Рішення

від 25.11.2019 по справі 500/99/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/99/18

Провадження № 2/500/516/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом Міністерства інфраструктури України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск , державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт , приватне підприємство Будівельно-монтажне управління №20 про скасування свідоцтва про право власності та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2018 року Міністерство інфраструктури України звернулосьдо суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск , державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт , приватне підприємство Будівельно-монтажне управління №20 в якому просить: - скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 25.08.2015 року, видане комунальним підприємством Ізмаїльське МБТІ на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року №607; визнати за державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства інфраструктури України, право власності на двокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка закріплена за Державним підприємством Адміністрація морських портів України на праві господарського відання.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт згідно акту приймання-передачі від 06.04.1998 року на виконання договору купівлі-продажу квартир, укладеного 28.10.1997 року між СМУ-20 АООТ Одесоблстрой та Ізмаїльським морським торгівельним портом, отримало п`ять квартир в тому числі й двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно вимог Закону України Про морські порти України , Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та Наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. № 163 Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства Адміністрація морських портів України 13.06.2013 року було утворене державне підприємство Адміністрація морських портів України на базі майна реорганізованих підприємств галузі, в тому числі на базі майна державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт , зокрема в частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі. Розподільчий баланс та Акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань між ДП ІЗМ МТП та ДП АМПУ були підписані 13.06.2013 року та Затверджені Міністерством інфраструктури України. Згідно наведених документів в господарське відання ДП АМПУ , серед іншого майна, було передано і спірне майно - трикімнатна житлова квартира за АДРЕСА_1 . При оформленні передачі вказаної квартири, його попередній користувач та балансоутримувач не передав ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії жодних правовстановлюючих, технічних, проектно-кошторисних документів щодо нього, тощо, що б дозволило зареєструвати права ДП АМПУ . З метою вирішення ситуації, Ізмаїльська філія ДП АМПУ звернулась до ДП ІЗМ МТП з вимогою надати відповідні правовстановлюючі та/або будь які інші документи, що дозволяють визначити правовий статус цієї квартири. На що ДП ІЗМ МТП було надано копії документи щодо квартири, серед яких, втім, не було правовстановлюючих та технічних документів. З метою вирішення питання щодо подальшого обліку квартир на балансі ізмаїльської філії ДП АМПУ , на адресу Дунайської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері було направлено звернення з проханням вжити заходів відповідно до діючого законодавства України. 05.05.2015 слідчим відділенням ЛВ на станції Ізмаїл УМВС України на Одеській залізниці за результатами досудового розслідування кримінального правопорушення кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб ДП ІЗМ МТП ознак злочину про що була винесена постанова про закриття кримінального провадження. Із зазначеної постанови стало відомо, що спірна квартира в результаті приватизації на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 25.08.2015 року виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року за №607 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка була набута в результаті приватизації на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року №607. З моменту здійснення операції з придбання зазначеного об`єкту нерухомості та до 12.06.2013 р. включно воно обліковувалося на балансі державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт . ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії з метою з`ясування обставин та підстав переходу права власності з державної до комунальної власності листами від 08.08.2017 за вих. № 1272/11/10-17 та 01.09.2017 за вих. 1401/11/10-17 зверталось до Ізмаїльської міської ради Одеської області з проханням надання підтверджуючих документів на підставі яких саме відбувся перехід права власності. Але зрозумілої відповіді та відповідних документів підтверджуючих факт передачі нерухомого майна у комунальну власність Ізмаїльською міською радою Одеської області надано не було. В зв`язку з чим позивач вважає, що перехід права власності об`єкта нерухомості з державної до комунальної власності не відбувся, а перехід у приватну власність шляхом приватизації квартири відбувся з порушенням норм чинного законодавства України.

Представник позивача та третьої особи державного підприємства Адміністрація морських портів України - Хотинський С.В., в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. 27.06.2018 року представником відповідачів надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.144-147), згідно якого він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивачем не надано жодного правовстановлюючого документу на спірний об`єкт нерухомості та на підтвердження реєстрації права власності на нього, так само не надано доказів того, що право власності держави в його особі на спірну квартиру якимось чином було порушено, відповідно й відсутні підстави для судового захисту. Крім того, перебування майна на балансі попередника в особі ДП Ізмаїльський морський торговельний порт не є підтвердженням набуття ДП Адміністрація морських портів України права власності на це майно, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсяг фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Представник виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради та у випадку приходження судом до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог відмовити у позові у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

ОСОБА_4 , в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.167).

Представник державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.235).

Представник приватного підприємства Будівельно-монтажне управління №20 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч.1 ст.5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, згідно акту приймання-передачі від 06.04.1998 року на виконання договору купівлі-продажу квартир, укладеного 28.10.1997 року між СМУ-20 АООТ Одесоблстрой та Ізмаїльським морським торгівельним портом, ДП Ізмаїльський морський торговельний порт отримало п`ять квартир, з них двокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с.39).

Крім того, згідно акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 року, в господарське відання ДП АМПУ , серед іншого майна, було передано, зокрема, трикімнатних квартир 4 штуки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, які розташовані по АДРЕСА_1 , двокімнатні квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 та трикімнатні квартири АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9, які розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 28-31).

Однак, згідно ордеру виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 15.06.1998 року №149 ОСОБА_5 із сім`єю із 4 чоловік видано на право зайняття житлового приміщення жилою площею 29,43 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому №440 від 17.03.18998 року (а.с.148).

Розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 12.03.2014 року №117р Про зміну договорів найму житлової площі вирішено у зв`язку із смертю наймача ОСОБА_5 договір найму на АДРЕСА_1 , що складається із двох кімнат житлової площі 29,0 кв.м. переоформити на дружину ОСОБА_1 , склад сім`ї - дві людини (а.с.189).

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльського міського голови №607 від 17.08.2015 АДРЕСА_1 було надано у власність шляхом приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 (а.с.42).

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вищевказана квартира належить на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 25.08.2015 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року за №607 (а.с.41, 149).

Згідно ч.3 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до ч.10 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До них відносяться відсутність у особи права на приватизацію та заборона приватизувати конкретне приміщення.

Таким чином відсутні підстави для скасування рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №607 від 17.08.2015 року, а відтак і виданого на його підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 25.08.2015 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Встановлено, що розподільчий баланс та Акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань між ДП ІЗМ МТП та ДП АМПУ були підписані 13.06.2013 року та згідно наведених документів серед іншого майна було передано і спірне майно. Проте на той час вказане майно вже перебувало у користуванні відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.128 ЦК Української РСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 № 56, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 р. за № 31/1056 і який є частиною національного законодавства, затверджено Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб (надалі - Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна).

Відповідно до п.1.3 Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, вони діють на території України і є обов`язковими для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями.

Згідно п.п. 5 п. 1.5. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться квартири багатоквартирних будинків.

Відповідно до п.п а,д,з п. 2.2. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, реєстрація проводиться в такому порядку: заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлюючого документу (оригінал та копію); при реєстрації об`єктів нерухомого майна за юридичними особами, їм видається реєстраційне посвідчення (додаток N 7), до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлюючого документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище або найменування власника, назва і зміст правовстановлюючого документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію. При цьому, згідно п.п. а п.4.1. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку N 12 місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують іх право власності на об`єкти нерухомого майна.

Аналогічні приписи містить Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, де в пунктах 1.4, 1.5 Положення зазначається, що реєстрація права власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, у зв`язку з виникненням, існуванням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів, обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

В статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Закон від 01.07.2004р. № 1952-ІV) вказується, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є визнанням і підтвердженням факту переходу, виникнення прав на нерухоме майно.

Статтею 9 цього Закону закріплені повноваження Державного реєстратора, де зокрема, вказується, що Державний реєстратор видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а стаття 18 Закону передбачає, що свідоцтво про право власності підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. № 1952-ІV, державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

З 1 січня 2004 року введено в дію Цивільний кодекс України, в частині 2 статті 331 якого вказується на те, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог Міністерством інфраструктури не надано жодного правовстановлюючого документу на спірний об`єкт нерухомості та підтвердження реєстрації права власності на нього.

Однак, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.12.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками по Ѕ частці квартири АДРЕСА_1 (а.с.163).

З урахуванням вищевикладеного, посилання позивача на те, що Міністерство інфраструктури України є власниками спірної квартири є безпідставними. А тому, були відсутні правові підстави для передання ДП ІЗМТ за актом приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань ДП АМПУ спірної квартири.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Таким чином, спірним свідоцтвом про право власності, рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради та свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 25.08.2015 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року за №607, відносно квартири АДРЕСА_1 права позивача не порушені, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки факт порушення прав позивача видачею свідоцтва про право власності та укладенням спірного договору не вбачається та останнім не доведений.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ДП Ізмаїльський морський торговельний порт згідно акту приймання-передачі від 06.04.1998 року на виконання договору купівлі-продажу квартир отримало п`ять квартир в тому числі квартиру АДРЕСА_1 .

Однак, наданий позивачем акт-приймання передачі від 06.04.1998 року ніяким чином не підтверджує факт набуття ДП Ізмаїльський морський торговельний порт права власності на зазначену квартиру, а лише підтверджує факт приймання-передачі майна. Більш того, у зазначеному акті прийманні-передачі взагалі не зазначено адреси переданих квартир, тобто вказаним актом не підтверджується факт передачі саме квартири АДРЕСА_1 .

При цьому позивачем не було надано копії договору купівлі-продажу квартир, укладеного 28.10.1997 року між СМУ-20 АООТ Одесоблстрой та Ізмаїльським морським торгівельним портом.

Відповідно до листа ДП Ізмаїльський морський торговельний порт від 10.04.2018 року №03-07/61/222 у ДП Ізмаїльський морський торговельний порт не має можливості надати копію документу, що вимагається судом з підстав його відсутності у підприємства (а.с.105).

Також, відповідно до листа ПП Будівельно-монтажне управління №20 від 02.06.2018 року №45 договорів купівлі-продажу між СМУ-20 Одесаоблстрой та ДП Ізмаїльський морський торгівельний порт від 28.10.1997 року немає. Також відсутній акт прийому-передачі квартир. Всі 72 квартири житлового будинку по АДРЕСА_1 знаходяться на балансі ПП СМУ №20 (а.с.168).

Позивач посилається на те, що відповідно до розподільчого балансу та акту приймання-передачі майна в господарське відання ДП АМПУ було передано квартиру АДРЕСА_1 .

Так, в акті приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 року зазначено, що роком введення квартири АДРЕСА_1 в експлуатацію є 2001 рік, в той час як, в акті приймання-передачі квартир від 06.04.1998 року зазначається, що передається п`ять квартир, однак до введення майна в експлуатацію воно є об`єктом незавершеного будівництва, тобто іншим об`єктом права власності.

Тобто, існує невідповідність зазначеного майна у акті приймання-передачі від 06.04.1998 року та акту приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року.

Суд звертає увагу, що згідно акту приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року, квартири за АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 мають один інвентарний номер НОМЕР_3 , а квартири за АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_6 - інвентарний номер НОМЕР_4 . Разом з тим, як вбачається з акту приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року, кожний об`єкт нерухомості (на відміну від вищевказаних квартир), який був переданий за актом від 13.06.2013 року має окремий (власний) інвентарний номер.

На думку суду, перебування майна на балансі попередника в особі ДП Ізмаїльський морський торговельний порт не є підтвердженням набуття ДП Адміністрація морських портів України права власності (права повного господарського відання) на це майно.

Зазначення квартири АДРЕСА_1 в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності щодо державного майна (а.с.169) не підтверджує права власності позивача на цю квартиру, оскільки згідно листа Фонду державного майна України від 26.03.2019 року №10-25-5916 підставою для включення та внесення змін до Реєстру є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності. Таким чином, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління (а.с.207).

18.12.2017 року ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії було направлено листа до Фонду державного майна України про включення квартири АДРЕСА_1 до Єдиного реєстру об`єктів державної власності (а.с.35-36).

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на повагу своєї власності, безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приймаючи до уваги, що в зв`язку з тим, що відповідачами отримано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 25.08.2015 року, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року за №607, у встановленому законом порядку, суд вважає, що неможливо позбавити відповідачів права вільно володіти своїм майном.

Крім того, суд звертає увагу, що за вимогами про скасування свідоцтва про право власності №47 від 25.08.2015 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року №607 позивачем не заявлено клопотання про залучення належного відповідача - виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, шо є також підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, в задоволенні позову Міністерства інфраструктури України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск , державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт , приватне підприємство Будівельно-монтажне управління №20 про скасування свідоцтва про право власності №47 від 25.08.2015 року, рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №607 від 17.08.2015 року, відносно квартири АДРЕСА_1 та визнання за державою в особі Міністерства інфраструктури України право власності на квартиру АДРЕСА_1 необхідно відмовити.

Враховуючи, що позивачу було відмовлено в позові з мотивів не доведення його права на квартиру, суд не вирішував питання про застосування строків позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Міністерства інфраструктури України (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 37472062, місцезнаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 14) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 3872770, місцезнаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 14), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 04056983, місцезнаходження: м Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 25042608, місцезнаходження: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Нахімова, 284/1), державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 01125815, місцезнаходження: 68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул.Портова, будинок 7), приватне підприємство Будівельно-монтажне управління №20 (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 36974204, місцезнаходження: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Папаніна, 46) про скасування свідоцтва про право власності та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05 грудня 2019 року.

Суддя: Т.П.Пащенко