Рішення

від 26.11.2019 по справі 538/1573/18

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/1573/18

Провадження по справі № 2/538/51/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт", третя особа: відділ у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач по справі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт" про розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.02.2011 року між матір"ю позивача - ОСОБА_2 та виробничо-торгівельним підприємством "Бізнесконтакт" в особі директора Грибовода Сергія Миколайовича був укладений договір оренди землі № 194, за яким в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 3,38 га, кадастровий номер : 5322687200000040337 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, та договір оренди землі № 224, за яким в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 3,31 га, кадастровий номер : 5322687200000040338 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Вказані договори зареєстровані відділом Держкомзему у Лохвицькому районі в березні 2012 року за номерами 532260004001498 та 532260004001432.

Відповідно до п. 8 вказаних договорів, строк укладення договорів на 15 років, а відповідно до п.9 - орендна плата вноситься в розмірі 3%.

Як пояснює позивач, в договорах не вказано від якої суми орендар має сплачувати орендну плату в розмірі 3 % та не зазначено чи в грошовій чи натуральній формі вноситься орендна плата. Якщо в грошовій формі, то не зрозумілий спосіб внесення коштів, якщо в натуральній - не визначено перелік, кількість та якість продукції, місце, умови, порядок і строк її поставки.

Крім того, п. 10 передбачено обчислення орендної плати за землю з урахуванням або без індексу інфляції, при цьому обидві позиції договору "з урахуванням" так і "без урахування" закреслені.

Виходячи з п. 9 та п. 10 договору неможливо зрозуміти ні порядку ні розміру розрахунку орендної плати, в зв"язку з чим протягом останніх років постійно виникали непорозуміння та неточності з виплатою орендної плати.

ІНФОРМАЦІЯ_1 власник та орендодавець - ОСОБА_2 померла.

ОСОБА_1 - дочці ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 01.03.2017 року № 412, перейшла в спадок земельна ділянка площею 3,38 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, та на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 01.03.2017 року № 416, перейшла в спадок земельна ділянка площею 3,31 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Позивач по справі неодноразово зверталася за життя матері та після її смерті до орендаря з вимогою своєчасного та повного розрахунку за оренду земельних ділянок, але порушення продовжувалися, договори укладені з порушенням істотних умов договору, які не передбачені ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі"

В 2017 році зв"язок з орендарем було втрачено. Листом від 23.10.2017 року позивач запропонувала розірвати договори оренди землі в двосторонньому порядку, але відповіді позивач не отримала до цього часу.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить суд винести рішення, яким розірвати договір оренди землі № 194, укладений 01 лютого 2011 року між ОСОБА_2 та виробничо-торгівельним підприємством "Бізнесконтакт" в особі директора Грибовода Сергія Миколайовича, за яким в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 3,38 га, кадастровий номер 5322687200:00:004:0337 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області та розірвати договір оренди землі № 224 за яким в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 3,31 га, кадастровий номер 5322687200:00:004:0338 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області; скасувати Державну реєстрацію вказаних договорів, зареєстрованих у відділі Держкомзему у Лохвицькому районі 16 березня 2012 року за № 532260004001498 та за № 5322600040001432.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Заєць В.П. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, пояснивши суду, що договори оренди землі, укладені між ОСОБА_2 та ВТП "Бізнесконтакт", укладені з порушенням істотних умов договору, договорами не передбачено порядку внесення орендної плати, умов збереження стану об"єкта, умов передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" встановлені підстави припинення договору оренди землі. зокрема - смерть фізичної особи - орендаря. На звернення позивача до відповідача з проханням розірвати договори оренди землі, відповідач відповіді не надав до цього часу.

Представник відповідача ВТП "Бізнесконтакт" Фурман І.В. в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в позовних вимогах повністю, оскільки вважає, що 01.02.2011 року між відповідачем та ОСОБА_2 були укладені договори оренди землі № 194 та № 224. п. 2 зазначених договорів позивач передала в оренду в строкове платне користування земельні ділянки площею 3,38 га та площею 3,31 га. Крім того, як відповідач пояснив, договором визначено орендну плату, форму внесення орендної плати, умови збереження стану об"єкту. Таким чином вважає, що позивач не обгрунтував позовні вимоги, не надав доказів, а його вимоги грунтуються на припущеннях можливого порушення прав позивача.

Третя особа: відділ у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не з"явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Суд, заслухавши сторони по справі, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

В судовому засіданні встановлено, що 01.02.2011 року між матір"ю позивача по справі - ОСОБА_2 та виробничо-торгівельним підприємством "Бізнесконтакт" в особі директора Грибовода Сергія Миколайовича був укладений договір оренди землі № 194, за яким в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 3,38 га, кадастровий номер : 5322687200000040337 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, та договір оренди землі № 224, за яким в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 3,31 га, кадастровий номер : 5322687200000040338 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Вказані договори зареєстровані відділом Держкомзему у Лохвицькому районі в березні 2012 року за номерами 532260004001498 та 532260004001432.

Відповідно до п. 8 вказаних договорів, строк укладення договорів на 15 років, а відповідно до п.9 - орендна плата вноситься в розмірі 3%.

