Постанова

від 02.12.2019 по справі 916/1117/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1117/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Молодов В.С..

за участю представників учасників справи:

від Одеської митниці ДФС - Чакір В.О., довіреність № б/н, дата видачі : 23.10.19;

від ПП "Агрологістика" - Новицька Н.В., ордер № 452815, дата видачі : 15.10.19;

від Управління Державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області - Кривогуз С.Ю., довіреність № 13-34/2, дата видачі : 11.01.19;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС

на рішення Господарського суду Одеської області від 12 серпня 2019 року

по справі № 916/1117/19

За позовом: Приватного підприємства "Агрологістика";

до відповідача-1: Одеської митниці ДФС;

відповідача-2 : Управління Державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області

про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2 001 625,31 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство „Агрологістіка" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської митниці Державної фіскальної служби та Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2036893,31 грн., посилаючись на безпідставну відмову з боку Одеської митниці Державної фіскальної служби у наданні позивачу дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату послуг, пов`язаних з розміщенням товарів у митний режим переробки на митній території України.

Як зазначає позивач, 07 лютого 2018 року ПП "Агрологістіка" звернулось до Одеської митниці ДФС (митний пост "Одеса-Центральний") із заявою про надання відповідно до глави 23 Митного кодексу України дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 календарних днів:

- CHEVROLET CORVETTE, VIN:1Z37Z3S431404,1973, W:1580KG;

- BMW 3.0CS, VIN:4300212,1974, W:1770KG;

- JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1S70777,1971, W:1192 KG.

Водночас, як вказує позивач, в заяві вказано на зобов`язання проводити операції з ремонту товарів відповідно до вимог законодавства України, здійснювати відокремлений від інших товарів облік і зберігання товарів, розміщених у митний режим переробки, згідно статті 147-150 Митного кодексу України та вивезти товари до закінчення строку перебування на митній території України.

Проте, Одеською митницею ДФС було прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви ПП "Агрологістіка" про надання відповідно до глави 23 Митного кодексу України дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, оскільки відсутнє Інформаційне забезпечення виробників, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08.07.2013 р., що не дає змоги упевнитись в строках здійснення ремонтних робіт. Також митним органом було додатково повідомлено, що ввезення товарів за товарною позицією 8703 здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 21.05.2012 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року у справі №815/1174/18 позовну заяву ПП "Агрологістіка" до Одеської митниці ДФС, Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволено;

визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України;

визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України;

зобов`язано Одеську митницю ДФС надати ПП "Агрологістіка" дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 року;

стягнуто з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ПП "Агрологістіка" матеріальну шкоду, завдану рішенням Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви №746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України у розмірі 35256,67 грн.;

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ПП "Агрологістіка" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5286,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року апеляційні скарги Одеської митниці Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2018 року залишено без змін.

Позивач зазначає, що з моменту прийняття митним органом рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України та до моменту її задоволення в рамках виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року по справі №815/1174/18 ПП "Агрологістіка" понесло матеріальні збитки.

Зокрема, позивач вказує, що згідно договору № 3 від 01.01.2012 р. ПП "Агрологістіка" доручає, а ТОВ "Столес Лоджистік" повинен організувати транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів в стандартних 20-ти та 40-футових контейнерах по території України та в міжнародному сполученні та надання суміжних послуг на умовах договору.

Також позивач додає, що 01.04.2016 р. ПП "Агрологістіка" уклало договір з ТОВ "Столес Лоджистік" (виконавець) про надання брокерських послуг та декларування товарів, відповідно до умов якого виконавець надає брокерські послуги, пов`язані з декларуванням товарів, які належать замовнику та переміщуються через митну територію України та надає консультаційні послуги в сфері митного законодавства.

Отже, як стверджує позивач, саме ТОВ "Столес Лоджистік" надавало послуги ПП "Агрологістіка", які пов`язані з розміщенням товарів у митний режим переробки на митній території України, а саме CHEVROLET CORVETTE, VTN:1Z37Z3S431404, 1973, W:1580KG; BMW 3.0CS, VIN:4300212, 1974, W:1770KG; JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1S70777, 1971, W:1192 KG відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 року.

За період дії безпідставної відмови у наданні дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, ТОВ "Столес Лоджистік" виставило ПП "Агрологістіка" рахунки за брокерські послуги, за ВРР, зберігання контейнерів в порту, видача розпорядження, переклад з західноєвропейських мов на українську мову, використання інфраструктури порту, за витрати на покупку валюти, за демередж, які були сплачені позивачем, відтак, загальний розмір понесених ПП "Агрологістіка" збитків складає 2 036 893,31 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12 серпня 2019 року по справі №916/1117/19 (суддя Петров В.С.) Приватного підприємства "Агрологістіка" до Одеської митниці Державної фіскальної служби та Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2001635,31 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства "Агрологістіка" матеріальну шкоду, завдану рішенням Одеської митниці Державної фіскальної служби про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, у розмірі 1882484 грн. 62 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 28237 грн. 27 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог Приватного підприємства "Агрологістіка" до Одеської митниці Державної фіскальної служби та Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що неправомірні дії Одеської митниці, що полягали у прийнятті неправомірного рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, спричинили виникнення у позивача додаткових витрат на зберігання контейнерів на території терміналу та простій порожніх контейнерів в сумі 1 882 484,62 грн. (1247581,50 грн. + 617433,52 грн. + 17469,60 грн.).

Судом відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування збитків, у вигляді сплачених коштів за рахунками № 1445 від 30.11.2018 р. за брокерські послуги на суму 58560 грн., № 1429 від 20.11.2018 р. за ВРР, зберігання контейнерів в порту, видача розпорядження, переклад з західноєвропейських мов на українську мову, використання інфраструктури порту на суму 26937,34 грн., рахунком № 1157 від 24.10.2018 р. за витрати на покупку валюти на суму 15095,30 грн. (акт надання послуг № 2107 від 24.10.2018 р.), який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1913 від 25.10.2018 р.; рахунком № 1428 від 16.11.2018 р. за зберігання контейнерів в порту, витрати на покупку валюти, єдиний збір, послуги ВМК на суму 10234,83 грн., рахунком № 1430 від 23.11.2018 р. на суму 8323,75 грн. за демередж з огляду на недоведеність позовних вимог в цій частині.

Одеська митниця Державної фіскальної служби з вказаним рішенням не погодилась та звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (надійшла до суду 04.09.2019 року), в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області на користь Приватного підприємства "Агрологістика" матеріальної шкоди у розмірі 1882484,62 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що ПП "Агрологістика" не оскаржувало в судовому порядку дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у задоволенні заяв № 221 від 16.01.2018 та № 514 від 29.01.2018.

Станом на теперішній час, відсутні судові рішення, прийняті адміністративними судами, в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-ІУ, якими визнані протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у задоволенні заяв № 221 від 16.01.2018 та № 514 від 29.01.2018.

В оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції посилається на рахунки на оплату № 1203 від 31.10.2018, № 1289 від 13.11.2018, № 1140 від 24.10.2018.

Проте, Господарський суд Одеської області не надав належної оцінки тому, що відсутні судові рішення, прийняті адміністративними судами, в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-ІУ, якими визнані протиправними дії або бездіяльність, рішення Одеської митниці ДФС вчинені або прийняті після 07.02.2018, тобто після рішення Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 про надання дозволу ПП "Агрологістика" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України.

Скаржник зауважує, що частиною 1 статті 325 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ допускалось вивантаження, перевантаження товарів, митне оформлення яких не закінчено; заміна транспортного засобу, у яких знаходяться такі товари.

Таким чином, відповідно до умов законодавства України, товари, митне оформлення яких не завершено, могли бути вивантажені з транспортних засобів та контейнерів MSKU8836815 та MRKU7299480, перевантажені в інші контейнери, розміщені на тимчасове зберігання на території порту, на складі тимчасового зберігання, на митному ліцензійному складі.

Отже, перебування товарів під митним контролем не призводило до обов`язкового наслідку у вигляді зберігання цього товару в транспортних засобах або в контейнерах MSKU8836815 та MRKU7299480 та стягнення з позивача плати за використання транспортних засобів та контейнерів.

Також вказані товари могли бути поміщені в інший митний режим, який в подальшому міг бути змінений на митний режим "переробка на митній території у відповідності до положень частини 3 статті 71 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ.

Таким чином, перебування товарів у контейнерах MSKU8836815 та MRKU7299480, витрачання ним грошових коштів на відшкодування витрат викликано бездіяльністю самого позивача та його представників.

Крім того, відшкодування витрат за здійснення операцій, передбачених частиною 1 статті 325 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи, а не за рахунок Державного бюджету України.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні (аркуш 11) безпідставно посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 № 295 "Про деякі питання перебування товарів у митному режимі переробки на митній території України, обмеження і заборони щодо поміщення окремих товарів у зазначений митний режим та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" як на підставу неможливості поміщення ввезених товарів в інший митний режим.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 № 295 затверджує перелік товарів, поміщення яких у митний режим переробки на митній території України забороняється та встановлює, що фінансові гарантії відповідно до розділу X Митного кодексу України застосовуються при поміщенні у митний режим переробки на митній території України товарів групи 17 згідно з УКТЗЕД (цукор і кондитерські вироби з цукру).

Крім того, відповідно до пункту 1.1 копії договору № 1431 від 20.11.2017 на технічне обслуговування та ремонт легкових автомобілів Замовник (ПП "Агрологістика") доручає, а Виконавець (ТОВ "Столес-Транс") приймає на себе зобов`язання по проведенню технічного обслуговування та ремонту автомобілів, що належать Замовнику, в порядку та на умовах, викладених в договорі.

Господарський суд Одеської області з незрозумілих причин прийшов до безпідставних висновків про те, що начебто враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 № 295 та якісні характеристики товарів, який був ввезений та цілі його ввезення, обрати інший митний режим було неможливо.

Враховуючи викладене, витрати понесені внаслідок дій самого позивача та його уповноваженої особи, а тому відсутній такий елемент складу правопорушення як причинний зв`язок, з яким закон пов`язує відшкодування збитків, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідача.

Отже, господарський суд Одеської області неправильно застосував норми матеріального права (неправильне тлумачення закону; незастосування закону, який підлягав застосуванню) - положення частин 1, 2, 3 статті 71, частини 1 статті 325 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 VI, постанову Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 № 295 "Про деякі питання перебування товарів у митному режимі переробки на митній території України, обмеження і заборони щодо поміщення окремих товарів у зазначений митний режим та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, апелянт зазначає, що для поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, ПП "Агрологістика" або її уповноважена особа повинні були подати до митниці заяву разом із документами та митну декларацію.

Відповідно до фактичних обставин справи, контейнери MSKU8836815 та MRKU7299480 надійшли до пункту пропуску для морського сполучення "Одеський морський торговельний порт" 05.01.2018 на судні закордонного плавання МАЕRSK КАRАСНІ, яке після вивантаження контейнерів 05.01.2018 вибуло за межі митної території України.

Тільки 07.02.2018 декларант подав до Одеської митниці ДФС заяву № 746 від 07.02.2018 про надання дозволу ПП "Агрологістика" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі № 815/1174/18. яке залишено без змін, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 815/1174/18 дії або рішення Одеської митниці ДФС з 05.01.2018 по 06.02.2018 не визнавались протиправними,

перебування товарів у контейнерах MSKU8836815 та MRKU7299480, витрачання ним грошових коштів на відшкодування витрат викликано бездіяльністю самого позивача та його представників.

Також відповідно до фактичних обставин справи, тільки 13.11.2018 ПП "Агрологістика" до митного поста "Одеса-центральний" Одеської митниці ДФС було подано заяву про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України (обліковий номер № 5861 від 13.11.2018) разом документами, передбаченими законодавством України, після розгляду якої 14.11.2018 було надано дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України.

Також 16.11.2018 уповноваженою особою декларанта (ТОВ "СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК") подана до Одеської митниці ДФС митна декларація № ТА500060/2018/0352236 від 16.11.2018 для поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України.

Враховуючи викладене, витрати понесені внаслідок дій самого позивача та його уповноваженої особи, а тому відсутній такий елемент складу правопорушення як причинний зв`язок, з яким закон пов`язує відшкодування збитків, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідача.

Отже, за доводами апелянта, господарський суд Одеської області неправильно застосував норми матеріального права (неправильне тлумачення закону; незастосування закону, який підлягав застосуванню) - положення частин 1, 2 статті 149, частини 1 статті 257, частини 8 статті 264 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, постанову Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 № 295 "Про деякі питання перебування товарів у митному режимі переробки на митній території України, обмеження і заборони щодо поміщення окремих товарів у зазначений митний режим та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", пункту 3 Положення про митні декларації, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Господарський суд Одеської області не надав належної оцінки тому, що в рахунках на оплату не зазначений період часу, в якій були надані послуги та за який нарахована плата. Отже, суд першої інстанції не врахував того, що період, за який здійснені вищевказані витрати, документально не підтверджений.

Також господарський суд Одеської області не надав належної оцінки тому, що в позовній заяві та доданих до неї документах не обґрунтовано жодним чином заявлену вартість послуг з посиланням на первинні документи, складені у відповідності до вимог частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Господарський суд Одеської області не звернув уваги на те, що до позову не додано письмової заявки ПП "Агрологістика" на надання послуг, а також довіреності на право вчинення дій, до позову не додано згоди ПП "Агрологістика" на здійснення "СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК" витрат.

Господарський суд Одеської області не звернув уваги на те, що в договорі № З від 01.01.2012 не визначена ціна договору в гривнях, до позову не додано документів, які б обґрунтовували вартість наданих послуг (тарифів на надані послуги).

Таким чином, господарський суд Одеської області не надав належної оцінки тому, що у відповідності до вищезазначених положень частини 2 статті 12 Закону України від 01.07.2004 № 1955-ІУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", пунктів 2.2.7, 2.2.8 договору № 3 від 01.01.2012, ПП "Агрологістика", а не Державний бюджет України, зобов`язане відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Крім того, скаржник зауважує, що Одеська митниця ДФС подала до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 815/1174/18, у якій зокрема, було заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі №815/1174/18 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 815/1174/18.

Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 815/1174/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі №815/1174/18 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 815/1174/18.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/1117/19 за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Господарського суду Одеської області від 12 серпня 2019 року.

11.10.19 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач ПП "Агрологістика" заперечує проти доводів апелянта, та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

07.11.19 до суду надійшли пояснення від Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, в яких відповідач-2 зазначає, що виконання рішення про стягнення коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам у відповідності здійснюють не територіальні органи казначейства, які виконують лише дії передбачені у п. п. 36-37 Порядку, а Державна казначейська служба України.

Враховуючи первісні вимоги ПП Агрологістіка та вимоги визначені у п.п.35-38 Порядку, господарським судом при ухваленні рішення суду в резолютивній частині зроблено описку, яка полягає у визначенні що стягнення з державного бюджету матеріальної шкоди повинно здійснюватись через Управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Крім того, найменування Управління Державної казначейської служби України в Одеській області є невірним. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вірне найменування - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області .

Відповідач просить врахувати ці пояснення при розгляді справи.

22.11.2019 до суду надійшли письмові пояснення від апелянта, в яких доповнено доводи апеляційної скарги.

Також 22.11.19 надійшли письмові пояснення від ПП Агрологістика , в яких надано пояснення щодо доводів апелянта про відсутність посилання в рахунках та актах на договір надання брокерських послуг, зазначено, що договори №3 від 01.01.12 та №124 від 01.04.2016 є фактично договорами доручення. В рахунках є посилання на контейнери.

25.11.19 до суду надійшли додаткові письмові пояснення ПП Агрологістика , в яких позивач просить долучити до матеріалів справи бухгалтерську довідку №25/11 від 25.11.19 ТОВ СТОЛЕС Лоджистік та реєстр первинної документації з яких вбачається, що єдиним договором, який був укладений з ПП Агрологістика на транспортно-експедиційне обслуговування, є договір №3 від 01.01.2012 року, у зв`язку з чим вся бухгалтерська документація оформлена саме в рамках вказаного договору.

Відповідно до бухгалтерської довідки №25/11 від 25.11.19 року, складеної та підписаної директором та бухгалтером ТОВ СТОЛЕС Лоджистік , вся первинна документація оформлена в рамках діючого договору на надання транспортно-експедиційних послуг №3 від 01.01.2012 року, є єдино вірною.

Щодо усунення розбіжностей, а саме зазначення в рахунках на оплату та актах надання послуг договір доручення , просить первинні та інші документи вважати за вірні в оформленні наступного реквізиту згідно договору на надання транспортно-експедиційних послуг №3 від 01.01.2012 року . Також просить врахувати, що в усіх первинних документах зазначені номери контейнерів, в яких зберігалися товари, а саме MSKU8836815 та MRKU 7299480. (т.3 а.с.39)

Згідно реєстру первинної документації вбачається, що рахунки, які зазначені в позовній заяві, складені на виконання договору №3 від 01.01.2012 року.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти долучення зазначених документів до матеріалів справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи, що доводом апеляційної скарги являється посилання митниці на відсутність договору доручення, який зазначений в рахунках на оплату, судова колегія вважає за можливе - для надання можливості сторонам довести ті обставини, на які вони посилаються та забезпечення змагальності процесу, долучити до матеріалів справи бухгалтерську довідку №25/11 від 25.11.19 ТОВ СТОЛЕС Лоджистік та реєстр первинної документації, враховуючи, що вони не містять нових обставин, а підтверджують ті, про які йшла мова в процесі розгляду справи в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 01.01.2012 р. між ТОВ "Столес Лоджистік" (експедитор) та ПП "Агрологістіка" (замовник) було укладено договір № 3 на надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов п. 1.1. якого замовник доручає, а експедитор зобов`язується організувати транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів у стандартних 2-ти та 40-футових контейнерах по території України та у міжнародному сполученні, та надання супутніх послуг на умовах цього договору.

У п. п. 2.1.1. - 2.1.3., 2.1.5. договору № 3 від 01.01.2012 р. сторони передбачили наступні обов`язки експедитора. Здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів за письмовою заявкою замовника. Заявка вважається прийнятою експедитором, якщо експедитор підписав її зі свого боку із проставленням печатки та передав замовнику по факсу або кур`єрською поштою. Укладати договори та представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з перевізниками, портами, складами, агентами суднохідних ліній, експедиторськими компаніями та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України. Організовувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів різними видами транспорту по території України та за її межами у відповідності до заявки замовника. Експедитор зобов`язується в процесі виконання доручення замовника та за рахунок замовника виконати або організувати виконання наступних послуг: видавати портам наряди та доручення на відвантаження експортних, імпортних та транзитних вантажів; надавати послуги по організації навантажувально-розвантажувальних робіт; здійснювати розрахунки з агентами суднохідних ліній по оплаті демереджу, зберігання, фрахту та інших витрат, пов`язаних з організацією морського перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів замовника; здійснювати страхування небезпечних вантажів замовника; на вимогу суднохідної лінії, здійснювати страхування контейнера, в якому прямує вантаж замовника; надавати послуги по організації транспортування вантажів замовника різними видами транспорту. Даний пункт договору є погодженням додаткових витрат у розумінні ст.10 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність".

Відповідно до п. 6.2. договору № 3 від 01.01.2012 р. він діє до 31.12.2013 р. та, якщо ні одна зі сторін за 30 днів до спливу строку дії договору не сповістить іншу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично пролонгований на кожний наступний календарний рік.

01.04.2016 р. між ТОВ "Столес Лоджистік" (виконавець) та ПП "Агрологістіка" (замовник) було укладено договір № 124 на надання брокерських послуг та декларування товарів, відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець від імені, за дорученням та за рахунок замовника, керуючись законодавством України, надає брокерські послуги, пов`язані з декларуванням товарів, що належать замовнику та переміщуються через митний кордон України, та надає консультаційні послуги у сфері митного законодавства.

За умовами п. п. 6.1., 6.3., 6.4. договору № 124 від 01.04.2016 р. замовник оплачує вартість погоджених з виконавцем послуг до початку митного оформлення товарів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі наданого рахунка. Послуга виконавця по цьому договору вважається виконаною з моменту підписання замовником акту надання послуг. Замовник підписує акт наданих послуг протягом 3 робочих днів після його отримання або надає заперечення у письмовій формі. Загальна ціна договору складається із вартості наданих послуг, згідно актів наданих послуг, підписаних сторонами протягом дії цього договору.

Згідно п.10.1. договору № 124 від 01.04.2016 р. він діє до 31.12.2015 р., якщо ні одна зі сторін за 30 днів до спливу строку дії договору не сповістить іншу сторону у письмовому вигляді про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжено на кожний наступний календарний рік.

02.10.2017 р. між ВАТ "Агрологістіка ЛТ" (замовник) та ПП "Агрологістіка" (виконавець) був укладений контракт SOP 20171002-1, відповідно до якого замовник поставляє транспортні засоби (CHEVROLET CORVETTE, VIN:1Z37Z3S431404, 1973, W:1580KG; BMW 3.0CS, VIN:4300212, 1974, W:1770KG; JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1S70777, 1971, W:1192 KG) виконавцю, а виконавець зобов`язується прийняти транспортні засоби та провести відновний ремонт в порядку та на умовах, передбачених контрактом; повернути транспортні засоби замовнику, після завершення відновного ремонту.

02.10.2017р. були внесені доповнення до контракту №SOP 20171002-1 шляхом внесення списку відновних робіт по кожному транспортному засобі окремо.

20.11.2017 р. між ПП "Столес-Транс" (виконавець) та ПП "Агрологістіка" (замовник) був укладений договір № 1431 на технічне обслуговування та ремонт легкових автомобілів, згідно якого виконавець повинен виконати ремонтно-відновні роботи транспортних засобів (CHEVROLET CORVETTE, VIN:1Z37Z3S431404, 1973, W:1580KG; BMW 3.0CS, VIN:4300212, 1974, W:1770KG; JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1S70777, 1971, W:1192 KG).

07.02.2018р. ПП "Агрологістіка" звернулось до Одеської митниці ДФС (митний пост "Одеса-Центральний") із заявою про надання відповідно до глави 23 Митного кодексу України дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 календарних днів: CHEVROLЕТ CORVETTE, VIN:1Z37Z3S431404, 1973, W:1580KG; BMW 3.0CS VIN:4300212,1974, W:1770KG; JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1S70777,1971, W:1192 KG.

До заяви були додані наступні документи: коносамент SGL721834 від 28.11.2017 р.; не комерційний інвойс 13/52 від 20.11.2017 р.; контракт на здійснення відновного ремонту транспортних засобів SOP 20171002-1 від 02.10.2017 р., доповнення до контракту б/н від 02.10.2017р.; митна декларація відправника 17LTLR1000EK084F70 від 24.11.2017р.; технічний паспорт BMW 3.0 CS FSF772 від 08.05.1985р.; внутрішній договір 14137 від 29.04.2015р.; митна декларація відправника 17LTLR1000EK04F46 від 24.11.2017р.; сертифікат на автомобіль JAGUAR E-TYPE XKE 41913 від 11.02.2015р.; реєстрація автомобіля JAGUAR E-TYPE XKE 06277872 від 20.11.2012р.; внутрішній договір 2015023 від 07.08.2015р.; митна декларація відправника 17LTLR1000EK084F11 від 24.11.2017р.; технічний паспорт автомобіля CHEVROLET CORVETTE МР 0584059 від 30.03.1994р.; внутрішній договір 20151187 від 01.05.2015р.; договір на технічне обслуговування і ремонт легкових автомобілів 1431 від 20.11.2017р.; графік виконання ремонтних робіт за договором №1431 від 20.11.2017р.; договір на послуги охорони території та приміщень 01/10/17 від 26.10.2017р.; довідка Головного управління Статистики в Одеській області 05.3-19/3277 від 29.09.2015р.; наказ штатного розкладу ПП "Столес-Транс" 247-1 від 29.12.2017р.; додаток до наказу штатного розкладу ПП "Столес-Транс" 1 від 29.12.2017р.; зворотно-сальдова відомість по рахунку 10 від 10.01.2018р.; договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2014р.; витяг з Державного реєстру України речових прав на нерухоме майно 23225428 від 19.06.2014р.; план схема території ПП "Столес Транс" від 26.03.2014 р.; пояснювальний лист 1420/072 від 07.02.2018 р.

Однак, відповідачем було прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви ПП "Агрологістіка" про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, оскільки відсутнє інформаційне забезпечення виробників, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08.07.2013 р., що не дає змоги упевнитись в строках здійснення ремонтних робіт та додатково повідомлено, що ввезення товарів за товарною позицією 8703 здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 21.05.2012 р.

Не погодившись із прийнятим Одеською митницею Державної фіскальної служби рішенням про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України;

- зобов`язати Одеську митницю ДФС надати ПП "Агрологістіка" дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 року;

- стягнути з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства "Агрологістіка" матеріальну шкоду, завдану рішенням Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України у розмірі 35256,67 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/1174/18 вказаний позов Приватного підприємства "Агрологістіка" задоволено, а саме: визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України; визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України; зобов`язано Одеську митницю ДФС надати ПП "Агрологістіка" дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 р.; стягнуто з Державного бюджету через УДКСУ в Одеській області на користь ПП "Агрологістіка" матеріальну шкоду, завдану рішенням Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України у розмірі 35256,67 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ПП "Агрологістіка" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5286 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 р. у справі № 815/1174/18 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у цій справі залишено без змін.

Отже, вищезазначене судове рішення ООАС набрало законної чинності 11.09.2018 р. відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 р. у справі №815/1174/18.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 26.09.2018р. було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 19.09.2018 р. по справі №815/1174/18 щодо зобов`язання Одеської митниці ДФС надати дозвіл ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 р.

Фактично вказане судове рішення в частині зобов`язання Одеської митниці ДФС надати ПП "Агрологістіка" дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 р. було виконано митницею відповідно до положень Закону України „Про виконавче провадження" 16.11.2018 р.

Разом з тим позивач зазначає, що з моменту прийняття митним органом рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України та до моменту її задоволення в рамках виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року по справі №815/1174/18 ПП "Агрологістіка" понесло матеріальні збитки в розмірі 2001635,31 грн., які заявлені до стягнення. Зокрема, позивач, посилаючись на протиправність дій митниці, просить стягнути понесені ним витрати за наступними рахунками:

- рахунок на оплату № 1445 від 30.11.2018 року за брокерські послуги (додаткова подача заяви на дозвіл щодо переробки на митній території України), брокерські послуги (подача листа та узгодження пакету документів в Одеській митниці ДФС), брокерські послуги (зняття блоку із залежалих контейнерів) на суму 58560 грн., який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018р.;

- рахунок на оплату № 1429 від 20.11.2018 р. за ВРР, зберігання контейнерів в порту, видача розпорядження, переклад з західноєвропейських мов на українську мову, використання інфраструктури порту на суму 26937,34 грн., який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018р.;

- рахунок на оплату № 1157 від 24.10.2018 р. за витрати на покупку валюти на суму 15095,30 грн., який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1913 від 25.10.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1203 від 31.10.2018 р. за зберігання контейнерів в порту на суму 617433,52 грн., який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 1915 від 31.10.2018 р., № 1916 від 01.11.2018 р., № 1918 від 12.11.2018 р., № 1919 від 15.11.2018 р., № 1932 від 11.12.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1289 від 13.11.2018 р. за зберігання контейнерів в порту на суму 17469,60 грн., який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1428 від 16.11.2018 р. за зберігання контейнерів в порту, витрати на покупку валюти, єдиний збір, послуги ВМК на суму 10234,83 грн., який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1430 від 23.11.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) на суму 8323,75 грн., який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжного доручення №1932 від 11.12.2018 р.;

- рахунок на оплату № 1140 від 24.10.2018 р. за понаднормове використання порожнього обладнання на суму 1247581,50 грн., який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 1910 від 24.10.2018 р. та № 1911 від 25.10.2018 р.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі змісту судового рішення у справі №815/1174/18, адміністративний суд встановив, що підставою для відмови у задоволенні заяви позивача були висновки митного органу стосовного того, що ввезення товарів за товарною позицією 8703 здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 21.05.2012 року. Однак, адміністративний суд зазначив, що в даному випадку положення Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 21.05.2012 р. не можуть бути застосовані, оскільки транспортні засоби ввозяться ПП "Агрологістіка" y митний режим переробки на митній території України, а не в митний режим транзит. Так, адміністративний суд дійшов висновку про те, що дії Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви №746 від 07.02.2018р. про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України є протиправними, а тому таке рішення митниці підлягає скасуванню, наразі суд визнав наявність у ПП "Агрологістіка" права на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 р. Крім того, адміністративним судом було встановлено, що ПП "Агрологістіка" були виставлені рахунки № 305 від 13.03.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) контейнера MSKU8836815 у розмірі 21776,67 грн. станом на 13.03.2018 р. та № 306 від 13.03.2018 р. за демередж (на користь судноплавної лінії) контейнера MRKU 7299480 у розмірі 13480грн. станом на 13.03.2018р. ПП "Агрологістіка" було сплачено зазначені рахунки за платіжними дорученнями № 1821 від 16.03.2018 р. та № 1822 від 16.03.2018 р., у зв`язку з чим адміністративний суд дійшов висновку про те, що орган державної влади - Одеська митниця ДФС, приймаючи оскаржуване рішення, завдала ПП "Агрологістіка" матеріальну шкоду (збитки), які виразилися у виставленні рахунків за демередж, тому визнав правомірною вимогу підприємства щодо її відшкодування саме з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 р. по справі № 815/1174/18, яке набрало законної сили 11.09.2018 р., обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, зокрема, факт протиправності рішення Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви ПП "Агрологістіка" № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За нормами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Як визначено у ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як зазначалось вище, факт протиправності дій Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/1174/18, яке набрало законної чинності 11.09.2018 р.

Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України , Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/23967/16.

При цьому відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, яка завдана органами державної влади, несе держава за рахунок грошових коштів, які їй належать на праві власності.

Судова колегія зазначає, що фактично судом першої інстанції задоволено позовні вимоги та стягнуто збитки, розраховані на підставі рахунків на оплату, виставлених ТОВ "Столес Лоджистік" № 1203 від 31.10.2018 р., № 1289 від 13.11.2018 р., № 1140 від 24.10.2018 р., складеними відповідно до вказаних рахунків актами надання послуг № 2042 від 24.10.2018 р., № 2157 від 31.10.2018 р., № 2308 від 13.11.2018 р.

Враховуючи, що ПП Агрологістика не оскаржило рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга Одеської митцниці ДФС стосується судового рішення в частині задоволених вимог, а тому, з урахуванням приписів ст.269 ГПК України щодо перегляду справи за наявними у ній і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне надати оцінку саме обґрунтованості задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з митниці понесених витрат, зокрема, за виставленими ТОВ "Столес Лоджисткіс" наступними рахунками:

№ 1203 від 31.10.2018 р. за зберігання контейнерів в порту на суму 617433,52 грн., який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 1915 від 31.10.2018 р., № 1916 від 01.11.2018 р., № 1918 від 12.11.2018р., № 1919 від 15.11.2018 р., № 1932 від 11.12.2018 р.;

№ 1289 від 13.11.2018 р. за зберігання контейнерів в порту на суму 17469,60 грн., який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1932 від 11.12.2018 р.;

№ 1140 від 24.10.2018 р. за понаднормове використання порожнього обладнання на суму 1247581,50 грн., який сплачено ПП "Агрологістіка" в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 1910 від 24.10.2018 р. та № 1911 від 25.10.2018 р.

Факт надання послуг за рахунками № 1203 від 31.10.2018 р., № 1289 від 13.11.2018 р., № 1140 від 24.10.2018 р. підтверджується підписаними між ТОВ "Столес Лоджистік" та ПП "Агрологістіка" актами надання послуг № 2042 від 24.10.2018 р., № 2157 від 31.10.2018 р., № 2308 від 13.11.2018 р.

В рахунках на оплату в графі договір вказано договір доручення , в графі контейнера зазначено MSKU8836815, MRKU7299480 .

Судова колегія враховує, що відповідно до бухгалтерської довідки №25/11 від 25.11.19 складеної та підписаної директором та бухгалтером ТОВ СТОЛЕС Лоджистік , зазначено, що вся первинна документація оформлена в рамках діючого договору на надання транспортно-експедиційних послуг №3 від 01.01.2012 року, є єдино вірною.

Щодо усунення розбіжностей, а саме зазначення в рахунках на оплату та актах надання послуг договір доручення , ТОВ СТОЛЕС Лоджистік просить первинні та інші документи вважати за вірні в оформленні наступного реквізиту згідно договору на надання транспортно-експедиційних послуг №3 від 01.01.2012 року . Також просить врахувати, що в усіх первинних документах зазначені номери контейнерів, в яких зберігалися товари, а саме MSKU8836815 та MRKU7299480. (т.3 а.с.39)

Згідно реєстру первинної документації вбачається, що рахунки, які зазначені в позовній заяві, складені на виконання договору №3 від 01.01.2012 року.

Таким чином, на думку судової колегії, оскільки матеріали справи не містять та апелянтом не доведено наявності будь-яких інших договорів між ПП Агрологістика та ТОВ СТОЛЕС Лоджистік , зазначені рахунки слід вважати такими, що складені на виконання договору про надання транспортно-експедиційних послуг №3 від 01.01.2012 року. Також судова колегія звертає увагу на той факт, що в рахунках зазначені номери контейнерів, в розміщенні яких митницею було відмовлено.

Таким чином, судова колегія відхиляє довід апелянта про те, що вказані рахунки, Акти надання послуг, а також платіжні доручення відображають надання певних послуг та їх оплату відповідно до договору доручення між ПП Агрологістика та ТОВ СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК як такий, що є припущенням апелянта та не спростовує висновків суду першої інстанції.

При цьому судом встановлено, що розмір витрат за несвоєчасне повернення порожніх контейнерів та зберігання контейнерів по суднозаходу у січні 2018 р. т/х "MAERSK KARACHI" (суднозахід згідно договору на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення зовнішньоторгівельних вантажів від 28.12.2017р.), на якому прибули контейнери MSKU8836815, MRKU 7299480 із товаром, що мав намір розмитнити ПП "Агрологістіка", підтверджується рахунком за користування порожнім обладнанням від 31.10.2018 р. № 5693157201, документами щодо фактичної оплати вартості зберігання: платіжним дорученнями в іноземній валюті від 29.10.2018 р., платіжними дорученнями № 19111 від 01.11.2018 р., №19163 від 12.11.2018р.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про виникнення у ПП Агрологістика витрат на зберігання контейнерів на території терміналу та простій порожніх контейнерів в сумі 1 882 484,62 грн. (1 247 581,50 грн. + 617 433,52 грн. + 17 469,60 грн.), які спричинені внаслідок дій Одеської митниці, що полягали у прийнятті неправомірного рішення про відмову у задоволенні заяви № 746 від 07.02.2018 р. про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України.

Довід апелянта про те, що дії або рішення Одеської митниці ДФС у період з 05.01.2018 по 06.02.2018 не визнавались протиправними, а отже перебування товарів у контейнерах MSKU8836815 та MRKU7299480, в цей період викликано бездіяльністю самого позивача судова колегія відхиляє, оскільки зберігання контейнерів (рахунок № 1203 від 31.10.2018 р.) здійснювалось відповідно до договору № 0212-1 від 01.02.2012р., укладеного між ТОВ "ТИС-Контейнерний термінал" та ТОВ "Столес Лоджистік" з врахуванням додаткових угод до нього № 4 від 20.06.2016 р., № 5 від 15.11.2016 р., № 6 від 06.04.2017 р., № 7 від 28.07.2017 р., № 10 від 02.01.2019 р.

Пунктом 2.1.5 договору № 3 від 01.01.2012 р., укладеного між ТОВ "Столес Лоджистік" (експедитор) та ПП "Агрологістіка" (замовник) визначено, що експедитор зобов`язується за рахунок замовника здійснювати розрахунки з агентами суднохідних ліній по оплаті демереджу, зберігання, фрахту та інших витрат, пов`язаних з організацією морського перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів замовника.

Оскільки в рахунку №1203 зазначено спірні контейнери MSKU8836815 та MRKU7299480, судова колегія вважає що зберігання зазначених контейнерів було обумовлено саме відмовою митниці у наданні дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки.

Посилання скаржника на те, що в матеріалах справи відсутні документи, які б містили відомості щодо обладнання, яке використовувалося для понаднормового використання порожнього обладнання; строків використання цього обладнання; розміру плати за його використання; відсутній договір зберігання; акт (або інший документ) про передання товарів на зберігання та повернення товарів зі зберігання; строків зберігання; розміру плати за зберігання, судова колегія вважає безпідставними, та такими, що не спростовують факту понесення позивачем збитків, пов`язаних із зберіганням контейнерів та використанням порожнього обладнання.

Також судовою колегією відхиляються посилання апелянта на можливість переміщення позивачем товару в інший митний режим, можливість вивантаження його з транспортних засобів та контейнерів MSKU8836815 та MRKU7299480, перевантаження в інші контейнери, розміщені на тимчасове зберігання на території порту, на складі тимчасового зберігання, на митному ліцензійному складі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 71 Митного кодексу України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Отже, згідно з вимогами вказаної статті Митного кодексу України встановлена можливість зміни заявленого митного режиму на інший, однак даною нормою не передбачено повторної зміни режиму на вперше заявлений.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення збитків у вигляді понесених витрат на підставі рахунків №БП-000016 від 15.01.2018р., №БП-000038 від 26.01.2018р., № 1561 від 16.11.2018р., № 1577 від 16.11.2018р., № 2648 від 13.11.2018р., № 2677 від 14.11.2018р., від 20.11.2018р. № 5693157703, рахунку на оплату № 1445 від 30.11.2018 року за брокерські послуги (додаткова подача заяви на дозвіл щодо переробки на митній території України), брокерські послуги (подача листа та узгодження пакету документів в Одеській митниці ДФС), брокерські послуги (зняття блоку із залежалих контейнерів) на суму 58560 грн., рахунку на оплату №1429 від 20.11.2018 р. за ВРР, зберігання контейнерів в порту, видача розпорядження, переклад з західноєвропейських мов на українську мову, використання інфраструктури порту на суму 26937,34 грн. (акти надання послуг № 2566 від 20.11.2018 р., № 2565 від 20.11.2018 р.), рахунками: 1) № 1157 від 24.10.2018 р. за витрати на покупку валюти на суму 15095,30 грн. (акт надання послуг № 2107 від 24.10.2018 р.), № 1428 від 16.11.2018 р. за зберігання контейнерів в порту, витрати на покупку валюти, єдиний збір, послуги ВМК на суму 10234,83 грн. (акти надання послуг №№ 2563, 2564 від 16.11.2016 р.) , рахунку на оплату № 1430 від 23.11.2018 р. як такі, що не мають причинно-наслідкового зв`язку із неправомірними діями митниці.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Агрологістіка".

Судова колегія відхиляє посилання Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області на те, що виконання рішення про стягнення коштів державного бюджету здійснюють не територіальні органи казначейства, а Державна казначейська служба України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року по справі №815/1174/18 (з урахуванням ухвали від 22.11.18 про виправлення описки) стягнуто з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) на користь Приватного підприємства "Агрологістіка" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, код ЄДРПОУ 36796706) матеріальну шкоду, завдану рішенням Одеської митниці ДФС про відмову у задоволенні заяви №746 від 07.02.2018 року про надання дозволу ПП "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України у розмірі 35256 (тридцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн. та 67 коп.

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що вказане рішення виконане у повному обсязі, а отже, судом вірно визначено боржника.

Що стосується доводів Управління про те, що господарським судом при ухваленні рішення суду в резолютивній частині зроблено описку, яка полягає у невірному зазначенні назви Управління Державної казначейської служби України в Одеській області , тоді як вірне найменування - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області , колегія суддів зазначає, що дана описка може бути виправлена судом першої інстанції у відповідності до ст.243 ГПК України, та не є підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин, апеляційна скарга Одеської митниці ДФС не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 12 серпня 2019 року по справі № 916/1117/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12 серпня 2019 року по справі № 916/1117/19 - залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.12.19 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська