Рішення

від 04.12.2019 по справі 923/827/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року м. Херсон Справа № 923/827/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу за позовом: Керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Позивача - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (м. Херсон ідентифікаційний код юридичної особи 39766281)

до Відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Таврійське", с. Високе Бериславського району Херсонської області, вул. Спортивна, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24947827

про вилучення ( повернення) земельної ділянки

за участю представника прокуратури Херсонської області Наумової Т.О.

та представників:

від позивача - Глібова О.Д., дов. від 21.10.2019 № 32-21-0.62-122/62-19

від відповідача - не прибули

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів,

а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

встановив:

25.09.2019 до суду надійшла позовна заява прокурора - керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (надалі - Позивач, 73036, м.Херсон код ЄДРПОУ 39766281) до Селянського (фермерського) господарства "Таврійське"(надалі - Відповідач) про вилучення у відповідача та повернення державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області земельної ділянки площею 48,8 га, вартістю 1 189 277 ( Один мільйон сто вісімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят сім) грн., розташованої в адміністративних межах Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Ухвалою від 27.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.11.2019, викликано учасників справи в засідання.

Позивач подав 04.11.2019 письмову правову позицію щодо позову, в якій зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою від 04.11.2019 розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 15.11.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 04.12.2019. Копію ухвали надіслано учасникам справи.

Прокурор, в межах підготовчого судового засідання зазначив, що предметом спору є витребування з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Таврійське", с. Високе Бериславського району Херсонської області, вул. Спортивна, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24947827 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (м. Херсон ідентифікаційний код юридичної особи 39766281) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 48,8 га, вартістю 1 189 277 ( Один мільйон сто вісімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят сім) грн., розташованої на території в адміністративних межах Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області

В засідання суду 04.12.2019 прокурор та представник позивача прибули. Представники сторін підтримали раніше подані письмові документи. Відповідач не прибув, не надав заперечень проти позову.

Суд перейшов до судових дебатів та заслухав заключні слова сторін. Представник прокурора підтримав позов та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області підтримав позовні вимоги, викладені прокурором просив позов задовольнити повністю.

По закінченні розгляду справи, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 1 та 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України гарантовано право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Звернення прокурора до суду із позовом про повернення земельної ділянки обумовлено встановленням прокурором порушень вимог земельного законодавства, внаслідок чого земельна ділянка загальною площею 48,0 га використовується незаконно, що порушує інтереси держави.

Враховуючи вищевказане, дана позовна заява пред`явлена в інтересах Головного управління Держгеокадастру України у Херсонській області, яке являється розпорядником земель вказаної категорії.

Так, вивченням матеріалів та інформації, отриманої з відділу ГУ Держгеокадастру у Бериславському районі Херсонської області, Бериславського управління ГУ ДФС, встановлено факт незаконного використання селянським фермерським господарством Таврійське , земельної ділянки загальною площею 48,8 га, в адміністративних межах Високівської сільської ради.

Бериславською місцевою прокуратурою встановлено, що на підставі рішення №122, від 23 квітня 1997 року ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 48,8 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджено Державними актами на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №41.

Земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Високівської сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.І ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Також, громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельноьчастки (паю).

Пункт 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте ОСОБА_1 у встановленому порядку не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Однак, за життя ОСОБА_1 своє право користування земельною ділянкою належним чином не переоформив, тому воно припинилося разом із його смертю і використанню не підлягає.

Згідно Витягу з єдиного державного реєстру судових рішень юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, громадських формувань головою фермерського господарства СФГ Таврійське є ОСОБА_2 .

Однак, земельна ділянка, яка була надана у постійне користування із земель державної власності померлому ОСОБА_1 не може використовуватися для подальшого ведення фермерського господарства ОСОБА_2 та повинна бути повернута до державної власності.

Відповідно до інформації Бериславського відділу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.05.2019 станом на 01.01.2019 нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Херсонській області становить 24370,45 грн. відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017№262

Тобто, вартість земельної ділянки 48,8га становить 1 189277,96 грн. (48,8 га х 24370,45 грн.= 1 1189277,96грн.).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи,яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України). Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, із збереженням її цільового призначення ( ст. 12.25 ЦК України), та у разі підтвердження цього права спадкодавця державним актом на право власності на земель або іншим правостановчим документом. У порядку спадкування можуть також передаватися право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та право користування чужим майном (сервітут). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис) установлюється договором між власником та особою, яка виявила бажання користуватися цією ділянкою. Крім того, емфітевзис може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування (ст.407 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України)

Стаття 23 Закону від 19.06.2003 №973-ІУ Про фермерське господарство визначає, що успадкування фермерського господарства здійснюється відповідно до цього Закону. Так, згідно ст. 19 вищевказаного Закону України до складу майна фермерського господарства ( складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція вироблена господарством у результаті господарської діяльності,одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями (спорудами) обладнанням; інші майнові права ( в т.ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами ФГ до його складеного капіталу.

Між власником (ГУ Держгеокадастру у Херсонській області) та головою селянського фермерського господарства Таврійське свого часу не укладалися договори, які передбачали б можливість передачі в порядку спадкування права користування землею сільгосппризначення (емфітевзис).

Таким чином, право користування землею, яке виникло в особи на підставі Державного акту на право постійного користування землею, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій воно належало.

Зазначена позиція узгоджується з постановами Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16 та від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15.

Разом з тим, спірна земельна ділянка продовжує використовуватись СФГ ¦Таврійське , що підтверджується інформацією ДФС та податковою декларацією вказаного господарства за 2016-2018 роки .

Статтею 1212 ЦК України визначені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Пунктом 1 вказаної статті передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Крім того, пунктом 2 даної статті визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Пунктом 3-м статті 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Враховуючи зазначене, земельна ділянка загальною площею 48,8 га, яка знаходиться в адміністративних межах Високівської сільської ради, незаконно використовується СФГ Таврійське головою якого на даний час являється ОСОБА_2 , а тому вказана земельна ділянка підлягає поверненню до державної власності.

Враховуючи вищевикладені обставини, посилаючись на відсутність правових підстав для використання відповідачем спірної земельної ділянки, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного:

Суд погоджується з доводами позивача щодо безпідставного використання відповідачем спірної земельної ділянки, з огляду на наступне:

Згідно з ч. 1 та ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту ч. 2 вказаної статті вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту - с. Високе Бериславського району Херсонської області, відповідано до п.п. г) п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245- VI, вона перебуває у державній власності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2013, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Херсонської області стало Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Незаконне утримання та використання С(Ф)Г "Таврійське" спірної земельної ділянки порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження цією землею.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо витребування із незаконного володіння земельної ділянки.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

З змісту ч. 2 ст. 407 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити; будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Спірна земельна ділянка починаючи з 27.10.2012 не могла використовуватись та утримуватись С( Ф ) Г "Таврійське", адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у користування цю землю. Жодних рішень щодо успадкування від ОСОБА_1 права постійного користування спірною земельною ділянкою не ухвалювалось.

Отже, відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів та використовує спірну земельну ділянку .

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_1 , а не С( Ф )Г "Таврійське", вона не входить до складу майна цього фермерського господарства, а тому й не може використовуватись цим господарством, після смерті ОСОБА_1 , адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Документального підтвердження користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства України відповідачем не надано.

За змістом положень ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

В силу ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вищевикладене, вбачаються підстави для витребування із незаконного володіння відповідача селянського (фермерського) господарства "Таврійське" земельної ділянки площею 48,8 га, вартістю 1 189 277 ( Один мільйон сто вісімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят сім) грн., розташованої на території в адміністративних межах Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом складає саме 1 921 грн. 00 коп. і саме в цій сумі - 1 921 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Вилучити у Селянського (фермерського) господарства "Таврійське" (с.Високе Бериславського району Херсонської області, вул. Спортивна, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24947827 ) та повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області земельну ділянку площею 48,8 га, вартістю 1 189 277,96 ( Один мільйон сто вісімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят сім),98 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, до земель державної власності.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Таврійське" (с.Високе Бериславського району Херсонської області, вул. Спортивна, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24947827 ) на користь Прокуратури Херсонської області (73000, м. Херсон вул. Михайлівська,33, ідентифікаційний код юридичної особи 04851120) кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1 921 (одна тисяча дев"ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Видати відповідний наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.12.2019.

Суддя Т.Г. Пінтеліна