Постанова

від 03.12.2019 по справі 420/4130/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/4130/19

Категорія: 108010000 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О. М.

Час і місце ухвалення: 11:23 год., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал-Юг" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року по справі за позовом Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал-Юг" про стягнення фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал-Юг"", в якому просить стягнути з відповідача фінансові санкції у розмірі 170000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що за результатами розгляду адміністративної справи № 815/1441/18, визнано обґрунтованість та законність Постанови від 02.03.2018 року №1 Про накладення фінансових санкцій з порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини , згідно з якою на ТОВ Карнавал-Юг накладено фінансові санкції у розмірі 170000,00 грн. Водночас, ТОВ Карнавал-Юг не сплачено фінансову санкцію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року позовну заяву Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал-Юг" про стягнення фінансових санкцій у розмірі 170000,00 грн. - задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням ТОВ Карнавал-Юг подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що даний спір не є публічно правовим, оскільки позивач у справі діяв поза межами своїх владних управлінських функцій відносно товариства, а отже не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому апелянт зазначає, що жодних вимог про сплату фінансових санкцій за Постановою №1товариство не отримувало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою від 02.03.2018 року №1 Про накладення фінансових санкцій з порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини на ТОВ Карнавал-Юг накладено фінансові санкції у розмірі 170000,00.

З метою надання ТОВ Карнавал-Юг можливості добровільного виконання Постанови № 1, та досудового врегулювання спору, позивач направив до ТОВ Карнавал-Юг лист від 20.06.2019 року № 01-30/333 з вимогою про сплату фінансових санкцій у добровільному порядку, який доставлено відповідачу 21.06.2019 року.

Враховуючи, відсутність добровільної сплати суми фінансової санкції відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення суми штрафу з відповідача, оскільки доказів добровільної сплати суми фінансової санкції відповідачем не надано, постанова № 1 від 02.03.2018р. про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини є чинною та в судовому порядку не скасована. При цьому, суд виходив з того, що між сторонами наявний публічно-правовий спір, а тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір у справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.1 Закону України Про охорону культурної спадщини , охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про охорону культурної спадщини" державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Виконавчим органом Одеської міської ради, який здійснює у м. Одесі функції уповноваженого органу охорони культурної спадщини, є управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради.

Згідно з п. п. 1.1 Положення про управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.03.2018 року № 3044-VII управління є виконавчим органом Одеської міської ради.

Згідно з п.1.4 Положення управління є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини .

Відповідно до пп. 2.1.3 Положення, одним з основних завдань Управління є забезпечення в установленому порядку контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони культурної спадщини на території м. Одеси.

Відповідно до пп. 2.2.1 Положення, однією головних функцій Управління є забезпечення виконання вимог законів України Про охорону культурної спадщини , Про місцеве самоврядування в Україні та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини та території м. Одеса

Повноваження виконавчого органу міської ради відповідно до його компетенції у сфері охорони культурної спадщини встановлені у ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини", які поряд з іншими включають:забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території (п.1);забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони (п. 4);забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження (п. 5);організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт (п. 8);видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них (п. 9). застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону (21);

За статтею 44 Закону відповідний орган охорони культурної спадщини накладає фінансові санкції за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком позивача, що постанову, на підставі якої позивач стягує з товариства фінансові санкції винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Більше того, такі висновки підтверджуються висновками судів першої, апеляційної інстанції в адміністративній справі №815/1441/18.

Однак в справі, що розглядається, позивач звернувся із позовом, в якому просив стягнути штрафні (фінансові) санкції, проте, на переконання колегії суддів, такі вимоги не можуть бути заявлені в адміністративному судочинстві, з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

Згідно з ч. 4 ст. 5 КАС, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України, Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Колегія суддів доходить висновку, що правовий аналіз пунктів 1- 4 ч. 4 ст. 46 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб`єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб`єктів владних повноважень.

За п. 5 ч. 4 ст. 46 КАС суб`єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об`єднань, юридичних осіб, які не є суб`єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Відносини у даній справі виникли щодо стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зафіксованого у постанові від 02.03.2018 року №1.

Штраф, накладений постановою №1 від 02.03.2018 р, підлягає сплаті до Державного бюджету України.

Таким чином, основним суб`єктом, якому належить право вимоги від відповідача виконання постанови Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради та сплати штрафу, є держава, від імені якої і діє позивач.

Спір у цій справі стосується неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати штрафу на підставі постанови №1 від 02.03.2018р.

Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради в даному випадку хоч і є суб`єктом владних повноважень, проте владне підпорядкування між сторонами обмежується правом накладати фінансові санкції на підставі Закону України "Про охорону культурної спадщини" за порушення чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини та приймати рішення про їх накладення , а тому висновок суду першої інстанції про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Спонукання до виконання такої постанови є захистом прав держави.

Водночас, за змістом ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, за суб`єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Приймаючи до уваги встановлені обставини, підтверджені доказами, колегія суддів вважає, що спір, що розглядається є спором господарської юрисдикції, а тому приходить до висновку про помилковість застосування судом першої інстанції правил Кодексу адміністративного судочинства України та розгляд спору як публічно-правового, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю.

Враховуючи зазначене, викладені відповідачем у апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні вищезазначеної постанови судом апеляційної інстанції не перевірялись.

Керуючись ст. ст. 238 - 242, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал-Юг" задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал-Юг" про стягнення фінансових санкцій закрити.

Роз`яснити право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 09 грудня 2019 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова