Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/3586/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/3586/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/3586/17

за позовом Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради, до громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва"

про витребування земельної ділянки,

Представники сторін:

прокуратура Колодяжна А.В.,

позивача Подоляк Р.Ю., довіреність № 225-КМГ-4978 від 09.09.19,

відповідача не з`явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва звернулась Київська місцева прокуратура № 2 в особі Київської міської ради (далі - КМР) за позовом до громадської організації Спортивний клуб веслування м. Києва (далі - Організація) про витребування земельної ділянки.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що земельна ділянка за № 40, кадастровий номер 8000000000:90:283:0001, площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вибула із власності територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством щодо передачі земельної ділянки комунальної власності, у власність третіх осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Організації за договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 23.01.2015 та від 15.09.2016; за таких обставин вказана земельна ділянка підлягає витребуванню у Організації на користь її власника - КМР на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Клопотання відповідача про залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи залишене без задоволення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі №910/3586/17 зупинено провадження у справі № 910/3586/17 до набрання законної сили рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/5203/17 за позовом ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними та застосування наслідків недійсності правочину.

05.05.2017 Київською місцевою прокуратурою № 2 подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі №910/3586/17.

12.05.2017 матеріали справи №910/3586/17 скеровано до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду 01.06.2017 апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 про зупинення провадження у справі № 910/3586/17 скасовано.

19.06.2017 матеріали справи №910/3586/17 надійшли з Київського апеляційного господарського суду до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням від 19.06.2017 № 05-23/1874 Керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/3586/17 у зв`язку із відпусткою судді Головіної К.І.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справу №910/3586/17 було передано судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 було прийнято справу № 910/3586/17 до провадження; призначено розгляд справи на 04.07.2017.

До Господарського суду міста Києва надійшов запит Київського апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи № 910/3586/17, у зв`язку із касаційним оскарженням постанови від 01.06.2017 зі справи № 910/3586/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі №910/3586/17 зупинено провадження у справі № 910/3586/17 за позовом Київської місцевої прокуратури № 2 в особі Київської міської ради до громадської організації Спортивний клуб веслування м. Києва про витребування земельної ділянки до повернення матеріалів з Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2017 касаційну скаргу громадської організації Спортивний клуб веслування м.Києва задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 скасовано; ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 про зупинення провадження у справі № 910/3586/17 залишено без змін.

Таким чином, враховуючи постанови апеляційної та касаційної інстанцій, у справі № 910/3586/17 зупинено провадження, на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2017, до набрання законної сили рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/5203/17 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними та застосування наслідків недійсності правочину.

03.09.2018 Господарським судом міста Києва направлені запити до учасників процесу та до Дарницького районного суду міста Києва про надання інформації щодо наявності чи відсутності обставин, які зумовили зупинення провадження по справі № 910/3586/17.

16.09.2019 Товариство подало суду клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку із тим, що обставини, які зумовили зупинення відпали, а саме, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26.06.2019 у справі № 753/5203/17 за позовом ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними та застосування наслідків недійсності правочину залишено без розгляду; ухвала набрала законної сили 15.07.2019.

Ухвалою від 20.09.2019 провадження у вказаній справі поновлено після зупинення; підготовче засідання призначене на 08.10.2019.

Підготовче засідання призначене на 08.10.2019 не відбулось через перебування судді на лікарняному.

Ухвалою підготовче засідання призначене на 19.11.19.

Ухвалою від 19.11.19 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.19

В судовому засіданні з`явився прокурор і позивач, відповідач належно повідомлений, відповідно до ст.120, 242 ГПК України не з`явився, причин неявки не повідомив.

Київська місцева прокуратура №2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування у Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0110, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка вибула із власності територіальної громади без відповідного волевиявлення власника - Київської міської ради, а тому вона підлягає витребуванню від останнього набувача - відповідача на користь позивача.

Відповідач проти позову заяв не подавав.

Київська міська рада рішень щодо надання у власність спірної земельної ділянки будь-яким фізичним чи юридичним особам не приймала, що свідчить про відсутність волевиявлення власника земельної ділянки про її відчуження.

Також, в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до Київської міської ради із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки з доданими до неї документами, а наявність державної реєстрації права власності на земельну ділянку - не є способом набуття права власності і не позбавляє дійсного власника витребувати майно в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначив, що ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку у спосіб не передбачений діючим законодавством, всупереч ст. 116 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим і наступні набувачі земельної ділянки - ОСОБА_2 та Обслуговуючий кооператив Спортивний клуб веслування м.Києва не набули прав власника не мають правових підстав для розпорядження вказаною земельною ділянкою.

В судовому засіданні 03.12.2019 прокурор та позивач заявлений позов підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в підготовчі 20.09.19, 19.11.19 та судове засідання 03.12.19 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 03.12.19, суд, заслухавши у судовому засіданні вступне слово представників позивача і прокурора, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представник позивача і прокурор просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 03.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України .

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України , здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив до нього, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст. ст. 12, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частинами 3 і 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, в редакції на час вирішення спору по суті, визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як зазначав прокурор у позові, Київська міська рада є органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та розпоряджатися землями комунальної власності територіальної громади міста Києва. При цьому, необхідність звернення прокурора з відповідним позовом пов`язана з тим, що внаслідок порушення вимог цивільного та земельного законодавства, відбулось неправомірне відчуження земельної ділянки, яка є власністю територіальної громади міста Києва, а неправомірне відчуження земельної ділянки не відповідало волевиявленню Київської міської ради. Крім того, відсутність реагування Київською міською радою на порушення земельного законодавства стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Київською місцевою прокуратурою № 2 повідомлено Київську міську раду про намір звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах держави.

Як вбачається з поданих матеріалів на підставі рішення Київської міської ради від 17.09.2009 №272/2341 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі міста Києва" з додатком (п.17), гр.. ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:90:283:0001) площею 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому 23.01.15 між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_2 , як покупцем укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець продала та передала, а продавець купила та прийняла у власність земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0001, розташовану у АДРЕСА_1, яка належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_1, індексний номер 20767466, виданого Саченко М.М., державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 22.04.2014 Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.2014 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 344330480000.

15.09.16 між ОСОБА_2 , як продавцем та Громадською організацією "Спортивний клуб веслування м. Києва", як покупцем укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець продала та передала, а продавець купив та прийняв у власність земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0001, розташовану у АДРЕСА_1.

Разом з тим, як вбачається з письмових пояснень прокурора та позивача рішення Київської міської ради від 17.09.2009 №272/2341 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі міста Києва" з додатком (п.17), стосується іншої земельної ділянки та іншої особи, а саме земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої у АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_5

Отже, матеріали справи містять два відмінні за змістом Додатки до рішення Київської міської ради від "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі міста Києва" від 17.09.2009 р. №272/2341.

У наданому прокурором Додатку до рішення Київської міської ради "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі міста Києва" від 17.09.2009 р. №272/2341, копія якого за доводами прокурора містилась у реєстраційній справі, під номером 17 міститься інформація щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Натомість у наданому на запит прокуратури Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Додатку Київської міської ради від 17.09.2009 р. №272/2341 - під номером 17 відсутня інформація щодо виділення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, а міститься інформація щодо відведення іншої земельної ділянки у спільну власність іншій особі (ОСОБА_5 ).

Також примірник рішення розміщено у відкритому доступі на офіційній сторінці Київської міської ради у мережі Інтернет за посиланням: (http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/3D9A83E4A5680AA6C225767F006E2168?OpenDocument ).

Листом №52/123 вих.17 від 23.01.2017 прокурор звернувся до Київської міської ради відносно надання інформації щодо надання, зокрема, ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що документи, які посвідчують право власності, у Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані. (лист №057022-1913 від 03.02.2017).

Київська міська рада повідомила, що на пленарних засіданнях Київської міської ради не приймалось рішень щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої у АДРЕСА_1 (лист від 25.01.2017).

Конституція України (ст. ст. 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

У відповідності до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції від 16.04.2014р., свідоцтво про право власності на нерухоме майно підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У відповідності до статті 328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до статті 345 ЦК, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно положень ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Ч. ч. 5, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності; об`єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Отже, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України унормовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, ч. 2 наведеної статті встановлено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно з ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Таким чином, набуття особою у власність земельної ділянки із земель комунальної власності відбувається шляхом прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення, що передбачено ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України. При цьому, рішення - є формою фіксації волевиявлення відповідної територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування на припинення права на землю і передачу такого права відповідній особі, яка набуває відповідного права з підстав, визначених Земельним кодексом України (внаслідок аукціону, продажу, безоплатної передачі, безоплатної приватизації, тощо). Прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення відбувається у порядку та з підстав, визначених законом і згідно встановленої процедури.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності (індексний номер 20767466), зареєстрованого 22.04.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко М.М. була проведена державна реєстрація спірної земельної ділянки за гр. ОСОБА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.01.15 відчужила її на користь ОСОБА_2 . В свою чергу, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 15.09.2016 відчужила спірну земельну ділянку на користь відповідача. При цьому, уповноваженими органами була проведена державна реєстрація права власності вказаних осіб на спірну земельну ділянку.

У матеріалах реєстраційної справи об`єкту нерухомості - земельної ділянки у АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:283:0001) у Дарницькому районі містяться відомості про те, що ОСОБА_1 для реєстрації права власності на спірну земельну ділянку надано зокрема, рішення Київської міської ради від 17.09.2009 № 272/12341 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у Дарницькому районі м.Києва .

Однак, як встановлено судом, у переліку ділянок, які передаються громадянам у приватну власність, визначеному вказаним рішенням Київської міської ради від 17.09.2009 № 272/2341 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у Дарницькому районі м.Києва , спірна земельна ділянка відсутня.

Матеріалами справи підтверджується і не було спростовано відповідачем належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, що Київська міська рада на пленарних засіданнях не приймала у встановленому порядку та згідно визначеної процедури рішень щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої у АДРЕСА_1 .

При цьому, суд враховує і те, що вимогами Земельного кодексу України прийняттю рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність передує оформлення певних матеріалів в залежності від обраної підстави набуття, зокрема, безоплатна приватизація здійснюється на підставі матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ст. 118 Земельного кодексу України). Крім того, відведення земельної ділянки здійснюється за розробленим та затвердженим проектом землеустрою (ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України), а також документація із землеустрою подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (ч. 19 ст. 186 Земельного кодексу України).

Проте, станом на момент вирішення спору суду не надано доказів надання Київською міською радою дозволів на розроблення відповідної документації, які і її затвердження у встановленому порядку.

З урахуванням вищенаведеного, судом не встановлено обставин, які б свідчили про волевиявлення територіальної громади в особі Київської міської ради на припинення права комунальної власності на спірну земельну ділянку та погодження передачі такого права на користь ОСОБА_1 з підстав, обумовлених Земельним кодексом України (ст.ст. 116, 118), як не встановлено і обставин, які б свідчили про те, що хоча воля власника на відчуження речі і була відсутня, проте, таке відчуження відбулось у законний спосіб з об`єктивних причин, або відчуження комунального майна відбулось внаслідок волевиявлення іншого суб`єкта права, який за своїм статусом наділений повноваженням щодо розпорядження майном територіальної громади у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

В даному випадку, право власності територіальної громади на спірну земельну ділянку не припинялось і не є припиненим з жодної переліченої вище підстави. Спірна земельна ділянка є комунальною власністю, проте вибула з володіння власника не з його волі.

У зв`язку з цим, правові підстави для набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки відсутні, а отже, відсутні правові підстави і перебування спірної земельної ділянки у відповідача, як останньої особи у ланцюгу продажу земельної ділянки.

Вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Згідно зі ст. ст. 319, 321, 658 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд України в постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Оскільки спірна земельна ділянка вибула із власності територіальної громади без відповідного волевиявлення власника - територіальної громади міста Києва, така земельна ділянка в силу приписів ст. 388 Цивільного кодексу України підлягає витребуванню від останнього набувача - Громадської організації Спортивний клуб веслування м.Києва на користь позивача.

відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах "Рисовський проти України" (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" (рішення від 16 лютого 2017 року, заява №43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме: у Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" підлягає витребуванню земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4 , 12 , 129 , 237-240 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради до громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" про витребування земельної ділянки задовольнити повністю.

2. Витребувати у Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" (ідентифікаційний код 40808434, місцезнаходження: 02099 місто Київ, вулиця Російська, будинок 74, квартира 2) земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141; місцезнаходження: 01001 місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36).

3. Стягнути з Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" (код ЄДРПОУ 40808434, місцезнаходження: 02099 місто Київ, вулиця Російська, будинок 74, квартира 2) на користь Київської місцевої прокуратури № 2 місцезнаходження 02160 м. Київ, вул. Каунаська, 3-В) на реквізити: рахунок 35215057011062 судовий збір за подачу позову у розмірі 11 721 (одинадцять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 32 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.12.19

Суддя І.Д. Курдельчук