Рішення

від 04.12.2019 по справі 852/2а-3/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 852/2а-3/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.

за участю представників: позивача - Щербина М.В., відповідача - Реученко Н.М., третьої особи - Макаренко О.М., Онищенко У.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі адміністративну справу № 852/2а-3/18 за позов Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАОЛІН АЗОВ" третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю"Александр-Агро-2" про примусове відчуження земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ :

Оріхівська районна державна адміністрації Запорізької області 18 липня 2018 року звернулась до суду із адміністративним з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "КАОЛІН АЗОВ", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Александр-Агро-2", в якому просить:

- примусово відчужити у державну власність з мотивів суспільної необхідності земельну ділянку площею 4,5850 га., кадастровий номер 2323984000:02:002:0051, розташовану на території Новопавлівської сільської ради Оріховського району Запорізької області за межами населеного пункту, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №270143, виданого 27 жовтня 2008 року Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області на підставі розпорядження голови Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області від 01 жовтня 2007 року за № 327, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - для розміщення об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, за викупною ціною земельної ділянки в розмірі 205012 грн. за рахунок коштів ініціатора відчуження ТОВ "КОАЛІН АЗОВ" (код за ЄДРПОУ 33331434).

- зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 4,5850 га., кадастровий номер 2323984000:02:002:0051, розташовану на території Новопавлівської сільської ради Оріховського району Запорізької області за межами населеного пункту, протягом 10 (десяти) днів після повного відшкодування вартості земельної ділянки яка примусово відчужується в розмірі в 205 012 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до позивача з відповідними листами звернулось ТОВ "КОАЛІН АЗОВ" з клопотанням прийняти рішення про викуп земельних ділянок для суспільних потреб, з подальшим наданням земельних ділянок в оренду ТОВ "КОАЛІН АЗОВ" для видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Своє прохання обґрунтовувало тим, що є підприємством видобувної промисловості, що здійснює діяльність з видобутку кварцового піску, а також суглинки і глини, яке розташоване на території Новопавлівської сільської ради Оріховського району Запорізької області за межами населеного пункту (Буряківське родовище) на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 21 червня 2006 року №3912.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827 кварцовий пісок, який видобуває ТОВ "КОАЛІН АЗОВ", входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

У межі географічних координат спеціального дозволу на користування надрами потрапляє частина земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (відповідач).

Тому єдине вирішення цього питання є вилучення (викуп) спірної ділянки для суспільних потреб у державну власність в порядку визначеним Законом України від 17 листопада 2009 року № 1559-VІ Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (далі - Закон № 1559-VІ), з подальшою передачею в оренду із зміною цільового призначення під землі промисловості.

Голова Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області видав розпорядження від 22 березня 2016 року №126 Про викуп земельних ділянок для суспільних потреб .

Станом на 04.07.2017 року Голова Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області видав розпорядження Про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, яка перебуває у власності гр. ОСОБА_1 і таким чином прийняв рішення викупити спірну земельну ділянку під розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних з видобуванням корисних копалин.

Орієнтовна викупна ціна згідно останнього звіту про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 18.04.2019 року складала 258 460,00 грн.

Відповідно до нотаріально завіреної заяви гр. ОСОБА_1 , останній, як власник спірної земельної ділянки та його дружина, гр. ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 65 Сімейного кодексу України, станом на 22.10.2014 року дали згоду на викуп спірної земельної ділянки Оріхівською РДА Запорізької області для суспільних потреб, а саме для розміщення та обслуговування ТОВ "КОАЛІН АЗОВ" кар`єру для видобутку корисних копалин, згідно з заключенням договором купівлі-продажу з відшкодуванням вартості у грошовій формі.

Позивач вважає, що здійснив всі можливі заходи з власником для досягнення домовленостей стосовно викупу спірної земельної ділянки, але відповідач, на теперішній час, ухиляється від їх виконання.

Тому Оріхівська РДА Запорізької області звернулася до суду з позовом щодо примусового викупу земельних ділянок у державну власність з мотивів суспільної необхідності з метою їх надання ТОВ "КОАЛІН АЗОВ".

Обґрунтовує суспільну необхідність розміщенням об`єктів, пов`язаних із видобуванням кварцових пісків як сировини для виробництва скла та видобування супутньої корисної копалини - суглинків і глин, для виробництва керамічної цегли марки 100 , яка входить до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827.

Зазначає, що запаси кварцового піску майже виснажені, тому його видобуток буде вагомим внеском в розвитку національної економіки.

08 жовтня 2018 року відповідачем надано відзив, в якому просить зобов`язати позивача надати додаткові документи в підтвердження позиції щодо суспільної необхідності вилучення у нього із власності спірної земельної ділянки, надати нову експертну оцінку з урахуванням можливості втрати мною будь-якої вигоди тощо (а.с.103-110 т.1)

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що сума компенсації має розраховуватись на основі вартості майна, встановленої на дату експропріації. Будь-який інший підхід може призвести до невизначеності або навіть свавілля. Позивач належним чином не повідомлений щодо наявності вільних земельних ділянок і можливості їх передачі у власність відповідачу взамін частини земельних ділянок, які підлягають вилученню.

Вважає, що позивач не обґрунтував суспільну необхідність у викупі спірних земельних ділянок, оскільки напрям використання родовища корисної копалини загальнодержавного значення визначається рішенням Державної комісії по запасах корисних копалин, що позивачем не було зроблено. При цьому позивачем не зазначено, коли саме планується розробка корисних копалин на землях відповідач.

19.12.2018 року надійшли заперечення на адміністративний позов від третьої сторони по справі на стороні відповідача - ТОВ "Александр-Агро-2", в яких зазначив про порушення з боку Оріхівської РДА Запорізької області положень Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, а також про порушення прав та інтересів ТОВ "Александр-Агро-2", з огляду на те, що останній є орендатором спірної земельної ділянки на підставі договору оренди строк дії якого закінчується 04.04.2024 року.

В обґрунтування позиції зазначили, що відповідно до п.2 зазначеного Порядку до складу комісії, яка визначала розмір збитків, повинні бути включені власник земельної ділянки гр.ОСОБА_1 , представник Новопавлівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, представник третьої особи з боку позивача ТОВ "каолін азов", представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Жодних з перелічених осіб до складу комісії щодо порядку визначення та відшкодування розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам на території Оріхівського району Запорізької області не було включено. Крім того, з боку з боку позивача не враховано вимоги п.3 та п.5 Порядку, відповідно до яких відшкодуванню підлягають понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів та інші види робіт), інші збитки власників земель і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Відповідно до п.2 статті 18 Закону України №1559-VI від 17.11.2009 року з моменту переходу до держави або територіальної громади права власності на земельну ділянку, відчужену для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, право оренди, суперфіцію щодо неї припиняється. Державна реєстрація припинення права користування земельною ділянкою здійснюється за заявою органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, які здійснюють реалізацію права власності держави, територіальної громади на землю, чи однією із сторін договору.

На підставі викладеної позиції вважає ,що дії Оріхівської РДА та ТОВ Коалін-Азов є такими, що суперечать процедурі викупу земельних ділянок для суспільних потреб, до того ж, з боку ТОВ Коалін-Азов не було надано доказів того, що даний кварцовий пісок потребує суспільство.

За результатами розгляду справи просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

28.05.2019 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача гр. ОСОБА_1 на позов Оріхівської РДА, зміст яких підтверджує раніше викладену позицію відповідача щодо безпідставності вилучення з його власності спірну земельну ділянку та просив за результатами розгляду справи відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року позов Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "КАОЛІН АЗОВ", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Александр-Агро-2" про примусове відчуження земельної ділянки - залишено без розгляду у зв`язку з неявкою в судове засідання представника позивача згідно з частиною п`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

З відзиву на позовну заяву, з яким звернувся відповідач, встановлено, що його земельна ділянка площею 4.585 га знаходиться в оренді ТОВ Александр-Агро 2 , відповідно до договору оренди землі від 20.02.2014 року з терміном дії 10 років, тобто до 2024 року (а.с.185-190).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ Александр-Агро 2 .

Представник третьої особи надав заперечення проти позову, на підставі яких вважає, що позивачем під час прийняття рішення щодо викупу спірної земельної ділянки був порушено порядок визначення та відшкодування розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам на території Оріхівського району Запорізької області, оскільки до складу комісії яка вирішувала це питання повинні були бути залучені не тільки власник спірної земельної ділянки але й землекористувачі за договорами оренди. Також зазначили, що розрахунок неодержаного доходу було проведено землекористувачем станом на травень 2017 року, тоді як позовна заява подана до суду у липні 2018 року, а тому вважає, що вартість товарів (послуг) змінилася так само як і сума неодержаного доходу, але з боку позивача не надходило в 2018 році будь-яких пропозицій щодо обговорення відшкодування неодержаного доходу. Також не вирішувалося питання за дострокове розірвання Договору оренди землі за період 2019-2024 роки.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 року - позов залишено без розгляду.

За результатами оскарження зазначеної ухвали суду, Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року справу направлено для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 року справу прийнято до провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Відповідач, його представник заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити в задоволенні позову. Надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - - ТОВ "Александр-Агро-2"підтримав позицію викладену у запереченнях, при цьому зазначивши, що на сьогоднішній день спірну земельну ділянку, що належить гр. ОСОБА_1 , обробляє ТОВ Александр-Агро 2 на підставі договору оренди землі від 20.02.2014 року. Строк дії договору 10 років, право оренди зареєстровано належним чином. Обробляючи земельну ділянку, товариство понесло фінансові затрати на вирощування зернових культур.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, фактичними обставинами справи є.

ТОВ "КАОЛІН АЗОВ" має спеціальний дозвіл на користування надрами №3912 від 21.06.2006 року на видобування кварцового піску, об`єкт надрокористування Буряківське родовище (а.с.25 т.1)

У лютому 2009 році головою обласної державної адміністрації було прийнято розпорядження №48 Про відведення земель ТОВ "КАОЛІН АЗОВ" під розміщення виробничої бази кар`єру для розробки Буряківського родовища кварцових пісків .

24.10.2014 року ТОВ "КАОЛІН АЗОВ" звернулося до Оріхівської районної державної адміністрації з клопотанням про прийняття рішення про вибір місця розташування земельної ділянки під розміщення виробничої бази кар`єру для розробки Буряківського родовища кварцових пісків.

Розпорядженням голови Оріхівської районної державної адміністрації №446 від 31.12.2015 року затверджено детальний план території під розміщення виробничої бази кар`єру для розробки Буряківського родовища кварцових пісків, розташованого за межами населеного пункту с.Новопавлівка на території Оріхівського району Запорізької області орієнтовною площею 240 га. (а.с.35т.1)

За вищезазначеним детальним планом, у межах географічних координат спеціального дозволу на користування надрами третьої особи потрапляє земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 .

Як свідчить витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 4.5850га, кадастровий №2323984000:02:002:0051 належить на праві власності гр. ОСОБА_1 .. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11-15 т.1)

20.01.2016 року ТОВ "КАОЛІН АЗОВ" звернулося з клопотанням до Оріхівської районної державної адміністрації про організацію вилучення (викупу) земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_1 в державну власність з метою подальшого надання в оренду товариству для видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

24.02.2016 року затверджено Протокол переговорів щодо умов викупу земельної ділянки.

За останнім висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи №450-19 по даній адміністративній справі, складеним 18.04.2019 року, ринкова вартість земельної ділянки площею 4.5850 га кадастровий номер 2323984000:02:002:0051 складає 258 460,00 грн.

Розпорядженням голови Оріхівської райдержадміністрації №230 від 04.07.2017 року визначено викупити для суспільних потреб з метою видобування корисних копалин загальнодержавного призначення на території Новопавлівської сільської ради за межами населеного пункту вищезазначеної земельної ділянки, що належать на праві власності гр. ОСОБА_1 (а.с.51 т.1)

Гр. ОСОБА_1 надіслано повідомлення про прийняте рішення щодо викупу земельних ділянок для суспільних потреб від 07.05.2018 року (а.с.53 т.1).

Доказів направлення вказаного повідомлення та вручення його відповідачу матеріали справи не містять. Повідомлення відповідачем не отримувалося.

Відповідно до листа виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області від29.07.2019 року, зазначено, що на території Оріхівської міської ради так само і на території Новопавлівської сільської ради, відсутні вільні рівноцінні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які б могло бути надано гр. ОСОБА_1 взамін його земельної ділянки, що підлягає викупу .

Для вчинення нотаріальних дій, а саме посвідчення договору згідно розпорядження Голови Оріхівської РДА Про викуп Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області земельної ділянки для суспільних потреб, яка перебуває у власності гр. ОСОБА_1 , Оріхівській районній державній адміністрації Запорізької області, в особі уповноваженого представника та гр. ОСОБА_1 ., як сторонам правочину, було призначену дату та час для вчинення вказаної нотаріальної дії - 27.02.2018 року об 11-00 год. Однак в зазначений час власник спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , не з`явився, про перенесення дати для посвідчення договору від нього не надходило, що унеможливило укладання правочину про викуп у нього земельної ділянки.

Виходячи з вказаних обставин, позивач з цього питання має право на звернення до суду в порядку визначеному Законом України Про відчуження земельних ділянок інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Оцінка суду.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовані Законом України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності від 17.11.2009р. №1559-VІ (далі Закон №1559-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1559-VI, примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

На підставі частини 3 статті 4 цього Закону примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Згідно частини четвертої статті 4 Закону №1559-VI викуп земельних ділянок для суспільних потреб, примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються як виняток з дотриманням вимог екологічної безпеки, із забезпеченням подальшого раціонального використання земельних ділянок, у разі якщо об`єкти, визначені у статтях 8 і 9 цього Закону, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються.

Відповідно до статті 1 Закону №1559 суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Згідно із статтею 7 Закону № 1559-VI, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб як будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 1559-VI передбачено перелік суспільних потреб, у зв`язку з якими можливий викуп земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності, зокрема, об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону № 1559-VI, рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, визначених частиною першою цієї статті, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування приймають на підставі генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, матеріалів погодження місця розташування таких об`єктів проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та іншої документації із землеустрою, затверджених в установленому законодавством порядку.

Статтею 5 Закону № 1559-VI передбачений порядок визначення викупної ціни, згідно якого викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв`язку з достроковим припиненням його зобов`язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1559-VI, вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.

Згідно із частиною третьою статті 5 Закону № 1559-VI звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, що відчужуються, підлягають рецензуванню, державній експертизі землевпорядної документації у випадках та в порядку, визначених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону № 1559-VI суб`єкти оціночної діяльності для проведення такої оцінки визначаються органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування або особою, яка ініціювала відчуження об`єктів нерухомого майна, в порядку, визначеному законом, а вартість надання послуг з рецензування або проведення державної експертизи звітів з експертної грошової оцінки сплачується за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону № 1559-VI У разі, якщо власник виступає проти відчуження свого нерухомого майна за оцінкою, проведеною суб`єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, він може залучити іншого суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна чи проведення рецензування звіту з оцінки такого майна. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе власник майна.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 1559-VI, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов`язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п`яти днів з дня прийняття такого рішення.

Статтею 15 Закону № 1559-VI встановлено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення: об`єктів національної безпеки і оборони; лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації; об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, об`єктів природно-заповідного фонду, кладовищ.

Відповідно до частин другої, третьої статті 16 Закону № 1559-VI, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об`єктів. Вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об`єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827 кварцовий пісок, видобуток якої планує розробляти ТОВ "Каолін Азов", входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

У межах географічних координат спеціального дозволу на користування надрами третьої особи знаходяться земельні ділянки відповідача.

Враховуючи наведене, єдиним шляхом відведення земельної ділянки відповідача загальною площею 4,45850 га для видобування корисних копалин, є їх вилучення (викуп) для суспільних потреб у державну власність в порядку визначеним Законом № 1559, з подальшою передачею в оренду із зміною цільового призначення під землі промисловості.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що згоди щодо викупу спірної земельної ділянки з відповідачем досягнуто не було, в зв`язку з чим позивачем ініційовано звернення до суду з позовом про їх примусовий викуп.

При цьому наявність суспільної необхідності для примусового викупу земельної ділянки відповідача позивач та третя особа - ТОВ КАОЛІН АЗОВ обґрунтовують розташуванням на ній виробничої бази кар`єру для розробки Буряківського родовища кварцових пісків, які належать до корисних копалин загальнодержавного значення.

В той же час, позивачем не мотивовано, в чому полягає загальнодержавний інтерес, який обумовлює виключну необхідність примусового відчуження земельної ділянки, а саме по собі розташування на ній корисних копалин загальнодержавного значення не свідчить про наявність такого інтересу, до того ж за умови, що ініціатором викупу (відчуження) земельної ділянки виступає приватне підприємство, яке здійснює господарську діяльність пов`язану з видобуванням корисних копалин для забезпечення власних комерційних інтересів, що свідчить в першу чергу про комерційний характер такої ініціативи.

До того ж, як встановлено в ході розгляду справи - третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Александр-Агро 2 , яке у лютому 2014 року уклало з відповідачем договір оренди спірної земельної ділянки, є сільхозпідприємством.

Щодо позиції відповідача про втрату ним джерела заробітку в разі прийняття рішення про примусове відчуження спірної земельної ділянки, такий довід є неприйнятним, оскільки викуп проводиться за повним відшкодуванням вартості земельних ділянок.

Що стосується суспільної необхідності у викупі спірних земельних ділянок суд зазначає наступне.

Наявність суспільної необхідності для примусового викупу земельних ділянок відповідача позивач обґрунтовує розміщенням об`єктів, пов`язаних із видобуванням вогнетривкої глини, яка входить до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827. Зазначає, що запаси вогнетривкої глини майже виснажені, тому її видобуток буде вагомим внеском в розвитку національної економіки. У своїй діяльності ТОВ КАОЛІН АЗОВ сприяє реалізації Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року, якою передбачено зокрема пошук нових родовищ високоякісної вогнетривкої сировини.

Як пояснив в судовому засіданні представник третьої особи ТОВ КАОЛІН АЗОВ , на теперішній час товариство ще не приступило до розробки родовища, оскільки не вирішено питання про примусове відчуження земельних ділянок, які належать відповідачу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Відповідач має право власності на земельну ділянку, тому за умови її примусового викупу існує втручання у це право, а втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Щодо дотримання принципу законності , слід зазначити, що національним законодавством передбачено примусове відчуження об`єктів приватної власності а саме, як виняток з мотивів суспільної необхідності. Таке положення закріплено в статті 41 Конституції України, статті 147 Земельного кодексу України, статті 7 Закону №1559.

Таким чином, Державою на законодавчому рівні передбачений викуп земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.

Щодо дотримання принципу легітимності , слід зазначити, що статтею 7 Закону №1559, передбачено, що органи виконавчої влади мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин.

Абзацем 6 частини 1 статті 1 Закону № 1559 передбачено, що суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Проте, суд вважає, що позивачем не мотивовано, в чому полягає загальнодержавний інтерес, який обумовлює виключну необхідність примусового відчуження земельних ділянок, а саме по собі розташування на ній корисних копалин загальнодержавного значення не свідчить про наявність такого інтересу.

До того ж, ініціатором викупу (відчуження) земельної ділянки виступає приватне підприємство, яке здійснює господарську діяльність пов`язану з видобуванням корисних копалин для забезпечення власних комерційних інтересів, що свідчить в першу чергу про комерційний характер такої ініціативи.

Також, видобування корисних копалин має більш короткий строк за терміном, ніж сільськогосподарська діяльність на земельній ділянці, враховуючи, що розроблення родовищ полягає у підготуванні поверхні землі а саме у видаленні родючого шару, його розкритті (спорудженні траншей), виконанні розкривних робіт (у тому числі відвальних робіт), після такої зміни стану земельної ділянки її родючість втрачається.

Тобто, позивач, як суб`єкт владних повноважень не надав доказів переваг економічної ефективності від надання в оренду земельної ділянки для видобування корисних копалин в порівнянні з використанням земельної ділянки в сільськогосподарській діяльності.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що основні підстави відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності переслідують саме інтереси суспільства.

В даному випадку, як вже суд зазначав вище, примусове відчуження спірних земельних ділянок переслідує перш за все забезпечення приватних комерційних інтересів ТОВ КАОЛІН АЗОВ , що свідчить про комерційний характер такої ініціативи, а не суспільний.

У п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Трегубенко проти України зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний інтерес суспільства та умови, передбачені законом . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності.

Застосовуючи Статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у справах про примусове відчуження об`єктів нерухомості з мотивів суспільної необхідності, суд має здійснити дослідження трьох критеріїв відповідності певного заходу втручання суб`єкта владних повноважень у право приватної власності (трискладовий тест), а саме - чи відповідає втручання у право власності принципу правової визначеності та законності; чи переслідує це втручання легітимну мету в суспільних або загальних інтересах; чи є таке втручання пропорційним, тобто чи забезпечується при цьому справедливий баланс між вимогами щодо інтересів суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, який включає свободу від свавілля.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позивачем не доведено наявність суспільної необхідності відчуження земельної ділянки відповідача, а також те, що непорушне право приватної власності відповідача в цьому випадку має зазнавати обмеження.

Задоволення заявленого позову за фактичних обставин справи призведе до втручання в мирне володіння майном відповідача не відповідно до "умов, передбачених законом", тобто, спричинить свавільне позбавлення його права на майно.

На підставі викладеного суд вважає, що в даному випадку викуп земельної ділянки не відповідає легітимній меті яка встановлена національним законодавством.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №874/4/17.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що в даному випадку позбавлення особу права власності на земельну ділянку на користь іншої особи є порушенням принципу необхідності у демократичному суспільстві .

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не дотримано процесуальних норм КАС України, виходячи з наступного.

Як встановлено за матеріалами справи, позивач звернувся з позовом про примусове відчуження спірної земельної ділянки у державну власність з мотивів суспільної необхідності вказавши суму відшкодування вартості земельної ділянки в розмірі 205 012,00 грн. За час розгляду справи неодноразово проводилася грошова оцінка спірної земельної ділянки та відповідно змінювалася її ринкова вартість. Остання фактична грошова вартість спірної земельної ділянки, яка встановлена на виконання ухвали суду за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи №450-19 від 18.04.2019 року складає 258 460,00 грн.

Позивач, у зв`язку із зміною ціни позову, не скористався правом надання уточнюючої позовної заяви про збільшення таких вимог, то суд позбавлений можливості самостійно встановити обсяг позовних вимог для належного захисту прав особи.

В той же час, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. (справа Рисовський проти України) Суд вказав, що необхідною умовою позбавлення майна є дотримання балансу між загальним інтересом та вимогами щодо захисту індивідуальних основоположних прав. Враховуючи зазначене, Суд вказав, що позбавлення майна без компенсації його реальної вартості є порушенням такого балансу та покладає надмірний тягар на заявника.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011року(справа Рисовський проти України) Суд вказав, що необхідною умовою позбавлення майна є дотримання балансу між загальним інтересом та вимогами щодо захисту індивідуальних основоположних прав.

Враховуючи зазначене, Суд вказав, що позбавлення майна без компенсації його реальної вартості є порушенням такого балансу та покладає надмірний тягар на заявника.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За обставин справи суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів та належних обґрунтувань суспільної необхідності викупу спірних земельних ділянок, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 14, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257-263, 267, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "КАОЛІН АЗОВ", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Александр-Агро-2", про примусове відчуження земельних ділянок у державну власність з мотивів суспільної необхідності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.12.2019 року.

Судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Верховний Суд, до якого може бути подана апеляційна скарга.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва