Постанова

від 04.12.2019 по справі 400/1374/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/1374/19 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусик А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Прикордонник на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Миколаєві, по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Прикордонник" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив визнати протиправними та скасувати наказ № 2742 від 11.12.2018 року "Про проведення фактичної перевірки"; податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Миколаївській області № 00002811406 від 15.01.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що контролюючим органом сформовано спірний наказ та проведено перевірку, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення, всупереч вимогам чинного законодавства та без законних на те підстав, що, на думку позивача, є грубим порушенням його прав та законних інтересів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводами апеляційної скарги зазначено, що встановлення факту отримання готівкових коштів 08.06.2016р. в сумі 3762,00 від ОСОБА_1 , касиром ОСОБА_2 під час перебування у відпустці, здійснено без врахування того, що ці кошти фактично отримав бухгалтер-касир ОСОБА_3 , але в програмне забезпечення 1С Бухгалтерія не було вчасно внесено зміни про касира, і в прибутковому ордері помилково був зазначений касир ОСОБА_2 . Щодо перевищення ліміту каси в період з 22.09.2017 р. по 25.09.2017 р. на суму 55185,78 грн. то, на думку апелянта, судом першої інстанції ці обставини не досліджувались, а було лише констатовано зберігання в касі позивача станом на 25.09.2017 р. по надлишкових коштів в сумі 55185,78 грн. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення п.2.10 гл.2 Положення безпідставно дійшов помилкового висновку про зберігання в касі позивача станом на 25.09.2017р. понадлишкових коштів в сумі 55178,78грн. Оскільки, станом на 23.08.2017р. заробітна плата за рахунок коштів в сумі 156959,91 грн. виплачена, а залишок коштів у касі становив 18592,57 грн. (при встановленому ліміті в розмірі 56600,00грн.), то відсутні порушення з боку позивача вимог п.п.2.10 гл.2 Положення в частині перевищення встановленого ліміту каси - відсутні. Надаючи оцінку, щодо відповідності закону оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.01.2019р. №00002811406, суд, на думку апелянта, мав встановити чи є чинним нормативний акт, на підставі якого до позивача застосовані штрафні санкції, т.б. Указ Президента від 12.06.1995р. №436/95. Але, незважаючи на скасування вказаного Указу, а відтак за відсутності нормативного акту, яким би встановлювалися розміри відповідних штрафів за порушення норм з регулювання обігу, суд відмовив у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 15.01.2019р. №00002811406. Також апелянт зазначає, що у оскаржуваному наказі про призначення фактичної перевірки, відсутні посилання на будь-які підстави її призначення, окрім посилання на норми, що регулюють питання її призначення, відсутність доказів отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

До апеляційної скарги додано докази, що не досліджувались судом першої інстанції, справа розглянута у письмовому провадженні. Позов мотивовано стосовно безпідставності наказу на проведення перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення саме з цих підстав. Однак, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог, щодо скасування наказу на проведення перевірки та надав оцінку порушенням норм податкового законодавства без належних доказів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У зв`язку з тим, що справа розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження і апелянт не мав можливості надати докази, що мають значення для об`активного вирішення справи, колегія судів приходить до висновку, що докази, які надані до апеляційної скарги, приймаються судом, оскільки позивач не мав можливості їх надати до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що відповідно до доповідної записки (висновку) щодо доцільності проведення фактичної перевірки ПАТ Прикордонник , згідно підсистеми ДФС України Архив електронної звітності ПАТ Прикордонник зареєстровано податкові накладні, виписані на кінцевого споживача з операцій з реалізації відходів пшениці 2018 65% від 14.08.2018 №8 на загальну суму 309433,00грн., від 13.08.2018 №7 на загальну суму 279320,00грн., від 10.08.2018 №6 на загальну суму 153400,00 грн. тощо, що свідчить про можливе порушення граничної суми розрахунків між суб`єктами підприємницької діяльності та/або фізичними особами, передбаченої пунктами 6 та 7 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 та Положення №637. Оскаржуваний наказ підписаний начальником ГУ ДФС у Миколаївській області та скріплений печаткою контролюючого органу. Направлення на перевірку від 11.12.2018 року №3866/14-29-03-01-28, №3867/14-29-03-01-28 пред`явлені головному бухгалтеру ПАТ Прикордонник Антощуку С.М., що підтверджується підписом останнього від 12.12.2018 року на відповідних направленнях. Вказаний підпис свідчить про те, що допуск платником податків перевіряючих до перевірки, як і сама перевірка фактично відбулись.Таким чином, відповідач вказує, що оскільки у спірному наказі №2742 від 11.12.2019 року зазначені усі необхідні реквізити, а Податковий кодекс України не вимагає вказувати у наказі всю податкову інформацію, яка слугувала піставою для такої перевірки, приймаючи до уваги те, що перед початком перевірки представнику підприємства були пред`явлені всі необхідні документи (службові посвідчення, направлення на перевірку, наказ), то у контролюючого органу були наявні підстави для реалізації наказу на проведення фактичної перевірки ПАТ Прикордонник . Перевіркою встановлено не оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства 08.06.2016 в сумі 3762,00грн. Так, до перевірки було надано прибутковий касовий ордер від 08.06.2016 №402 за молоко на суму 3762,00грн. від ОСОБА_1 , згідно якого готівкові кошти в сумі 3762,00грн. отримав касир ОСОБА_2 . Однак, даний факт не відповідає дійсності, оскільки згідно табелю обліку робочого часу 08.06.2016 бухгалтер-касир ОСОБА_2 знаходився у відпустці, а отже не мав змоги отримати готівкові кошти 08.06.2016 у сумі 3762,00грн. Згідно наказу №1 від 03.01.2017 Про затвердження ліміту каси ліміт залишку готівки в касі підприємства ПрАТ Прикордонник за період з 03.01.2017 по 01.01.2018 становив 56600,00грн. Перевіркою встановлено факт зберігання у касі підприємства понадлімітних доштів 25.09.2017 року в сумі 55185,78грн., чим порушено вимоги п.2.10 гл.2 п.5.9 гл.5 Положення №637. Перевіркою встановлено факт видачі готівкових коштів з каси підприємства, з оформленням видаткових касових ордерів, проте дані операції виконанні за умови відсутності підпису одержувача, а також відсутність паспортних даних у видаткових касових ордерах. Перевіркою встановлено факт зберігання у касі підприємства понадлімітних коштів 22.08.2017 року в сумі 158 862,70 грн. відповідно до табелю обліку робочого часу 18.08.2017 року, 19.08.2017 року, 21.08.2017 року, 22.08.2017 року були робочими днями позивача. Але зазначені кошти не були здані до банку наступного робочого дня та не були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов`язані з його діяльністю. Отже, перевіркою встановлено порушення ліміту залишку готівки в касі, а саме перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 214048,48 грн. Щодо твердження позивача стосовно втрати чинності Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436 Про застосування рафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , а отже й відсутності у відповідача підстав для застосування сум штрафних (фінансових) санкцій, відповідач зазначає, що втрата чинності Указом № 436/95 не має наслідків до спірних правовідносин, оскільки, вчинене діяння позивача вважалося порушенням, як на момент його вчинення, так і на момент його виявлення Відповідачем, за вчинене порушення передбачалась відповідальність, як на момент вчинення, так і на момент виявлення. З огляду на зазначене, відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку Приватного акціонерного товариства "Прикордоник" за адресою здійснення діяльності: Миколаївська область, Березанський район, с. Рибаківка, пров. Південний, 6-а. перевірку проведено з метою дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, наслідки якої оформлено актом від 21.12.2018 року №0311/14/29/14/05515157.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2.6, п.2.10 гл.2, п.3.5 гл. 3, п.5.9 гл. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а саме, перевіркою встановлено випадок неоприбуткування готівкових коштів у касі підприємства 08.06.2016 року на суму 3762,00 грн, встановлено порушення ліміту залишку готівки в касі позивача, а саме перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 214048,48 грн., факт зберігання у касі підприємства понадлімітних коштів 22.08.2017 року в сумі 158862,70 грн. та 25.08.2017 року у сумі 55185,78 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2019 року №0002811406, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 446906,96 грн.

Вважаючи неправомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а також вважаючи, що контролюючим органом сформовано спірний наказ та проведено перевірку в супереч вимогам законодавства, та не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при її призначенні, а тому в подальшому предметом розгляду у суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом. Крім того, оскільки позивач допустив неоприбуткування готівкових коштів у касі підприємства та порушив ліміт залишку готівки в касі (перевищив встановлений ліміт), відтак, підстав для задоволення позову немає.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу № 2742 від 11.12.2018 року "Про проведення фактичної перевірки", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 19-1.1.1, 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно з п. 81.1 ст. 80 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка позивача була проведена на підставі наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 11.12.2018 року №2742 та направлень на перевірку від 11.12.2018 року №3866/14-29-03-01-28 та №3867/14-29-03-01-28.

Зазначені направлення на перевірку та службові посвідчення були пред`явлені головному бухгалтеру позивача, Антощуку С. М. , що підтверджується його підписом на направленнях та вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки, що також підтверджено підписом головного бухгалтера позивача (а.с. 35, 36).

Колегія суддів зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема фактичної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується у цій частині з висновком суду першої інстанції, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення фактичної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав ПАТ Прикордонник , оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення від 15.01.2019 р. № 00002811406.

При цьому, позивач не позбавлений права оскаржити вказане податкове повідомлення-рішення з підстав його невідповідності закону чи компетентності, що і було зроблено позивачем.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 804/1113/16.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Миколаївській області № 00002811406 від 15.01.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні (далі-Положення № 637).

Відповідно до п.1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п.2.10 Положення №637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (додаток 1).

Згідно з п. 3.5 Положення №637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (додаток 1).

Відповідно до п.5.9 Положення №637 готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов`язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов`язані з діяльністю підприємства.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 р. № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до ст.2 Указу установлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань. Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом, перевіркою встановлено не оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства в сумі 3762,00 грн. 08.06.2016 року.

Перевіркою встановлено, що відповідно до прибуткового касового ордеру від 08.06.16 р. № 402 готівкові кошти в сумі 3762,00 грн., що надійшли від ОСОБА_1 отримав касир ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу № 12 від 07 червня 2016 р. у зв`язку з виходом у відпустку бухгалтера-касира ОСОБА_2. обов`язки касира покладено на бухгалтера ОСОБА_3 з 8 червня 20167 року з повною передачею грошових коштів з укладанням договору про повну матеріальну відповідальність (а.с. 81).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянти, що кошти в сумі 3762,00 грн. фактично отримав бухгалтер-касир ОСОБА_3 , що підтверджується наказом, однак в програмне забезпечення 1С Бухгалтерія не було вчасно внесено зміни про касира, і в прибутковому ордері помилково був зазначений касир ОСОБА_2 . Фактично 07.06.2016р. касир ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 залишок коштів в касі в зв`язку із відбуттям у відпустку, а тому не міг об`єктивно приймати кошти. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що кошти в сумі 3762, 00 грн. були оприбутковані до каси підприємства, а тому відсутнє порушення п. 2.6 Положення №637, а мало місце помилкове оформлення прибуткового ордера.

Крім цього, перевіркою встановлено факт зберігання у касі підприємства понадлімітних коштів станом на 25.09.2017 року в сумі 55185,78 грн. чим порушено вимоги п. 2.10 гл. 2, п. 5.9 гл.5 Положення 637, розрахунок понадлімітних коштів у касі підприємства. Згідно табелю обліку робочого часу 22.09.2017, 23.09.2017 та 25.09.2017 є робочими днями ПрАТ ПРИКОРДОННИК .

Відповідно до п.2.10 Положення №637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

З матеріалів справи вбачається, що кошти були отримані в установі банку, для виплати заробітної плати за першу половину вересня 2017 р., а саме: 22 вересня 2017 року (п`ятниця-робочий день) - день отримання коштів, наступним робочим днем на підприємстві була субота - 23.09.2017 р., 24.09.2017 року - вихідний день.

Таким чином, третім робочим днем зберігання в касі підприємства, отриманих в установі банку коштів був понеділок - 25.09.2017 р.

З огляду на зазначене, відповідно до вимог п. 2.10 гл. 2 Положення понадлишкові кошти підлягали поверненню до установи банку не пізніше наступного робочого дня банку, тобто у вівторок 26 вересня 2017 р., а не 25.09.2017 р., як помилково зазначено в акті перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про зберігання в касі позивача станом на 25.09.2017 р. по надлишкових коштів в сумі 55185,78 грн.

Перевіркою встановлено факт зберігання у касі підприємства понадлімітних коштів 22.08.2017 року в сумі 158862,70 грн. чим порушено вимоги п.2.10 гл.2, п.3.5 гл.3, п.5.9 гл.5 Положення 637. Відповідно до табелю обліку робочого часу 18.08.2017 року, 19.08.2017 року, 21.08.2017 року, 22.08.20017 року були робочими днями позивача. Однак зазначені кошти за 25.08.2017 у сумі 55185,78 грн. та за 22.08.2017 у сумі 158862,70 грн. не були здані до банку наступного робочого дня та не були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов`язані, з його діяльністю.

Таким чином, перевіркою відповідача встановлено порушення ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 214048,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справ, вказана сума складається із виплат, здійснених 22.08.2017 р. на користь ОСОБА_6 (підстава-орендна плата), ОСОБА_7 (підстава-орендна плата), ОСОБА_8 (підстава-орендна плата), ОСОБА_9 (підстава-орендна плата), ОСОБА_10 (підстава-орендна плата), ОСОБА_11 (підстава-аліменти) (а.с. 85-90).

З цих виплат були сплачені податки, а відповідні суми (виплати) на прохання отримувачів були відправлені на їх адресу поштовим переказом, що підтверджується фіскальними чеками поштового відділення.

Таким чином, оскільки кошти для розрахунку з вказаними фізичними особами здавались касиром до відділення поштового зв`язку для переказу отримувачам, то ці гроші не видавались безпосередньо в касі, і видавались не касиру під звіт , а були призначені для передавання на пошту для переказу отримувачам, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, помилково констатовано порушення апелянтом п.п.3.5 гл.3 Положення.

Отже, оскільки кошти у загальній сумі 58502,78 грн. були передані на пошту, відсутні підстави для того, щоб вважати наявність цих коштів в касі апелянта як понадлімітних.

Також є помилковими висновки суду, щодо перевищення встановленого ліміту каси на суму 158862,70 грн.

Дійсно, залишок каси апелянта станом на кінець дня 22 серпня 2017 р. становив 156959,91 грн., які були отримані в установі банку 18 серпня 2017 року.

Ці кошти не були повернуті до установи банку наступного робочого дня (22.08.2017 р.), тому що вони призначались для виплати заробітної плати за першу половину серпня 2017 року, згідно сформованих відомостей на виплату заробітної плати (а.с. 91-97).

Відповідно до колективного договору виплата заробітної плоати здійснюється позивачем за першу половину місяця - 22 числа, а за другу половину мфісяця - 6 числа наступного місяця.

Виплата нарахованої заробітної плати за першу половину серпня 2017 року була здійснена апелянтом за рахунок вищевказаних коштів, що знаходились в касі підприємства (т.б. 156959,91 грн.), в період з 22 серпня 2017 р. по 23 серпня 2017 р., і на кінець цього дня (23.08.2017 р.) залишок готівки був в межах ліміту каси, т.б. в сумі 18592,57 грн.

З огляду на те, що строк (дата) виплати заробітної плати за першу половину серпня 2017 р., згідно відомостей на виплату заробітної плати, це-22 серпня 2017 р., то відповідно до абз. 2 п.п. 2.10 гл. 2 Положення, апелянт мав можливість (право) зберігати в касі готівку, призначену для виплати цієї заробітної плати, протягом 3-х днів, починаючи з дати виплати, т.б. з 22.08.2017 року. А відтак, відлік 3 робочих днів мав бути розрахований, починаючи не з 18.08.2017 р., як зробив відповідач та суд першої інстанції, а з 22.08.2017 р.

Отже, оскільки станом на 23.08.2017 р. заробітна плата за рахунок коштів в сумі 156959,91 грн. була виплачена, а залишок коштів у касі становив 18592,57 грн., а тому колегія суддів приходить до висновку, що порушень з боку апелянта вимог п.п. 2.10 гл.2 Положення в частині перевищення встановленого ліміту каси - відсутні.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що Указ Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95, на підставі якого до позивача застосовані штрафні санкції, втратив чинність не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зазначений Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України № 418/2019 від 20.06.2019 р., який набрав чинності 23.06.2019 р., а порушення законодавства, зазначені відповідачем в акті перевірки мали місце у 2016, 2017, 2018 роках, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 15.01.2019 р., тобто коли зазначений Указ був чинним.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням наданих до суду доказів, судом встановлена відсутність порушень з боку апелянта, зазначених в акті перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню в частині, щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Прикордонник - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року - скасувати в частині, щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 15.01.2019 року № 00002811406.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Прикордонник - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 15.01.2019 року № 00002811406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь Публічного акціонерного товариства "Прикордонник" судовий збір в розмірі 16759,01 грн. (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень одна копійка).

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.12.2019 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик