Постанова

від 03.12.2019 по справі 400/656/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/656/19 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

за участю:

представника апелянта - Федоринського Є.А.,

представника позивача - Калаянова І.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціі в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0107811305, № 0107821305, № 0107831305, № 0107841305, № 0107871305 від 20.11.2018, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-101 від 20.11.2018, рішення № 0015171305 від 20.11.2018, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ФОП ОСОБА_1 мав підстави та правомірно відніс до валових витрат суми відшкодування вартості електроенергії ТОВ Соя Агро-Транс відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПКУ, розрахунки відповідача щодо продажу залишків сої та отримання доходу жодними доказами необґрунтовані, зроблені на підставі необізнаності службовців, що проводили перевірки в технологічному процесі переробки сої, щодо простроченої кредиторська заборгованості від ТОВ Корн Трейд була встановлена актом звірки нова дата з якої розпочався з початку строк позовної давності, борг визнано, крім того, за умовами договору, підставою для оплати є виставлення рахунку-фактури продавцем покупцю, що не досліджувалось відповідачем, тому прийняті на підставі неповного дослідження фактичних обставин справи податкові повідомлення-рішення № 0107811305, № 0107821305, № 0107831305, № 0107841305, № 0107871305 від 20.11.2018 є протиправними та підлягають скасуванню. Формування вимоги № Ф-101 від 20.11.2018 та рішення № 0015171305 щодо нарахування єдиного внеску є протиправним, оскільки податковим органом не доведено отримання чистого оподатковуваного доходу платником за 2015 рік - 60 914,69грн, за 2016 рік - 1 767 151,87грн, за 2017 рік - 86 436,00грн, тому вимога № 101 від 20.11.2018 та рішення № 0015171305 підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 05 червня 2019 року визнав протиправними та скасував: податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 0107811305, № 0107821305, № 0107831305, № 0107841305, № 0107871305 від 20.11.2018.

Визнав протиправними та скасував Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Миколаївській області № Ф-101 від 20.11.2018 та рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 0015171305 від 20.11.2018.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001 КОД 39394277) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 КОД НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 9 605,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- в ході податкової перевірки правильно було визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки із наданого ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Миколаївській області від 09.10.2018 за № 3 залишки ТМЦ станом на 31.12.2017 - відсутні, а саме тому класифікує це як проданий товар на суму 9 817 510,40 грн;

- суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам щодо спливу строку позовної давності (три роки) по кредиторській заборгованості за договорами поставки з посилання на те, що акт перевірки не містить дати з якої починається перебіг строку позовної давності по зобов`язанням, також відповідно до яких подій сплив строк позовної давності, оскільки, такі висновки спростовуються матеріалам, а саме змістом та умовами договору поставки між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Корн Трейд № 7/2014 від 27.06.2014, згідно з якого, оплата поставленого товару здійснюється по факту загрузки товару на автомобіль покупця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку фактури (п. 4.1. Договору) та відповідними поясненнями позивача, наданими до Певромайської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївської області від 12.10.2015 вх. № в/540 ;

- при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано будь-якого договору про оренду приміщення у ТОВ Соя Агро Транс , а також те, що до заперечення не надано договору, укладеного з Філією АТ МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО Первомайського району, що ТОВ Соя Агро Транс є основним споживачем електроенергії, окрім того, судом не враховано , що зі змісту договору оренди нерухомого майна, орендодавець зобов`язаний забезпечити орендаря електроенергією, ТОВ Соя Агро-Транс відповідно до договору укладеному з Первомайською РСС є споживачем електроенергії, а ФОП ОСОБА_1 - такого договору не укладав, а використовував електроенергію па підставі Договору про надання експлуатаційних послуг (відшкодування вартості електроенергії) № 06/01 від 02.01.2014 про що сторонами було складено тристоронню Угоду від 01.06.2015.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що податковим органом проведено щодо ОСОБА_1 планову документальну перевірку за період 01.01.2015 - 31.12.2017 унаслідок якої складено акт перевірки № 2524/14-29-13-05/НОМЕР_1 від 25.10.2018.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою було зазначені наступні порушення:

- - Пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 ПКУ, щодо заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015-2017 роки, що призвело до нарахувань ПДФО на суму 1 914 502,56 грн, в т.ч. за 2015 рік - 60 914,69 грн, за 2016 рік - 1 767 151,87 грн, за 2017 рік - 86 436,00 грн;

- - Пункту 2 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у зв`язку з чим, встановлено заниження єдиного внеску за 2015-2017 роки в сумі 95 750,30 грн, в тому числі: 2015 рік - 43 238,94 грн; 2016 рік - 44 415,36 грн; 2017 рік - 8 096,00 грн.

- - Пункту 198.5 статті 198 ПКУ, що призвело до зменшення від`ємного значення на суму 159 371,00 грн, в т.ч. листопад 2015 року на 38 815,00 грн, грудень 2015 року на 60 915,00 грн, березень 2016 року на 3 494,00 грн, квітень 2016 року на 3 94,00грн, травень 2016 року на 3 494,00грн.

- червень 2016 року на 49 159,00 грн та донараховано ПДВ за лютий 2016 року в сумі 57 421,00 грн;

- Пункту 187.1. статті 187, статті 188 ПКУ, а саме: не включена сума 1 963 502,00 грн за умовний продаж сої, що призвело до нарахування податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1 917 837,00 грн;

- Пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, щодо заниження військового збору від доходу, що призвело до нарахування на суму 159 037,27 грн;

- Пункту 1 статті 3 Закону України Про застосування РРО у сфері торгівля, громадського харчування та послуг , а саме: не проведення розрахункових операцій в готівковій формі на суму 9 817 510,40 грн через РРО за 2016 рік.

31.10.2018 позивач подав заперечення на акт перевірки.

15.11.2018 податковим органом надано відповідь за № 16151/10/14-29-13-05-11, згідно з якої висновок акту перевірки викладено в новій реакції та встановлено наявність наступних порушень:

- Пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 ПКУ, щодо заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015-2017 роки, що призвело до нарахувань ПДФО на суму 1 914 502,56 грн, в т.ч. за 2015 рік - 60 914,69 грн, за 2016 рік - 1 767 151,87 грн, за 2017 рік - 86 436,00 грн;

- Пункту 2 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у зв`язку з чим, встановлено заниження єдиного внеску за 2015-2017 роки в сумі 96 641,30 грн, в тому числі за: 2015 рік - 43 238,94 грн; 2016 рік - 44 415,36 грн; 2017 рік - 8 987,00 грн.

- Пункту 398.5 статті 198 ПК України, що призвело до зменшення від`ємною значення на суму 281 201,00грн, в т.ч. за листопад 2015 року на 38 815,00 грн; грудень 2015 року на 60 915,00 грн; січень 2016 року на 60 915,00 грн; лютий 2016 на 60 915,00 грн; березень 2016 року на 3 494,00 грн; квітень 2016 року на 3 494,00 грн; травень 2016 року на 3 494,00 грн; червень 2016 року на 49 159,00 грн та донараховано ПДВ за лютий 2016 року в сумі 57 421,00 грн;

- Пункту 187.1. статті 187, статті 188 ПКУ, а саме: не включена сума 1 963 502,00 грн за умовний продаж сої, що призвело до нарахування податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1 917 837,00 грн;

- Пункту І6-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, щодо заниження військового збору від доходу, що призвело до нарахування на суму 159 037,27 грн;

- Пункту 1 статті 3 Закону України Про застосування РРО у сфері торгівля, громадського харчування та послуг , а саме: не проведення розрахункових операцій в готівковій формі на суму 9 817 510,40 грн через РРО за 2016 рік.

На підставі висновків планової перевірки та розгляду заперечень, податковим органом було прийняті податкові повідомлення - рішення: № 010711305 від 20.11.2018 про донарахування ПДФО на суму 1 914 502,56 грн, та визначення штрафної санкції у розмірі 478 625,64 грн; № 0107821305 від 20.11.2018 про донарахування ПДВ па суму 1 975 258,00 грн та штрафна санкція у розмірі 493 814,50 грн; № 0107831305 від 20.11.2018 про зменшення від`ємного значення по ПДВ на суму 281 201,00 грн; № 0107841305 від 20.11.2018 про нарахування військового збору 159 034,27 грн та штрафної санкції у розмірі 39 758,57 грн; № 0107871305 від 20.11.2018, яким застосовано штрафну санкцію за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сфері торгівлі на суму 1,00 грн.

Також, прийнято вимогу про сплату боргу по ЕВ № Ф-101 від 20.11.2018 на суму 96 641,30 грн, та застосована штрафна санкція відповідно до рішення № 0015171305 від 20.11.2018 на суму 22 753,45 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення № 0015171305 від 20.11.2018 прийняті на підставі помилкових висновків акту перевірки, протиправно, а отже, підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, податкове повідомлення-рішення № 0107811305 від 20.11.2018 було прийнято податковим органом на підставі зазначеного в акті перевірки відповідно до статті 177 ПКУ, заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1 914 502,56 грн, в т.ч. за 2015 рік - 60 914,69 грн, за 2016 рік - 1 767 151,87 грн, за 2017 рік - 86 436,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що визначення суми обґрунтовано тим, що ТОВ Соя Агро-Транс надавало послуги по наданню електроенергії ФОП ОСОБА_1 на підставі договору № 06/01 від 02.01.2014, однак TOB Соя Агро-Транс відповідно до договору, укладеному з Первомайською РЄС є споживачем електроенергії, а ФОП ОСОБА_1 - такого договору не укладав, а використовував електроенергію на підставі Договору про надання експлуатаційних послуг (відшкодування вартості електроенергії) № 06/01 від 02.01.2014 про що сторонами було складено тристоронню Угоду від 01.06.2015.

Перевіркою було зазначено, що для здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 орендує частину нежитлового приміщення (цеху) загальною площею 50 м кв, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2015 № 4/01, укладеного з ФОП ОСОБА_2 .. Згідно з пп.2.5 п.2 вказаного договору, орендодавець зобов`язаний забезпечити орендаря електроенергією по державних розцінках відповідно до показників лічильника. Але, ФОП ОСОБА_1 (надалі замовник) 02.01.2014 уклав договір надання експлуатаційних послуг по електроенергії №06/01 з ТОВ Соя Агро Транс (ЄДРПОУ 36542547) в особі директора ОСОБА_2. (надалі виконавець). Згідно з пп.1.1 п.1 даного договору Виконавець зобов`язується виконати за завданням Замовника експлуатаційні послуги по електроенергії, згідно з заявкою, яка є невід`ємною частиною договору, електропідстанцією Виконавця, а Замовник зобов`язується за даним договором оплатити надані послуги.

Водночас, ТОВ Соя Агро Транс надає ФОП ОСОБА_1 рахунок від 30.11.2015 № 131/2 за експлуатаційні послуги за електроенергію на суму 194 075,37 грн (без ПДВ), де кількість кВт 127614,00 ціна за електроенергію без ПДВ 1,5208 грн; акт приймання-передачі наданих послуг № 23 від 30.11.2015 за експлуатаційні послуги за електроенергію за період з 01.11.2015 по 30.11.2015 на суму 194 075,37 грн (без ПДВ); рахунок від 31.12.2015 № 140 за відшкодування вартості електроенергії на суму 110 498,29 грн (без ПДВ), де кількість кВт 72658,00 ціна за електроенергію без ПДВ 1,5208 грн; акт приймання-передачі наданих послуг № 26 від 31.12.2015 за відшкодування вартості електроенергії за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 на суму 110 498,29 грн(без ПДВ).

ТОВ Соя Агро Транс уклало Угоду про залік взаємної заборгованості з ФОП ОСОБА_1 про таке: 1. Оскільки заборгованість ТОВ Соя Агро Транс перед ФОП ОСОБА_1 по зворотній фінансовій допомозі на дату укладання даної угоди складає 1 138 000,00 грн, а ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ Соя Агро Транс за послуги складає 381 834,64 грн, то СТОРОНИ погодилися зарахувати взаємні зобов`язання у сумі 381 834,64 грн. Залишок боргу ТОВ Соя Агро Транс перед ФОП ОСОБА_1 складатиме 756 165,36 грн .

Сума по взаємозаліку 381 834,64 грн. складається з заборгованості за відшкодування вартості електроенергії 232 890,44 грн(з ПДВ), 194 075,37 грн(без ПДВ) та за авто послуги - 148 944,20 грн(з ПДВ).

ТОВ Соя Агро Транс укладає Угоду про залік взаємної заборгованості з ФОП ОСОБА_1 про наступне: 1. Оскільки заборгованість ТОВ Соя Агро Транс перед ФОП ОСОБА_1 по зворотній фінансовій допомозі на дату укладання даної угоди складає 147 165,36 грн, а ФОП ОСОБА_1 перед TOB Соя Агро Транс за послуги складає 285 696,02 грн, то СТОРОНИ погодилися зарахувати взаємні зобов`язання у сумі 147 165,36 грн. Залишок боргу ТОВ Соя Агро Транс перед ФОГТ ОСОБА_1 складатиме 138 530,68 грн

Сума по взаємозаліку 147 165,36 грн складається з заборгованості за відшкодування вартості електроенергії 132 597,95 грн(з ПДВ), 110 498,29 грн(без ПДВ) та за авто послуги - 14 567,41 грн(з ПДВ).

З огляду на те, що при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано будь-якого договору про оренду приміщення у ТОВ Соя Агро Транс , розташованого за вказаною адресою, а також те, що до заперечення не надано договору, укладеного з Філією АТ МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО Первомайського району, що ТОВ Соя Агро Транс є основним споживачем електроенергії, податковий орган зробив висновок про завищення суми витрат на суму відшкодування вартості електроенергії на 304 573,66 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу правової оцінки наведених вище висновків податкового органу з огляду на таке.

За змістом підпункту 177.4.1 пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV (чинного на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством,

ФОП ОСОБА_1 на період здійснення господарської діяльності мав основний вид діяльності за КВЕД 10.91. Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на Фермах .

Для здійснення господарської діяльності-виробництво кормів, платник використовував орендовані основні засобі - орендоване обладнання, про що був укладений договір оренди № 3/01 від 01.10.2012 р.

ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Соя Агро-Транс було укладено договір про надання експлуатаційних послуг (відшкодування вартості електроенергії), на тій підставі, що ТОВ Соя Агро-Транс разом з ФОП ОСОБА_1 орендувало у ФОП ОСОБА_2 те саме приміщення де знаходились виробничі потужності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджують договорами оренди № 1/01 від 01.01.2015, № 4/01 від 01.06.2015.

З огляду на зміст договору, орендодавець ФОП ОСОБА_2 зобов`язаний забезпечити орендаря ФОП ОСОБА_1 електроенергією, ТОВ Соя Агро-Транс відповідно до договору укладеному з Первомайською РСС є споживачем електроенергії, а ФОП ОСОБА_1 - такого договору не укладав, а використовував електроенергію па підставі Договору про надання експлуатаційних послуг (відшкодування вартості електроенергії) № 06/01 від 02.01.2014 про що сторонами було складено тристоронню Угоду від 01.06.2015. При цьому, як убачається із додатку до вказаного Договору точкою поставки електроенергії є База ввід №1 ЗТП -119 за адресою: м. Первомайск, вул. Чернецького 110 В.(а.с.104).

В ході проведення перевірки така угода у ФОП ОСОБА_1 була відсутня, тому позивач звернувся до ТОВ Соя Агро-Транс про надання копії з метою надання до суду, що на переконання апеляційного суду не є недобросовісною поведінкою позивача у розумінні приписів пункту 44.7 статті 44 Податкового Кодексу України.

Отже, ФОП ОСОБА_1 використовував електроенергію для здійснення господарської діяльності - по переробці сої, та враховуючи припис пункту 177.1 статті 177 ПК України правомірно відніс до валових витрат та надав необхідні документи до перевірки, а саме рахунок від 30.11.2015 № 131/2 за експлуатаційні послуги за електроенергію на суму 194 075,37 грн; акт приймання-передачі наданих послуг № 23 від 30.11.2015 за експлуатаційні послуги за електроенергію за період з 01.11.2015 по 30.11.2015 на суму 194 075,37 грн(без ПДВ); рахунок від 31.12.2015 № 140 відшкодування вартості електроенергії на суму 110 498,29 грн(без ПДВ); акт приймання-передачі наданих послуг № 26 від 31.12.2015 відшкодування вартості електроенергії за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 на суму 110 498,29 грн.

За 2016 рік податковий орган визначив суму податку на доходи фізичних осіб (далі -ПДФО) та обґрунтував тим, що за підрахунками перевірки технологічного процесу по переробці сої, залишок переробленої продукції - макухи повинен скласти 1 394,202 т, але у зв`язку з тим, що платником надано відповідь від 09.10.2018, що залишки відсутні, відповідні залишки 1 394,202 т платником реалізовано та отримано за них дохід.

Такий висновок ґрунтувався на наступних твердженнях податкового органу: на протязі січня - червня 2016 року ФОП ОСОБА_1 було придбано 565,18 т сої, яка була реалізована на протязі лютого та квітня 2016 року ПАТ "Володимир - Волинській птахофабриці" код ЄДРПОУ 851376 та ТОВ "Явір-Інвест" код ЄДРПОУ 38380596, що підтверджується податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН, виписками з розрахункового рахунку, накладними, рахунками тощо. Крім того, ФОП ОСОБА_1 на протязі 2015-2016 року також було придбано 4432,164 т сої. Відповідно до пояснення, наданого ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Миколаївській області залишки ТМЦ станом на 31.12.2017 - відсутні.

Отже, документальною перевіркою зазначена відсутність в залишках сої в кількості 1394,202 т (придбано сої 4432,164 т - 3037,962 т необхідна кількість сої для отримання 2430,37 т макухи), яка класифікується як проданий товар на суму 9 817 510,40 грн. Так як в ході перевірки не має можливості встановити конкретну ціну реалізації, тому ця сума розрахована, виходячи з даних податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, де вказана ціна постачання одиниці товару/послуги без ПДВ у квітні - червні 2016 року та в середньому складає 7 041,67 грн за тону. Виходячи з вищевикладеного, сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 складає 29 118 210,51 грн. Розбіжність дорівнює 9 817 510,40 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про помилковість таких висновків, з огляду на наступне.

За змістом приписів пункту 21.1.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій: забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

На підставі пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Правильним є висновком суду першої інстанції щ того приводу, що відповідач при визначенні необхідної кількості сої для виробництва макухи виходив з припущень, особистого переконання, що за умови відсутності у посадової особи спеціальних знань щодо технологічного процесу переробки соєвих бобів, визначення проценту отриманого продукту, проценту жирів та інше, є неприпустимим

Водночас, посилань на джерела отримання інформації акт перевірки не містить, крім того, податковим органом не врахований факт реалізація залишку товару.

Позивач надав додаткові пояснення з цього приводу, згідно з якими зазначив, що технологічний процес обробки сої складається з основних стадій (для кормового призначення): 1 сортування і очищення соєвих бобів від домішок (каміння, сміття та інш.); 2. Очищення оболонки сої, внаслідок якого з 1000 кг сої видаляється приблизно 50 кг; 3. Сушіння сировини, залежно від вологості бобів сої становить 17-20 %, іноді - 30 %; 4. Підготовка сировини до отримання олії, що полягає лущенні (відокремленні менш цінної оболонки), подрібненні сировини за допомоги дроблення і сплющування плодів; гідротермічній обробці; 5. Отримання олії методом пресування або екстракцією органічними розчинниками. В результаті пресування отримують соєву олію та макуху, яка йде на корм тваринам; 6. Отримання макухи. Охолодження макухи - у охолоджувачі.

Якість та кількість отримуваного масла та макухи сильно залежить від якості вхідної сировини і технології виробництва; Якість сировини (вологість, домішки, сміття та інше.); Процес очищення та сушки. Метод пресування ( в залежності від якості сировини): Одноразове гаряче пресування. Гаряче пресування + повторне пресування. Гаряче пресування + хімічна екстракція. Технічні характеристики обладнання (рік випуску, зап. частини, та інш.) яке відрізняється за ціною, оскільки на показники виходу олії і залишкову олійність дуже сильно впливає якість обладнання для віджиму.

Враховуючи зазначене, позивач обґрунтував залишки ТМЦ станом на 31.12.2017, які становили 0 . За 2015-2016 роки: придбано сої з перевищенням вологості + побічний продукт (квасоля, ячмінь, половинки гороху) = 4 997,344 т, сушка сої (9 %) - 554,020 т, залишок сої після сушки становить - 4 443,324 т, реалізовано сої - 565,180 т, залишок сої після реалізації становить - 3 878,144 т, переробка залишку сої - виробництво макухи та олії: додатково зерно сої пройшло сушіння та сегрегацію (очищення). Вихід з 3 878,144 т: макуха - 3 092,7 т (79,8 %), олія-535,58 т (13,8 %), сміття-249,864 т (6,4 %).

Податковий орган при цьому, визначаючи залишки товару, посилався на ДСТУ № 27149-95, який не можна визнати релевантним до спірних правовідносин з причини, які будуть наведені нижче.

Отже, правильним є висновок суду з того приводу, що припущення податкового органу щодо залишку 1 394,202 т та подальшої її реалізації не підтверджені відповідними та належними документами.

За 2017 рік податковий орган визначив суму ПДФО та обґрунтував тим, що перевіркою встановлено прострочену кредиторська заборгованість за поставлено продукцію від ТОВ Корн Трейд , яка існує більше 1095 днів, що є доходом.

За правилами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 264 Цивільного кодексу України позовна давність може бути перервана у випадку, коли особа здійснює дії, що свідчать про визнання свого боргу або іншого обов`язку. До дій, що свідчать про визнання боргу чи іншого обов`язку, можуть, належати визнання пред`явленої претензії; внесення змін до договору, з яких вбачається, що боржник визнає існування боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою посадовою особою боржника разом із кредитором акту звірки взаєморозрахунків, що підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або за його згодою іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Після того, як дія, що викликала перерву, припиниться, строк позовної давності почне відлік знову, перебіг позовної давності починається з початку, час до моменту переривання тут не враховується.

Податковий орган дійшов висновку про сплив строку позовної давності (три роки) по кредиторській заборгованості за договорами поставки, однак акт перевірки не містить дати з якої починається перебіг строку позовної давності по зобов`язанням, також відповідно до яких подій сплив строк позовної давності.

З акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки, інспекторами досліджувався Договір поставки між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Корн Трейд № 7/2014 від 27.06.2014, за умовами якого, оплата поставленого товару здійснюється по факту загрузки товару на автомобіль покупця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку фактури (п. 4.1. Договору).

Отже, сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків - а саме - за наслідком виставленого відповідного рахунку-фактури продавцем покупцю.

Податковим органом не досліджено факт виставлення рахунку Продавцем позивачу, отже виникнення порушеного права у позивача, а тому і початок перебігу позовної давності.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

До того ж сторонами договору було був укладений акт звірки заборгованості по відповідній поставці станом на 31.12.2016, щодо підтвердження наявності заборгованості( а.с.59). Тому, строк позовної давності починається з початку, а саме з 01.01.2017.

Будь-яких належних та достатніх доказів щодо спливу строк позовної давності податковим органом до суду не надано.

Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0107811305 від 20.11.2018, прийнято на підставі помилкових висновків акту перевірки, протиправно, а отже підлягає скасуванню.

Крім того, згідно з висновками акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0107821305, з тих підстав, що відповідачем встановлено розбіжність між задекларованою сумою ПДВ та даними перевірки на загальну суму - 2 024 417,00 грн, в т.ч. за листопад 2015 року - на 38 815,00 грн, за грудень 2015 року - на 22 100,00 грн, за червень 2016 року -на 1 963 502,00 грн.

Відповідно до акту перевірки, заниження ПДВ за листопад 2015 року виникло внаслідок включення відповідної суми в податкову декларацію по ПДВ від 17.12.2015, що підтверджується податковою накладною № 14 від 30.11.2015, яка зареєстрована в реєстрі 15.12.2015, за грудень 2015 року виникло внаслідок включення відповідної суми в податкову декларацію по ПДВ від 18.01.2016, що підтверджується податковою накладною № 9 від 31.12.2015, яка зареєстрована в реєстрі 08.01.2016, оскільки за наслідками перевірки відповідач дійшов висновку про необґрунтовано віднесені позивачем витрати за використання електроенергії від ТОВ Соя Агро-Транс .

За змістом пункту 187.1, статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає па податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої-дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За правилами пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзаци 1,2 пункту 201.10. статті 201 ПК України)

Наявність відповідних податкових накладних та не заперечення податковим органом реальності вчинення спірної господарської операції (постачання електроенергії), свідчить про правомірність визначення спірного податкового кредиту за наведеною вище господарською операцією.

З огляду на те, що в ході судового розгляду також встановлене правомірне віднесення позивачем витрат, понесених в зв`язку з відшкодуванням використання електроенергії від ТОВ Соя Агро-Транс , то ним і обґрунтовано віднесено відповідні суми до податкового кредиту за листопад та грудень 2015 року.

До того ж, податковим органом визначено позивачу за червень 2016 року суму доходу - 1 936 502,00 грн, з якого повинен бути нарахований податок на додану вартість оскільки ФОП ОСОБА_1 здійснено умовний продаж сої в кількості 1 394,202 т.

Стосовно питання умовного продажу сої в кількості 1 394,202 т, колегія суддів, також, зазначає про неправомірність висновку податкового органу щодо залишку товару - сої, тому сума доходу 1 936 502,00 грн визначено необґрунтовано, у зв`язку з чим були відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань по ПДВ.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0107821305 від 20.11.2018 є неправомірним та підлягає скасуванню.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0107831305 від 20.11.2018, яким занижено від`ємне значення з ПДВ на суму 281 201,00 грн, за листопад 2015 року на 38 815,00 грн, за грудень 2015 року на 60 915,00 грн, за січень 2016 року на 60 915,00 грн, за лютий 2016 на 60 915,00 грн, за березень 2016 року на 3 494,00 грн, за квітень 2016 року на 3 94,00 грн, за травень 2016 року на 3 494,00 грн, за червень 2016 року па 49 159,00 грн, на тій підставі, що за наслідками перевірки податковим органом було зазначена розбіжність між задекларованою сумою ПДВ та даними перевірки на загальну суму - 2 024 417,00 грн, в т.ч. за листопад 2015 року - на 38 815,00 грн, за грудень 2015 року - на 22 100,00 грн, за червень 2016 року -на 1 963 502,00 грн.

На підставі пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду , відповідно розраховується від`ємне значення з ПДВ.

В ході судового розгляду була встановлена та обґрунтована протиправність нарахування податкових зобов`язань за рішенням № 0107821305 від 20.11.2018, тому заниження від`ємного значення з ПДВ на суму 281 201,00 грн, є також протиправним, а податкове повідомлення-рішення № 0107831305 від 20.11.2018 - підлягає скасуванню.

Згідно з висновками акту перевірки про отримання позивачем, чистого доходу за 2015-2017 роки на суму 1 914 502,56 грн, податковим органом зазначено порушення пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо заниження військового збору на суму 159 034,27 грн, та винесено податкове повідомлення-рішення № 0107841305 від 20.11.2018 щодо донарахування військового збору на суму 198 792,84 грн.

Згідно з підрозділом 10 розділу XX пункту 161 ПК України тимчасово, до набрання чинності рішення Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту, Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не отримував чистий дохід за 2015-2017 роки на суму 1 914 502,56 грн, тому порушення п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо заниження військового збору на суму 159 034,27 грн з боку позивача відсутнє.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0107841305 від 20.11.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим органом також було прийнято податкове-повідомлення рішення № 0107871305 від 20.11.2018, яким визначено штрафну санкцію за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 1,00 грн.

Підставою для висновку про наявність зазначеного порушення послугували висновки акту документальної планової перевірки, згідно з яких розбіжність в сумі загального оподатковуваного доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 складає 9 817 510,40 грн. В результаті перевірки зазначене порушення п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями), а саме: не проведення ФОП ОСОБА_1 розрахункових операцій в готівковій формі на загальну суму 9 817 510,40 грн(з ПДВ) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій за 2016 рік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0107871305 з таких підстав.

За змістом пункту 1 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

На підставі пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ; затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

В ході судового розгляду було досліджена та встановлена протиправність висновків податкового органу щодо умовного продажу залишку товару сої в кількості 1 394,202 т на суму 9 817 510,40 грн(з ПДВ), тому нарахування штрафної санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 1,00 грн - є протиправним, а податкове-повідомлення рішення № 0107871305 від 20.11.2018 - підлягає скасуванню.

Також, на підставі висновків акту перевірки про те, що сума доходу, отриманого від діяльності позивача, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб за 2017 рік складає 480 200,00 грн, яка є базою для нарахування єдиного внеску. Кількість місяців отримання доходу 1. Податковим органом зазначене порушення пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини першої, частини 3 статті 7, частини 8 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-ІV Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями, а саме: ФОП ОСОБА_1 порушив порядок нарахування, обчислення та строки сплати єдиного внеску із чистого оподатковуваного доходу, одержаного від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, чим занизив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 96 641,30 грн.

На підставі зазначених висновків відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-101 від 20.11.2018 про заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 96 641,30 грн, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0015171305 від 20.11.2018 на суму 22 753,45 грн.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку, що сума чистого оподатковуваного доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік складає 967 713,81 грн, за 2016 рік - 10 355 525,02 грн, за 2017 рік - 480 200,00 грн.

Згідно з частиною 2, 3 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (зі змінами та доповненнями) нарахування єдиного внеску здійснюється не менше за розмір мінімального страхового внеску та не перевищує максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий.

В ході судового розгляду встановлено, що податковим органом неправомірно визначено отримання чистого оподатковуваного доходу платником за 2015 рік - 60 914,69 грн, за 2016 рік - 1 767 151,87 грн, за 2017 рік - 86 436,00 грн, а отже нарахування єдиного внеску та застосування штрафної санкції є неправомірним, а вимога № 101 від 20.11.2018 та рішення № 0015171305 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги.

З приводу доводів апелянта щодо встановленого актом перевірки факту наявності залишків товарно-матеріальних цінностей, суд перед усім вважає за необхідне зазначити, що розрахунок залишку ТМЦ, наданий позивачем та із яким погодився суд першої інстанції, не спростований апелянтом логічними та послідовними контраргументами, зокрема, у самому акті перевірки( а.с.23) перевіряючі зазначили, що позивачем було реалізовано 535,58 т олії соєвої, яка було отримана за результатами переробки 4 432,164 т сої, що у свою чергу, узгоджується із розрахунками та доводами позивача.

Слід також зазначити , що апелянт у своїх розрахунках посилається на ДСТУ № 27149-95, які не містить тих цифрових показників, які містяться в акті перевірки. Окрім того, ці ДСТУ розроблені в Мінську і застосовується на території Республіки Білорусь, РФ, Республіки Узбекистан , а відтак не можуть бути застосовані на території України

Посилання апелянта на відсутність підстав надання ТОВ "Соя Агро Транс" послуг з використання електроенергії ФОП ОСОБА_1 відхиляються апеляційним судом, адже позивачем було надано необхідні документи до перевірки, а саме рахунок від 30.11.2015 № 131/2 за експлуатаційні послуги за електроенергію на суму 194 075,37 грн; акт приймання-передачі наданих послуг № 23 від 30.11.2015 за експлуатаційні послуги за електроенергію за період з 01.11.2015 по 30.11.2015 на суму 194 075,37 грн(без ПДВ); рахунок від 31.12.2015 № 140 відшкодування вартості електроенергії на суму 110 498,29 грн(без ПДВ); акт приймання-передачі наданих послуг № 26 від 31.12.2015 відшкодування вартості електроенергії за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 на суму 110 498,29 грн.

З приводу доводів апелянта, що позивач та його контрагент з огляду на вимоги законодавства про електроенергетику вчиняли незаконну операцію, колегія суддів зазначає , що дійсно за приписами статі 13 Закону України "Про електроенергетику" 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР ( чинного на час виникнення спірних правовідносин) така діяльність потребувала наявності ліцензії.

Зазначені нормативні положення спрямовані на забезпечення державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тоді як реалізація права на податковий кредит (за умови реєстрації податкової накладної від 30.11.2015, а.с.68 ) та виробничі витрати не може ставитися у залежність від дотримання учасниками операції вимог законодавства про електроенергетику; відсутність відповідного погодження (ліцензіі) та договору саме по собі не може свідчити про фіктивний характер правочину щодо отримання послуг електропостачання.

З приводу доводів апеляційної скарги з відповідним посиланням на Акт перевірки від 20.10.2015 № 727/172/НОМЕР_1 та пояснення ФОП ОСОБА_1 наданого до Певромайської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївської області від 12.10.2015 вх. № в/540 щодо початку строку о позовної давності колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні (26.11.2019) колегією суддів запропоновано представнику апелянта надати до суду для огляду наведені вище докази або завірені належним чином їх копії.

Натомість у судовому засіданні, яке відбулось 03.12.2019 представник апелянта їх до суду не надав, посилаючись на реорганізацію органів податкової служби.

З огляду на обставини наведені вище суд відхиляє такий довід апелянта, як такий, який не підтверджений належними та достатніми доказами.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була ця оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

При зверненні до суду апеляційної інстанції апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 14 407,50 грн.

В свою чергу, П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.07.2019 відстрочив сплату судового збору Головному управлінню ДФС у Миколаївській області до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 139 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з статті 133 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь Державної судової адміністрації України у розмірі 14 407,50 грн.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 400/656/19 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277) на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №: UA628999980000034315206081007, отримувач коштів управління ДКС України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030101, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 14 407 (чотирнадцять тисяч чотириста сім) грн 50 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 09 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Федусик А.Г. Семенюк Г.В.