Форма типового договору оренди землі затверджена Постановою Кабінетів Міністрів України від 03.03.2004 року за № 220.

В порушення цієї форми в договорах не вказано від якої суми орендар має сплачувати орендну плату в розмірі 3 % та не зазначено чи в грошовій чи натуральній формі вноситься орендна плата. Якщо в грошовій формі, то не зрозумілий спосіб внесення коштів, якщо в натуральній - не визначено перелік, кількість та якість продукції, місце, умови, порядок і строк її поставки.

Крім того, п. 10 передбачив обчислення орендної плати за землю з урахуванням або без індексу інфляції, при цьому обидві позиції договору "з урахуванням" так і "без урахування" закреслені.

Виходячи з п. 9 та п. 10 договору неможливо зрозуміти ні порядку, ні розміру розрахунку орендної плати, в зв"язку з чим протягом останніх років постійно виникали непорозуміння та неточності з виплатою орендної плати.

ІНФОРМАЦІЯ_1 власник та орендодавець - ОСОБА_2 померла.

ОСОБА_1 - дочці ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 01.03.2017 року № 412, перейшла в спадок земельна ділянка площею 3,38 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, та на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 01.03.2017 року № 416, перейшла в спадок земельна ділянка площею 3,31 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Позивач по справі неодноразово зверталася за життя матері та після її смерті до орендаря з вимогою своєчасного та повного розрахунку за оренду земельних ділянок, але порушення продовжувалися, договори укладені з порушенням істотних умов договору, які не передбачені ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

В 2017 році зв"язок з орендарем було втрачено. Листом від 23.10.2017 року позивач запропонувала розірвати договори оренди землі в двосторонньому порядку, але відповіді позивач не отримала до цього часу.

Спір у досудовому порядку за взаємною згодою сторонами не вдалося вирішити. Позивач звернулася до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає, що відповідачем порушуються умови договору оренди землі.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд вважає, що наданий як доказ позивачем договір оренди землі № 194 від 01.02.2011 року та договір оренди землі № 224 від 01.02.2011 року, укладено з порушенням істотних умов договору (а.с. 8-9, 11-12), тому такий доказ є належним та допустимим.

Форма типового договору оренди землі затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року за № 220, в порушення якої в договорах не вказано від якої суми орендар має сплачувати орендну плату в розмірі 3 % та в якій формі.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі смерті фізичної особи - орендаря.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

П. 40 договору передбачено, що право на оренду земельної ділянки у разі смерті фізичної особи - орендаря переходить до спадкоємців.

Враховуючи, що орендарем є не фізична особа, такого пункту в договорі взагалі не мало б бути.

Відповідно до п. 9 - орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3 %, але не вказано від якої суми орендар має спллачувати орендну плату в розмірі 3 %, та не зазначено форму внесення орендної плати (грошова чи натуральна).

Вказаними договорами не передбачено порядку внесення орендної плати, умов збереження стану об"єкта, умов передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Представник ОСОБА_1 пояснив, що позивач зверталася до орендаря з вимогою своєчасного і повного розрахунку за оренду земельних ділянок, а пізніше з проханням розірвати договори оренди землі, оскільки відповідачем орендна плата не виплачувалась ОСОБА_1 , позивач самостійно обробляла землю з дня прийняття земельної ділянки в спадщину, вносила податок, але орендар відповіді не надавав, що свідчило про відмову в добровільному порядку розірвати договори оренди землі.

Суд вважає, що пояснення представника відповідача щодо відсутності порушень відносно форми орендної плати, строків виплати, розмірів орендної плати та самої виплати орендної плати - недоведеними, не підтверденими доказами, що свідчить про істотне порушення умов договору оренди.

За змістом статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Позивач, як новий власник земельної ділянки, скористалася своїм правом на розірвання договору оренди.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

Статтею 26 Закону України від 01.07.2004 року „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи до Державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Згідно ст. ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі та п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 2073 Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі , у договорі оренди землі обов`язково мають бути зазначені істотні умови договору: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її винесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

На підставі з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання договору оренди є доведеною.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 76, 247, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 19, 611, 651, 1212, 1213, 1225 ЦК України, ст. ст. 141, 126, 627 ЗК України, Закону України Про оренду землі , Закону України від 01.07.2004 року „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт", третя особа: відділ у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про розірвання договору оренди землі - задовольнити в повному обсязі.

Розірвати договір оренди землі № 194, укладений 01 лютого 2011 року між ОСОБА_2 та виробничо-торгівельним підприємством "Бізнесконтакт" в особі директора Грибовода Сергія Миколайовича, за яким в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 3,38 га, кадастровий номер 5322687200:00:004:0337 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області та розірвати договір оренди землі № 224 за яким в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 3,31 га, кадастровий номер 5322687200:00:004:0338 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Скасувати Державну реєстрацію вказаних договорів, зареєстрованих у відділі Держкомзему у Лохвицькому районі 16 березня 2012 року за № 532260004001498 та за № 5322600040001432.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий: В.А. Бондарь