Постанова

від 28.11.2019 по справі 914/850/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. Справа №914/850/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Зварич О.В. Кравчук Н.М.

секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд- СС", б/н від 19.11.2018 (вх. № 01-05/1385/18 від 04.12.2018)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 (повний текст виготовлено та підписано 16.10.2018)

у справі №914/850/17 (Фартушок Т.Б. - головуючий суддя, судді Манюк П.Т., Рим Т.Я.)

за позовом: Вищого професійного училища №29 м. Львова, м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-СС", м. Львів

до відповідача-2: Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бірак Євгенія Васильовича, м. Львів

до відповідача-3: Управління держаної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, м. Львів

про: скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов`язання знести самочинно споруджену будівлю

за заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-СС", м. Львів

до відповідача-2: Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бірак Євгенія Васильовича, м. Львів

про: скасування державної реєстрації права власності на будівлю під літерою "А-1" за адресою м. Львів, вул. Єрошенка, 3 та зобов`язання привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі,

За участю представників від:

позивача: не з`явився;

відповідача-1: Клонцак В.С. - адвокат;

відповідача-2: не з`явився;

відповідача-3: не з`явився;

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Кулик А.Я.- представник;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Вище професійне училище №29 м. Львова звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-СС" про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16732925 від 24.10.2014 щодо об`єкта нерухомого майна -будівлі під літерою "А-1" площею 349,5 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Єрошенка, 3, визнання недійсним свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно та зобов`язання відповідача знести самочинну споруджену будівлю під літерою "А-1" площею 349,5 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Єрошенка, 3 (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31.10.2017).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.07.2017 залучено до участі у справі відповідача-2 - Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бірак Євгенія Васильовича та відповідача-3 - Управління держаної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівську міську раду.

У грудні 2017 року третя особа - Львівська міська рада подала до суду заяву ( в порядку ч.1 ст. 26 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017) про скасування державної реєстрації права власності на будівлю під літерою "А-1" площею 349,5 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Єрошенка, 3 за ТОВ Трейд-СС та зобов`язання відповідача привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі під літерою "А-1" площею 349,5 кв.м.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 прийнято позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Львівської міської ради до спільного розгляду з первісним позовом у справі №914/850/17.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у справі №914/850/17 в позові Вищого професійного училища №29 м. Львова відмовлено повністю. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Львівської міської ради, задоволено повністю: скасовано державну реєстрацію права власності на будівлю під літ. "А-1" за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 3 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-СС" реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 485449846101; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-СС" привести земельну ділянку за адресою: м.Львів , вул . Єрошенка, 3 у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі під літ. "А-1" загальною площею 349,5 м.кв; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-СС" на користь Львівської міської ради 3 200грн. судового збору.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що будівля Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-СС" під літ. "А-1" за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 3 є самочинним будівництвом, оскільки збудована на земельній ділянці, яка не передавалась Львівською міською радою відповідачу-1 в користування чи власність, в матеріалах справи відсутній проект забудови земельної ділянки та дозвіл Львівської міської ради на таку забудову. Окрім того, Висновком Управління архітектури Львівської міської ради від 29.04.2011р. №5-4370/2401 встановлено обмеження нового будівництва та реконструкції на земельній ділянці. Реєстрація за відповідачем-1 права власності на об`єкт самочинного будівництва не змінює правової природи цього об`єкта та не усуває порушень земельного та містобудівельного законодавства, допущених при будівництві такого об`єкту. Відтак, суд першої інстанції дійшов до висновку, що земельна ділянка підлягає приведенню у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі.

Окрім того, в порушення п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868, в матеріалах Реєстраційної справи №485449846101 відсутні оригінали документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, відсутні також належним чином засвідчені їх копії

Оскільки Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №16732925, прийняте 24.10.2014р. о 15 год. 11 хв. 49 сек. державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бірак Євгенієм Васильовичем щодо об`єкта нерухомого майна - будівлі, літ. "А-1", загальною площею 349,5 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 485449846101, розташованої за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3 прийнято з порушенням норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку, що державна реєстрація права власності на будівлю під літ. "А-1" за адресою м.Львів, вул.Єрошенка,3 за Відповідачем-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 485449846101 підлягає скасуванню.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд- СС" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у справі №914/850/17 скасувати.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач-1 зазначає, що суд першої інстанції:

- не надав належної оцінки довгостроковій угоді про створення спільних виробничо-господарських підрозділів та співпрацю №1 від 10.11.1995, яка погоджена заступником начальника управління освіти, головою комітету професійної освіти Львівської ОДА та начальником регіонального відділення ФДМУ у Львівській області;

- не залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Львівську ОДА та ФДМУ у Львівській області;

- вирішив питання про скасування державної реєстрації права власності, однак не врахував, що такий спір належить до адміністративної, а не господарської юрисдикції;

- не дослідив місцезнаходження спірного нерухомого майна;

- не врахував, що свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно не визнане недійсним та не скасоване, що заперечує факт самовільного будівництва та унеможливлює знесення нерухомого майна;

- не застосував позовну давність, оскільки спірне нерухоме майно збудоване ще в другій половині 90-х років.

08.01.2019 до суду від Львівської міської ради поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у справі №914/850/17 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, Львівська міська рада зазначає, що:

- відповідно до ст.375 ЦК України лише власник земельної ділянки має право дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам;

- відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки;

- відповідно до ст. 376 ЦК України самочинне будівництво підлягає обов`язковому знесенню, якщо земельна ділянка, на якій збудовано об`єкт, не була відведена для цієї мети, а власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво;

- оскільки земельна ділянка, на якій збудоване спірне нерухоме майно, не передавалась Львівською міською радою апелянту в користування чи у власність, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами.

При цьому, Львівська міська рада зазначає, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони, поданою до ухвалення судового рішення. Оскільки, відповідач-1 під час розгляду справи судом першої інстанції не заявляв про застосування позовної давності, Львівська міська рада вважає безпідставними покликання апелянта на пропуск такої у апеляційній скарзі.

21.01.2019 до суду від Вищого професійного училища №29 м. Львова поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у справі №914/850/17 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, позивач зазначає, що:

- посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Львівську ОДА та ФДМУ у Львівській області, є безпідставними, оскільки рішення у даній справі жодним чином не стосується прав та обов`язків вказаних органів державної влади;

- посилання апелянта на пропуск позовної давності є безпідставним оскільки за відсутності заяви від сторін у спорі про застосування позовної давності, правові підстави для її застосування відсутні;

- відповідно до вимог чинного законодавства орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності є органи місцевого самоврядування, а підставою для укладення договору оренди такої земельної ділянки є рішення орендодавця. Однак, апелянтом не подано суду ні договору оренди земельної ділянки, ні рішення Львівської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно;

- свідоцтво про право власності є наслідком державної реєстрації права власності, а не її підставою, а матеріалами справи підтверджено, що рішення про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно прийняте з порушенням встановленого законодавством порядку.

02.08.2019 до суду від Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд- СС" поступили письмові пояснення по справі, в яких апелянт додатково обгрунтовує наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З врахуванням вимог ст.256 ГПК України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у справі №914/850/17, повний текст якого складено 16.10.2018, закінчився 05.11.2018 та був поновлений апелянту ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018.

З огляду на наведене, подані апелянтом письмові пояснення по справі судом залишаються без розгляду.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/850/17 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів - Кравчук Н.М. та Хабіб М.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд- СС" на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у справі №914/850/17.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 призначено справу №914/850/17 до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд- СС" та Вищого професійного училища №29 м. Львова розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.02.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 на клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи з метою вирішення спору шляхом укладення мирової угоди розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд- СС" відкладено на 11.02.2019.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Кравчук Н.М., 11 лютого 2019 року згідно розпорядження №106 керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну судді - члена колегії Кравчук Н.М.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019 року до складу колегії замість судді Кравчук Н.М. введено суддю - члена колегії Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.03.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.04.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.04.2019.

У зв`язку із перебуванням у відрядженні суддів - членів колегії Плотніцького Б.Д. та Хабіб М.І., 12 квітня 2019 року згідно розпорядження №270 керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну суддів - членів колегії Плотніцького Б.Д. та Хабіб М.І.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2019 року склад колегії суддів: Кордюк Г.Т. - головуючий суддя, судді - Дубник О.П., Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.05.2019.

27.05.2019 судове засідання по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд- СС", на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у справі №914/850/17 не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кордюк Г.Т. з 23.05.2019 до 31.05.2019 включно.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 18.06.2019

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Дубник О.П, 18 червня 2019 року згідно розпорядження №414 керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну судді - члена колегії Дубник О.П.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 року склад колегії суддів: Кордюк Г.Т. - головуючий суддя, судді - Зварич О.В. та Кравчук Н.М.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 та від 08.07.2019 розгляд апеляційної скарги відкладався на 08.07.2019 та на 05.08.2019, відповідно, на клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Кравчук Н.М., розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів, за результатами якого справу №914/850/17 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Зварич О.В. та Плотніцького Б.Д., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.09.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 на клопотання Львівської міської ради розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.10.2019.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Плотніцького Б.Д. розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів, за результатами якого справу №914/850/17 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Зварич О.В. та Кравчук Н.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 07.10.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.10.2019 .

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.11.2019 .

В судове засідання 28.11.2019 прибули представники апелянта та третьої особи з самостійними вимогами.

Позивач та відповідачі-2,3 участі уповноважених представників в судовому засіданні повторно не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь в судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідачів-2,3.

Представники апелянта та третьої особи з самостійними вимогами в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у даній справі оскаржується Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-СС" лише в частині задоволення позовних вимог Львівської міської ради. В частині відмови у задоволенні позовних вимог Вищого професійного училища №29 м.Львова рішення суду першої інстанції не оскаржується, а Вище професійне училище №29 м.Львова у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у даній справі залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, в межах вимог апеляційної скарги, зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.11.1995 між Вищим професійним училищем №29 м. Львова (далі - Училище, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-СС" (далі - Товариство, Відповідач 1) укладено довгострокову угоду №1 про створення спільних виробничо-складських підрозділів та співпрацю (далі - Угода), відповідно до п.1 якої для виконання даної угоди сторони вирішили на незадіяних площах училища створити: - цех столярного та металообробного виробництва; - продовольчий магазин; - кафе; - готель, з необхідними побутовими, складськими та адміністративними приміщеннями.

Відповідно до п.п.2.1, 2.3 Угоди Училище виділяє під створення вищевказаних підрозділів вільні від використання площі гуртожитку в розмірі 845 квадратних метрів та земельну ділянку господарського подвір`я площею 402 квадратних метра, надавши можливість під`єднання до комунальних систем і системи тепло-, газо, енергозабезпечення; Товариство зобов`язується провести всі необхідні роботи, пов`язані з реконструкцією одержаних площ та земельної ділянки під створення вищенаведених підрозділів, на основі проектно-технічної документації та кошторисів, погоджених з Училищем, а також існуючих нормативних актів, за кошти Товариства.

Згідно п.3.4 Угоди Товариство зобов`язується надати Училищу на момент освоєння для погодження п.т. документацію та кошторис на створення даного підрозділу.

Відповідно до п.3.5 Угоди кожен підрозділ вводиться в експлуатацію після підписання сторонами акту введення в експлуатацію та акту вартості підрозділу.

Згідно п.3.6 Угоди акт вартості підрозділу регламентує майнові права сторін і являється головним визначником оцінки по розподілу чистого прибутку, одержаного від фінансово-господарської діяльності даного підрозділу.

Відповідно до п.5.1 Угоди дана угода укладається терміном на 20 років і набуває чинності з моменту підписання.

Угода підписана та скріплена відбитками печаток Сторін.

02.01.2003 між Позивачем та Відповідачем 1 підписано Додаток до Довгострокової угоди №1 від 10.11.1995, яким внесено зміни до Угоди та відповідно до якого п.2.1 Угоди викладено в наступній редакції: Училище надає Товариству в оренду земельну ділянку господарського подвір`я площею 600м 2 для створення цеху столярного та металообробного виробництва.

На виконання Додатку від 02.01.2003 до Довгострокової угоди 02.01.2003 між Сторонами складено Акт передачі в оренду ВПУ №29 м.Львова земельної ділянки господарського подвір`я площею 600м 2 ТзОВ "Трейд-СС".

01.03.2012 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1302 "Про користування Вищим професійним училищем №29 м.Львова земельною ділянкою на вул.Т.Шевченка, 116" згідно якої Позивачу передано земельну ділянку площею 0,6244 га. (у тому числі: площею 0,0901 га. у межах червоних ліній та площею 0,0394 га. без права загромадження доїзду до трансформаторної підстанції) на вул.Т.Шевченка, 116 у постійне користування для обслуговування існуючих будівель за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі громадського призначення.

26.03.2014 Позивачем на підставі вказаної ухвали зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий №4610137500:02:004:0030 загальною площею 0,6244 га.

18.04.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області було зареєстровано за №ЛВ142141070150 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації стосовно об`єкта: "Будівництво цеху для виробництва столярно-металевих виробів; Львівська обл., м.Львів, вул.Єрошенка, 3", категорія складності - II, замовник - ТзОВ "Трейд-СС" (ідентифікаційний код 23266798).

24.10.2014 Державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бірак Євгенієм Васильовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №16732925, щодо об`єкта нерухомого майна - будівлі, літ. "А-1", загальною площею 349,5 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 485449846101, розташованої за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3, яке зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальність "Трейд-СС"; наведене також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕМ №485256 (індексний номер витягу 28582476).

На підставі наведеного державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бірак Євгенієм Васильовичем 24.10.2014 видано Відповідачеві 1 свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 375 ЦК України лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Приписами ч.5 вказаної статті передбачено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Приписами ч.1 ст.376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Нормами статті 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Приписами статті 5 вказаного Закону визначено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-СС" є власником нерухомого майна - будівлі під літ. "А-1" за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 485449846101.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації стосовно об`єкта: "Будівництво цеху для виробництва столярно-металевих виробів; Львівська обл., м.Львів, вул.Єрошенка, 3", категорія складності - II, замовник - ТзОВ "Трейд-СС" (ідентифікаційний код 23266798), зареєстрованої 18.04.2014 за №ЛВ142141070150 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, як інформацію про документ, що посвідчує право власності, користування земельною ділянкою, вказано додаток до довгострокової угоди №01 від 10.11.1995 Про передачу в оренду земельної ділянки господарського подвір`я від 02.01.2003 та договір оренди земельної ділянки господарського подвір`я від 01.01.2009.

Однак, договір оренди земельної ділянки господарського подвір`я від 01.01.2009 в матеріалах даної справи, а також у інвентаризаційній справі відсутній.

Відповідно до додатку до довгострокової угоди №01 від 10.11.1995 Про передачу в оренду земельної ділянки господарського подвір`я від 02.01.2003 Училище надало Товариству в оренду земельну ділянку господарського подвір`я площею 600м 2 для створення цеху столярного та металообробного виробництва.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечується, що спірне нерухоме майно споруджене на земельній ділянці, що використовується ВПУ №29 м. Львова.

Згідно довідки Управління держкомзему у місті Львів від 23.03.2011р. №40//01-15/2627 про правовий статус земельної ділянки, відповідно до земельно-кадастрових даних земельна ділянка на вул.Шевченка, 116 у м.Львові входить в межі земельної ділянки площею 0,8430га, яка знаходиться у фактичному користуванні СПТУ-29 без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування.

Вказана земельна ділянка є комунальною власністю і лише 01.03.2012 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1302 "Про користування Вищим професійним училищем №29 м.Львова земельною ділянкою на вул.Т.Шевченка, 116" згідно якої Позивачу передано земельну ділянку площею 0,6244 га. (на вул.Т.Шевченка, 116) у постійне користування для обслуговування існуючих будівель за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі громадського призначення, а 26.03.2014 Позивачем на підставі вказаної ухвали зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий №4610137500:02:004:0030 загальною площею 0,6244 га.

Оскільки Вище професійне училище №29 м.Львова не мало права розпоряджатись земельною ділянкою комунальної власності шляхом передачі такої в оренду, судом відхиляються покликання апелянта на довгострокову угоду №01 від 10.11.1995 та додаток до вказаної угоди від 02.01.2003, як підставу для використання земельної ділянки для будівництва спірного нерухомого майна.

Разом з тим, згідно відповіді Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 15.09.2017 вих. №2403-4698, в Управлінні відсутня інформація про реєстрацію договорів оренди землі за адресами вул.Шевченка, 116 та вул.Єрошенка, 3 у м.Львові.

Згідно листа Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 02.06.2017р. вих.№4-2403-1336в Управління не надходило звернень від ТзОВ "Трейд-СС" щодо надання земельної ділянки на вул.Єрошенка, 3, Львівською міською радою не приймалось жодних ухвал з приводу надання ТзОВ "Трейд-СС" земельної ділянки на вул.Єрошенка, 3.

Крім того, Відповідно до листа Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 12.05.2017р. №4-36-1269, наданого на ім`я директора Юридичного департаменту Львівської міської ради, в електронній базі документообігу районної адміністрації за період з 1996р. по 01.05.2017р. не знайдено розпорядження голови районної адміністрації про присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню на вул.Єрошенка, 3 у м.Львові.

Відтак, судом встановлено, а відповідачем -1 не спростовано, що Львівська міська рада рішення про передачу земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, у власність чи користування (оренду) ТзОВ "Трейд-СС" не приймала, договору оренди земельної ділянки з Відповідачем-1 не укладала.

Оскільки згідно вимог статті 116 Земельного кодексу України, відповідне рішення органу місцевого самоврядування про передання відповідачу у власність або користування земельної ділянки не приймалось, ТзОВ "Трейд-СС" самовільно зайняло спірну земельну ділянку, здійснивши на ній будівництво, що узгоджується з приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 цього ж Кодексу).

Згідно ч.4 ст.376 ЦК України у випадку, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже, системний аналіз положень статті 376 ЦК дає підстави для висновку про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: 1) земельна ділянка, на якій збудовано об`єкт, не була відведена для цієї мети; 2) власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; 3) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; 4) об`єкт зведено на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. При цьому, головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018р. у справі №905/1542/17.

Приписами ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.182 ЦК України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин другої та третьої вказаної статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Відповідно до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" надає визначення термінів, які вживаються у цьому законі. Зокрема, в цій статті визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868 (чинного станом на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності Відповідача-1 на спірне майно) цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

У п.4 Порядку зазначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення; у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об`єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно пункту 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 49 Порядку передбачено, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об`єкт нерухомого майна, заявник не подає. Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об`єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об`єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування); документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна змінилася його адреса). У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва проводиться на новозбудований або реконструйований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті спільної діяльності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав договір про спільну діяльність або договір простого товариства.

Відповідно до норм ч.1 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав; у разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Згідно частини другої вказаної статті у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповіда-1 зареєстрував право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, яка у встановленому законом порядку під будівництво не надавалась ані в користування, ані у власність, в матеріалах Реєстраційної справи №485449846101 в порушення п.49 Порядку відсутній документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обгрунтованість позовних вимог Львівської міської ради.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція), який ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд зазначає, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці Європейського Суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Установлені у справі обставини, в їх сукупності, дають підстави для висновку, що втручання держави у право власності відповідача-1 у даному разі є законним, оскільки здійснюється на підставі закону (норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України), виправданим, з урахуванням особливої цінності земель та винятковості підстав і умов набуття права власності на земельні ділянки держави та територіальної громади, а також відповідає критерію пропорційності. При цьому, останній досягається шляхом визначення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, у право власності якої здійснено втручання.

При цьому, суспільні інтереси у зазначеному випадку значно переважають інтереси відповідача щодо його права власності на майно, оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у тому числі щодо забезпечення раціонального її використання (найбільш сприятливого щодо конкретної земельної ділянки).

З приводу покликання апелянта на наявність свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, що заперечує факт самовільного будівництва та унеможливлює знесення нерухомого майна, колегія суддів зазначає наступне:

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" надає визначення термінів, які вживаються у цьому законі. Зокрема, в цій статті визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Право власності на збудоване нерухоме майно набувається у порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Право власності на спірне нерухоме майно було зареєстроване за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування відповідачу-1, а також, в порушення приписів ст. 367 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що винятком набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, на переконання колегії суддів, реєстрація за відповідачем-1 права власності на об`єкт самочинного будівництва не змінює правової природи цього об`єкта та не усуває порушень земельного та містобудівельного законодавства, допущених при будівництві такого об`єкту. Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2018р. у справі №910/5702/17.

Покликання скаржника на те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Львівську ОДА та ФДМУ у Львівській області, колегією суддів відхиляються як безпідставні та необгрунтовані, оскільки відповідно до ч.1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін, а апелянтом не обгрунтовано яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на права або обов`язки Львівської ОДА та ФДМУ у Львівській області.

Окрім того, судом апеляційної інстанції відхиляється покликання апелянта на пропуск строку позовної давності, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, відповідач-1 під час розгляду справи судом першої інстанції не заявляв про пропуск строку позовної давності.

З приводу твердження апелянта про те, що спір про скасування державної реєстрації права власності належить до адміністративної, а не господарської юрисдикції, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 2, 7 частини першої статті 4 цього ж Кодексу публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Натомість відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.

Статтею 2 Господарського кодексу України визначено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №916/2864/17, від 29.01.2019 у справі № 910/20323/17, від 30.01.2019 у справі № 803/413/18).

Оскільки спірні правовідносини виникли не стільки щодо дій державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, скільки щодо правомірності використання земельної ділянки комунальної власності для будівництва нерухомого майна та набуття речових прав ТзОВ Трейд-СС на нерухоме майно, а оскарження здійсненої державної реєстрації права власності на нерухоме майно є лише способом захисту права власності Львівської міської ради на земельну ділянку, колегія суддів вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та, з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, та характер спірних правовідносин, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09. 2018 у справі № 823/2042/16, від 13.02.2019 у справі № № 910/6090/18.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обгрунтованість позовних вимог Львівської міської ради.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у справі №914/850/17 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у справі №914/850/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд- СС" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288-289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Кравчук Н.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.12.2019