Постанова

від 03.12.2019 по справі 520/7086/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 р.Справа № 520/7086/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року (суддя Шляхова О.М. ; м. Харків; повний текст рішення складено 12.09.2019) по справі № 520/7086/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (надалі також - відповідач, ГУ ДСНС України у Луганській області), в якому просив суд :

- стягнути з відповідача, ГУ ДСНС України у Луганській області (ЄДРПОУ 38617137), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення (допомоги для оздоровлення) при звільненні у розмірі 65 319 грн.

- стягнути з відповідача, ГУ ДСНС України у Луганській області (ЄДРПОУ 38617137), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 401 грн.

- стягнути з відповідача, ГУ ДСНС України у Луганській області (ЄДРПОУ 38617137), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань у 2019 році у розмірі 100 процентів місячного грошового забезпечення у розмірі 19 297,75 грн.

- стягнути з відповідача, ГУ ДСНС України у Луганській області (ЄДРПОУ 38617137) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 11 днів у 2019 році у розмірі 6 827,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 01.09.1994 року по 19.04.2019 року проходив службу у системі МВС України, МНС України та ДСНС України, а на момент звільнення в ГУ ДСНС України у Луганській області.19.04.2019 року його було звільнено із служби цивільного захисту у відставку за станом здоров`я. В останній день його служби відповідач не розрахувався з ним по виплаті грошового забезпечення допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, частину якої було виплачене 23.04.2019 року, а остаточний розрахунок Головним управлінням в розмірі 6827 грн. 60 коп. здійснено не було. Також відповідачем не було виплачено йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2019 році. А одноразову грошову допомогу при звільненні відповідачем було несвоєчасно виплачено 23.05.2019 року. У зв`язку з чим позивач вважає, посилаючись на норми КЗпП України, що він має право на отримання середнього заробітку за час затримки вказаних виплат грошового забезпечення з 19.04.2019 по дату звернення до суду - 18.07.2019 року, а також на стягнення з відповідача невиплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 квітня 2019 року по 23 травня 2019 року в сумі 24676,18 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят шість гривень 18 коп.).

Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 6827,60 грн. (шість тисяч вісімсот двадцять сім гривень 60 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст. 117 КЗпП України та Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту", просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ГУ ДСНС України у Луганській області середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення для оздоровлення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідач не розрахувався з ним по виплаті грошового забезпечення допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, частину якої було виплачене 23.04.2019 року, тому вважає, що відповідач у відповідності до ст. 117 КЗпП України повинен виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 65 319 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, а тому для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту потрібне додаткове фінансування.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01.09.1994 року по 19.04.2019 року проходив службу МВС України, МНС України та ДСНС України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці позивача.

Згідно витягів з наказів Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 21 березня 2019 року № 111 та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 19.04.2019 року № 130 Про кадрові питання полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) з правом носіння форменого одягу, виключено з кадрів ДСНС України, зі списків особового складу Головного управління, знято з усіх видів забезпечення з 19 квітня 2019 року. Вислуга років на службі станом на 19.04.2019 року: календарна - 24 роки 07 місяців 19 днів; пільгова - 04 років 00 місяці 22 дні; загальна - 28 років 08 місяців 11 днів.

В наказі ГУ ДСНС України у Луганській області від 19.04.2019 року № 130 також зазначено, що матеріальну допомогу на оздоровлення позивач за 2019 рік отримав, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік не отримав. Наказано провести ОСОБА_1 всі необхідні виплати відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 № 623, з урахуванням календарної вислуги років, необхідної для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 50-ти (п`ятдесяти) відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - 24 років 07 місяців 19 днів.

Згідно інформації, наданої відповідачем, одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 нарахована в сумі 231573,00 грн. (без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів), розмір одноразової грошової допомоги при звільненні до виплати склав 228099,40 грн.

Грошове забезпечення ОСОБА_1 за квітень 2019 року було нараховано в розмірі 54315,69 грн., сума до виплати склала 52982,49 грн.

У грошовому атестаті № 52 вказано, що позивач отримав за 2019 рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 12470,15 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань у 2019 році не виплачувалась.

Судом встановлено, що згідно витягу із реєстру перерахувань на особисті вклади за квітень 2019 року № 31 від 22.04.2019 року та платіжного доручення від 22.04.2019 року №221, яке було проведено банком 23.04.2019 року, відповідачем було здійснено виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за квітень в розмірі 52982,49 грн., в т.ч. матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 12470,15 грн. Факт зарахування грошового забезпечення 23.04.2019 року також підтверджується випискою по картковому рахунку позивача, наданою ним до позову.

Виплата одноразової грошової допомоги при звільнені позивачу було здійснено 23 травня 2019 року в сумі 228099,40 грн., що підтверджується витягом із реєстру перерахувань на особисті вклади за травень 2019 року №42 від 22.05.2019 року, платіжним дорученням від 22.04.2019 року №295, яке було проведено банком 23.05.2019 року, та випискою по картковому рахунку позивача.

Таким чином, судом встановлено, що у зв`язку зі звільненням позивача 19.04.2019 року зі служби в ДСНС України, нараховане грошове забезпечення за квітень (в т.ч. матеріальна допомога на оздоровлення) перераховано ОСОБА_1 23.04.2019 року, нарахована одноразова грошова допомога при звільнені перерахована позивачу 23.05.2019 року.

Тобто, вищезазначені виплати здійснені відповідачем не в день звільнення зі служби цивільного захисту.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем несвоєчасно проведено виплату нарахованих звільненому працівникові сум грошового забезпечення (фактично виплачено 23.04.2019 року) та одноразової грошової допомоги при звільненні (фактично виплачено 23.05.2019 року), тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки зазначених виплат за період з 20 квітня 2019 року по 23 травня 2019 року в сумі 24676,18 грн.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача різниці між розміром матеріальної допомоги на оздоровлення, яка була повинна бути призначена відповідачем в розмірі місячного грошового забезпечення (19297,75 грн.) та фактично призначеним та виплаченим розміром матеріальної допомоги на оздоровлення (12470,15 грн.) в розмірі 6827,60 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (недоплачену матеріальну грошову допомогу у розмірі 6827,60 грн.) за період з 24 травня 2019 року по 18 липня 2019 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, оскільки суму матеріальної допомоги на оздоровлення у зазначеному розмірі не було нараховано відповідачем.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту" від 20.07.2018 № 623 при виплаті середньоденного грошового забезпечення застосовується принцип, при якому розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

В ході судового розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що у зв`язку із звільненням позивача 19.04.2019 року зі служби в ДСНС України, нараховане грошове забезпечення за квітень (в т.ч. матеріальна допомога на оздоровлення) перераховано ОСОБА_1 23.04.2019 року, а нарахована одноразова грошова допомога при звільнені перерахована позивачу 23.05.2019 року, тобто виплату належних позивачу сум проведено з порушенням строків, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Згідно із довідкою відповідача від 15.07.2019 № 70 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період лютий-березень 2019 року (за два календарні місяці перед звільненням) складало у лютому місяці 2019 року 23522 грн. 94 коп. та у березні місяці 2019 року 19297 грн. 75 коп. Кількість календарних днів у лютому та березні місяці 2019 року складає 59 днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складала: (23 522, 94 грн. + 19 297,75 грн.) / 59 днів = 725,77 грн.

Враховуючи несвоєчасну виплату позивачеві при звільненні сум грошового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки зазначених виплат за період з 20.04.2019 по 23.05.2019 (включно) у розмірі 24676,18 грн. (725,77 грн. х 34 дні затримки виплати).

Посилання відповідача на відсутність його вини у несвоєчасному розрахунку із позивачем, оскільки виплата грошового забезпечення здійснювалась в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні необхідно отримати додаткове фінансування, колегія суддів не приймає, оскільки чинне законодавство не ставить питання повного розрахунку з позивачем при звільненні в залежність від виконання своїх повноважень третіми особами. Відповідачеві було відомо точну суму, що належна позивачеві до виплати, що ним не заперечується, однак, він не вжив достатніх заходів до того, щоб провести повний розрахунок з позивачем у день звільнення і не надав суду переконливих доказів того, що повний розрахунок з позивачем ним не було проведено з причин, не належних від нього, або його винуватості цьому немає. Сама по собі відсутність коштів у підприємства не позбавляє останнього відповідальності.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення у 2019 році в розмірі 6827,60 грн. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб керівникам державних органів надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктами 1, 2 розділу XXX Допомога для оздоровлення Інструкції Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 20.07.2018 № 623 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення. Підставами для виплати особам рядового і начальницького складу допомоги для оздоровлення є їх рапорт із проханням надати зазначену матеріальну допомогу та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати грошової допомоги для оздоровлення.

Позивачем направлялися відповідні рапорти з проханням надати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 100 процентів місячного грошового забезпечення та допомогу для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, але відповідей позивачу не було надано та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення у 2019 році не було нараховано та виплачено.

Судом встановлено, що матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення у 2019 році позивачеві було нараховано не в повному обсязі та виплачено 23.04.2019 року разом із виплатою грошового забезпечення, що підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , інформацією щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 , грошовим атестатом, згідно даних яких матеріальна допомога на оздоровлення за 2019 рік отримана позивачем в розмірі 12470,15 грн. (без відрахувань).

Згідно довідки відповідача від 15.07.2019 № 70 розмір місячного грошового забезпечення позивача за березень 2019 року склав 19297,75 грн.

З цих підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача різниці між розміром матеріальної допомоги на оздоровлення, яка була повинна бути призначена відповідачем в розмірі місячного грошового забезпечення (19297,75 грн.) та фактично призначеним та виплаченим розміром матеріальної допомоги на оздоровлення (12470,15 грн.) в розмірі 6827,60 грн.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (недоплачену матеріальну грошову допомогу у розмірі 6827,60 грн.) з підстав того, що суму матеріальної допомоги на оздоровлення у зазначеному розмірі не було нараховано відповідачем, з таких підстав.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, у постанові від 11 червня 2019 року по справі № 524/8023/16-а.

Враховуючи, що в ході судового розгляду справи було встановлено виплату позивачеві при звільненні суми матеріальної допомоги на оздоровлення не у повному обсязі, а саме - 12470,15 грн. замість - 19297,75 грн., та суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача частини невиплаченої суми матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 6827,60 грн., тобто спір щодо належних до виплати сум вирішено на користь позивача, вимога позивача про відповідальність за затримку розрахунку підлягає задоволенню у повному обсязі.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, враховуючи межі заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 травня 2019 року по 18 липня 2019 року (по день звернення до суду з даним позовом) в сумі 40 643, 12 грн. (725,77 грн. х 56 днів затримки виплати), оскільки закон не пов`язує можливість стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із виплатою роботодавцем з порушенням строків, встановлених ст. 116 КзПП України, лише нарахованих сум. Відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП України настає у разі невиплати з його вини звільненому працівникові належних сум у визначений законодавством строк.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: ст. 117 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на його користь середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні (недоплачену матеріальну грошову допомогу у розмірі 6827,60 грн.) за період з 24 травня 2019 року по 18 липня 2019 року в сумі 40 643, 12 грн., підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення позову.

В іншій частині рішення - щодо задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги відповідача, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2019 році у розмірі 100 процентів місячного грошового забезпечення у розмірі 19 297,75 грн. апелянтами на оскаржено, а тому відповідно до ст. 308 КАС України суд не переглядає рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року по справі № 520/7086/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на його користь середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні (недоплачену матеріальну грошову допомогу у розмірі 6827,60 грн.) за період з 24 травня 2019 року по 18 липня 2019 року в сумі 40 643, 12 грн.

Прийняти в цій частині постанову, якою зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 травня 2019 року по 18 липня 2019 року в сумі 40 643 (сорок тисяч шістсот сорок три) грн. 12 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 по справі № 520/7086/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 09.12.2019 року