Рішення

від 09.12.2019 по справі 640/9521/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2019 року № 640/9521/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників адміністративну справу

за позовом Асоціації "Українські електроніка, комп`ютери, касові апарати"

до 1) Міністерства фінансів України,

2) Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Асоціація "Українські електроніка, комп`ютери, касові апарати" (03115, м. Київ, вул. Депутатська, 21, кв. 21, код ЄДРПОУ 25408676) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197), про визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства фінансів України від 26.03.2019 № 121, зобов`язання Державну фіскальну службу України внести зміни до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем прийнято рішення про затвердження переліку новітніх моделей програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, які не відповідають вимогам щодо забезпечення фіскальних функцій, не мають висновків відповідності та які не пройшли відповідні експертизи, грубо порушують законодавство України в сфері фіскального контролю розрахункових операцій, що може завдати збитків державному бюджету на сотні мільярдів гривень.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, надав суду відзив на позовну заяву, зазначаючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами дійсного (фактичного) порушення оскаржуваним рішенням його прав, свобод чи інтересів.

Відповідач-2 також заперечив проти позовних вимог надав суду відзив на позовну заяву, оскільки вважає, що позивачем не надано суду доказів того, що діями відповідача порушені його права, свободи чи інтереси та зазначає, що діє у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача-1, в якому зазначається, що у позовній заяві ним зазначено, яким саме чином порушені його права.

Позивач також звертався до суду з клопотанням про витребування у відповідачів документів, доданих виробниками новітніх моделей програмно-технічних комплексів до пропозицій, а також висновків уповноваженої організації про відповідність фіскальним вимогам, що складені за результатами проведених ними випробувань.

Суд, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку про недоцільність витребування зазначених доказів, оскільки вважає за можливе розглянути спір за наявними у матеріалах справи доказами.

Також, до суду зверталось Товариство з обмеженою відповідальністю ПЛАТИСЕРВІС з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору. Суд не вважає, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та інтереси зазначеної особи.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2018 № 472 затверджено порядок реалізації експериментального проекту щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій.

На виконання зазначеного порядку Міністерство фінансів України своїм наказом від 02.07.2019 № 592 утворила Міжвідомчу робочу групу з питань реалізації інноваційних технології для реєстрації розрахункових операцій у сфері торгівлі (у тому числі з використанням Інтернету), громадського харчування, купівлі-продажу іноземної валюти, торгівлі через автомати з продажу (надання) товарів (послуг), надання послуг з приймання готівки для подальшого переказу, перевезення пасажирів та інших послуг, затвердило її персональний склад та відповідне положення.

Надалі, на підставі пропозицій Міжвідомчої робочої групи, викладених у протоколі від 25.03.2019 № 2, Міністерство фінансів України наказом від 26.03.2019 № 121 затвердило перелік новітніх моделей програмних та програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, які беруть участь у експериментальному проекті і зобов`язало Державну фіскальну службу України до 01.04.2019 забезпечити реєстрації новітніх моделей в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій.

На виконання зазначеного наказу, наказом Державної фіскальної служби України від 26.03.2019 № 247 включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій експериментальні моделі згідно з переліком.

Позивач, вважаючи, що визначені спірним наказом новітні моделі реєстраторів розрахункових операцій не пройшли перевірку на відповідність фіскальному законодавству та не мають підтвердження відповідності вимога державних технічних регламентів і стандартів, що становить загрозу завдання збитків державі, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, не були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Отже, з системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що обов`язковою умовою звернення до суду є наявність порушеного права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

Суд звертає увагу позивача, що за завданнями адміністративного судочинства суд здійснює захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а не від ймовірної загрози зазначених порушень. Таким чином, захистові адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, хоча на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, водночас на кожну зі сторін покладено обов`язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Підставою подання даного адміністративного позову є порушення, на думку позивача, відповідачами законодавства України в сфері фіскального контролю розрахункових операцій, регулювання виробництва та застосування реєстраторів розрахункових операцій та введення в обіг новітніх моделей реєстраторів, які не відповідають вимогам щодо забезпечення фіскальних функцій, не гарантують захист від спотворення звітної інформації та може завдати збитків державному бюджету.

Натомість, оскаржуваний позивачем наказ, як результат правозастосування, адресований конкретним особам, тобто є формально обов`язковим для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на викладене, оскаржуваний наказ фактично не порушує жодних прав, свобод та інтересів позивача, оскільки:

- виданий відповідачем у результаті застосування вказаних у преамбулі до наказу норм права - пункту 8 Порядку реалізації експериментального проекту щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2018 № 472;

- не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи, зокрема:

а) Департаменту забезпечення комунікацій та організаційно-аналітичної роботи Мінфіну щодо оприлюднення;

б) Державній фіскальній службі України щодо реєстрації в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій новітніх моделей програмних комплексів;

- не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує дію після виконання особами, зазначеними у наказі необхідного переліку дій;

- позивач не входить до переліку затверджених новітніх моделей, а отже наказ не впливає на його конкретні права та/або обов`язки.

Таким чином, на думку суду, право на оскарження акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

У даному випадку, позивачем не доведено реального дійсного (фактичного) порушення відповідачами його прав, свобод та інтересів, а лише зазначено, що можливі порушення з боку відповідачів можуть призвести до збитків державного бюджету.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Асоціації "Українські електроніка, комп`ютери, касові апарати" (03115, м. Київ, вул. Депутатська, 21, кв. 21, код ЄДРПОУ 25408676) до Міністерства фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та нечинним наказу, зобов`язання вчинити дій - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов