Постанова

від 03.12.2019 по справі 177/655/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5921/19 Справа № 177/655/17 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго" на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго", третя особа Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди в зв`язку із ушкодженням здоров`я в загальному розмірі 69120,00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він працював електромонтером на ДП "КРИВОРІЗЬКЕ "РАЙАГРОПРОМЕНЕРГО".

09 червня 2008 року внаслідок протиправної поведінки роботодавця з позивачем стався нещасний випадок.

Актами розслідування нещасного випадку, підтверджена вина відповідача. Первинною довідкою МСЕК встановлено 25% втрати професійної працездатності.

Довідкою МСЕК серії 018740 встановлена 20 % ступінь втрати професійної працездатності.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування.

У зв`язку з нещасним випадком було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, у позивача постійно виникають складнощі у зв`язку із загальною слабкістю, втомою, постійними болями.

Перебуваючи на лікуванні, ОСОБА_1 не міг і не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обґрунтовану важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначилося і позначається на душевному та фізичному стані, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРИВОРІЗЬКЕ ПРОМЕНЕРГО на користь ОСОБА_1 - 15000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди; в іншій частині задоволення позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивачу заподіяна шкода, він втратив працездатність в розмірі 20%. Позивач переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками отриманого каліцтва, позивачу порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, у зв`язку з чим останній переносить моральні страждання та переживання.

В апеляційній скарзі ТОВ "Криворізьке Променерго" просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з них на користь позивача моральну шкоду в розмірі 6400 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами моральних страждань. Розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не вмотивований та на думку апелянта, є завищеним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач працював електромонтером на ДП КРИВОРІЗЬКЕ РАЙПРОМЕНЕРГО , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю КРИВОРІЗЬКЕ ПРОМЕНЕРГО (а.с. 119-131), де 09 червня 2008 року, з ним стався нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, про що свідчить акт № 1 затверджений 12.06.2008 (а.с.3-5).

Відповідно до акта розслідування нещасного випадку на виробництві № 5 (а.с.6-8), комісією з розслідування нещасного випадку, встановлена вина підприємства, правонаступником якого є відповідач, яка призвела до нещасного випадку на виробництві, внаслідок якого позивач отримав ушкодження здоров`я.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК ДНА-02 № 026291 (а.с.9), первинно позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності, після чого, відповідно до довідок про визначення ступеня втрати професійної працездатності (переогляд) (а.с.10, 80-86), відповідачу станом на 2016 рік встановлено 20% втрати професійної працездатності.

Наявність трудового каліцтва у позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданою випискою з історії хвороби № У-7446/238 (а.с. 8).

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивачу заподіяна шкода, він втратив працездатність в розмірі 20%. Позивач переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками отриманого каліцтва, позивачу порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, у зв`язку з чим останній переносить моральні страждання та переживання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Стаття 13 Закону України Про охорону праці передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Матеріалами справи встановлено, що у зв`язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність 25 % втрати професійної працездатності, після чого, відповідно до довідок про визначення ступеня втрати професійної працездатності (переогляд) (а.с.10, 80-86), відповідачу станом на 2016 рік встановлено 20% втрати професійної працездатності.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується із розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції в сумі 15000 грн. вважає його виваженим, справедливим та співмірним із заподіяною позивачу моральною шкодою та стражданням через втрату здоров`я.

Доводи апеляційної скарги відповідача про незаконність судового рішення, колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго" - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко