Постанова

від 04.12.2019 по справі 910/7095/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р. Справа№ 910/7095/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства КЛК Груп

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019

у справі № 910/7095/19 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

до: 1. Приватного підприємства КЛК Груп ;

2. ОСОБА_1

про стягнення 200 000,00 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі - АТ КБ ПриватБанк , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства КЛК Груп (далі - ПП КЛК Груп , відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів 200 000,00 грн заборгованості за кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПП КЛК Груп зобов`язань з повернення кредиту, наданого за кредитним договором, який укладений 21.01.2019 шляхом підписання відповідачем-1 Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ , висловивши свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг КУБ , що розміщені на офіційному сайті АТ КБ Приватбанк (далі разом - кредитний договір), поручителем за яким є відповідач-2 на підставі договору поруки №POR1547827394374 від 18.01.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/7095/19 позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з ПП КЛК Груп та ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк 200 000,00 грн боргу за тілом кредиту та 3 000,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачеві кредитні кошти; обов`язок щодо погашення заборгованості за тілом кредиту відповідачем-1 своєчасно та в повному обсязі не був виконаний; факт наявності у відповідача-1 перед позивачем заборгованості за кредитом належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований; відповідач-2 є поручителем перед позивачем за зобов`язаннями відповідача-1 за кредитним договором, у зв`язку з чим вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по тілу кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ПП КЛК Груп звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт зазначав, що строк кредитування за умовами кредитного договору станом на час звернення з позовом до суду ще не сплив, а тому даний позов подано передчасно; судом не досліджувалась умова кредитного договору, яка передбачає право позивача на самостійне списання з рахунків відповідача-1 грошових коштів, які підлягають сплаті у відповідний розрахунковий період, при цьому банк має право змінити умови договору на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення боржником будь-якого із зобов`язань; розрахунковий період згідно умов кредитного договору настає 21.02.2019, а не з 21.01.2019 як помилково зазначив суд в оскаржуваному рішенні; з 21.02.2019 по 25.04.2019 прострочка становила 68 днів, а тому банк не набув право звертатись до суду про дострокове повернення усієї суми кредитних коштів; передчасне подання позовної заяви є фактичним зловживанням своїми правами та грубим порушенням умов договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 поновлено ПП КЛК Груп пропущений процесуальний строк на усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП КЛК Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/7095/19, встановлено АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг; відповідно до розрахунку заборгованості кількість днів, за які нараховано заборгованість за відсотками, пенею та комісією становить 94 дні; наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору та факт існування за відповідачем-1 заборгованості внаслідок неналежного виконання ним своїх обов`язків згідно умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідачів є законними та обґрунтованими.

У судове засідання 04.12.2019 відповідач-1 та відповідач-2 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Вислухавши думку представника позивача, враховуючи, що відповідачі не повідомили суд про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.

У судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

04.12.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.01.2019 ПП КЛК Груп (Клієнт) шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ (далі - Заява) висловило свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), які разом із вказаною Заявою в цілому складають кредитний договір.

Відповідно до Заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ Приватбанк (Банк) http://privatbank.ua.

Згідно з п. 1.1 Заяви Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені цим договором термін.

У п. 1.2 Заяви визначено розмір кредиту - 200 000,00 грн.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ (далі - Заява), а також в системі Приват 24.

Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Paperless або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини.

Відповідно до п. 3.2.8.2 Умов розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуг, складає від 50 000,00 грн до 1 000 000,00 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору 21.01.2019 позивач перерахував відповідачеві кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою по рахунку (а.с. 40).

Однак, за твердженням позивача, яке не заперечується відповідачами, в порушення умов договору відповідач-1 своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів та оплати процентів за їх користування не виконав, у зв`язку з чим АТ КБ Приватбанк звернулося з даним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем-1 у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки кредитного договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, укладення АТ КБ Приватбанк та ПП КЛК Груп кредитного договору було спрямоване на отримання останнім кредиту та обов`язку у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

В силу положень статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.3 Заяви визначено строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів.

Згідно з п. 1.5 Заяви порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.

Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку № 1 до цієї Заяви та доступний Клієнту у системі Приват24 для бізнесу .

Так, згідно додатку № 1 до Заяви кожного місяця по 21 число включно відповідач-1 був зобов`язаний здійснювати погашення заборгованості за тілом кредиту в сумі 16 666,67 грн (200 000,00 грн / 12 місяців).

При цьому, остаточне повернення кредиту позичальник був зобов`язаний здійснити в строк до 21.01.2020 включно.

Подана позивачем виписка по рахунку та розрахунок заборгованості свідчать, що відповідачем-1 у період з 21.01.2019 по 25.04.2019 не було здійснено жодного платежу.

Пунктом 3.2.8.3.1 Умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заявці.

Згідно з п. 3.2.8.3.1.1 Умов для позичальників, що працюють в сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу на протязі 6 місяців користування кредитом на вибір Клієнта за погодженням Банку.

Відповідно до п. 3.2.8.5.3 договору Клієнт зобов`язався повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у термін і сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

При цьому, судом першої інстанції було досліджено положення п. 3.2.8.3.1.3 Умов, відповідно до якого Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (Банк здійснює інформування Клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (система клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений в повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

Згідно з п. 3.2.8.6.2. Умов при настанні такої події як порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами видачі та погашення кредиту, в т.ч. у разі порушення цільового використання кредиту, Банк має право змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі шляхом надсилання повідомлення.

При цьому, за зобов`язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату. В цю дату Клієнт зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичній термін користування ним, повністю виконати інші зобов`язання по кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.04.2019 позивачем було направлено відповідачам повідомлення від 15.04.2019 про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором та у разі її не сплати - повернути кредит в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що обов`язок щодо погашення заборгованості за тілом кредиту відповідачем-1 своєчасно та в повному обсязі не був виконаний, а її розмір становить 200 000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення 200 000,00 грн за тілом кредиту обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, доводи апелянта про те, що з 21.02.2019 по 25.04.2019 (період заборгованості згідно розрахунку позивача) прострочка становила 68 днів, а тому банк не набув право звертатись до суду про дострокове повернення усієї суми кредитних коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 31.05.2019, а відтак, за відсутності доказів здійснення відповідачем-1 передбачених умовами кредитного договору платежів у період з 25.04.2019 по 31.05.2019, колегія суддів дійшла висновку про порушення останнім своїх зобов`язань у період, що становив 100 днів (з 21.02.2019 по 31.05.2019).

Нормами статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2019 між АТ КБ ПриватБанк (у тексті договору - кредитор) та ОСОБА_1 (у тексті договору - поручитель) було укладено договір поруки № POR1547827394374 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-1 (боржником) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8. Кредит КУБ Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1).

Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

За умовами п. 1.5. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою-1, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 11.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою-1 незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

В п. 4.1. договору поруки сторони домовились, що порука за договором поруки припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою-1 цей договір поруки припиняє свою дію.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, у розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що отримання кредитних коштів відповідачами не заперечується, строк повернення кредиту та сплати процентів за його користування відповідно до вказаного кредитного договору настав, належних доказів повернення кредиту у повному обсязі та погашення процентів за його користування відповідачами не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги про стягнення солідарно з ПП КЛК Груп та ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк 200 000,00 грн боргу за тілом кредиту є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/7095/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ПП КЛК Груп має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства КЛК Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/7095/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/7095/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7095/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.12.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук