Вирок

від 06.12.2019 по справі 201/5041/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1693/19 Справа № 201/5041/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Дніпрі кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_9 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № № 12018040650000479, 12018040650000333, 12018040650000161, 12017040650003156, 12018040650000640, 12017040650003831, 12017040650003093, 12017040650000843, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підгороднє, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз:

- 08.04.2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ст. 70, 71 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився 08.04.2016 року ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 року за відбуттям покарання;

визнано винуватим за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 395 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ст. 395 КК України - у виді арешту на строк 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне призначено ОСОБА_7 , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнено його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням з призначенням іспитового строку на три роки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київстар» до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 38 112,14 гривень.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 03.03.2017 року об 11.00 годині, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Севастопольська, 1, зайшовши всередину даного будинку побачив підвал, який знаходився біля вхідної двері та двері до якого були відкриті, зайшов всередину підвалу, та таємно, шляхом вільного доступу взяв частину від фрезерувального станку та разом з викраденим майном, вартістю 177 гривень, намагався покинути місце вчинення злочину, але на виході з підвалу був зупинений потерпілим ОСОБА_10 , у зв`язку з чим не зміг розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Приблизно о 00:10 годині 11.09.2017 року, ОСОБА_7 прибув до буд. АДРЕСА_2 , де шляхом вільного пошкодження решітки, за допомогою будівельних кусачок, проник до службового приміщення № 113, звідки викрав болгарку фірми «ФИОЛЕТ PROFFESIONAL» вартістю 1 050,00 гривень, що належить потерпілій ОСОБА_11 , та з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

Приблизно о 20-35 годині 20.12.2016 року ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: м. Дніпро, вул. Абхазька, 4а, під`їзд № 2, другий поверх, підійшов до металевої шафи, яка належить ПрАТ «Київстар», використовуючи заздалегідь підготовлену металеву викрутку шляхом злому відкрив кришку металевої шафи, всередині якої побачив майно яке належить ПрАТ «Київстар», викрав його майно та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ПрАТ «Київстар» майнову шкоду на загальну суму 7 367,74 гривень.

Аналогічним чином ОСОБА_7 повторно, таємно викрав майно ПрАТ «Київстар»:

- 07.01.2017 року за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, 145, під`їзд № 2, на загальну суму 1 909,19 гривень;

- 19.01.2017 року за адресою: м. Дніпро, Набережна Перемоги, 126, під`їзд № 1, на загальну суму 2 702,88 гривень;

- 25.01.2017 року за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, 21 під`їзд № 5, на загальну суму 2 752,79 гривень;

- 27.01.2017 року за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 119, під`їзд № 1, на загальну суму 10 673,46 гривень;

- 12.07.2017 року за адресою: АДРЕСА_3 , на загальну суму 2 032,41 гривень;

- 15.07.2017 року за адресою: м. Дніпро, ж/м Сокіл 1/6 під`їзд № 2, на загальну суму 2 533,66 гривень;

- 19.07.2017 року за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 173, під`їзд № 3, на загальну суму 4 729,30 гривень;

- 26.07.2017 року за адресою: м. Дніпро, вул. Ворошилова, 2а, під`їзд № 3, на загальну суму 588,65 гривень;

- 05.08.2017 року за адресою: м. Дніпро пр. Героїв, 23, під`їзд № 8, на загальну суму 2 491,85 гривень;

- 14.08.2017 року за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 163, під`їзд № 2, на загальну суму 5 471,56 гривень.

Також, о 12 годині 06 хвилин 09 листопада 2017 року ОСОБА_7 , перебуваючи на місцем свого мешкання із власного мобільного телефону Lenovo A369, imei: НОМЕР_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 в мережі Інтернет на сайті https://www.olx.ua/ зареєстрував оголошення за № НОМЕР_3 про продаж мобільного телефону «Iphone7», вартість якого згідно оголошення становила 14 000 гривень, якого фактично не мав.

Після чого, близько 12 години 10 хвилин 09.11.2017 року, ОСОБА_12 проглядаючи вказане вище оголошення, зателефонував по номеру мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_7 та домовився про зустріч з останнім о 12 годині 30 хвилин у торгівельному центрі «Нагорний», який розташовано по пр. Гагаріна, 8 «Г» у м. Дніпро з метою придбання мобільного телефону,

В той же день о 12 години 30 хвилин, ОСОБА_7 , у зазначеному вище місці, зустрівся із потерпілим ОСОБА_12 та шляхом обману витребував у нього завдаток на придбання мобільного телефону «Iphone7», а саме: грошові кошти в розмірі 400 гривень.

ОСОБА_12 , будучи впевненим у доброчесності намірів ОСОБА_7 передав останньому грошові кошти в розмірі 400 гривень, а ОСОБА_7 , повідомив потерпілому, заздалегідь неправдиві відомості про те, що йому необхідно відлучитися за телефоном, при цьому не маючи наміру на здійснення зазначених дій, зник з місця скоєння злочину з грошовими коштами, та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, завдавши ОСОБА_12 збитки на вказану суму.

Також, приблизно о 12.30 годині 05.02.2018 року ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: м. Дніпро вул. Телевізійна, 3, а саме перебуваючи на території ПАТ «НСТУ Дніпропетровська регіональна філія», зайшов до підвального приміщення, на підлозі підвального приміщення побачив майно. яке належить ПАТ «НСТУ Дніпропетровська регіональна філія», а саме рубильник та провід алюмінієвий, підняв вищевказані речі з підлоги, однак викрасти їх не зміг, оскільки був зупинений співробітниками при виході, тому злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Крім цього, близько 11.30 години 12.03.2018 року, ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні супермаркету «Le Silpo» ТОВ «Сільпо Фуд», що розташований за адресою: Катеринославський Бульвар. 1 у м. Дніпро, поклав за пазуху одягненої на нього куртки банку кленової пасти «L.B.Maple» вартістю 207,50 гривень, пройшов повз лінії касового контролю супермаркету, однак довести свій злочинний умисел до кінця не зміг, оскільки був зупинений охоронцем супермаркету при виході з території супермаркету.

Близько 12.00 години 02.02.2018 року, ОСОБА_7 , перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_4 , побачив на території домоволодіння кейс із набором інструментів, шляхом перетину паркану, проник на територію вищевказаного домоволодіння, після чого взяв кейс із набором інструментів вартістю 580 гривень. Далі ОСОБА_7 , направився у напрямку виходу з території вищевказаного домоволодіння, однак довести свій злочинний умисел до кінця не зміг, оскільки був затриманий власником домоволодіння ОСОБА_8 .

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01.04.2016 року ОСОБА_7 встановлено адміністративний нагляд строком на 2 роки з забороною ОСОБА_7 вихід з дому з 22:00 до 05:00 години та відвідування місць продажу спиртних напоїв на розлив. В день звільнення з Солонянської виправної колонії № 21 УДПтС України в Дніпропетровській області, а саме 26.04.2016 року ОСОБА_7 було оголошено про встановлення над ним адміністративного нагляду та попереджено про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду і несвоєчасне прибуття до обраного місця проживання та реєстрації в ОВС.

Після чого, 29.04.2016 року ОСОБА_7 , прибувши до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , став на профілактичний облік в Соборному ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та 29.04.2016 року був попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.

За час перебування на профілактичному обліку, а саме в забороні йому вихід з дому з 22.00 до 05.00 години, ОСОБА_7 неодноразово порушував встановлені правила адміністративного нагляду, за що притягувався до адміністративної відповідальності.

29.12.2017 року ОСОБА_7 , всупереч встановленим обмеженням, самовільно, без поважних причин, без повідомлення та дозволу керівництва Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, залишив місце постійного проживання, не повідомив про нове місце проживання та почав переховуватись від працівників поліції.

Під час перевірки співробітниками поліції ОСОБА_7 за місцем його проживання з метою перевірки дотримання правил адміністративного нагляду, було встановлено, що ОСОБА_7 05.01.2018 року о 02:20 годині, 09.01.2018 року о 02:00 годині, 10.01.2018 року о 02:10 годині, 11.01.2018 року о 02:00 годині, 14.01.2018 року о 02:00 годині був відсутній за місцем проживання, чим ухилився від адміністративного нагляду.

В апеляційнійскарзі:

- прокурор просить вирок, в частині призначеного покарання, скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ст. 395 КК України у виді арешту строком на 6 місяців

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави мобільний телефон Lenovo А369 imei № НОМЕР_4 .

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вважає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням є необгрунтованим та невмотивованим.

На думку прокурора, суд першої інстанції під час прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання не врахував, що протягом 2009-2013 років ОСОБА_7 вчинив ряд умисних злочинів проти власності, проти громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних засобів, за які був засуджений до реальної міри покарання у виді позбавлення волі.

Посилається, що звільнившись 08.04.2016 року з місць позбавлення волі після відбуття реального покарання та маючи непогашені та не зняті судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, ОСОБА_7 вчинив нові умисні злочини проти власності та проти правосуддя.

На його думку, без належної уваги суду залишились тяжкість вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжкі, стійкість умислу засудженого, його посткримінальну поведінку, вчинення ним 16 крадіжок приватного майна.

На думку апелянта, не є слушними і висновки суду щодо щирого каяття ОСОБА_7 . Упродовж досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_7 не висловив бажання виправити ситуацію, заподіяну злочином шкоду, жодним чином не відшкодував та не намагався відшкодувати.

Вважає, що законним, справедливим і таким, що сприятиме його перевихованню та попередженню вчиненню ним нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі.

На його думку, судом першої інстанції не взято до уваги зміни до Закону та при ухваленні вироку відносно ОСОБА_7 не застосовано положення ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, а саме спеціальної конфіскації у власність держави засобів та знарядь вчинення злочину, передбаченою ч. 2 ст. 190 КК України, - мобільного телефону Lenovo А369.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала апеляційні вимоги сторони обвинувачення та просила їх задовольнити, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просив залишити їх без задоволення, а вирок суду - без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій обвинуваченого, та доведеність його вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 395 КК України, є вірними, ґрунтуються на всебічному та неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, і які ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Що стосується доводів апелянта про необґрунтованість призначення обвинуваченому покарання з застосуванням ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає доводи прокурора слушними та зазначає, що відповідно з вимогами ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, прийде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Із роз`яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вбачається, що суди визначаючи ступінь тяжкості скоєного злочину, зобов`язанні виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей конкретного злочину та обставин його скоєння (форма вини, мотив, спосіб скоєння, кількість епізодів, характер та ступінь тяжкості наслідків та інше).

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком, суд послався на тяжкість злочинів, їх обставини, особу обвинуваченого, який за більш ніж рік провадження змінив своє ставлення до вчиненого, припинив вживати заборонені речовини, працює неофіційно і намагається працевлаштуватися на постійній основі.

Суд послався і на те, що по справі встановлено наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого: його визнання вини та щире каяття, а обтяжуючих обставин, - не встановлено.

Однак, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не належним чином враховано те, що ОСОБА_7 протягом 2009-2013 років вчинив ряд умисних злочинів проти власності, проти громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних засобів, за які був засуджений до реальної міри покарання у виді позбавлення волі. Звільнившись 08.04.2016 року з місць позбавлення волі після відбуття реального покарання та маючи непогашені та не зняті судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, менше ніж через рік ОСОБА_7 вчинив нові умисні злочини проти власності та проти правосуддя.

Також без належної уваги суду залишились тяжкість вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжкі, стійкість умислу засудженого, його посткримінальну поведінку, вчинення ним 16 крадіжок приватного майна.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що ОСОБА_7 веде соціальне девіантний спосіб життя, не має постійного законного джерела доходу, що є причиною вчинення ним злочинів проти власності, а також забезпечення власного існування за рахунок протиправного заволодіння чужим майном.

Дані обставини судом першої інстанції належним чином до уваги взяті не були, та при призначенні покарання обвинуваченому, суд не навів переконливих доводів для застосування вимог ст. 75 КК України, та необгрунтовано прийшов до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від покарання з випробуванням.

Колегія суддів, вважає, що у суду першої інстанції не було належних підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, а призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України, є несправедливим внаслідок м`якості.

Відповідно до ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. 414 КПК України, даний вирок підлягає скасуванню, з постановленням апеляційною інстанцією нового.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , у відповідності до статей 65-67 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжкі, стійкість умислу засудженого, вчинення ним 16 крадіжок приватного майна на загальну суму 38 112,14 гривень, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, проти громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних засобів. Після звільнення з місць позбавлення волі у 2016 році належних висновків для себе не зробив та менше ніж через рік знову вчинив нові умисні злочини проти власності та проти правосуддя, не працює, шкоду, спричинену злочинами відшкодовувати на намагався.

В якості обставин, що пом`якшують покарання, колегія суддів враховує визнання вини та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.

Також колегія суддів враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини, де в справі Скополла проти Італії від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Тому, колегія суддів приймає до уваги думку прокурора про необхідність призначення обвинуваченому реального покарання, та вважає, що йому, виходячи з вищенаведеного, слід призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ст. 395 КК України - у виді арешту строком на 6 місяців

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На думку колегії суддів, саме такий вид та розмір покарання, буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що 28 лютого 2016 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VII від 18 лютого 2016 року, відповідно до якого ст. 96-1 КК України викладена в наступній редакції:

«Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Санкція ч. 2 ст. 190 КК України передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Однак, судом першої інстанції при ухваленні вироку не взято до уваги вищезазначені норми закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Суд першої інстанції при ухваленні вироку не застосовував ст. 96-2 КК України, в зв`язку з цим на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави мобільний телефон Lenovo А369 imei № НОМЕР_4 .

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, згідно п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, тягне за собою скасування судового рішення.

За таких підстав, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_9 , - задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року суду відносно ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання, скасувати.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ст. 395 КК України - у виді арешту строком на 6 місяців

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави мобільний телефон Lenovo А369 imei № НОМЕР_4 .

В решті вирок залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення. На вирок апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4