Рішення

від 14.11.2019 по справі 910/9396/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2019Справа № 910/9396/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мост" (03057, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕТАЛІСТІВ , будинок 9)

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОВПАКА, будинок 29)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача

1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович (01001, м.Київ, пров. Музейний, буд. 4, поверх 3)

2) Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного управління юстиції у місті Києві (03186, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, будинок 76-А)

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" (03058, м.Київ, ВУЛИЦЯ НІЖИНСЬКА, будинок 16)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Представники сторін:

від позивача: Костін К.М. - ордер № 545576 від 25.01.2019 року.

від відповідача : не з`явився.

від третьої особи 1: не з`явився.

від третьої особи 2: не з`явився.

від третьої особи 3: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Мост" звернулося до Господарського суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (третя особа 1), Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління юстиції у місті Києві (третя особа 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" (третя особа 3) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року у справі №56/80 встановлено, що Відповідачем направлено на адресу Позивача претензію № 08.4-09/67-500 від 18.02.2011 з вимогою погасити існуючу заборгованість за кредитом, відсотках за користування кредитними коштами та комісії, а тому відповідач мав право звернутися до третьої особи 1 із заявою про вчинення виконавчого напису не пізніше одного року з дня виникнення права вимоги, а саме не пізніше лютого 2012 року, а тому спірний виконавчий напис від 05.10.2017року є таким, що не підлягає виконанню з огляду на вимоги статті 88 Закону України "Про нотаріат".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2019 року рішення Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року у справі № 910/9396/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 року у справі № 910/9396/18 скасовано, справу № 910/9396/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу справу № 910/9396/18 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 року справу № 910/9396/18 прийнято до провадження суддею Селівоном А.М. № 910/5559/19, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.06.2019 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 року та 26.06.2019 року підготовче засідання було відкладено на 26.06.2019 року та 17.07.2019 року відповідно.

Господарським судом міста Києва 27.06.2019 року постановлено окрему ухвалу згідно ст. 246 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року з метою виконання завдання підготовчого провадження в справі та належної підготовки справи для розгляду по суті на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та, відповідно, відкладено підготовче засідання на 14.08.2019 року.

В судовому засіданні 14.08.2019 року, враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/9396/18 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 18.09.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року розгляд справи по суті відкладено на 02.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті на 23.10.2019 року.

Проте судове засідання, призначене на 23.10.2019 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 року засідання з розгляду справи по суті призначено на 14.11.2019 року.

У засідання по розгляду справи по суті 18.09.2019 року, 02.10.2019 року та 14.11.2019 року з`явився уповноважений представник позивача.

Представники відповідача та третіх осіб у судові засідання 18.09.2019 року, 02.10.2019 року та 14.11.2019 року не з`явились.

Про поважні причини неявки в судове засідання представників сторін суд не повідомлено.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 14.11.2019 року відповідач, третя особа 1 та третя особа 2 повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103052562523, 0103052562566, 0103052562540.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З метою повідомлення третьої особи 3 про розгляд справи судом та про її право подати пояснення щодо суті спору, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про призначення розгляду справи по суті від 25.10.2019 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи 3, а саме: 03058, м. Київ, ВУЛИЦЯ НІЖИНСЬКА, будинок 16, яка співпадає з місцезнаходженням третьої особи 3 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на 14.11.2019 року вказана ухвала суду від 25.10.2019 року повернута до суду неврученою в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому третя особа 3 не повідомила суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс", яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом повідомлено, що 05.06.2019 року через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 03.06.2019 року щодо суті спору, згідно яких позивач зазначає про неправомірність нарахування ПАТ "Укрсоцбанк" відсотків після виставленої вимоги від 18.02.2011 року про повернення всієї суми боргу та неможливість виникнення заборгованості, про яку йдеться у виконавчому написі, в період з 01.12.2016 року по 23.08.2017 року, в зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Пояснення долучені до матеріалів справи долучені.

Також 05.06.2019 року через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019 року від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 04.06.2019 року, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на надання під час звернення до нотаріуса всіх необхідних документів на підтвердження безспірності заборгованості, а також необхідність обчислення позовної давності за вимогами кредитора про повернення коштів та процентів за користування, повернення яких договором визначено періодичними щомісячними платежами, з моменту настання строку погашення чергового платежу. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 17.07.2019 року через канцелярію суду 16.07.2019 року на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2019 року та 26.06.2019 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 15.07.2019 року про долучення документів, а саме копій документів, наданих нотаріусу при зверненні з заявою про вчинення виконавчого напису, перелічених в додатках до відповідної заяви. Клопотання судом задоволено, документи судом долучені до матеріалів справи.

Окрім цього на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2019 року через канцелярію суду 19.07.2019 року від третьої особи 1 супровідним листом № 576/01-16 від 16.07.2019 року надійшли копії матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем вчинено оспорюваний виконавчий напис № 21515 від 05.10.2017 року. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду за результатами розгляду окремої ухвали Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 року у справі № 910/9396/18 від Міністерства юстиції України 31.07.2019 року надійшов лист № 27334/10361-22-19/19.6.1 від 22.07.2019 року з відповідною інформацією, а також 02.08.2019 року від Головного територіального управління юстиції повідомлення № 11026/7-19 від 18.07.2019 року. Зазначені документи судом долучені до матеріалів справи.

Інших документів на підтвердження своїх вимог та заперечень сторонами на час проведення судового засідання 14.11.2019 року суду не надано.

Суд зазначає, що третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача мала право в строк, встановлений ст. 168 ГПК України та ухвалами суду, подати пояснення щодо позову.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що третя особа 3 не була позбавлена права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/9396/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене, судом вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Як свідчать матеріали справи, третя особа 3 не скористалась наданим їй процесуальним правом, передбаченим ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від третьої особи 3 на час розгляду справи до суду також не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, третьою особою будь-яких письмових пояснень та зазначеними учасниками справи інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, та представники відповідача та третіх осіб не прибули в судове засідання, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами за відсутності зазначених учасників справи.

В судових засіданнях 18.09.2019 року, 02.10.2019 року та 14.11.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 14.11.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом за матеріалами справи встановлено, що 11 квітня 2008 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", (кредитор за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ ПЛЮС (позичальник за договором, третя особа у справі) було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 10-29/6372 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1 основних положень якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти в наступних валютах: гривня (далі - кредитні послуги, кредит), в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті гривня в сумі 2 764 875,00 (Два мільйони сімсот шістдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень (далі - загальний ліміт кредитування), на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, а позичальник зобов`язується повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього (далі - Додаткові угоди), сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у Додаткових угодах до цього договору, але в будь-якому разі, не більше 16,0 (шістнадцять) процентів річних в гривні, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами на кредитні послуги, що містяться у Додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 2 основних положень Кредитного договору надання кредитних послуг здійснюється протягом періоду з 11.04.2008 року по 10.04.2018 року включно (далі - строк дії загального ліміту кредитування).

Пунктом 3.3.4 Кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитору проценти в розмірі, передбаченому у відповідних Додаткових угодах до цього Договору, але, в будь-якому разі, не більше розміру процентної ставки, встановленого в пункті 1.1. цього Договору, та комісії в розмірах, зазначених в Тарифах, в порядку, визначеному цим Договором.

Крім того, відповідно до п. 3.3.7 Кредитного договору позичальник зобов`язаний повертати Кредитору Кредит відповідно до строків/термінів, встановлених у відповідних Додаткових угодах до цього Договору, але, в будь-якому разі, не пізніше останнього дня cтроку дії загального ліміту, вказаного в п. 2 Основних положень цього Договору.

Пунктом 2.5 Кредитного договору встановлено, що погашення Кредиту здійснюється в строки/терміни, визначені цим Договором та Додатковими угодами до нього, але, у будь-якому разі, повне погашення Кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня cтроку дії Загального ліміту кредитування.

Статтями 1-6 Кредитного договору сторони узгодили мету, суму і строк кредиту, порядок надання кредитних послуг, погашення кредиту, нарахування та сплати процентів та комісій, відповідальність сторін та звільнення від відповідальності, врегулювання спорів тощо.

Згідно п. 7.3 прикінцевих положень Кредитного договору правочин вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Вказаний Кредитний договір підписаний представниками кредитора та позичальника та засвідчений печатками сторін.

В подальшому між сторонами вносились зміни та доповнення до Кредитного договору шляхом укладення Додаткової угоди № 1 від 11.04.2008 року до Кредитного договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1, 2 додаткової угоди № 1 кредитор взяв на себе зобов`язання надати Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 2 500 000,00 (далі - кредит), а позичальник зобов`язався сплачувати 15,5 відсотків річних за користування кредитом та комісій у розмірі та порядку визначеними тарифами на кредитні послуги.

Відповідно до графіку погашення кредиту (Додаток № 2 до Додаткової угоди № 1 від 11.04.2008 року) Товариство з обмеженою відповідальністю Інвест плюс зобов`язалось погашати наявний кредит щомісяця рівними частинами в сумі 23 148,00 грн. з 05.05.2009 року по 10.04.2018 року.

Як встановлено Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 56/80 (рішення від 08.08.2011 року) за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк в особі Київського відділення Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Мост , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Плюс про звернення стягнення на предмет іпотеки та сторонами не заперечувалось, на виконання умов Кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит на загальну суму 2470684,73 грн.

Будь-які заперечення щодо повного та належного надання відповідачем банківських послуг з боку сторін відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 2.6 Кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом (Траншами Кредиту) здійснюється кредитором у валюті наданого кредиту за методом „факт/360", де „факт"- це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а „360" - умовна кількість днів у році з періодичністю, зазначеною у даному пункті.

Проценти за кредитом нараховуються на суму його фактичного залишку від дня надання Кредиту по день, який передує його поверненню, в тому числі у разі дострокового повернення позичальником кредиту у передбачених цим Договором випадках.

Пунктом 2.7. кредитного договору встановлено, що порядок сплати процентів за користування Кредитом визначається відповідними Додатковими угодами до цього Договору.

Відповідно до п. 2.8 Кредитного договору нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється на рахунки у відділенні На Тимошенка`КМФ АКБ „Укрсоцбанк" в порядку, в сумі та в строки, що встановлені тарифами. У випадку, якщо день сплати комісій за користування кредитом припадає на неробочий день кредитора, то днем сплати комісій вважається наступний робочий день кредитора.

Згідно п. 2.9 Кредитного договору нарахування неустойки (пені) здійснюється в останній робочий день поточного місяця за період з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або нарахованими процентами чи комісіями по передостанній робочий день поточного місяця.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як зазначено судом у рішенні по справі № 56/80 позивальником не надано жодних доказів погашення суми кредиту згідно затвердженого графіку за період з 05.05.2009 р. по 05.03.2011 року, тобто під час розгляду справи судом встановлено факт порушення ТОВ" Інвест Плюс" умов Кредитного договору щодо повернення кредиту рівними частинами у сумі 23148,00 грн. щомісяця, в зв`язку з чим банк набув право вимагати повернення усієї суми кредиту у розмірі 2470684,73 грн.

При цьому судом визнано обґрунтованими та правомірним нарахування банком відсотків у розмірі 859 116,49 грн., комісії у розмірі 196 728,27 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 35342,18 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 26 808,28 грн., пені за несвоєчасне повернення комісії у розмірі 8 326,21 грн. та збитків від інфляції кредитних коштів у розмірі 172 226,80 грн.

Суд зазначає, що за приписами ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання,забезпеченого заставою,одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору,закону або рішення суду (ст.574 Цивільного кодексу України).

Так, за умовами п. 3.2.5 Кредитного договору кредитор має право у разі неповернення Позичальником Кредиту в строки, зазначені у п. 2.5., 3.3.8, 3.3.15 цього Договору, нездійснення дострокового повернення кредиту в інших випадках та в строки, обумовлені цим Договором несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені цим Договором та Додатковими угодами, а також у випадках, встановлених у договорах, спрямованих на забезпечення вимог кредитора за цим Договором, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором, оформлені відповідно до договорів іпотеки, укладених згідно з п. 8 основних положень цього Договору.

Як свідчать матеріали справи, з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, 11 квітня 2008 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель за договором, відповідач у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Мост (іпотекодавець за договором, позивач у справі), яке є майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Плюс (позичальник за договором, третя особа у справі) було укладено Іпотечний договір № 02-10/1383 (далі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим № 3450.

Відповідно до п. 1.1 Договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за основним зобов`язанням, укладеним між іпотекодержателем та позичальником, нерухоме майно, яким є:

- нежитлові приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 52 в літ. А, ) загальною площею 266,9 м2, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Комарова Космонавта 14а (надалі предмет іпотеки - 1). Право власності на вказаний предмет іпотеки належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченим 17.01.2006 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж. Ю., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 14, відповідно до реєстраційного напису на правоустановлювальному документі, який зроблений 27 березня 2006 року Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", право власності зареєстроване за реєстровим № 7647п у реєстровій книзі № 127п-250.

- нежиле приміщення № 44, першого поверху (в літ. А, ), загальною площею 61,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Металістів 9 (надалі предмет іпотеки - 2). Право власності на вказаний предмет іпотеки належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченим, 21.12.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марініченко О.С., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 2568, відповідно до реєстраційного напису на право установлювальному документі, який зроблений 12 квітня 2005 року Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", право власності зареєстроване за реєстровим № 1577-п у реєстровій книзі № д15п-101.

Згідно з п. 1.2 Договору іпотеки, заставна вартість предмету іпотеки 1 за згодою сторін становить - 2 474 500,00 грн., а предмету іпотеки 2 - 1 212 000,00 грн.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п.4.1 Договору)

Згідно з п. 4.5 Договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 6.3 Договору іпотеки цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України Про іпотеку .

Вказаний Договір іпотеки підписаний представниками іпотекодавця та іпотекодержателя та засвідчений печатками сторін.

Як встановлено судом, укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

Згідно ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права тощо), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За приписами ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 35 Закону України Про іпотеку встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, ПАТ "Укрсоцбанк" 30.08.2017 року направлено на адресу ТОВ "Компанія Мост" та ТОВ "Інвест Плюс" вимогу № К/29.08/УСБ/ИНН/16 від 29.08.2017 року про усунення порушень, в якій вимагав сплати протягом 30-денного строку заборгованості по кредиту, відсоткам за користування кредитом та нарахованої неустойки, яка виникла станом на 23.08.2017 року, а також попереджав, що у разі невиконання цієї вимоги банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки. Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 30.08.2017 року, списку згрупованих відправлень №1009 та № 9904, відповідних описів вкладення у цінні листи від 30.08.2017 року.

Проте, вказана вимога залишена майновим поручителем та позичальником без задоволення. Доказів повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом та нарахованої неустойки у відповідь на надіслане повідомлення від 30.08.2017 року матеріали справи не містять.

Враховуючи відсутність задоволення вимог банку останній звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. із заявою б/н б/д про вчинення виконавчого напису, якою просив звернути стягнення на нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 52) (в літ. А), загальною площею 266,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Комарова Космонавта, буд. № 14а та нежиле приміщення № 44, першого поверху (в літ. А), загальною площею 61,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Металістів, 9, власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Мост , до якої були подані такі документи: іпотечний договір, копія кредитного договору, засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, оригінал розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, довідка фінансової установи про ненадходження платежу; інформаційна довідка №99065008 від 02.10.2017 року; інформаційна довідка №99065808 від 02.10.2017 року; документи стягувача, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, та документи представника стягувача за довіреністю.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 05 жовтня 2017 року на підставі статей 87, 88 Закону України Про нотаріат , положень глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок) та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік документів) був вчинений виконавчий напис за реєстровим № 21515 про звернення стягнення на нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 52) (в літ. А), загальною площею 266,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Комарова Космонавта, буд. № 14а та нежиле приміщення № 44, першого поверху (в літ. А), загальною площею 61,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Металістів, 9. Запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити частину вимог стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 01.12.2016 року по 23.08.2017 року, а саме: за частиною кредиту 1 - 5762616 грн. 10 коп., а саме: за кредитом - 2120684,73 грн.; по відсотках - 2912981,36 грн.; за комісіями - 728950,01 грн.; за частиною кредиту 2 - 1544365 грн. 30 коп., а саме: за кредитом - 350000 грн.; по відсотках - 465415,29 грн.; за комісіями - 728950,01 грн. Сума частини боргу становить 7306981 грн. 40 коп. Виконавчий напис може бути пред`явлений до виконання протягом трьох років з дня його вчинення.

Таким чином, з наведеного вбачається, що 05.10.2017 приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис № 21515 та за рахунок нерухомого майна запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість в сумі 7 306 981,40 грн., яка складається з простроченої заборгованості по частині кредиту, відсотках, комісії за спірний період з 01.12.2016 року по 23.08.2017 року.

Постановою Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державно виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гресь Т.О. відкрито виконавче провадження ВП № 56052320 з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса № 21515 від 05.10.2017 року.

Як зазначив позивач у позовній заяві, спір у справі виник у зв`язку із невідповідністю, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. виконавчого напису чинному законодавству України, а тому є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у зв`язку з тим, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису порушено річний строк, визначений статті 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки відповідач мав право звернутися до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису не пізніше одного року з дня виникнення права вимоги, а саме не пізніше лютого 2012 року, враховуючи встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року по справі №56/80 факт про те, що банком вже було направлено на адресу позивача претензію № 08.4-09/67-500 від 18.02.2011 року з вимогою погасити існуючу заборгованість за кредитом, відсоткам за користування кредитними коштами та комісії. Окрім цього, за твердженням позивача, нотаріусом не здійснено перевірки безспірності заборгованості.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доказів визнання недійсними Кредитного договору та Договору іпотеки та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення вказаних Договорів на час їх підписання з боку сторін відсутні.

Як зазначалось судом вище, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Мост" позов обґрунтований тим, що виконавчий напис здійснено приватним нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, напис вчинено за вимогами відповідача, з дня виникнення права на які минуло більше одного року, що є порушенням ст. 88 Закону України Про нотаріат та підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

За загальним правилом предметом доказування у господарських спорах даної категорії є обставини, які свідчать про існування правових підстав для вчинення виконавчого напису, зокрема, існування у боржника відповідного боргу перед кредитором та того, чи допускається у спірних правовідносинах застосування вказаного досудового способу вирішення спорів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено надіслання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору та право іпотекодержателя прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо протягом встановленого строку вказана вимога залишається без задоволення.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси, зокрема, вчиняють виконавчі написи.

У відповідності до ст. 89 Закону України Про нотаріат у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України "Про нотаріат" перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з п.п.1.1, 1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктами 5.1, 5.2 пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), який встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Так, згідно з пунктом 1 цього Переліку нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У п.1.1 Переліку зазначено, що іпотечні договори передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Відповідно до підпунктів 2.1 - 2.3 глави 16 Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Стаття 88 Закону України Про нотаріат містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.4 пункту 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач зазначав, що вимога про усунення порушень кредитного договору №К/29.08/УСБ/ИНН/16 від 29.08.2017 року шляхом сплати протягом 30-денного строку заборгованості по кредиту, відсоткам за користування кредитом та нарахованої неустойки, яка виникла станом на 23.08.2017 року, була надіслана на адресу позивача 30.08.2017 року, а тому банком було виконано всі вимоги ст. 35 Закону України Про іпотеку .

При цьому факт надсилання вказаної вимоги на адреси позичальника та іпотекодавця належним чином підтверджується матеріалами справи.

За результатами вивчення матеріалів справи, в тому числі наданих на виконання вимог ухвал суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. копій документів, які були надані відповідачем для вчинення оспорюваного виконавчого напису, суд зазначає, що Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк для вчинення виконавчого напису були подані приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловському В.А. всі документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

У відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), та яка відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому виходячи із наведених норм та враховуючи обставини справи, спірним та таким, що підлягає вирішенню судом є питання, чи вчинено спірний виконавчий напис в межах річного строку з дня виникнення права вимоги у стягувача.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Виконавчий напис приватного нотаріуса оспорюється, зокрема, з мотивів його вчинення з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України Про нотаріат та підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України Про нотаріат , підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року у справі №56/80 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, нежитлові приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 52 в літ. А) загальною площею 266,9 м2, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Комарова Космонавта 14-а, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мост"(03057, м. Київ, вул. Металістів. 9 ідентифікаційний код 32420439) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченим 17.01.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж.Ю., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 14, відповідно до реєстраційного напису на право установлювальному документі, який зроблений 27.03.2006 р. Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", право власності зареєстроване за реєстровим № 7647п у реєстровій книзі № 127п-250, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, та за рахунок вказаного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", в особі Київського відділення (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 9-11, ідентифікаційний код 00039019) із заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 10-29/6372 від 11.04.2008 р. в розмірі 3 769 232,96 (три мільйони сімсот шістдесят дев`ять тисяч двісті тридцять дві) гривні 96 копійок, з яких: 2 470 684,73 грн. - сума кредиту; сума заборгованості за відсотками - 859 116,49 грн.; сума заборгованості по комісії - 196 728,27 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 35 342,18 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 26 808,28 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення комісії - 8 326,21 грн.; збитки від інфляції кредитних коштів - 172 226,80 грн.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, нежиле приміщення № 44, першого поверху (в літ. А, ), загальною площею 61,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Металістів 9, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мост"(03057, м. Київ, вул. Металістів. 9 ідентифікаційний код 32420439) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченим 21.12.2004 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марініченко О.С., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 2568, відповідно до реєстраційного напису на право установлювальному документі, який зроблений 12.04.2005 р. Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", право власності зареєстроване за реєстровим № 1577-п у реєстровій книзі № д.15п-101, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, та за рахунок вказаного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 9-11, ідентифікаційний код 00039019) із заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 10-29/6372 від 11.04.2008 р. в розмірі 3 769 232,96 (три мільйони сімсот шістдесят дев`ять тисяч двісті тридцять дві) гривні 96 копійок, з яких: 2 470 684,73 грн. - сума кредиту; сума заборгованості за відсотками - 859 116,49 грн.; сума заборгованості по комісії - 196 728,27 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 35 342,18 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 26 808,28 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення комісії - 8 326,21 грн.; збитки від інфляції кредитних коштів - 172 226,80 грн.

Встановлено початкову ціну на нежитлові приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 52 в літ. А) загальною площею 266,9 м2, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Комарова Космонавта 14-а у розмірі, що передбачений договором іпотеки, а саме 2 474 500,00 грн. Встановлено початкову ціну на нежиле приміщення № 44, першого поверху (в літ. А,), загальною площею 61,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Металістів 9 у розмірі, що передбачений договором іпотеки, а саме 1 212 000,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мост" з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", в особі Київської міської філії суму сплаченого державного мита у розмірі 25 500,00 грн. 00 коп. та 236,00 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зокрема, як зазначено у вказаному рішенні суду, враховуючи укладений між сторонами Договір іпотеки та у зв`язку з невиконанням зобов`язання, забезпеченого заставою, відповідачем було направлено на адресу позивача претензію № 08.4-09/67-500 від 18.02.2011 року з вимогою погасити існуючу заборгованість за кредитом, відсоткам за користування кредитними коштами та комісії. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мост" відповіді на зазначену претензію № 08.4-09/67-499 від 18.02.2011р. не надало, заборгованість не сплатило.

За приписами ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, фактичні обставини (в частині, що стосується кредитних правовідносин за участю, зокрема, Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Мост , Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Плюс , в тому числі щодо наявності невиконаних зобов`язань за Кредитним договором та звернення до позивача з претензією щодо їх погашення) як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені рішеннями суду у справі № 56/80, яке набрало законної сили.

Зокрема, вказаним рішенням встановлено факт порушення позичальником умов Кредитного договору та непогашення суми кредиту згідно затвердженого графіку за період з 05.05.2009 року по 05.03.2011 року у розмірі 2 470 684,73 грн. та набуття банком права вимоги повернення кредиту в сумі 2 470 684,73 грн.

Отже, предметом дослідження та встановлення під час розгляду Господарським судом міста Києва справи №56/80 було право вимоги повернення кредиту в сумі 2 470 684,73 грн., яке, як встановлено судом, виникло у лютому 2011 року, оскільки банк набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки 18.02.2011 року, звернувшись до ТОВ Компанія Мост з відповідними вимогами про усунення порушення зобов`язань та дострокове повернення кредиту за Кредитним договором (претензія № 08.4-09/67-500 від 18.02.2011 року).

В свою чергу обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року у справі №56/80 встановлено факт направлення банком позивача претензії № 08.4-09/67-500 від 18.02.2011 року з вимогою погасити існуючу заборгованість за кредитом, відсоткам за користування кредитними коштами та комісії, а тому відповідач мав право звернутися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. з заявою про вчинення виконавчого напису не пізніше одного року з дня виникнення права вимоги, а саме не пізніше лютого 2012 року.

При цьому в обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає про застосування річного строку давності, встановленого ст. 88 Закону України Про нотаріат для вчинення виконавчих написів.

Суд зазначає, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України Про нотаріат безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.

Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.

Згідно із частиною першою статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Частина друга статті 318 ЦК України визначає, що всі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Стаття 14 Конвенції визначає, що користування правами і свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, зокрема і за ознакою статусу особи.

Згідно висновків, викладених в постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, Велика Палата Верховного Суду вважає, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України Про нотаріат , безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, за результатами оцінки матеріалів справи та враховуючи приписи чинного законодавства суд доходить висновку, що право вимоги повернення тіла кредиту в сумі 2 470 684,73 грн. у відповідача виникло у лютому 2011 року, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року у справі №56/80, позаяк встановлені під час розгляду справи № 56/80 обставини мають преюдиціальне значення для даної справи, та до суми заборгованості в розмірі 7 306 981,40 грн., яка визначена у виконавчому написі від 05.10.2017 року, входить також і сума заборгованості 2 470 684,73 грн., визначена в межах справи №56/80 як заборгованість за Кредитним договором за період з 05.05.2009 року по 05.03.2011 року.

Отже, суд погоджується з твердженням позивача щодо пропуску банком строку для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису щодо стягнення боргу за Кредитним договором в частині 2 470 684,73 грн., адже право вимоги виникло у банку в лютому 2011 року і до моменту звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису 05 жовтня 2017 року минуло більше трьох років.

В свою чергу заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що в межах виконавчого напису від 05.10.2017 року вказаний інший борговий період, а саме з 01.02.2016 року по 23.08.2017 року та заборгованість в сумі 7 306 981,40 грн. і право вимоги за вказаний період настало з урахуванням помісячного графіку погашення кредиту судом до уваги не приймаються, як такі що спростовуються матеріалами справи та наданими сторонами доказами, зокрема, виписками по рахунку та розрахунками вимог банку за Кредитним договором станом на 23.08.2017 року, наданими для підтвердження безспірності заборгованості позивача та вчинення виконавчого напису, зі змісту яких вбачається виникнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 120 684,73 грн. та 350 000,00 грн., всього 2 470 684,73 грн. в період 2008 року.

Таким чином, оскільки право вимоги у стягувача виникає з моменту невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником у визначений строк, за результатами дослідження судом питання щодо моменту виникнення права вимоги за сумою тіла кредиту як складової заборгованості, яка визначена в спірному виконавчому написі нотаріуса, та, як наслідок, моменту, коли у стягувача виникло право примусового стягнення такої заборгованості, суд доходить висновку, що з дня виникнення у банку вимоги за Кредитним договором в частині тіла кредиту в сумі 2 470 684,73 грн. минуло більше трьох років, а тому строк для вчинення виконавчого напису вважається пропущеним, тобто порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису від 05.10.2017 року, свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України Про нотаріат , та призвели до порушення гарантованих законом прав боржника та іпотекодавця (майнового поручителя), а отже зазначене є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та, відповідно, задоволенню позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса № 21515 від 05.10.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОВПАКА, будинок 29, код ЄДРПОУ 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мост" (03057, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕТАЛІСТІВ, будинок 9, код ЄДРПОУ 32420439) витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.)

4.Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019 року.

Суддя А.М.Селівон