснив, що в грудні 2008 року дізнався про продаж ОСОБА_3 вагончика-магазину і при особистій зустрічі вони обумовили ціну в сумі 10000 грн.; 30.12.2008р., 2.01.2009р. та 11.01.2009р. ОСОБА_2 виплатив ОСОБА_3 , відповідно, 4000 грн., 2000 грн. та 4000 грн., сплативши таким чином обумовлену ціну товару, але ОСОБА_3 дотепер майно не передав.

Відповідач позову не визнав зовсім, пояснивши, що позивач сплатив лише завдаток, тому що договором купівлі-продажу, укладеним в усній формі, була визначена ціна 40000 грн.; кошти він сплачував частинами постійно відтягуючи момент розрахунку; в січні 2009 року, оскільки ОСОБА_2 став вимагати або зменшити ціну договору, або його розірвати, він погодився повернути отримані кошти і з цією метою знайшов іншого покупця, але доки вирішувалось питання про укладення з ним договору ОСОБА_2 звернувся в міліцію із заявою про скоєння ним злочину, а тому будь-які дії щодо відчуження спірного майна він припинив, а відтак не мав можливості повернути позивачу суму завдатку.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких міркувань.

Беззаперечно встановлено, що 30.12.2008р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач продав, а позивач купив об`єкт малоїархітектурної форми - споруду вагончик-магазин, розташований у АДРЕСА_1 , за ціною 10000 грн.; ОСОБА_2 повністю виконав умови цього договору, сплативши ОСОБА_3 30.12.2008р. 4000 грн., 2.01.2009р. 2000 грн.

11.01.22009р. 4000 грн., але відповідач майно не передав.

Дані правовідносини у системному зв`язку регулюються:

ч. 1 ст.526 та ч. 1 ст.530 ЦК України, за змістом яких зобов`язання м виконуватись належним чином та у визначений у ньому строк;

4.1ст.655 ЦК України, відповідно до якої за договором купі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язує передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а пою, приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нь певну грошову суму;

4.2ст.662 та ч.І ст.663 ЦК України, згідно з якими прода зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений догов купівлі-продажу, у строк, встановлений договором, а якщо з* договору не дає змоги визначити цей строк - то покупець має п; вимагати передачі товару у будь-який час, а продавець повинен передати у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги (ч.2 ст .1 ЦК України);

4.3ст.207, п.2 ч.І ст.208, ч.І ст.637, ч.І ст.657 ЦК України, відповідності до яких договір купівлі продажу між фізич особами на суму, що у 20 і більше разів перев неоподатковуваний мінімум доходів громадян вважається укладе якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов дого зокрема, ціни товару і це зафіксовано в одному або к : документах, які підписані стороною (сторонами);

4.4ст.570 ЦК України, якою встановлено, що завдатком є гро: сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником рахунок належних з нього за договором платежів, на підтверх зобов`язання і на забезпечення його виконання;

4.5ст.391, ч.І ст.392 ЦК України, згідно з якими власник має вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування розпорядження майном; а також пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іі особою.

Оскільки позивач повністю виконав умови договору купівлі-про; укладеного у встановленій для нього письмовій формі, сплативши встановлену договором ціну в розмірі 10000 грн., а відповідач відмовляється передати майно, то з метою захисту майнових прав ОСОБА_2 , як сторони договору, за необхідно визнати право власності на на об`єкт малої архітектурної форми - сп: вагончик-магазин, що розташований у АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у корис цим майном.

Висновки суду підтверджуються:

власноручною розпискою ОСОБА_3 про отримання 30.12.2008р . 2.01.2009р. від ОСОБА_2 4000 грн. та 2000 грн. завдатку за магазину, що розташований у АДРЕСА_1 , 11.01.2009р. - ще 4000 грн., але вже без зазначення, що ця завдатком (а.с.6);

показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_3 продав мазуру вагончик-магазин, при обумовлювалась ціна 16000 грн. з обладнанням та 10000 грн. без обладнання;

показаннями свідка ОСОБА_7 , заявленого самим відповідачем, який розповів, що на початку 2009 року до нього звернувся ОСОБА_3 з пропозицією продажу вагончика-магазину за ціною 10000 грн.; показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що він орендував у ОСОБА_3 вагончик-магазин і на початку січня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поставили перед ним вимогу звільнити вагончик у зв`язку з продажем його останньому.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що ціна у договорі купівлі-продажу була визначена в розмірі 40000 грн., тому що вони спростовуються наведеними доказами, зокрема, його власноручною розпискою, від проведення ж у справі товарознавчої експертизи ОСОБА_3 відмовився.

З цих же міркувань суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_3 пропонував йому купити вагончик-магазин за 40000 грн., сама ж по собі ця пропозиція, висловлена вже після укладення договору з ОСОБА_2 , не може свідчити про ціну, яка була визначена у цьому договорі.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а відтак єдиним належним доказом укладення сторонами договору купівлі-продажу та його умов, який за своїм змістом відповідає вимогам ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України, є письмова розписка відповідача про отримання від позивача коштів за продаж вагончика-магазину.

При цьому суд також виходить із передбаченої ч.І ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, яка вказує на можливість визнання правочину недійсним лише, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він визнаний таким судом, тому вимога відповідача про застосування до цих правовідносин двосторонньої реституції, за умови, що у встановленому законом порядку договір не оспорювався і не розривався, його недійсність не встановлювалась судом (навіть після роз`яснення такого права ОСОБА_3 в судовому засіданні), є безпідставною.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209,213, 214, 215 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на об`єкт малої архітектурної форми - споруду вагончик-магазин, що розташований у АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_3 протягом 10 (десяти) днів з часу набрання цим рішенням законної сили передати ОСОБА_2 об`єкт малої архітектурної форми - споруду вагончик-магазин, що розташований у АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені ним у справі судові витрати у виді судового збору в сумі 100 (сто) грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Погребищенський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя