Рішення

від 05.12.2019 по справі 910/12566/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2019Справа № 910/12566/19

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія

Нафтогаз України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Акважитлосервіс

про стягнення 253.198,74 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

За участю представників сторін:

від позивача Орел С.С., довіреність № 14-258 від 05.06.2019

від відповідача не з`явився

Суть спору :

13.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю Акважитлосервіс про стягнення 253.198,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.12.2014 між сторонами було укладено договір № 2211/15-КП-41 купівлі-продажу природного газу. На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв природній газ на загальну суму 696.710,81 грн. В порушення умов договору відповідачем несвоєчасно здійснювалися оплати за спожитий природній газ, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 253.198,74 грн, з яких 154.344,53 грн пені, 83.423,99 грн інфляційних втрат та 15.430,22 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12566/19 від 19.09.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

26.09.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.1002.2019 відкрито провадження у справі № 910/12566/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.11.2019.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.10.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050895479 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02098, м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1, офіс 117, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 13.09.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 02.10.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 17.10.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103050895479, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 01.11.2019 включно.

В підготовчому засіданні 05.11.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.11.2019.

В підготовчому засіданні 14.11.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.12.2019.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 14.11.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050895479 за адресою: 02098, м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1, офіс 117.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Відповідач суд про зміну свого місцезнаходження не повідомив.

Позивач в судовому засіданні 05.12.2019 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 05.12.2019 не з`явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 05.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Акважитлосервіс (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2211/15-КП-41 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було своєчасно сплачено за поставлений природний газ, в зв`язку з чим позивачем нараховані пеня в сумі 154.344,53 грн, інфляційні втрати в розмірі 83.423,99 грн та 15.430,22 грн - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом п. 9.3. договору строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 11 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі - споживачам покупця).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 101,00 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.):

січень 2015 року - 20 тис. куб. метрів,

лютий 2015 року - 15 тис. куб. метрів,

березень 2015 року - 16 тис. куб. метрів

квітень 2015 року - 6 тис. куб. метрів,

травень 2015 року - 2 тис. куб. метрів,

червень 2015 року - 2 тис. куб. метрів,

липень 2015 року - 2 тис. куб. метрів,

серпень 2015 року - 2 тис. куб. метрів,

вересень 2015 року - 6 тис. куб. метрів,

жовтень 2015 року - 5 тис. куб. метрів,

листопад 2015 року - 10 тис. куб. метрів,

грудень 2015 року - 15 тис. куб. метрів.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В матеріалах справи наявні наступні акти приймання-передачі природного газу, підписані та скріплені печатками обох сторін:

від 31.01.2015 на суму 122.923,35 грн,

від 28.02.2015 на суму 96.522,76 грн,

від 31.03.2015 на суму 125.576,74 грн,

від 30.04.2015 на суму 24.941,42 грн,

від 31.05.2015 на суму 21.584,73 грн,

від 30.06.2015 на суму 5.842,60 грн,

від 31.07.2015 на суму 4.455,05 грн,

від 31.08.2015 на суму 2.103,28 грн,

від 30.09.2015 на суму 6.611,58 грн,

від 31.10.2015 на суму 58.329,85 грн,

від 30.11.2015 на суму 96.553,01 грн,

від 31.12.2015 на суму 131.266,44 грн.

Також сторонами укладались додаткові угоди до договору, якими було погоджено зміну ціни газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату газу повністю не проводив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати платежів.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за обґрунтованим розрахунком позивача становить 154.344,53 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 154.344,53 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати отриманого газу, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 83.423,99 грн інфляційних втрат та 15.430,22 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 369.103,32 грн 3% річних.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати становлять 80.738,35 грн, які підлягають задоволенню.

Із розрахунку позивача вбачається, що ним здійснено нарахування інфляційних втрат на суми боргу (з урахуванням здійснених часткових оплат) за поставлений газ за січень, лютий, березень та квітень 2015 року з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів. При цьому позивачем не обґрунтовано та не наведено яким чином здійснено відповідні нарахування, у зв`язку з чим не є можливим перевірити правильність цих нарахувань.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Акважитлосервіс (02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, 1, офіс 117, код ЄДРПОУ 32912668) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 154.344 (сто п`ятдесят чотири тисячі триста сорок чотири) грн. 53 коп пені, 80.738 (вісімдесят тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 15.430 (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 22 коп. - 3% річних, 3.757 (три тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 09.12.2019.

СуддяВ.В.Сівакова