Рішення

від 04.12.2019 по справі 921/22/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 грудня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/22/19

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфотехцентр", вул.. Танцорова, 25, м. Тернопіль, 46008

про стягнення 3332,74 грн. шкоди, завданої державі в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства (з врахуванням клопотання про уточнення позовних вимог №1-1-21-410 від 11.02.2019).

за участі представників:

позивача : Тутов П.А. - представник;

відповідача Свірський Т.В. - представник.

Суть справи:

Державна екологічна інспекція звернулась в Господарський суд Тернопільської області із позовною заявою до ТОВ "Інфотехцентр" про стягнення 3332,74 грн. шкоди, завданої державі в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства (з врахуванням клопотання про уточнення позовних вимог №1-1-21-410 від 11.02.2019).

В обґрунтування позову, контролюючий орган посилається на те, що господарюючий суб`єкт, всупереч ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", проводить свою діяльність з порушенням порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені, з урахуванням поданих уточнень, вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Повноважний представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н (вх. №1764) від 30.01.2019. Зокрема, господарське товариство вважає, що контролюючий орган неправомірно застосував до спірних правовідносин Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 та зареєстрована у Мін`юсті 21.01.09 р. за № 48/16064, з наступними змінами та доповненнями (далі - Методика), оскільки 02.08.2018 Окружний адміністративний суд м. Києва визнав цей нормативно-правовий акт протиправним та нечинним (постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 постанову від 02.08.2018 залишено без змін).

Крім того, відповідачем подано заяву №б/н (вх. №2966) від 19.02.2019 про застосування позовної давності.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.

Провадження по даній справі судом зупинялося до вирішення Верховним Судом справи №826/3820/18.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справ пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Повідомленням №3-1/325 від 03.02.2017 Державна екологічна інспекція у Тернопільській області довела до відома ТОВ "Інфотехцентр" про те, що у термін з 14 по 20 лютого 2017 року буде проведено планову перевірку останнього з питань дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

На підставі наказу позивача №34 від 14.02.2017 та направлення №28 від 14.02.2017 зазначена перевірка проводилася державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Шевчуком П.Я. та Міщієм М.С.

За її результатами , посадовими особами контролюючого органу, поряд із іншим, було встановлено, що забезпечення приміщень ТОВ теплом здійснюється за допомогою газового котла марки "Supraline", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від якого учиняються без відповідного дозволу.

Відтак, у акті перевірки , окрім інших, зафіксовано наступне порушення:

- відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, чим порушено ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Як наслідок, контролюючим органом було винесено припис №3-1/565 від 27.02.2017 про усунення виявлених правопорушень. Згідно вказаного припису ТОВ "Інфотехцентр" зобов`язано, зокрема, у строк до 01.05.2017 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (газового котла).

Окрім цього, за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від газового котла за відсутності відповідного дозволу, відповідальну особу, директора господарського товариства, притягнуто до адміністративної відповідальності, про що, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №000198 від 20.02.2017 винесено постанову №12 від 27.03.2017 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 136 грн.

Зазначена постанова керівником оскажувалася до Тернопільського міськрайонного суді Тернопільської області, судовим рішенням якого 11.09.2017 у справі №607/4516/17 адміністративного стягнення було відмінене.

В подальшому постановою Львівського апеляційного адміністративного суду №876/10512/17 від 28.11.2017, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №607/4516/17, постанову першої інстанції скасовано, в задоволення адміністративного позову відмовлено.

У вище вказаних судових рішеннях апеляційної та касаційної інстанцій суди дійшли висновку про встановлення фактів викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря суб`єктом господарювання без відповідного дозволу, з огляду на що керівника правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

У зв`язку з виявленими порушеннями, зважаючи на відомості довідки №235 від 10.05.2017, виданої ПАТ "Тернопільмісьгаз", про те, що відповідач за період з 01.01.2015 по 28.02.2017 спожив 30960 м.куб. природного газу та враховуючи положення Методики, Екологічною інспекцією розраховано суму збитку, завданого державі порушенням природоохоронного законодавства та пред`явлено претензію №1-1/293 від 30.01.2018 щодо добровільного відшкодування шкоди в розмірі 5317 грн.

Водночас, в процесі розгляду даної справи позивачем подано клопотання №1-1-21-410 від 11.02.2019, яким позовні вимоги фактично зменшено та заявлено до стягнення 3332,74 грн збитків, що нараховані за період з 01.01.2016 по 28.02.2017 року.

Зі змісту цього клопотання слідує, що відповідні уточнення сформовані контролюючим органом з врахуванням відзиву на позов №б/н (вх. №1764) від 30.01.2019 (що стосується строку позовної давності) та за наданою ПАТ "Тернопільгаз" довідкою №б/н та б/д, з якої слідує, що ТОВ "Інфотехцентр" (вул. Танцорова, 25, м. Тернопіль) за період з 01.01.2016 по 28.02.2017 спожило 19 469 куб. м. природного газу.

Таким чином, як стверджує позивач, господарюючий суб`єкт здійснював викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря за відсутності дозволу, однак завдані державі збитки в добровільному порядку не відшкодував, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Предметом спору є стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частиною 1 статті 40 вказаного Закону обумовлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов`язок суб`єктів господарювання при здійсненні господарської діяльності здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки проводяться екологічна стандартизація і нормування.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 цього ж нормативно-правового акту, екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

За статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

В силу приписів статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання відповідного дозволу.

Єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлений Порядком проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302.

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання1) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Як підтверджено матеріалами справи, зокрема актом перевірки Держекоінспекції у Тернопільській області, що складений із дотриманням положень ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що є порушенням вимог ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Згідно ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі ( ст. 69 Закону ).

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно зі статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди закріплено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В свою чергу, за ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин, суд вказує, що предметом доведення у даній справі є, перш за все, встановлення наявності чи відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства, які спричинили заявлені позивачем збитки.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено принцип необхідності повної компенсації шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Оскільки відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/5858/17 та від 22.05.2018 у справі № 910/15305/17.

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: - протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; - шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

За нормами ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря. Особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (ст.34 Закону).

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) встановлено Методикою.

Названа Методика визначає, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються також викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (п. 2.1.2. Методики).

Отже, відсутність перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин, не звільняє останнього від відповідальності за встановлене перевіркою порушення, що полягає в експлуатації джерел викидів та здійснення викидів без відповідного на те дозволу, та є підставою для розрахунку збитків згідно наведеної вище Методики.

Згідно пункту 4.1. Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за відповідною формулою (12).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи, а саме довідки ПАТ "Тернопільсьміськга", ТОВ "Інфотехцентр" (вул. Танцорова, 25, м. Тернопіль) за період з 01.01.2016 по 28.02.2017 спожило 19 469 куб.м. природного газу.

Перевіривши розрахунок збитків в розмірі 3 332,74 грн, суд дійшов висновку про те, що його виконано відповідно та з дотриманням вимог Методики.

Доказів, які би спростовували обставини здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу у зазначений період, чи підтверджували відсутність вини відповідача у вчиненні протиправних дій у матеріали справи не містять.

При цьому судом враховується, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі (ст. 66 Конституції України).

Щодо чинності Методики №639, у зв`язку з визнанням протиправним та нечинним повністю наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 по справі № 826/3820/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, суд зазначає таке.

Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" належить до підзаконних актів з огляду на наведені положення законодавства України, оскільки він був виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2019 № 1453/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта" скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за № 48/16064.

Згідно статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Постанова апеляційного суду по справі №826/3820/18 набрала законної сили 10.12.2018, тобто Методика №639 втратила свою чинність з 10.12.2018.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.10.2019 у справі №826/3820/18 (з врахуванням ухвали від 22.10.2019 про виправлення описки) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 скасовано, а в задоволенні позову про визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639 відмовлено. Касаційним судом не встановлено порушень законодавства при прийнятті оспорюваного наказу.

Відповідно до статті 58 Конституції України в частині зворотної дії закону у часі, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи, стосується фізичної особи, про що зазначено у рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 по справі №1-7/99, зокрема: "Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті."

За таких обставин нарахування збитків у даному спорі підставно проведено за чинною Методикою №639.

Адже, на момент виникнення спірних правовідносин, у тому числі вчинення відповідачем правопорушення, здійснення розрахунку позивачем наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 р. №639 був чинним, відтак була чинною і Методика. А тому визначення розміру збитків відповідно до зазначеної Методики є правомірним.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Господарським товариством не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надано доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення шкоди.

Суб`єкт господарювання не повинен здійснювати шкідливих викидів у атмосферне повітря без дозволу, а у разі такого здійснення - відшкодувати завдану шкоду в повному обсязі.

Дії відповідача є протиправними та вчинені з його вини (забруднення атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу), такими діями заподіяні збитки, які підлягають відшкодуванню.

За таких обставин, враховуючи встановлення необхідних елементів складу збитків, відсутність спростування господарським товариством наявності його вини у порушенні порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Суд також зазначає, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення шкоди за період з 01.01.2015 по 09.01.2016. Однак, як зазначалось вище позивачем, у ході судового розгляду, враховані дані твердження товариства та зменшено позовні вимоги на суми нарахувань, що були проведені поза межами позовної давності.

У зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфотехцентр" (вул. Танцорова, 25, м. Тернопіль, 46008, іден. код 22604566) - 3 332 (три тисячі триста тридцять дві) грн 74 коп шкоди, завданої державі в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства на користь спеціального фонду Тернопільської міської ради на р/р 33117331019002, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код 37977726 в Державній казначейській службі України, МФО 899998.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфотехцентр" (вул. Танцорова, 25, м. Тернопіль, 46008, іден. код 22604566) на користь Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008, іден. код 37977693) на рахунок 35215042080912, ідентифікаційний код одержувача 37977726, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172 - 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 09.12.2019.

Суддя О.В. Руденко