Рішення

від 09.12.2019 по справі 904/4340/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4340/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Чернець І.А.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС І КО" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором оренди № 44/02 від 05.06.2015 у загальному розмірі 224 903 грн. 12 коп.

Суд Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС І КО" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди № 44/02 від 05.06.2015 у загальному розмірі 224 903 грн. 12 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 373 грн. 55 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди № 44/02 від 05.06.2015 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за період з серпня 2016 року по листопад 2017 року, а також відшкодування комунальних платежів за період з 01.05.2016 по 31.10.2017, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 224 903 грн. 12 коп.

Ухвалою суду від 10.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 04.11.2019.

У судове засідання 04.11.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, при цьому, до суду повернувся конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі, що направлявся відповідачу за адресою: 49049, м. Дніпро, провулок Штабний, будинок 6, квартира 248 з довідкою Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання".

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи з метою надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, ухвалою суду від 04.11.2019 у судовому засіданні було оголошено перерву по 09.12.2019; з метою фактичного та якнайшвидшого повідомлення відповідача про день час та місце розгляду справи судом було додатково направлено відповідачу ухвалу суду на електронну адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.09.2019 - dkciko@gmail.com (а.с.107), а також здійснено передачу телефонограми на номер телефону, який міститься у розділі "Інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою" витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.09.2019 - +380563747447 (а.с.108).

Однак, всі поштові відправлення на офіційну адресу відповідача, в яких містилися ухвали суду від 10.10.2019 та від 04.11.2019 були повернуті за зворотною адресою з довідками Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" форми 20 "Повернення за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.92-95, 108-11). Більше того, з цієї ж причини було також повернуто конверт з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 27.09.2019 (а.с. 98-102). Отже, вказані обставини свідчать про систематичність такого неотримання кореспонденції (з вересня по грудень 2019 року судом надсилалась поштова кореспонденція на юридичну адресу відповідача, але всі конверти було повернуто до суду з однакової причини).

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду № 56858/19 від 09.12.2019), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи платіжне доручення № 1102 від 28.07.2016 про часткову оплату за спірним договором.

У судове засідання 09.12.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2019 вдруге не з`явився , причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.09.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49049, м. Дніпро, провулок Штабний, будинок 6, квартира 248, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.69-71).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що неотримання ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку .

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі відкрито 10.10.2019, отже строк на розгляд даної справи закінчується 09.12.2019 та нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості його продовження з будь-яких поважних причин.

Враховуючи, що строк вирішення даного спору закінчується 09.12.2019, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на іншу дату та ще раз належним чином повідомити учасників справи про дату наступного судового засідання (враховуючи встановлений процесуальним законом строк на виготовлення повного тексту ухвали суду, строк на її направлення сторонам, а також строк на поштовий перебіг, визначений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, оскільки відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується додатковим направленням інформації по справі на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням відповідачем відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2019 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зауважив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, що йому відомі, та надані всі докази, необхідні для прийняття законного, обґрунтованого рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 09.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди нерухомого майна, строк дії договору, умови передачі майна та повернення його з оренди, факт передачі майна в оренду, час користування ним орендарем, настання строку сплати орендної плати та інших платежів, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати та інших платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 05.06.2015 між Приватним акціонерним товариством "Київстар" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДКС І КО" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди № 44/02 (далі - договір, а.с.13-22), відповідно до пункту 1.1. якого, орендодавець зобов`язується передати орендарю в строкове платне користування об`єкт оренди на умовах договору, а орендодавець зобов`язується прийняти об`єкт оренди та сплачувати орендодавцю орендні плату за користування ним.

Пунктом 2.1. договору визначено, що об`єкт оренди надається орендарю в оперативну оренду з метою організації столової. З цією метою орендар приймає на себе наступні обов`язки: а) за свій рахунок встановити обладнання для приготування, зберігання та підігрівання їжі (печі, холодильника, мікрохвильові печі, чайники і т.і.) (надалі - обладнання). Забезпечити безперебійну роботу обладнання, окрім випадків, відключення електроенергії не з вини орендаря. У разі потреби забезпечити виконання технічного обслуговування, ремонту обладнання за свій рахунок. б) за свій рахунок забезпечити постійне підтримання обладнання у стані, що відповідає санітарним та протипожежним нормам. в) за свій рахунок забезпечити щоденне вологе прибирання орендованих приміщень. Підтримувати чистоту та порядок у всіх приміщенням прийому їжі, що передаються в оренду. г) самостійно вирішувати всі питання з державними та місцевими органами влади, пов`язані з діяльністю орендаря на території орендодавця та об`єкту оренди, включаючи отримання обумовлених діючим законодавцем дозволів та погоджень, у тому числі у сфері створення та поводження з відходами тощо. д) забезпечити можливість працівників орендодавця та інших орендарів на платній основі отримувати приготовлену їжу щоденно з 10:00 годин до 15:00 годин, окрім вихідних (субота, неділя) у приміщеннях № 139 згідно технічного плану наведеного у додатку № 1 до договору. є) не продавати та не розповсюджувати тютюнові, алкогольні та слабоалкогольні напої.

Як вказує позивач, з січня 2016 року відповідачем стали порушуватися умови договору оренди в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, а також відшкодування комунальних платежів, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати за період з серпня 2016 року по листопад 2017 року, а також заборгованість з відшкодування комунальних платежів за період з 01.05.2016 по 31.10.2017 в загальній сумі 224 903 грн. 12 коп. Вказане і є причиною спору.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які становлять розмір орендної плати, а також вартість комунальних послуг, які підлягають сплаті за договором оренди № 44/02 від 05.06.2015, та які відповідач відмовився сплатити у добровільному порядку.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору оренди № 44/02 від 05.06.2015, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Судом враховано, що відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найма оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до пункту 2.2. договору об`єкт оренди надається в строкове платне користування з дати підписання сторонами акту приймання-передачі в строкове платне користування об`єкта оренди строком на два роки одинадцять місяців, тобто до 05.05.2018 включно (надалі - строк оренди).

За приписами пункту 3.2. договору орендодавець зобов`язаний передати орендарю об`єкт оренди в строк, визначений у пункті 4.3.1. договору, про що сторони підписують відповідний акт приймання-передачі в строкове платне користування об`єкта оренди (надалі - акт передачі), в якому мають бути зазначені технічний стан об`єкта оренди на момент його передачі, склад і стан обладнання та майна, якими укомплектовано об`єкт оренди.

У пункті 4.3.1. договору орендодавець зобов`язується, зокрема, не пізніше 05.06.2015 передати орендареві об`єкт оренди в порядку, визначеному розділом 3 договору.

На виконання умов договору, 05.06.2015 орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 103 літера "А", а саме: 1-й поверх, приміщення № 122 площею 7,00 кв. м., № 123 площею 8,90 кв. м., № 124 площею 2,30 кв. м., № 125 площею 8,60 кв. м., № 131 площею 4,70 кв. м., № 132 площею 9,40 кв. м., № 133 площею 11,00 кв. м., № 134 площею 42,60 кв. м., № 135 площею 11,70 кв. м., № 136 площею 5,00 кв. м., № 137 площею 15,40 кв. м., № 138 (частина площі) площею 32,45 кв. м., № 139 (частина площі) площею 4,50 кв. м., № ХVI площею 26,60 кв. м., загальною площею 190,15 кв. м., що підтверджується актом приймання-передачі , що належить Приватному акціонерному товариству "Київстар" на праві приватної власності (а.с.24).

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами акту від 05.06.2015, суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем (орендодавцем) обов`язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного нежитлового приміщення.

Відповідач зобов`язаний повернути об`єкт оренди позивачу протягом 10 календарних днів після закінчення строку оренди. Таке повернення оформлюється актом приймання-передачі об`єкта оренди із строкового платного користування (надалі - акт повернення), в якому сторонами мають бути зазначені технічний стан об`єкта оренди на момент його повернення, склад і стан обладнання та майна, якими укомплектовано об`єкт оренди (пункт 3.4. договору).

Фактичною датою повернення об`єкта оренди є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту повернення, який є невід`ємною частиною договору (пункт 3.5. договору).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту 5.1. розділу 5 договору за щомісячне користування об`єктом оренди/щомісячне надання позивачем послуг з користування об`єктом оренди, відповідачем сплачується щомісячна орендна плата. Так, в період з 05.06.2015 до 05.08.2015, орендна плата є фіксованою з урахуванням її індексації, разом з ПДВ, загальна сума до сплати 12 071 грн. 68 коп. З 05.08.2015 за щомісячне користування об`єктом орендна плата разом з ПДВ складає 24 143 грн. 35 коп.

Згідно з пунктом 5.5. розділу 5 Договору визначена у пункті 5.1. договору орендна плата включає всі податки, збори та будь-які інші обов`язкові платежі, що підлягають сплаті у відповідності з чинним законодавством України, якщо такі наявні, або підлягатимуть сплаті в будь-який момент у майбутньому. Вартість комунальних послуг (електроенергія, газопостачання, холодне і гаряче водопостачання та водовідведення) не включена у розмір орендної плати, який визначений у пункті 5.1. цього договору, та сплачується відповідачем окремо на підставі наданих позивачем рахунків у 5-ти денний термін з моменту отримання рахунку.

В пункті 5.9. розділу 5 договору сторони погодили, що індексація орендної плати здійснюється позивачем відповідно до коефіцієнту індексу інфляції споживчих цін, що оприлюднюється Державним комітетом статистики України.

З 01.01.2016 по 31.12.2016 орендна плата за щомісячне користування об`єктом разом з ПДВ склала 24 688 грн. 84 коп.

З 01.01.2017 по 31.12.2017 орендна плата за щомісячне користування об`єктом разом з ПДВ складала 27 750 грн. 26 коп.

Пунктом 5.10. розділу 5 договору встановлено, що орендна плата за період з 05.06.2015 до 30.06.2015 сплачується відповідачем не пізніше 20.07.2015 на підставі договору. Орендна плата за наступні місяці, починаючи з 01.07.2015, сплачується відповідачем щомісячно на умовах передплати не пізніше 20 числа розрахункового місяці договору.

Орендна плата на кожний місяць наступного календарного року перераховується з урахуванням та після перерахунку індексу інфляції за кожний минулий рік (пункт 5.11. розділу 5 договору).

У пункті 10.1. договору сторони домовилися, що договір набуває чинності з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 05.05.2018 включно. Якщо на дату закінчення строку дії договору які-небудь із зобов`язань сторін не виконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що сторони можуть за взаємною згодою припинити достроково дію договору підписавши відповідну угоду про припинення. Орендодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, направивши орендареві повідомлення про розірвання не пізніше ніж за 90 календарних днів до дати розірвання договору.

Будь-які зміни та доповнення до договору, виконані у відповідності до договору, складають його невід`ємні частини (пункт 14.6. розділу 14 договору).

Як було вказано вище, позивач, відповідно до умов договору оренди свої зобов`язання виконав належним чином, 05.06.2015 передав об`єкт оренди відповідачу, про що свідчить акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Станом 13.10.2017 між позивачем та відповідачем було складено два акти звірки, згідно з якими було проведено стан розрахунків за період з 05.06.2015 по 13.10.2017.

Так, в акті звірки, що було складено 13.10.2017, було перевірено період з 05.06.2015 по 31.10.2016; в акті звірки від 09.10.2017 було перевірено період з 01.11.2016 по 13.10.2017. Так, за даними актами звірки, станом на 13.10.2017 було встановлено заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті виставлених рахунків з орендної плати, з відшкодування плати за електроенергію та з відшкодування комунальних платежів (газопостачання, холодне і гаряче водопостачання та водовідведення) на загальну суму 283 901 грн. 39 коп.

Сума боргу 283 901 грн. 39 коп. виникла внаслідок неповної оплати рахунків, виставлених позивачем за договором, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.40-58), а саме.

Відповідач у повному обсязі не оплатив комунальні послуги відповідно до наступних рахунків:

- рахунок від 31.05.2016 № 1013819374 на суму 874 грн. 00 коп. було сплачено частково, здійснена оплата 28.07.2016 в сумі 728 грн. 33 коп., згідно платіжного доручення № 1102 від 28.07.2016, внаслідок чого за даним рахунком залишилась заборгованість в сумі 145 грн. 67 коп.;

- рахунок від 28.02.2017 № 1014174232 на суму 6 830 грн. 57 коп.;

- рахунок від 31.03.2017 № 1014191683 на суму 4 022 грн. 41 коп.;

- рахунок від 30.04.2017 № 1014206566 на суму 2 579 грн. 36 коп.;

- рахунок від 31.05.2017 № 1014219104 на суму 1 019 грн. 10 коп.;

- рахунок від 31.07.2017 № 1014244818 на суму 1 999 грн. 57 коп.;

- рахунок від 31.08.2017 № 1014257559 на суму 285 грн. 58 коп.

Відповідач не сплатив рахунки за послуги оренди :

- рахунок від 31.05.2017 № 1014217917 на суму 27 750 грн. 25 коп.;

- рахунок від 30.06.2017 № 1014229062 на суму 27 750 грн. 25 коп.;

- рахунок від 31.07.2017 № 1014243504 на суму 27 750 грн. 25 коп.;

- рахунок від 31.08.2017 № 1014255960 на суму 27 750 грн. 25 коп.;

- рахунок від 30.09.2017 № 1014270093 на суму 27 750 грн. 25 коп.

Відповідач не сплатив рахунки по відшкодуванню спожитої електроенергії:

- рахунок від 28.02.2017 № 1014174233 на суму 17 267 грн. 74 коп.;

- рахунок від 31.03.2017 № 1014191686 на суму 20 508 грн. 80 коп.;

- рахунок від 30.04.2017 № 1014206567 на суму 17 376 грн. 72 коп.;

- рахунок від 31.05.2017 № 1014219105 на суму 17 163 грн. 52 коп.;

- рахунок від 30.06.2017 № 1014233517 на суму 14 915 грн. 04 коп.;

- рахунок від 31.07.2017 № 1014244819 на суму 13 030 грн. 21 коп.;

- рахунок від 31.08.2017 № 1014257560 на суму 17 278 грн. 49 коп.;

- рахунок від 30.09.2017 № 1014270262 на суму 10 727 грн. 36 коп.

В зв`язку з тим, що з боку відповідача було порушено зобов`язання по сплаті орендної плати та платежів по відшкодуванню електроенергії та інших комунальних платежів протягом 3 місяців поспіль, 09.11.2017 між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди № 44/02 від 05.06.2015 (надалі - додаткова угода, а.с.27-28).

В пункті 1 додаткової угоди, сторони визначили, що станом на 13.10.2017 у відповідача існує заборгованість, що відображена в Акті звірки за період з 01.11.2016 по 13.10.2017, по сплаті орендної плати та інших платежів.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди сторони домовились припинити дію договору з 17.11.2017 за умови сплати відповідачем до 15.11.2017 40 % від суми заборгованості, вказаної в акті звірки за період з 01.11.2016 - 13.10.2017 та затвердити графік погашення заборгованості (додаток № 2 до додаткової угоди, а.с.28), що залишиться на день припинення дії договору 17.11.2017.

Так, у Графіку погашення заборгованості, що залишиться після припинення дії договору оренди № 44/02 від 05.06.2015 зазначено, що відповідач зобов`язується сплатити заборгованість за договором оренди № 44/02 від 05.06.2015, що залишиться після погашення частини заборгованості, визначеної в пункті 2 угоди, такими частками та в строки:

- строк погашення 01.12.2017-31.12.2017 - 25 %;

- строк погашення 01.01.2018-31.01.2018 - 25 %;

- строк погашення 01.02.2018-28.02.2018 - 25 %;

- строк погашення 01.03.2018-31.03.2018 - 25 % (а.с.28).

Таким чином, сторонами було змінено строк виконання зобов`язання з оплати і 31.03.2018 визначено останнім днем сплати заборгованості відповідачем позивачу. На виконання умов додаткової угоди, щодо сплати 40 % від суми заборгованості - 283 901 грн. 39 коп., зазначеної в акті звірки від 09.10.2017, за період з 01.11.2016 по 13.10.2017, відповідачем на користь позивала було сплачено 113 160 грн. 56 коп., про що свідчать:

- довідка від 14.03.2018 № 20962-28.1.-222430 ПАТ "Альфа-Банк" про надходження грошових коштів на рахунок позивача від відповідача в сумі 17 267 грн. 74 коп. за рахунком № 1014174233 від 28.02.2017 (відшкодування електроенергії за лютий 2017 року) та в сумі 6 830 грн. 57 коп. за рахунком № 1014174232 від 28.02.2017 (відшкодування комунальних послуг за лютий 2017 року);

- довідка від 12.03.2018 № 20124-28.1.-221570 ПАТ "Альфа-Банк" про надходження грошових коштів на рахунок позивача від відповідача в сумі 64 000 грн. 00 коп. (доплата до 40% від суми боргу згідно акту звірки від 09.10.2017) та в сумі 25 062 грн. 25 коп. (доплата до 40% від суми боргу згідно акту звірки від 09.10.2017).

Таким чином, було погашено заборгованість за наступними рахунками з відшкодування електроенергії, з відшкодування комунальних послуг та з надання послуг оренди:

- рахунок № 1014174233 від 28.02.2017 (відшкодування електроенергії за лютий 2017 року) на суму 17 267 грн. 74 коп.;

- рахунок № 1014174232 від 28.02.2017 (відшкодування комунальних послуг за лютий 2017 року) на суму 6 830 грн. 57 коп.;

- рахунок № 1014217917 від 31.05.2017 (за послуги оренди у травні 2017 року) на суму 27 750 грн. 25 коп.;

- рахунок № 1014229062 від 30.06.2017 (за послуги оренди у червні 2017 року) на суму 27 750 грн. 25 коп.;

- рахунок № 1014243504 від 31.07.2017 (за послуги оренди у липні 2017 року) на суму 27 750 грн. 25 коп.;

- рахунок № 1014255960 від 31.08.2017 (за послуги оренди у серпні 2017 року) на суму 27 750 грн. 25 коп., було сплачено частково лише в сумі 5 811 грн. 50 коп., недоплата за рахунком склала 21 938 грн. 75 коп.

Таким чином, станом на 15.11.2017 відповідач згідно з пунктом 2 Додаткової угоди здійснив часткову сплату заборгованості в сумі 113 160 грн. 56 коп. Після чого, сума боргу відповідача перед позивачем склала 170 740 грн. 83 коп., що складається з недоплати наступних рахунків відповідно до акту звірки від 09.10.2017:

- рахунок № 1013819374 від 31.05.2016 на суму 874 грн. 00 коп. було сплачено частково, здійснена оплата 28.07.2016 в сумі 728 грн. 33 коп., згідно платіжного доручення № 1102 від 28.07.2016, внаслідок чого за даним рахунком залишилась заборгованість в сумі 145 грн. 67 коп.;

- рахунок № 1014255960 від 31.08.2017 (за послуги оренди у серпні 2017 року) на суму 27 750 грн. 25 коп., було сплачено частково лише в сумі 5 811 грн. 50 коп., недоплата за цим рахунком склала 21 938 грн. 75 коп.;

- рахунок № 1014270093 від 30.09.2017 (за послуги оренди у вересні 2017 року) на суму 27 750 грн. 25 коп.;

- рахунок № 1014191683, від 31.03.2017 (відшкодування комунальних послуг за березень 2017 року) на суму 4 022 грн. 41 коп.;

- рахунок № 1014206566 від 30.04.2017 (відшкодування комунальних послуг за квітень 2017 року) на суму 2 579 грн. 36 коп.;

- рахунок № 1014219104 від 31.05.2017 (відшкодування комунальних послуг за травень 2017 року) на суму 1 019 грн. 10 коп.;

- рахунок № 1014244818 від 31.07.2017 (відшкодування комунальних послуг за липень 2017 року) на суму 1 999 грн. 57 коп.;

- рахунок № 1014257559 від 31.08.2017 (відшкодування комунальних послуг за серпень 2017 року) на суму 285 грн. 58 коп.;

- рахунок № 1014191686 від 31.03.2017 (відшкодування електроенергії за березень 2017 року ) на суму 20 508 грн. 80 коп.;

- рахунок № 1014206567 від 30.04.2017 (відшкодування електроенергії за квітень 2017 року) на суму 17 376 грн. 72 коп.;

- рахунок № 1014219105 від 31.05.2017 (відшкодування електроенергії за травень 2017 року) на суму 17 163 грн. 52 коп.;

- рахунок № 1014233517 від 30.06.2017 (відшкодування електроенергії за червень 2017 року) на суму 14 915 грн. 04 коп.;

- рахунок № 1014244819 від 31.07.2017 (відшкодування електроенергії за липень 2017 року) на суму 13 030 грн. 21 коп.;

- рахунок № 1014257560 від 31.08.2017 (відшкодування електроенергії за серпень 2017 року) на суму 17 278 грн. 49 коп.

- рахунок № 1014270262 від 30.09.2017 (відшкодування електроенергії за вересень 2017 року) на суму 10 727 грн. 36 коп.

Крім того, в зв`язку з тим, що договір оренди між позивачем та відповідачем діяв до 17.11.2017, відповідно до пункту 2 Додаткової угоди, відповідач повинен був також сплатити послуги, надані йому у жовтні-листопаді 2017 року на суму 54 162 грн. 29 коп., оскільки відповідач продовжував отримувати послуги після складання акту звірки до 17.11.2017 і вартість послуг оренди за листопад 2017 року склала 14 800 грн. 00 коп. = 27 750,25:30*16, тому рахунки за послуги, надані жовтні та листопаді 2017 року не були включені до вказаного акту звірки, а саме :

- рахунок № 1014281248 від 31.10.2017 (за послуги оренди у жовтні 2017 року) на суму 27 750 грн. 25 коп.;

- рахунок № 1014295230 від 30.11.2017 (за послуги оренди у листопаді 2017 року) на суму 27 750 грн. 25 коп.;

- рахунок № 1014282762 від 31.10.2017 (відшкодування комунальних послуг за жовтень 2017 року) на суму 472 грн. 80 коп.;

- рахунок № 1014282763 від 31.10.2017 (відшкодування електроенергії за жовтень 2017 року) на суму 11 139 грн. 11 коп.

Відповідно до пункту 5.4. договору нарахування орендної плати починається з дати підписання сторонами акту передачі та завершується датою підписання сторонами акту повернення.

В пункті 2.4. договору зазначено, що у разі дострокового розірвання договору, незалежно від підстав його розірвання, строк оренди закінчується у відповідну дату, яка припадає на день розірвання договору.

Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди після виконання пункт 3 цієї угоди, тобто після сплати 40% від суми заборгованості, встановленої в акті звірки за період з 01.11.2016-13.10.2017, відповідач передає позивачу об`єкт оренди і підписує акт повернення до 17.11.2017 включно.

Як вказує позивач, відповідач так і не підписав акт повернення об`єкту оренди.

Крім того, 09.11.2017, укладаючи Додаткову угоду до договору оренди, позивач і відповідач внесли зміни до умов договору оренди № 44/02 від 05.06.2015 в частині порядку та строку виконання зобов`язань.

В пункті 2 Додаткової угоди зазначено про затвердження графіку погашення заборгованості, що залишається у відповідача на день припинення дії договору - 17.11.2017. Відповідно до графіку погашення заборгованості, що є додатком № 2 до додаткової угоди від 09.11.2017, кінцевий строк погашення заборгованості сторони визначили - до 31.03.2018.

Однак, відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором та додатковою угодою до нього, оплату отриманих послуг своєчасно не здійснив, в зв`язку з чим за ним, утворилася заборгованість в розмірі 224 903 грн. 12 коп.

Таким чином, станом на 31.03.2018 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 224 903 грн. 12 коп.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, враховуючи порядок сплати орендної плати, а також умови додаткової угоди від 09.11.2017 та графік погашення заборгованості, строк внесення орендної плати та комунальних платежів за загальний період користування об`єктом оренди з серпня 2017 року по листопад 2017 року в загальній сумі 224 903 грн. 12 коп. є таким, що настав.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов`язання не виконав, орендну плату за період з серпня 2016 року по листопад 2017 року, а також відшкодування комунальних платежів за період з 01.05.2016 по 31.10.2017 в загальній сумі 224 903 грн. 12 коп. у встановлений договором (додатковою угодою від 09.11.2017) строк не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 224 903 грн. 12 коп.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості з орендної плати та комунальних платежів в загальній сумі 224 903 грн. 12 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов`язків щодо надання відповідачу в оренду спірного майна, а також встановлене судом порушення строків внесення орендної плати та сплати комунальних платежів з боку відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди №44/02 від 05.06.2015, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 224 903 грн. 12 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 373 грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС І КО" про стягнення заборгованості за договором оренди № 44/02 від 05.06.2015 у загальному розмірі 224 903 грн. 12 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС І КО" (49049, м. Дніпро, провулок Штабний, будинок 6, квартира 248; ідентифікаційний код 39026450) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53; ідентифікаційний код 21673832) 224 903 грн. 12 коп. заборгованості з орендної плати та комунальних витрат, а також 3 373 грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09.12.2019.

Суддя Ю.В. Фещенко