Рішення

від 05.12.2019 по справі 908/2794/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/162/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019 Справа № 908/2794/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка - М" (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 185, кв. 21; 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 4, прим. 14, 25; код ЄДРПОУ 32875679)

про стягнення 14 188,79 грн.

Без участі представників сторін,

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка - М" про стягнення 14 188,79 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2019 справу №908/2794/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2794/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, присвоєно справі номер провадження - 5/162/19, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 06.11.2019.

Ухвалою суду від 06.11.2019 у судовому засіданні оголошено перерву та запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення по суті спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

05.12.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.05.2013 між Концерном МТМ та ТОВ Ніка - М укладено договір №202846 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. На виконання умов вказаного договору Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію в період з листопада 2018 по квітень 2019 на загальну суму 12 504,21 грн. Відповідач за отримані послуги здійснив часткову оплату в розмірі 579,10 грн. Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає суму в розмірі 11 925,11 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за отримані послуги позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 151,64 грн., 3% річних в розмірі 185,65 грн. та пеню в розмірі 1 926,39 грн. На підставі викладеного, посилаючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Закон України Про теплопостачання , Правила користування тепловою енергією , затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 р. за №1198, позивач просить суд позов задовольнити.

29.10.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка - М" до господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву № 24 від 24.10.2019 (вх. № 08-08/22404/19 від 29.10.2019), в якому відповідач зазначив, що станом на час звернення позивача до суду з вказаним позовом (04.10.2019), відповідачем було додатково проведено часткову оплату заборгованості в розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1731 від 10.09.2019, у зв`язку з чим сума заборгованості ТОВ "Ніка - М" перед Концерном "Міські теплові мережі" за спожиту теплову енергію в період з листопада 2018 по квітень 2019 за договором № 202846 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді станом на час звернення позивача до суду становить 8 925,11 грн., з розрахунку: 11 925,11 грн. - 3 000,00 грн.

З огляду на викладене відповідач зазначає, що викладені позивачем обставини не відповідають дійсним обставинам існуючих правовідносин, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами і задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (далі - Правила), Законом України Про житлово-комунальні послуги та іншими нормативно-правовими актами України.

Позивач є монополістом відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" та відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24 Закону України "Про теплопостачання"). Аналогічне положення закріплено у п. 14 Правил.

Частиною 2 ст. 275 ГК України визначено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2013 між Концерном "Міські теплові мережі" (далі - Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ніка-М (далі - Споживач) укладено договір №202846 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого встановлено, що за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами (п. 1.1. Договору).

Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №202846 від 01.05.2013 укладено для приміщень № 14, 25, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 4. Теплове навантаження на вказане приміщення, відповідно до Додатку 1 та додатковими угодами до Договору №202846, складає 0,028374 Гкал/год.

Теплопостачальна організація здійснювала постачання теплової енергії в гарячій воді на об`єкт споживання Споживача з відповідним розрахунковим тепловим навантаженням на опалення згідно Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального сезону;

- підігрів води - за наявної можливості;

- кондиціювання - по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Згідно з п. 3.2.6. Договору, Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в термінах, які передбачені договором.

Споживач теплової енергії зобов`язується щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (п. 3.2.25. Договору).

Пунктами 4.1.1. та 4.1.8. договору визначено права теплопостачальної організації, а саме: відпускати споживачу теплову енергію в гарячій воді за договором купівлі-продажу та одержувати від споживача плату за відпущену теплову енергію, у тому числі отримувати від споживача авансовий платіж.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Пунктами 5.4. - 5.5. договору визначено, що межа балансової належності сторін вказана в Додатку №2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку. При відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електричних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Пунктом 6.1. договору визначено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить чинному законодавству, згідно з чинним на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Згідно до п. 6.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.4. договору встановлено, що споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку (п. 6.5 договору).

Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 6.6 договору, при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. №4, документи за розрахунковий період:

- рахунок;

- акт приймання-передачі теплової енергії гарячій воді;

- податкову накладну (платникам ПДВ) (п. 6.7 договору).

Пунктом 6.7.1. договору встановлено, що отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання … .

У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі теплової енергії, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийняті заперечень, теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем в судовому порядку (п. 6.7.2. договору).

Відповідно до п. 7.2.10. договору зазначено, що за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у п. 6.4. цього Договору, останній сплачу Теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію. Оплата штрафу не звільняє споживача від виконання своїх обов`язків.

Згідно із п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання - 01.05.2013 і діє до 01.05.2014.

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідацією однієї із сторін (п. 10.2. Договору).

Пунктом 10.4 Договору закріплено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявила про розірвання цього договору.

Судом враховано, що станом на час подання позовної заяви Договір №202846 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2013 є чинним. Доказів розірвання договору або визнання недійсним суду не надано.

В матеріалах справи міститься договір поруки № б/н від 01.05.2013, укладений між фізичною особою ОСОБА_1 (Поручитель) та Концерном Міські теплові мережі (Кредитор).

Згідно п. 1.1. Договору поруки, у відповідності до цього договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю Ніка-М щодо погашення заборгованості за поставлену теплову енергією за весь період дії Договору, що передбачений розділом 2 цього Договору.

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору поруки визначено, що під основним договором в цьому договорі розуміють Договір купівлі-продажу теплової енергії № 202846 від 01.05.2013, укладений між Кредитором (в основному договорі іменується Теплопостачальна організація ) та Боржником (в основному договорі іменується Споживач ). Строк дії основного договору становить з 01.05.2013 по 01.05.2014. Основний договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту повного погашення заборгованості по основному договору (п. 4.1. договору поруки).

Проте, Концерном Міські теплові мережі не заявлено позовні вимоги про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка - М" та фізичної особи ОСОБА_1 на підставі договору поруки № б/н від 01.05.2013 заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №202846 від 01.05.2013.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов договору в період опалювального періоду: з листопада 2018 по квітень 2019 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 12 504,21 грн., про що свідчать складені Теплопостачальною організацією акти приймання-передачі теплової енергії за вказані періоди (арк. справи 37-42), які разом із виставленими рахунками відповідач у період з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим повинен був отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. №4.

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2018 по квітень 2019 включно не містять підпису та печатки споживача, або будь-яких заперечень з боку ТОВ Ніка-М щодо даних, зазначених у вказаних актах, у зв`язку з чим згідно п. 6.7.2. договору № 202846 від 01.05.2013 Концерном МТМ здійснено запис про відмову споживача від підписання зазначених актів, та як наслідок, оформлені таким чином акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначені в них розрахункові періоди, як це передбачено в абз. 1 п. 6.7.2. договору № 202846 від 01.05.2013.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив розрахункові документи за спірний період на адресу відповідача, що підтверджується реєстром відправлених рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії (а.с. 47-52).

Відповідач здійснив часткову оплату за спожиту теплову енергію лише в розмірі 579,10 грн., про що зазначено позивачем у позовній заяві.

З метою досудового врегулювання спору, 23.07.2019 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія № 734/09 від 23.07.2019 щодо погашення заборгованості за теплову енергію за договором № 202846 від 01.05.2013 в розмірі 11 925,11 грн., яка залишилася без відповіді та задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202846 від 01.05.2013, керуючись ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу пеню за період з 20.12.2018 по 29.08.2019 у розмірі 1 926,39 грн., 3 % річних за період 20.12.2018 по 29.08.2019 включно в сумі 185,65 грн. та інфляційні втрати за період з січня по липень 2019 включно на суму 151,64 грн.

29.10.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка - М" до господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву № 24 від 24.10.2019 (вх. № 08-08/22404/19 від 29.10.2019), в якому відповідач зазначив, що станом на час звернення позивача до суду з вказаним позовом (04.10.2019), відповідачем було додатково проведено часткову оплату заборгованості в розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1731 від 10.09.2019, у зв`язку з чим сума заборгованості ТОВ "Ніка - М" перед Концерном "Міські теплові мережі" за спожиту теплову енергію в період з листопада 2018 по квітень 2019 включно за договором № 202846 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді станом на час звернення позивача до суду становить 8 925,11 грн., з розрахунку: 11 925,11 грн. - 3 000,00 грн., у зв`язку з чим відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відтак задоволенню не підлягають.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2794/19, відзив на позовну заяву, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

На виконання п. п. 4.1.1. Договору позивачем було відпущено відповідачу у період з листопада 2018 по квітень 2019 включно теплову енергію на загальну суму 12 504,21 грн., теплова енергія відпускалась відповідачу в Гкал відповідно до п. 2.1. Договору та згідно з Додатком 1. Концерном МТМ виставлено відповідачу рахунки за спожиту теплову енергію, а саме: від 30.11.2018 на суму 2 198,90 грн., від 31.12.2018 на суму 2 934,44 грн., від 31.01.2019 на суму 2 845,90 грн., від 28.02.2019 на суму 2 368,57 грн., від 31.03.2019 на суму 1 597,39 грн. від 30.04.2019 на суму 559,01 грн. та відповідні Акти приймання-передачі теплової енергії (а.с. 37-42). Відповідач здійснив часткову оплату за спожиту теплову енергію в розмірі 579,10 грн., про що зазначено позивачем у позовній заяві, у зв`язку з чим основна заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період складає 11 925,11 грн.

Всупереч умовам договору, а саме п. 6.7. договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2018 по квітень 2019 включно на адресу позивача не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Законом України Про теплопостачання в статті 24 серед основних обов`язків споживача теплової енергії закріплено обов`язок щодо додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

У відповідності до п. 40 Правил користування тепловою енергією,встановлено, що споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Судом встановлено, що платіжним дорученням № 17361 від 10.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка - М" частково сплатило суму заборгованості за договором № 202846 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в період з листопада 2018 по квітень 2019 включно у розмірі 3 000,00 грн., у зв`язку з чим сума заборгованості ТОВ "Ніка - М" перед Концерном "Міські теплові мережі" за спожиту теплову енергію в період з листопада 2018 по квітень 2019 включно за договором № 202846 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді станом на час звернення позивача до суду становить 8 925,11 грн.

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до суду з вказаним позовом 04.10.2019, тобто після здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості за вказаним договором у розмірі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка - М" основної заборгованості за договором № 202846 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2013 у період з листопада 2018 по квітень 2019 включно у розмірі 8 925,11 грн., з відмовою у стягненні 3 000,00 грн. як таких, що заявлені безпідставно.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. договору.

Проте, пунктом 7.2.8 договору № 202846 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2013 визначено, що за самовільне переобладнання системи теплоспоживання споживач сплачує штраф у розмірі 2-кратної вартості теплової енергії , спожитої у попередньому розрахунковому періоді та негайно відновлює систему теплоспоживання за свій рахунок, отже посилання позивача в цій частині на вказаний пункт договору є хибним.

При цьому суд враховує, що п. 7.2.10 Договору передбачено, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього Договору, останній сплачує Теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію. Оплата штрафу не звільняє Споживача від виконання своїх обов`язків. Проте, Концерном МТМ позовної вимоги про стягнення штрафу не заявлено.

Статтею 1 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Будь-яких інших умов щодо сплати відповідачем пені за прострочку платежу договір № 202846 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2013 не містить, тобто сторони не узгодили відповідальність споживача у вигляді сплати пені за невиконання умов вказаного договору, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за договором № 202846 від 01.05.2013 за період з 20.12.2018 по 29.08.2019 у розмірі 1 926,39 грн.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період 20.12.2018 по 29.08.2019 включно в сумі 185,65 грн. та інфляційні втрати за період з січня по липень 2019 включно на суму 151,64 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство за період 20.12.2018 по 29.08.2019 включно в сумі 185,65 грн., приходить до висновку, що він є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем до позовної заяви, суд зазначає, що згідно із розрахунком суду стягненню підлягають інфляційні втрати за період прострочення з січня по липень 2019 включно у розмірі 151,33 грн., з відмовою у стягненні 0,31 грн.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 1 253,98 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка - М" (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 185, кв. 21; 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 4, прим. 14, 25; код ЄДРПОУ 32875679) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , код МФО 313957) основний борг у сумі 8 925 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 11 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка - М" (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 185, кв. 21; 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 4, прим. 14, 25; код ЄДРПОУ 32875679) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458, на п/р № НОМЕР_2 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , код МФО 313957) 3% річних за період 20.12.2018 по 29.08.2019 включно в сумі 185 (сто вісімдесят п`ять) грн. 65 коп. та суму інфляційних витрат за період з січня по липень 2019 включно у розмірі 151 (сто п`ятдесят одна) грн. 33 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка - М" (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 185, кв. 21; 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 4, прим. 14, 25; код ЄДРПОУ 32875679) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458, на п/р № НОМЕР_2 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , код МФО 313957) судовий збір у розмірі 1 253 (одна тисяча двісті п`ятдесят три) грн. 98 коп. Видати наказ.

5. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено: 10.12.2019.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.