Постанова

від 05.11.2020 по справі 500/99/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5099/20

Номер справи місцевого суду: 500/99/18

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 500/99/18

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/5099/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А.,

учасники справи:

- позивач - Міністерство інфраструктури України,

- відповідачі - 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - 1) Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), 2) виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск , 3) державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт , 4) приватне підприємство Будівельно-монтажне управління №20 ,

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовною заявою Міністерства інфраструктури України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державне підприємство Адміністрація морських портів України , в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск , державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт , приватне підприємство Будівельно-монтажне управління №20 , про скасування свідоцтва про право власності та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою Міністерства інфраструктури України на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Пащенко Т.П. о 11 годині 47 хвилині 25 листопада 2019 року , повний текст рішення складено 05 грудня 2019 року,

встановив:

У січні 2018 року Міністерство інфраструктури Українизвернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) скасувати свідоцтво про право власності №47 від 25.08.2015 року, видане комунальним підприємством Ізмаїльське МБТІ на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; 2) скасувати рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року №607; 3) визнати за державою Україна, в особі органу уповноваженого управляти державним майном - Міністерства інфраструктури України, право власності на двокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка закріплена за Державним підприємством Адміністрація морських портів України на праві господарського відання.

Міністерство інфраструктури Україниобґрунтовує свої вимоги тим, що державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт, згідно акту приймання-передачі від 06.04.1998 року, на виконання договору купівлі-продажу квартир, укладеного 28.10.1997 року між СМУ-20 АООТ Одесоблстрой та Ізмаїльським морським торгівельним портом, отримало п`ять квартир, у тому числі й двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог Закону України Про морські порти України , Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 року № 133-р Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та Наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 року № 163 Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства Адміністрація морських портів України 13.06.2013 року було утворене державне підприємство Адміністрація морських портів України на базі майна реорганізованих підприємств галузі, у тому числі на базі майна державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт , зокрема в частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі. Розподільчий баланс та Акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань між ДП ІЗМ МТП та ДП АМПУ були підписані 13.06.2013 року та затверджені Міністерством інфраструктури України. Згідно наведених документів в господарське відання ДП АМПУ , серед іншого майна було передано і спірне майно - трикімнатна житлова квартира за АДРЕСА_1 . При оформленні передачі вказаної квартири, його попередній користувач та балансоутримувач не передав ДП АМПУ , в особі Ізмаїльської філії, жодних правовстановлюючих, технічних, проектно-кошторисних документів щодо нього, тощо, що б дозволило зареєструвати права ДП АМПУ . З метою вирішення ситуації, Ізмаїльська філія ДП АМПУ звернулась до ДП ІЗМ МТП з вимогою надати відповідні правовстановлюючі та/або будь які інші документи, що дозволяють визначити правовий статус цієї квартири. На що ДП ІЗМ МТП було надано копії документів щодо квартири, серед яких, втім, не було правовстановлюючих та технічних документів. З метою вирішення питання щодо подальшого обліку квартир на балансі Ізмаїльської філії ДП АМПУ , на адресу Дунайської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері було направлено звернення з проханням вжити заходів відповідно до діючого законодавства України. 05.05.2015 слідчим відділенням ЛВ на станції Ізмаїл УМВС України на Одеській залізниці за результатами досудового розслідування кримінального правопорушення кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб ДП ІЗМ МТП ознак злочину про що була винесена постанова про закриття кримінального провадження. Із зазначеної постанови стало відомо, що спірна квартира в результаті приватизації на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 25.08.2015 року, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року за №607 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка була набута в результаті приватизації на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року №607. З моменту здійснення операції з придбання зазначеного об`єкту нерухомості та до 12.06.2013 року включно воно обліковувалося на балансі державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт . ДП АМПУ , в особі Ізмаїльської філії, з метою з`ясування обставин та підстав переходу права власності з державної до комунальної власності листами від 08.08.2017 за вих. № 1272/11/10-17 та 01.09.2017 за вих. 1401/11/10-17 зверталось до Ізмаїльської міської ради Одеської області з проханням надання підтверджуючих документів, на підставі яких відбувся перехід права власності. Але зрозумілої відповіді та відповідних документів, підтверджуючих факт передачі нерухомого майна у комунальну власність Ізмаїльською міською радою Одеської області, надано не було. В зв`язку з чим, позивач вважає, що перехід права власності об`єкта нерухомості з державної до комунальної власності не відбувся, а перехід у приватну власність шляхом приватизації квартири відбувся з порушенням норм чинного законодавства України (Т. 1, а. с. 2 - 7).

У відзиві на позовну заяву представник відповідачів просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив на позов обґрунтовано тим, що позивачем не надано жодного правовстановлюючого документу на спірний об`єкт нерухомості та на підтвердження реєстрації права власності на нього. Так само не надано доказів того, що право власності держави в його особі на спірну квартиру було порушено, відповідно й відсутні підстави для судового захисту. Крім того, перебування майна на балансі попередника, в особі ДП Ізмаїльський морський торговельний порт , не є підтвердженням набуття ДП Адміністрація морських портів України права власності на це майно, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсяг фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (Т. 1, а. с. 144 - 147).

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача та третьої особи державного підприємства Адміністрація морських портів України - Хотинський С.В. підтримав доводи та вимоги позову.

Представник відповідачів - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позов.

Представник виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради у випадку обґрунтованості позовних вимог просив відмовити у позові у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

Представник об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник приватного підприємства Будівельно-монтажне управління №20 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог (Т. 1, а. с. 167, 235, Т. 2, а. с. 8 - 10).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2019 року у задоволенні вищенаведеного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для скасування рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №607 від 17.08.2015 року, а відтак і виданого на його підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 25.08.2015 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ..

Крім того, суд першої інстанції вважав безпідставним посилання позивача на те, що Міністерство інфраструктури України є власником спірної квартири, а тому, вказав на відсутність правових підстав для передання ДП ІЗМТ за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань ДП АМПУ спірної квартири.

Також суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки факт порушення прав позивача наявністю свідоцтва про право власності та укладенням спірного договору не вбачається та останнім не доведено (Т. 2, а. с. 111 - 117).

В апеляційній скарзі Міністерство інфраструктури України просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2019 року. Ухвалити нове судове рішення, яким вищевказаний позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права.

Апелянт посилається на те, що право власності держави в особі Міністерства інфраструктури України на спірне майно виникло у 1996 році в результаті придбання спірного майна згідно акту приймання-передачі від 06.04.1998 року на виконання договору купівлі-продажу квартир укладеного 28.10.1997 року між СМУ-20 АООТ Одесоблстрой та державним підприємством Ізмаїльський морський торговельний порт , а отже ДП ІЗМ МТП так само як ДП АМПУ ніяким чином не є та не може бути власником будь-якого державного майна, права на майно, що можуть виникнути і бути закріпленим за державним підприємством тільки у формі господарського відання.

Вказує на те, що перехід права власності спірного нерухомого майна з державної до комунальної власності не відбувся, а перехід у приватну власність відповідачів відбувся з порушенням норм законодавства.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечують проти апеляційної скарги. Просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Оскаржуване рішення просять залишити без змін. Посилаються на те, що Міністерством інфраструктури України не надано жодного правовстановлюючого документу на спірний об`єкт нерухомості , а відомості до реєстру об`єктів державної власності були внесені на підставі листа від 18 грудня 2017 року за №2127/11/10-17 без надання правовстановлюючого документу на спірний об`єкт нерухомості. Вказують на відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на недоведеність факту порушення прав позивача наявністю свідоцтва про право власності та укладенням спірного договору.

У жовтні 2020 року до апеляційного суду надійшла заява Міністерства інфраструктури України про розгляд справи за відсутності представника Міністерства інфраструктури України.

Інші учасники справи заяв, клопотань не надали.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України Про судоустрій і статус суддів , постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду .

Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний , зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року.

Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний .

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, наявність клопотання Міністерства інфраструктури України про розгляд справи за відсутності його представника, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується саме в частині задоволених вимог позову, тому апеляційний суд не вбачає підстав для перегляду оскаржуваного рішення в іншій частині щодо оскарження якої апелянтом не заявлено вимог.

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 16, 331 ЦК України, ст. ст. 2, 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду ) та процесуального (ст. ст. 81, 263, 264 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

На підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно акту приймання-передачі від 06.04.1998 року на виконання договору купівлі-продажу квартир, укладеного 28.10.1997 року між СМУ-20 АООТ Одесоблстрой та Ізмаїльським морським торгівельним портом, ДП Ізмаїльський морський торговельний порт отримало п`ять квартир, з них двокімнатна квартира АДРЕСА_1 (Т. 1, а. с. 39).

Крім того, згідно акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 року, в господарське відання ДП АМПУ , серед іншого майна, було передано, зокрема, трикімнатних квартир 4 штуки № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , які розташовані по АДРЕСА_2 , двокімнатні квартири АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та трикімнатні квартири АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які розташовані по АДРЕСА_5 , а. с. 28 - 31).

Однак, ОСОБА_4 , на сім`ю із 4 чоловік, виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області було видано ордер від 15.06.1998 року №149 на право зайняття житлового приміщення, жилою площею - 29,43 кв. м., по АДРЕСА_2 на підставі рішення виконкому №440 від 17.03.1998 року (Т. 1, а. с. 148).

Розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 12.03.2014 року №117р Про зміну договорів найму житлової площі вирішено у зв`язку із смертю наймача ОСОБА_4 договір найму на кв. АДРЕСА_1 , що складається із двох кімнат, житловою площею - 29,0 кв. м., переоформити на дружину ОСОБА_1 , склад сім`ї - дві людини (Т. 1, а. с. 189).

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльського міського голови №607 від 17.08.2015 року кв. АДРЕСА_1 було надано у власність шляхом приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_6 , а. с. 42).

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вищевказана квартира належить на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 25.08.2015 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року за №607 (Т. 1, а. с. 41, 149).

Між сторонами склалися правовідносини щодо скасування рішення виконавчого комітету, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності на нерухоме майно .

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до частини 1 статті 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлено, що розподільчий баланс та Акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань між ДП ІЗМ МТП та ДП АМПУ , якими позивач обґрунтовує вимоги позову, були підписані 13.06.2013 року та згідно наведених документів серед іншого майна було передано і спірне майно. Проте на той час вказане майно вже перебувало у користуванні відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ..

Згідно частинами 3, 10 статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно частиною 2 статті 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До них відносяться відсутність у особи права на приватизацію та заборона приватизувати конкретне приміщення.

Апеляційним судом порушень вказаних вище правил Закону України Про приватизацію державного житлового фонду не встановлено, підстав щодо незаконності рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 607 від 17.08.2015 року не вбачається, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 607 від 17.08.2015 року, а відтак і виданого на його підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 25.08.2015 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ..

Крім того, як зазначалось вище, частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно частини 2 статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог Міністерством інфраструктури України не надано жодного правовстановлюючого документу на спірний об`єкт нерухомості та підтвердження реєстрації права власності на нього.

Однак, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.12.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками по Ѕ частці квартири АДРЕСА_6 , а. с. 163).

З урахуванням вищевикладеного, посилання позивача на те, що Міністерство інфраструктури України є власниками спірної квартири є безпідставними. А тому, відсутні правові підстави для передання ДП ІЗМТ за актом приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань ДП АМПУ спірної квартири.

Таким чином, спірним свідоцтвом про право власності, рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради та свідоцтвом про право власності № 47 від 25.08.2015 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 17.08.2015 року за №607, відносно квартири АДРЕСА_1 права позивача не порушені, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки факт порушення прав позивача наявністю свідоцтва про право власності та укладенням спірного договору не вбачається та позивачем не доведено.

За правилами частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є неспроможними, апеляційна скарга є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги у суду апеляційної інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження вищевказаних судових рішень зазначені в частині 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України - залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 16 листопада 2020 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе