Ухвала

від 06.12.2019 по справі 660/447/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

06 грудня 2019 року

м. Харків

Справа № 660/447/19

Провадження № 22-ц/818/6207/19

Харківський апеляційний суд в складі судді Бровченко І.О.,

у порядку вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2019 року в складі судді Штих Т.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мегадонбас , Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2019 року вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Керуюча компанія Мегадонбас щодо зобов`язання в 10 денний строк сплатити в повному обсязі єдиний внесок на рахунок Державної фіскальної служби України залишено без задоволення.

Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про зобов`язання виконання дій зарахування страхового стажу закрито.

Судовий збір віднесено на рахунок держави.

20 листопада 2019 року на зазначене судове рішення через Дзержинський районний суд м. Харкова ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2019 року на даний час не може бути відкрито апеляційне провадження з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалене судом 07 жовтня 2019 року, повний текст рішення складено 17 жовтня 2019 року. Останній день подачі апеляційної скарги - 18 листопада 2019 року. Однак апеляційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2019 року подано через систему Електронний суд 20 листопада 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого ст. 354 ЦПК України.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі Делькур проти Бельгії від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі Гофман проти Німеччини від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

ЦПК України у частині 1 статті 2 закріплює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 123 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі Тойшлер проти Германії (Тeuschler v. Germany).

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї для цього дії.

Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого Королівства від 28.10.98 та Креуз проти Польщі від 19.06.2001. У них зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Якщо в законі визначено порядок учинення певних дій, такий порядок у силу вимог вітчизняного законодавства повинен дисциплінувати осіб, котрі звертаються до суду, та не допускати входження процесу в безладний рух, оскільки право на суд не є абсолютним.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2019 року подана 20 листопада 2019 року, тобто поза межами строків апеляційного оскарження згідно з частиною 1 статті 354 ЦПК України.

Такі строки є процесуальними та можуть бути поновлені судом за заявою ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення отримано 07 листопада 2019 року. При цьому матеріали справи не містять документів, які б спростовували доводи апелянта, відтак, ОСОБА_1 має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України. Разом із цим, апелянт не порушує питання про поновлення цього строку, тобто, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2019 року до суду апеляційної інстанції скаржником не подано.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без відповідного клопотання відповідно до вимог ст. 127 ЦПК України не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно вирішувати питання про поновлення строку без відповідної заяви апелянта.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Апелянт до апеляційної скарги додає копію дублікату посвідчення серія НОМЕР_1 , дата видачі 22 грудня 2016 року, відповідно до якого пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору в даній справі є позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання ТОВ Керуюча компанія Мегадонбас сплатити в повному обсязі єдиний внесок за відповідний період, шляхом внесення 7572 гривень на рахунок Державної фіскальної служби України, а також щодо зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська зарахувати страховий стаж. При цьому зазначені позовні вимоги не пов`язані з порушенням прав заявника, як учасника бойових дій, а тому апелянт не звільнений від сплати судового збору.

В порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України апелянтом не надано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року Про судовий збір у редакції, чинній на день подання апеляційної скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено 1 вимогу майнового характеру та 1 вимогу немайнового характеру, ціна позову 7572 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , в редакції, чинній на день подання позовної заяви, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , в редакції закону, чинній на день подання позовної заяви, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. п. 2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , в редакції, чинній на день подання позовної заяви, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2019 року - 1921 грн.

Таким чином, сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні до суду позовної заяви становила 1536,8 грн (0,4 * 1921 грн * 2).

Отже, апелянту необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2305,2 грн (1536,8 грн*150%).

Вищезазначена сума підлягає сплаті за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999628; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA968999980000034312206080012 ; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

У графі призначення платежу вказується: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) по справі

---

(Номер справи), Харківський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).

Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою відповідної заяви в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2019 року підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме: подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження; подання до суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Керуючись статтями 185, 354, 357 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мегадонбас , Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати апелянту строк десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження; подання до суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, роз`яснивши, що в разі невиконання у встановлений строк вищевказаних вимог у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено у порядку, встановленому статтею 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - І.О. Бровченко