Постанова

від 15.02.2021 по справі 400/656/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 400/656/19

адміністративне провадження № К/9901/36058/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник - Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 (суддя Мельник О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді Семенюк Г.В., Федусик А.Г.),

У С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП, підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.11.2018 №0107811305, №0107821305, №0107831305, №0107841305, №0107871305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-101та рішення №0015171305.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на безпідставність викладених в акті перевірки від 25.10.2018 №2524/14-29-13-05/ НОМЕР_1 висновків контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість (ПДВ), несплати єдиного внеску та військового збору. Так, позивач вказував на те, що: 1) сплачені ним 30' 457' 366 грн ТОВ ''Соя Агро-Транс'' як вартість спожитої електроенергії включені до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, оскільки він разом із указаним товаристовм орендують у ФОП ОСОБА_2 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договорів оренди від 01.01.2015 №1/01, від 01.06.2015 №4/01. ТОВ ''Соя Агро-Транс'' відповідно до договору, укладеного з Первомайською РЄС, є споживачем електроенергії, а він такого договору не укладав і тому використовував електроенергію на підставі договору про надання експлуатаційних послуг (відшкодування вартості електроенергії) від 02.01.2014 №06/01 та угоди від 01.06.2015. з ТОВ ''Соя Агро-Транс'' та ФОП ОСОБА_2 ; 2) доходу в розмірі 9' 817' 510,40 грн, стосовно якого в акті перевірки зроблено висновок як про такий, що був отриманий ним від реалізації 1' 394,202 т сої, не отримував, залишків сої в такій кількості не мав, реалізації сої в такій кількості не було; висновок контролюючого органу про не обліковані залишки сої в зазначеній кількості та заниження доходу від її реалізації на вказану суму зроблений без урахування технологічного процесу переробки сої; 3) підстав для збільшення в податковому обліку за 2017 рік доходу на 480000,00 грн як на суму безнадійної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, перед ТОВ ''Корн Трейд'' за договором від 27.06.2014 № 7/2014, немає, оскільки він підписав з ТОВ Корн Трейд акт звірки, що у відповідності зі статтею 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) перериває строк позовної давності. До того ж, за умовами договору від 27.06.2014 № 7/2014 підставою для оплати є рахунок-фактура, який продавець повинен направити покупцю, що залишилося поза увагою посадових осіб ГУ ДФС, які проводили перевірку.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 05.06.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 20.11.2018 №0107811305, 0107821305, 0107831305, 0107841305, №0107871305, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 №Ф-101 та рішення від 20.11.2018 № 0015171305.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: відшкодування позивачем витрат ТОВ ''Соя Агро-Транс'' на сплату послуг з постачання електроенергії, використаної у зв`язку з експлуатацією спільно орендованого із указаним підприємством нежитлового приміщення, є витратами, пов`язаними з господарською діяльністю позивача та підтвердженими рахунками за експлуатаційні послуги за електроенергію, актами приймання-передачі наданих послуг; висновок в акті перевірки про не обліковані позивачем залишки сої (1' 394,202 т ) не підтверджений належними доказами; ГУ ДФС при визначенні кількості сої, необхідної для виробництва макухи, а відтак і щодо необлікованих залишків сої та отриманого позивачем від їх реалізації доходу в розмірі 9' 817' 510,40 грн, не вказало джерела отримання такого роду інформації; в акті перевірки не встановлено, що ТОВ Корн Трейд виставило позивачу рахунок-фактуру, тоді як згідно з умовами пункту 4.1 договору поставки між позивачем та ТОВ ''Корн Трейд'' від 27.06.2014 №7/2014 оплата поставленого товару здійснюється по факту загрузки товару на автомобіль покупця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку-фактури; під час перевірки не було взято до уваги, що між ТОВ ''Корн Трейд'' та позивачем був підписаний акт звірки станом на 31.12.2016, що перериває строк позовної давності згідно зі статтею 264 ЦК.

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Верховний Суд, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У судовому процесі встановлено, що з 27.09.2018 по 18.10.2018 ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за наслідками якої складено акт від 25.10.2018 №2524/14-29-13-05/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

У акті перевірки зроблено висновок, що позивач порушив підпункт пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177, пункт 187.1 статті 187, статті 188, пункту 198.5 статті 198, підпункт 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК), пункт 1 частини першої статті 3 Закону України ''Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР.

За результатами перевірки, з урахуванням відповіді на заперечення позивача на акт перевірки від 15.11.2018 №16151/10/14-29-13-05-11 щодо внесення виправлень до акта, ГУ ДФС 20.11.2018 були прийняті:

1) податкове повідомлення-рішення №0107811305 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 2' 093' 128,20 грн, в тому числі: основний платіж - 1' 914' 502,56 грн, штрафні санкції - 478' 625,64 грн,

2) податкове повідомлення-рішення №0107821305 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2' 469' 072,50 грн, в тому числі: основний платіж - 1' 975' 258,00 грн, штрафні санкції - 493' 814,50 грн,

3) податкове повідомлення-рішення №0107831305 - про зменшення від`ємного значення ПДВ на 281' 201,00 грн;

4) податкове повідомлення-рішення №0107841305 - про збільшення грошового зобов`язання за платежем ''військовий збір'' на 198' 792,84 грн, в тому числі: основний платіж - 159' 034,27 грн, штрафні санкції - 39' 758,57 грн;-

5) податкове повідомлення-рішення №0107871305 - про застосування на підставі пункту 1 частини першої статті 17 Закону України ''Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн;

6) вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-101 в розмірі 96' 641,30 грн за 2015-2017 роки;

7) рішення №0015171305 про застосування за несвоєчасне не нарахування єдиного внеску штрафних санкцій в розмірі 22' 753,45 грн.

Фактичною підставою для збільшення позивачу сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, із військового збору, нарахування недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування єдиного внеску слугували висновки в акті перевірки про завищення витрат за 2015 рік на 304' 573,66,00 грн; заниження доходу за 2016 рік на 9' 817' 510,40 грн, за 2017 рік на 480' 200,00 грн.

Висновок про завищення витрат за 2015 рік на 304' 573,66,00 грн вмотивовано тим, що позивач включив до складу витрат відшкодування ТОВ ''Соя Агро-Транс'' вартості електроенергії на підставі договору від 02.01.2014 №06/01 про надання експлуатаційних послуг по електроенергії в частині нежитлового приміщення (цеху) загальною площею 50 м2., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке, у свою чергу, позивач орендує у ФОП ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності.

Неправомірне збільшення позивачем витрат на вказану суму, згідно з висновком контролюючого органу, обумовлено тим, що ТОВ ''Соя Агро-Транс'' не є основним споживачем електроенергії, перебуває на обліку у Вільшанському відділенні Голованівської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, юридичною адресою підприємства є: Кіровоградська область, Вільшанський район, село Сухий Ташлик, вул. Рибаківка, 20; права продажу електроенергії не має (основні види діяльності ТОВ ''Соя Агро-Транс'' не включають послуги з продажу електроенергії); під час перевірки позивач не надав договір про оренду приміщення у ТОВ ''Соя Агро-Транс'', як і договір на постачання електроенергії із філією АТ ''МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО'' Первомайського району.

Щодо заниження доходу за 2016 рік на 9' 817' 510,40 грн, то в акті перевірки зазначено, що відповідно до розрахунку результатів технологічного процесу виробництва макухи, який ґрунтується на співставленні кількості придбаної позивачем в 2015-2016 роках сої та кількості реалізованої ним в лютому - квітні 2016 року ПАТ ''Володимир - Волинська птахофабрика'' готової продукції (макухи), встановлено, що залишок сої станом на 31.12.2017 повинен скласти 1' 394,202 т, однак у залишках товарно-матеріальних цінностей така кількість сої не виявлена .

Контролюючий орган дійшов висновку, що така кількість сої фактично була реалізована позивачем, однак, не відображена у складі доходів. При цьому, з огляду на неможливість встановлення точної ціни реалізації, обчислення суми заниженого доходу відповідачем здійснено виходячи з даних у податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, щодо ціни постачання сої у квітні - червні 2016 року, що в середньому складає 7041,67 грн за тону.

Висновок заниження доходу за 2017 рік на 480' 200,00 грн вмотивовано тим, що позивач не включив до доходу за 2017 рік безнадійну кредиторську заборгованість перед ТОВ ''Корн Трейд'' у зазначеному розмірі.

На підставі пояснень позивача від 12.10.2015 №в/580, які він надав Первомайській ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області під час попередньої перевірки (акт перевірки від 20.10.2015 №727/172/ НОМЕР_1 ), а також його пояснень від 09.10.2018 №3, наданих ГУ ДФС у Миколаївській області, встановлено, що станом на 31.12.2014 позивач має заборгованість перед ТОВ ''Корн Трейд'' за договором від 27.06.2014 №7/2014 за поставлений товар (соя).

Також в акті перевірки зазначено, що позивач безпідставно включив до сум податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2015 року ПДВ у загальній сумі 60' 915,00 на підставі виписаних ТОВ ''Соя Агро-Транс'' податкових накладних від 30.11.2015 №14, від 31.12.2015 №9 за операціями з постачання експлуатаційних послуг по електроенергії, не задекларував податкові зобов`язання з ПДВ за червень 2016 року на суму 1' 963' 502,00 грн з умовних операцій з постачання (продажу) 1' 394,202 т сої.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2).

Згідно з положеннями пункту 177.4 цієї статті до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу ІV ПК); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6).

Суди попередніх інстанцій встановили, що основним видом господарської діяльності позивача є виробництво готових кормів для тварин. Для здійснення цієї діяльності позивач орендує обладнання у ФОП ОСОБА_3 на підставі договору від 01.10.2012 №3/01.

Позивач та ТОВ ''Соя Агро-Транс'' орендують у ФОП ОСОБА_3 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договорами оренди від 01.01.2015 №1/01 та від 01.06.2015 №4/01.

ТОВ ''Соя Агро-Транс'' відповідно до договору, укладеного з Первомайською РЄС, є споживачем електроенергії. Позивач такого договору не укладав, а уклав з ТОВ ''Соя Агро-Транс'', договір про надання експлуатаційних послуг (відшкодування вартості електроенергії) від 02.01.2014 №06/01.

Між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 та ТОВ ''Соя Агро-Транс'' 01.06.2015 укладено угоду, за умовами якої ТОВ ''Соя Агро-Транс'' надає позивачу можливість використання виробничого обладнання за адресою: АДРЕСА_1 з підключенням до електромереж та з подальшою компенсацією ТОВ ''Соя Агро-Транс'' вартості використаної цим обладнанням електроенергії. Цією ж угодою змінено предмет договору від 02.01.2014 №06/01 з ''відшкодування вартості електроенергії'' на ''компенсацію вартості фактично спожитої електроенергії''. Згідно з додатком до угоди від 01.06.2015 точкою поставки електроенергії є База від №1 ЗТП -119 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили рахунок від 30.11.2015 № 131/2 за експлуатаційні послуги за електроенергію на суму 194' 075,37 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2015 №23 за експлуатаційні послуги за електроенергію за період з 01.11.2015 по 30.11.2015 на суму 194' 075,37 грн (без ПДВ), рахунок від 31.12.2015 №140 на відшкодування вартості електроенергії на суму 110' 498,29 грн (без ПДВ), акт приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2015 №26 відшкодування вартості електроенергії за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 на суму 110' 498,29 грн.

Надавши з дотриманням вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) оцінку доказам у справі, що були надані сторонами, та правильно застосувавши норму частини другої статті 77 цього Кодексу щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративній справі, в якій оскаржується його рішення, дія чи бездіяльність, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, про підтвердження позивачем факту використання спожитої електроенергії у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та про правомірне збільшення позивачем сум витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ ''Соя Агро-Транс''.

Надаючи оцінку доводу ГУ ДФС про заниження позивачем доходу за 2016 рік у зв`язку з не відображенням у податковому обліку доходу в розмірі 9' 817' 510,40 грн від реалізації 1394,202 т сої, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що висновок а акті перевірки про реалізацію позивачем сої в зазначеній кількості є лише припущенням і не підтверджується належними доказами.

Суди взяли до уваги пояснення позивача з приводу характеристики технологічного процесу обробки сої як складного багатоступінчатого процесу, результативність якого залежить від ряду факторів, як-то: якість вхідної сировини і технології виробництва; процес очищення та сушки; метод пресування; технічні характеристики обладнання тощо. Внаслідок впливу цих чинників залишки сировини (сої) після переробки різні. Позивач зазначив, що в 2015-2016 роках була придбана соя з перевищенням рівня вологості та з побічним продуктом (квасоля, ячмінь, половинки гороху) (4997,344т), залишок сої після сушіння та сегрегації (очищення) становив 4443,324т, реалізовано сої - 565,180т, залишок після реалізації - 3878,144т, вихід готової продукції після переробки залишку: макуха - 3092,7т (79,8%), олія-535,58т (13,8%), сміття-249,864 (6,4%). Залишки станом на 31.12.2016 становили '' 0''.

Відповідач не спростував ці доводи позивача належними доказами.

У цьому контексті суди попередніх інстанцій, застосувавши норму пункту 83.1 статті 83 ПК, згідно з якою для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи, дійшли обґрунтованого висновку, що припущення податкового органу щодо залишку у позивача станом на кінець 2016 року 1394,202 т сої, подальшої її реалізації та отримання доходу не можуть бути підставою для донарахування позивачу сум податкових зобов`язань.

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 3 частини першої статті 1 Закону України ''Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'' як про підставу для застосування штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.11.2018 №0107871305 за проведення розрахункових операцій з продажу сої в кількості 1394,202т без використання реєстратора розрахункових операцій також є безпідставними з вищенаведених мотивів.

Щодо встановлення за наслідками перевірки позивача кредиторської заборгованості у розмірі 480 000,00 грн у зобов`язанні з ТОВ ''Корн Трейд'' (договір від 27.06.2014 № 7/2014) та її відображення в податковому обліку, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про кредиторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 ''Зобов`язання'', затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, зі змінами і доповненнями (далі - П(С)БО 11).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 11 якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, та його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Ознакою зобов`язання, яке не підлягає погашенню (безнадійної заборгованості), є сплив строку позовної давності щодо цієї заборгованості ( пункт а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Згідно з частиною першою статті 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 264 ЦК визначено, що позовна давність може бути перервана у випадку, коли особа здійснює дії, що свідчать про визнання свого боргу або іншого обов`язку.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ТОВ Корн Трейд та позивач підписали акт звірки заборгованості за 01.12.2015 - 01.12.2016, в якому відображена заборгованість позивача в розмірі 480 000,00 грн (а.с. 59).

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для встановлення факту спливу строку позовної давності за зобов`язаннями позивача за договором № 7/2014 від 27.06.2014 є обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 20.11.2018 №0107811305, №0107821305, №0107831305, №0107871305, вимоги від 20.11.2018 №101-Ф та рішення від 20.11.2018 №0015171305.

Всупереч нормі абзацу першого частини другої статті 77 КАС відповідач не довів зафіксовані в акті перевірки порушення позивачем правових норм, які слугували підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, за змістом аналогічні висновкам, викладеним в акті перевірки, яким суди попередніх інстанцій дали оцінку згідно з правилами, встановленими статтею 90 КАС.

Суди попередніх інстанцій у відповідності з нормами процесуального права встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 суд допустив процесуальну заміну відповідача на ГУ ДПС у Миколаївській області відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 250, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак