Постанова

від 03.12.2019 по справі 911/287/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа№ 911/287/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Романова Ю.М.

представники сторін не з`явилися

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Зелений шлях

на рішення Господарського суду Київської області

від 24.05.2019 (повний текст складено 21.06.2019)

у справі №911/287/19 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Зелений шлях

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фортрент

третя особа Приватне акціонерне товариство Єнакієвський

металургійний завод

про зобов`язання повернути майно

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Зелений шлях (далі - ТОВ Зелений шлях , позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фортрент (далі - ТОВ Фортрент , відповідач) про зобов`язання повернути майно. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди майна № 06/2014 від 20.04.2014, зокрема, п. 4.2.7, відповідно до якого відповідач зобов`язаний повернути орендоване майно в справному стані після закінчення строку оренди, відтак просило суд зобов`язати відповідача передати позивачу 40 футові контейнери №№ FRLU 8601974, PRGU 5373713, UDSU 4002590, UDSU 4000793, UDSU 4004042.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що з 31.12.2015 після закінчення строку дії договору він не є користувачем майна, позивач не вчинив жодних дій на його повернення, тому контейнери залишились в місці повернення (ПАТ Єнакієвський металургійний завод ).

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2019 у справі №911/287/19 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Зелений шлях оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в повному обсязі та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, закінчення строку дії Договору оренди майна не позбавляє позивача права на отримання свого майна від відповідача та обов`язку останнього повернути таке майно з оренди. При цьому, суд першої інстанції не надав жодної оцінки листам позивача, які він направляв на адресу відповідача з проханням підготовити, сповістити про місце, дату та умови передачі, а також про передачу спірного майна, як і відповіді відповідача на ці листи, помилково вважаючи, що позивач не довів факту прибуття техніки до третьої особи з огляду на відсутність відмітки про в`їзд техніки на територію заводу. Апелянт зазначав, що після проголошення, на його запит електронною поштою надійшов лист третьої особи, відповідно до якого 15.03.2019 було втрачено контроль над активами заводу та доступ до майна товариства. Таким чином, апелянт вважав, що надав докази, які повністю підтверджують факт прибуття техніки до ПАТ Єнакієвський металургійний завод .

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 03.12.2019 представники сторін та третьої особи повторно не з`явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення їм відповідної ухвали про оголошення перерви у судовому засіданні, яка згідно повідомлень про вручення поштових відправлень отримана позивачем 15.11.2019, а відповідачем та третьою особою - 13.11.2019, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, відтак апеляційний суд вважав за доцільне справу розглядати за відсутності представників сторін та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 20.03.2014 між ТОВ Зелений шлях (позивач, орендодавець за договором) та ТОВ Фортрент (відповідач, орендар за договором) укладено Договір оренди майна №06/0214 (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець надає орендарю в тимчасове володіння та користування майно, а орендар зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату, а по закінченні строку дії договору повернути майно.

Відповідно до п.п. 2.1, 5.1, 5.2 Договору оренди місцем оренди визначено м. Єнакієво, Єнакієвський металургійний завод, строк оренди складає 6 місяців.

Положеннями п. 5.4 Договору оренди сторони погодили, що майно, яке є предметом Договору, підлягає передачі від орендодавця до орендаря з можливістю передачі від третьої особи (постачальника) з обов`язковим складанням актів приймання-передачі. Орендна плата нараховується з моменту підписання актів приймання-передачі.

За змістом п. 4.2.7 Договору оренди ТОВ Фортрент зобов`язалося повернути ТОВ Зелений шлях орендоване майно після закінчення строку оренди в справному стані з видаленими маркіровками, логотипами та/або назви компанії орендаря, якщо такі здійснювалися.

Договором оренди майно (п. 5.5), яке є предметом даного договору, підлягає передачі від орендаря до орендодавця після закінчення строку оренди з обов`язковим складанням актів прийому-передачі.

Відповідно до п. 5.6 Договору орендар зобов`язується забезпечити безперешкодний в`їзд транспорту та вантажної техніки орендодавця на територію до місця оренди, а також завантаження і відвантаження майна по закінченню строку оренди протягом 4 (чотирьох) годин після прибуття транспорту і техніки орендодавця до місця оренди.

Положеннями п. 7.1 Договору оренди передбачено, що строк договору визначається строком оренди згідно п. 5.1.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як визначено ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором згідно ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору (ст. 628 ЦК України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 283 ГК України)

За договором найму (оренди) згідно ст. 759 ЦК України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст.193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору оренди ТОВ Зелений шлях передало ТОВ Фортрент в оренду 5-ть 40-ти футових контейнерів №№ FRLU 8601974; PRGU 5373713; UDSU 4002590; UDSU 4000793; UDSU 4004042.

Разом з цим, ТОВ Зелений шлях вже зверталось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ Фортрент про вилучення майна та стягнення 191 338, 50 грн. неустойки. В обґрунтування своїх вимог також посилалось на порушення відповідачем зобов`язань за Договором оренди в частині повернення отриманого в оренду майна у встановлений Договором строк.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.03.2018 позов задоволено частково. Вилучено у ТОВ Фортрент та передано на користь ТОВ Зелений шлях рефрижераторні 40 футові контейнери №№ FRLU 8601974; PRGU 5373713; UDSU 4002590; UDSU 4000793; UDSU 4004042. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 191 338,50 грн. пені. Стягнуто з ТОВ Фортрент на користь ТОВ Зелений шлях 2 139,00 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на сплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11.09.2018, рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2018 в частині задоволення позовних вимог про вилучення майна скасовано. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2018 в іншій редакції, відповідно до якої в позові відмовлено повністю. Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області 15.03.2018 у справі №911/3029/17 щодо з`ясування обставин за позовною вимогою про стягнення неустойки, з урахуванням обставин та висновків, викладених в постанові суду апеляційної інстанції. Стягнуто з ТОВ Зелений шлях на користь ТОВ Фортрент витрати по сплаті судових витрат за подання апеляційної скарги в розмірі 6 712,50 грн.

Під час розгляду справи № 911/30291/18 судами апеляційної та касаційної інстанції в межах справи встановлено, що Додатковою угодою б/н від 18.10.2014 до Договору оренди було встановлено строк оренди до 31.12.2015 та визначено, що зазначений строк може бути продовжений за згодою сторін та орендар має заявити про своє бажання продовжити строк оренди за 10 днів до закінчення строку оренди.

Однак, судами встановлено, що відповідач у визначений Договором (в редакції Додаткової угоди б/н від 18.10.2014) строк (за 10 днів до закінчення строку оренди) не заявив про своє бажання про продовження строку оренди.

Отже, відповідно до умов пунктів 5.1, 7.1 Договору оренди з огляду на відсутність волевиявлення відповідача на продовження строку оренди на новий строк, а також факт здійснення письмового повідомлення відповідачем позивача про відмову продовжувати договір оренди, строк оренди та дія Договору оренди припинилися за закінченням строку, на який його було укладено.

Крім цього, судами встановлено, що 25.01.2016 ТОВ Фортрент (орендар) звернулось до орендодавця листом № 14, в якому повідомило про відсутність у нього необхідності продовжувати строк дії Договору оренди та запропонувало направити транспорт та техніку в місце оренди майна для здійснення процедури його повернення відповідно до умов Договору з повідомленням часу прибуття техніки.

03.02.2016 орендодавець направив орендарю лист з рахунком на оплату та актом виконаних робіт за січень 2016, у відповідь на який орендар листом №26 від 03.02.2016 заперечив проти підписання акту виконаних робіт за січень 2016 та сплати орендної плати, адже строк оренди закінчився 31.12.2015, не погоджує пропозицію орендодавця щодо додаткової угоди про продовження строку оренди.

17.02.2016 орендодавець направив орендарю телеграму, в якій повідомив про направлення техніки для вивезення контейнерів 18.02.2016 о 17 год. 00 хв.

Однак, в матеріалах справи №911/3029/17 відсутні докази на підтвердження направлення орендодавцем (позивачем) та прибуття транспорту і техніки орендодавця до місця оренди для здійснення прийняття майна з орендного користування ні протягом 10 днів після закінчення строку дії оренди, ні 18.02.2016, ні в будь-який інший час.

З огляду на встановлені обставини, в межах справи № 911/3029/17 суди апеляційної та касаційної інстанції дійшли висновку, що позивачем не доведено виконання ним встановлених договором зобов`язань щодо забезпечення прибуття транспорту і техніки в місце оренди для здійснення повернення майна орендодавця, як і факту порушення відповідачем його права, яке б підлягало судовому захисту у обраний ним спосіб (вилучення у ТОВ Фортрент та передачу на користь ТОВ Зелений шлях рефрижераторніх 40 футових контейнерів №№ FRLU 8601974; PRGU 5373713; UDSU 4002590; UDSU 4000793; UDSU 4004042), не надано й будь-яких доказів на підтвердження цього.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.

За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки судове рішення у справі № 911/3029/17, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленими є обставини щодо припинення строку оренди та дії Договору оренди за закінченням строку, на який його було укладено, а також обставини щодо не направлення орендодавцем (позивачем) після закінчення строку дії цього Договору та не прибуття транспорту і техніки орендодавця до місця оренди для здійснення прийняття майна з орендного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Порядок повернення майна з орендного користування передбачено пунктами 4.2.7, 4.1.5, 5.5, 5.6 Договору оренди, відповідно до яких орендар зобов`язаний по закінченню строку оренди, визначеного п. 5.1 Договору повернути майно орендодавцю у справному стані з видаленими маркуваннями, логотипами та/або назвами компаній орендаря, якщо такі виготовлялись на підставі п. 4.1.4, з урахуванням природного зносу, а орендодавець зобов`язаний по закінченню строку оренди протягом 10-денного строку прийняти майно від орендаря, якщо останній не заявив про своє бажання продовжити строк оренди чи викупити майно. Майно, яке є предметом даного договору, підлягає передачі від орендаря до орендодавця після закінчення строку оренди з обов`язковим складанням акту прийому-передачі. Орендар зобов`язується забезпечити безперешкодний в`їзд транспорту та вантажної техніки орендодавця на територію до місця оренди, а також завантаження і відвантаження майна по закінченню строку оренди протягом 4 (чотирьох) годин після прибуття транспорту і техніки орендодавця до місця оренди.

Однак, позивач (орендодавець) у визначений Договором оренди строк - протягом 10 днів після закінчення строку оренди не вчинив дій, направлених на прийняття майна від орендаря, транспорт та вантажну техніку на місце оренди не направив, відповідні докази вчинення позивачем таких дій в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, дослідивши в межах даної справи долучені позивачем до позовної заяви документи, а саме Договір-заявку №15.01.2019 від 14.01.2019 та акт приймання виконаних робіт, судом встановлено, що до Договору-заявки не додано документів на підтвердження виконаних робіт, вказані документи не містять відмітки Єнакієвського металургійного заводу про те, що перевізник прибув на територію заводу та перетинав пропускні пункти Донецької області.

Крім цього, позивачем не надано маршрутних листів, а також доказів знаходження або вивезення контейнерів з території заводу, оскільки в наданому ним акті зазначено, що за інформацією представника Єнакієвського металургійного заводу 40 футові контейнери вивезені з території заводу у січні 2015.

Долучені позивачем до матеріалів справи вимоги про передачу контейнерів від 26.09.2018, від 13.12.2018 та від 15.01.2019, які направлялись відповідачу та за змістом яких позивач просив підготовити, сповістити про місце, дату та умови передачі, про передачу спірного майна, також не приймаються судом до уваги, оскільки після закінчення між сторонами договірних відносин з огляду на положення ст. ст. 322, 323 ЦК України саме власник (позивач) зобов`язаний утримувати майно, яке йому належить, а також нести ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведене, надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам сторін, встановивши, що позивач (орендодавець) у визначений Договором оренди строк - протягом 10 днів після закінчення строку оренди, ні в будь-який інший час, не вчинив дій, направлених на прийняття майна від орендаря, транспорт та вантажну техніку на місце оренди не направив, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для зобов`язаня відповідача передати позивачу 40 футові контейнери №№ FRLU 8601974, PRGU 5373713, UDSU 4002590, UDSU 4000793, UDSU 4004042, отже в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зелений шлях залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2019 у справі №911/287/19 - без змін.

Матеріали справи №911/287/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.12.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко