Рішення

від 09.12.2019 по справі 922/3295/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3295/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 25, код ЄДРПОУ 38385217) до Комунального закладу "Обласний організаційно-методичний театрально-концертний центр" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 25, код ЄДРПОУ 38773662) про стягнення 177 229,00грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 177 229,00грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 658,4грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 1/16 про співпрацю від 12.01.2016 та за договором № 24/1 про відшкодування витрат за спожиту теплову енергію в гарячій воді від 19.09.2016 в частині розрахунків з відшкодування витрат за теплопостачання.

Ухвалою суду від 11.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

31.10.2019 на адресу суду від відповідача у встановлений ухвалою суду від 11.10.2019 строк надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на відсутність заборгованості, оскільки відповідачем було перераховано всю суму коштів, відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору № 24/1, договір № 24/1 від 19.09.2016 виконаний в повному обсязі та належним чином. Посилання позивача на обов`язок відповідача відшкодувати йому спожиту теплову енергію у розмірі, встановленому у додатку № 1, відповідач вважає безпідставним, оскільки у п.1.2 договору № 24/2 йде мова про розподіл між сторонами нормативних витрат та витікання теплоносія в тепловій мережі, а річний обсяг та суму відшкодування спожитої теплової енергії сторони погодили у п.1.3 договору № 24/1 і саме цю суму відповідач сплатив позивачу. Що стосується посилання позивача на судову практику, відповідач зазначає, що спір, який розглядався у справі № 910/1978/16 та у справі № 910/19062/16 не мають жодного відношення до суті даної справи.

05.11.2019 позивач надав суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується, посилаючись на те, що сторонами у договорі № 24/1 чітко узгоджена та визначена дольова участь у загальних витратах за теплопостачання та прийняті умови, визначені договором № 12000/16. Як зазначає позивач, відповідачем рахунки щодо відшкодування витрат за використану теплову енергію за лютий, березень, квітень 2016 оплачені не були. На підставі зазначеного, позивач вважає аргументи відповідача необґрунтованими та непереконливими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем через канцелярію суду 11.11.2019 надано заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких останній проти доводів позивача заперечує, наполягаючи на тому, що він належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання та наголосив на тому, що саме у договорі № 24/1 визначено який обсяг теплопостачання підлягає відшкодуванню. Як зазначає відповідач, останній не має жодного відношення до договірних відношень між позивачем та КП "Харківські теплові мережі", оскільки відповідач не є стороною даних відносин. Таким чином, відповідач не визнає жодних вимог, які зазначені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та заперечує щодо усіх обставин, викладених позивачем, у зв`язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

12.01.2016 між Державним підприємством "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенко" (позивач) та Комунальним закладом "Обласний організаційно-методичний театрально-концертний центр" (відповідач) укладено договір про співпрацю № 1/16, відповідно до умов якого сторони домовилися спільно вирішувати питання експлуатації закріплених за ними об`єктів, а саме: утримання технологічних мереж та обладнання водопостачання, електроспоживання, каналізування, теплопостачання, пожежної сигналізації, оповіщення, автоматичного пожежегасіння, в тому числі при здійсненні розрахунків з постачальниками комунальних послуг за цим договором.

Предметом цього договору, за умовами п.2 договору) є узгодження принципів взаємодії між сторонами при експлуатації закріплених за ними об`єктів, в тому числі при здійсненні розрахунків за комунальні послуги. За угодою сторін термін "Комунальні послуги" для цілей цього договору передбачає розрахунки за електропостачання, водопостачання, водовідведення, теплопостачання, які виникають при експлуатації нежитлових приміщень, розташованих в будівлі за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 25.

За змістом цього договору сторони дійшли згоди про те, що проведення розрахунків з постачальниками комунальних послуг здійснюватиметься на умовах дольової участі сторін (п.4 договору).

У п.5 договору сторони погодили, що взаємодії сторін при розрахунках з постачальниками комунальних послуг будуть здійснюватись на підставі цього договору до моменту укладення відповідачем прямих договорів з постачальниками вказаних послуг.

У зв`язку уз тим, що відповідач знаходить в стані переходу на прямі розрахунки з постачальниками енергоносіїв, сторони домовились про те, що облік спільного спожитих сторонами послуг і розрахунок по них здійснює позивач, а відповідач відшкодовує позивачу частину витрат в обсягах, узгоджених між сторонами (п.7 договору).

За умовами п.8.3 договору, сторони погодили, що розрахунки сторін з теплопостачання здійснюються за договором про відшкодування затрат за теплопостачання.

09.02.2016 між позивачем та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (теплопостачальна організація) був укладений договір № 12000/16 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір № 12000/16), предметом якого є закупівля пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води.

Відповідно до п.1.2 договору № 12000/16 теплопостачальна організація зобов`язується у період дії цього договору поставити споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання.

За умовами п.1.3 договору № 12000/16 кількісні характеристики теплової енергії вказані в додатку 1 до цього договору.

Пунктом 5.7 договору № 12000/16 сторони цього договору визначили, що у разі підключення споживача без приладів комерційного обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами комерційного обліку - від загального обсягу теплової енергії, визначеної за приладами комерційного обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за показаннями приладів комерційного обліку споживачів, підключених до ЦТП, а решта обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно до його договірного максимального приєднаного теплового навантаження та фактичного часу споживання теплової енергії.

Розрахунок теплових навантажень здійснюється за рахунок споживача проектними організаціями, які мають ліцензію, та узгоджується теплопостачальною організацією. При відсутності цього, нараховування за спожиту теплову енергію здійснюються згідно з розрахунком, виконаним теплопостачальною організацією за затвердженими відомчими нормами.

Якщо фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря буде нижче від температури зазначеної в діючих нормативних документах, то збільшення споживання теплової енергії понад договірні обсяги на опалення об`єктів не вважається порушенням договору.

Відповідно до п.10.1 договору № 12000/16, цей договір набирає з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 січня 2016 року і діє у частині поставки теплової енергії по 31 грудня 2016 року включно (згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

19.09.2016, враховуючи те, що позивач має укладений з Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 12000/16 від 09.02.2016, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 24/1 на відшкодування витрат за теплову енергію в гарячій воді (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався здійснювати облік усіх обсягів теплової енергії, яка здійснюється Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" до будівлі за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 25; забезпечує в повному обсязі розрахунки з теплопостачальною організацією, та дає згоду на використання субспоживачем частини обсягів теплової енергії для опалення, вентиляцію та кондиціювання повітря в узгоджених обсягах. Відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати позивачу витрати за поставлену теплову енергію у визначених сторонами обсягах згідно до умов цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору нормативні втрати теплової енергії і витікання теплоносія в теплової мережі розподіляється між позивачем та відповідачем пропорційно до їх частки у споживанні теплової енергії згідно додатку № 1 до цього договору та до п.5.7 "Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 12000/16 від 09.02.2016".

За домовленістю сторін річний обсяг теплопостачання, який підлягає відшкодуванню становить: 108468,853 Гкал., що складає 162 386,00грн. (п. 1.3 договору).

У п.1.4 зазначеного договору сторони визначили, що відповідач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати споживачеві витрати на оплату поставленої теплопостачальною організацією теплової енергії, в розмірі узгодженого сторонами обсягу відповідно до затверджених тарифів, в строк і на умовах, передбаченим цим договором.

Відповідно до п.3.1 договору відшкодування витрат позивача за поставлену теплову енергію здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на підставі одержаних від позивача рахунків. Розрахунки за теплову енергію, використану відповідачем, здійснюються щомісячно на підставі встановлених тарифів за обсяги, які визначені цим договором і підтверджуються актами виконаних робіт і наданих послуг.

Відшкодування витрат позивача за використану відповідачем теплову енергію, за умовами п.3.2 договору, здійснюється останнім не пізніше семи банківських днів з дати отримання рахунку від споживача.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що цей договір діє у відповідності з ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України з 01.01.2016 до 31.12.2016.

В додатку № 1 сторони узгодили розрахунок розподілу часток споживання теплової енергії між балансоутримувачами нежитлових приміщень в приміщенні Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенко" по вул. Сумська, 25, відповідно до якого частка відповідача щодо споживання теплової енергії становить 10.024.

В примітці 3 додатку № 1 сторони узгодили, що об`єм теплової енергії відповідно до заявленої величини "субабонентом" на 2016 рік складає 108468.485 Гкал.

В примітці 4 додатку № 1 до вказаного договору сторони зазначили, що обсяг спожитої теплової енергії може бути змінений за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до даного договору.

28.12.2016 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 24/1, в якій сторони визначили, що загальна сума договору № 24/1 від 19.09.2016 зменшена на 0,50грн. і складає 162 385,50грн.

Вказана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, та є невід`ємною частиною договору № 24/1 від 19.09.2016, складена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Позивач на адресу відповідача направив рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії, які останнім були сплачені частково на загальну суму 162 385,50грн., у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за фактично спожиту теплову енергію за січень, лютий, березень, квітень та листопад 2016 року, відповідно до узгодженої в Додатку № 1 договору № 24/1 долі в загальній кількості витрат теплової енергії, а саме: 10.024%, в розмірі 177 229,00грн.

27.02.2017 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 01-07/208 від 27.02.2017 про сплату загальної суми боргу - 177 229,07грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач заборгованість до теперішнього часу не сплатив, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як вже було зазначено вище, сторонами були внесені зміни до договору № 24/1, а саме дійсною та останньою додатковою угодою є додаткова угода № 1 до договору, в якій сторони визначили, що загальна сума договору № 24/1 від 19.09.2016 зменшена на 0,50грн. і складає 162 385,50грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які інші угоди до договору № 24/1 щодо зміни суми договору.

Таким чином, сторони умовами додаткової угоди № 1 до договору № 24/1 річний обсяг відшкодування складає 162 385,50грн.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, згідно актів № ОУ-000995 від 30.09.2016 та № 1/12/16 від 16.12.2016 відповідачем було відшкодовано витрати за використання теплової енергії в гарячій воді у сумі 98 331,12грн. та 64 054,38грн., відповідно.

Відповідач повністю виконав свої зобов`язання за договором, сплативши за надані послуги по теплопостачанню в сумі 162 385,50грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 402 від 22.12.2016 на суму 64 054,38грн. та № 283 від 11.10.2016 на суму 98 331,12грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обумовлена сума відшкодування теплової енергії, затверджена додатковою угодою № 1 до договору № 24/1 була сплачена відповідачем в повному обсязі.

Посилання позивача на те, що відповідач має відшкодувати йому спожиту теплову енергію у розмірі, встановленому у додатку № 1, відповідно до п.1.2 договору № 24/1 на відшкодування витрат за теплову енергію в гарячій воді від 19.09.2016 є безпідставними, оскільки у п.1.2 договору йде мова про те, яким чином розподіляються між сторонами нормативні витрати і витікання теплоносія в тепловій мережі, а річний обсяг та суму відшкодування спожитої теплової енергії відповідачем сторони погодили у п.1 додаткової угоди № 1 до договору № 24/1 та вказана у додатковій угоді сума вже сплачена відповідачем.

Доводи позивача щодо необхідності відшкодування більшого обсягу теплової енергії з посиланням на додаток № 1 до договору № 24/1 не підтверджуються матеріалами справи, оскільки надані суду акти № ОУ-000996, № ОУ-000997, № ОУ-000998, № ОУ-001235, № ОУ-001236 здачі-прийняття робіт підписані не були, хоча в силу п.3.1 договору розрахунки підтверджуються актами виконаних робіт, а договором не передбачено відшкодування більшої суми за спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 922/913/17, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017.

Що стосується посилання позивача на практику Вищого господарського суду, то суд її не враховує, оскільки наведена практика стосуєтся інших правовідносин, що не є подібними із правовідносинами у даній справі.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, а також те, що доводи позивача, викладені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладає на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "09" грудня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк