Рішення
від 27.11.2019 по справі 916/2081/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2081/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой» : Глушаниця А.Л. (на підставі довіреності);

від Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» в особі Одеської філії Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» : Черкес В.О. (на підставі ордеру);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой» (адреса місцезнаходження: 54002, м. Миколаїв, вул. мала Морська, буд. 108, офіс 200; поштова адреса: 54038, м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В/3, оф. 208);

до відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) в особі Одеської філії Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» (65101, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5/4, приміщення №15Н)

про стягнення 1996511,51 грн.

та за зустрічним позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) в особі Одеської філії Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» (65101, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5/4, приміщення №15Н)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой» (адреса місцезнаходження: 54002, м. Миколаїв, вул. мала Морська, буд. 108, офіс 200; поштова адреса: 54038, м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В/3, оф. 208);

про стягнення штрафу у розмірі 1201591,38 грн. та визнання частково припиненим зобов`язання

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 22.07.2019 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой» вх. ГСОО №2135/19 до відповідача - Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» в особі Одеської філії Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» , в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1996511,51 грн. та судові витрати у розмірі 59947,67 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору поставки №ОР-17717 від 14.06.2019р., в частині сплати вартості поставленого товару, в зв`язку з чим, заборгованість відповідача становить 1996511,51 грн., що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 29.07.2019р. судом за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2081/19 в порядку загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання на 19.08.2019 року.

16.08.2019 року до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, продовження процесуального строку на подання відзиву та про ознайомлення з матеріалами справи вх. ГСОО №16450/19. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач, зокрема, посилався на отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі лише 06.08.2019 року.

19.08.2019 року до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи вх. ГСОО №16476/19, а саме заперечень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, заяви про зарахування зустрічних вимог.

Зазначені клопотання сторін були розглянуті судом, відповідні докази, враховуючи обґрунтованість підстав неможливості подання таких доказів позивачем разом з позовною заявою, були долучені до матеріалів справи. При цьому, судом було продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 27.08.2019 року, з приводу чого постановлено протокольну ухвалу з відкладенням підготовчого засідання на 11.09.2019 року.

Водночас, 19.08.2019 року за вх. ГСОО №2441/19 Господарським судом Одеської області було одержано зустрічну позовну заяву ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» в особі Одеської філії ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» до ТОВ „Приватмашстрой» , в якій позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом штраф за порушення умов договорів поставки №ОР-16999 від 20.02.2019р., №ОР-16790 від 06.02.2019р., №ОР-16733 від 04.02.2019р., №ОР-17013 від 21.02.2019р., №ОР-17295 від 28.03.2019р. у розмірі 1201591,38 грн. та визнати частково припиненими зобов`язання позивача за зустрічним позовом перед ТОВ „Приватмашстрой» за договором поставки №ОР-17717 від 14.06.2019р. на суму заборгованості ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» перед ТОВ „Приватмашстрой» у розмірі 1201591,38 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» посилається на те, що між сторонами у справі протягом 2019 року укладено низку типових договорів поставки сільськогосподарської продукції, за якими позивачем за зустрічним позовом було нараховано відповідачу за зустрічним позовом штраф у розмірі 1335820,27 грн., в зв`язку з чим, з урахуванням заяви про зарахування зустрічних вимог вих. №05/08/19 від 12.08.2019р., як одностороннього правочину, ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» стверджує, що його зобов`язання, які розглядаються в рамках даної справи у розмірі 1201591,38 грн. за договором №ОР-17717 від 14.06.2019р. є припиненим у зазначеній частині, а тому вважає, що первісний та зустрічний позов є взаємовиключними, та у разі задоволення зустрічної позовної заяви судом матиме місце відмова у задоволенні первісного позову по даній справі. При цьому, ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» зазначає, що ТОВ „Приватмашстрой» у лютому-березні 2019 року було поставлено на адресу ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2018 р. в загальному об`ємі 2070 т. Разом з тим, як стверджує позивач за зустрічним позовом, 20.06.2019р. органами податкової служби з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень було здійснено, зокрема, перевірку договорів №ОР-16999 від 20.02.2019 р.; №ОР-16790 від 06.02.2019 р.; №ОР-16733 від 04.02.2019 р.; №ОР-17013 від 21.02.2019 р.; №ОР-17295 від 28.03.2019 р. укладених між сторонами у справі та за результатами проведення якої встановлено обставини нереальності господарських операцій за відповідними договорами, безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання товарів, що відображено у акті №1847/28-10-41-01/23393195. Отже, з урахуванням обставин встановлених перевіркою податкової служби, ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» наполягає що ТОВ „Приватмашстрой» , діяло недобросовісно, грубо порушило умови п. 1.2 договорів поставки, адже в порушення умов договорів та норм чинного законодавства кукурудза 3-го класу врожаю 2018 року, що була придбана ПІІ «Гленкор агрікалчер Україна» за договорами поставки не є товаром, придбаним ТОВ „Приватмашстрой» безпосередньо у с/г товаровиробників, які поставили вирощену ними кукурудзу 3-го класу врожаю 2018 року ТОВ „Приватмашстрой» вперше, наслідком чого відповідно до п. 6.8 договорів поставки є нарахування штрафу, розмір якого за підрахунком ПІІ «Гленкор Агрікалчер Україна» за договорами поставки №ОР-16999 від 20.02.2019р., №ОР-16790 від 06.02.2019р., №ОР-16733 від 04.02.2019р., №ОР-17013 від 21.02.2019р. та №ОР-17295 від 28.03.2019р. складає 1335820,27 грн. Правовими підставами звернення із зустрічним позовом Підприємство з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» визначено положення ст.ст. 204, 601, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 216, 230-232 Господарського кодексу України.

Водночас, 19.08.2019 року ПІІ «Гленкор агрікалчер Україна» було подано до суду клопотання про витребування доказів (вх. ГСОО № 2-3863/19) в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, в якому просив суд витребувати податкові та інші відомості стосовно ТОВ „Ерден» та ТОВ „Грано-Трейд» з приводу спірного зерна та оформлення податкових документів щодо контрагента ТОВ „Приватмашстрой» . При цьому, обґрунтовуючи необхідність витребування відповідних відомостей позивач за зустрічним позовом посилався, зокрема, на обмежений доступ до інформації про платника податків.

За результатами розгляду зазначеного вище клопотання, судом було відмовлено у його задоволенні з підстав необґрунтованості, оскільки такі відомості не відносяться до обставин, які мають бути дослідженні судом у даному судовому провадженні, про що зазначено в протоколі судового засідання від 07.10.2019 року.

Ухвалою суду від 27.08.2019 року, приймаючи до уваги, що задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, що відповідає вимогам ст.180 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв зустрічну позовну заяву Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» в особі Одеської філії ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» до розгляду разом з первісним позовом у справі №916/2081/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання на 11.09.2019 року.

28.08.2019 р. до суду від ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вх. ГСОО №17252/19, згідно якого підприємство заперечує проти позову, вважає його передчасним посилаючись на те, що поставка спірного товару мала бути здійснена ТОВ „Приватмашстрой» на зерновий склад з наступним документальним підтвердженням щодо передачі зерна до зернового терміналу, в зв`язку з чим відповідач вважає, що у нього не виникло обов`язку щодо сплати 80% вартості товару та недоведено існування заборгованості за відповідним договором. При цьому, підприємство наполягає, що у разі підтвердження позивачем належного виконання зобов`язань щодо поставки спірного товару, то позов може бути задоволений через зарахування зустрічних однорідних вимог, враховуючи обставини встановлені перевіркою, здійсненою податковими органами та наявності підстав для нарахування позивачу штрафу на підставі п. 6.8 договорів поставки №№ОР-16999 від 20.02.2019р., ОР-16790 від 06.02.2019р., ОР-16733 від 04.02.2019р., ОР-17013 від 21.02.2019р., ОР-17295 від 28.03.2019р., з огляду на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. №05/08/19, яка за думкою підприємства є одностороннім правочином в силу положень ст. 601 ЦК України, який вчинено 16.08.2019р. Отже, відповідач наполягає, що у зв`язку з направленням ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» на адресу ТОВ „Приватмашстрой» заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід вважати припиненими наступні зобов`язання: зобов`язання ТОВ „Приватмашстрой» перед ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» за договором поставки №ОР-17013 від 21.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 134228,89 грн., з однієї сторони, та зобов`язання ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» перед ТОВ „Приватмашстрой» за договором поставки №ОР-17716 від 14.06.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 134228,89 грн., з іншої сторони; зобов`язання ТОВ „Приватмашстрой» перед ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» за договором поставки №ОР-16999 від 20.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 424710,67 грн., за договором поставки№ОР-16790 від 06.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 280234,77 грн., за договором поставки №ОР-16733 від 04.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 66864,00 грн., за договором поставки №ОР-17013 від 21.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 73025,00 грн., за договором поставки №ОР-17295 від 28.03.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 356756,94 грн., з однієї сторони, та зобов`язання ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» перед ТОВ „Приватмашстрой» за договором поставки №ОР-17717 від 14.06.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 1201591,38 грн., з іншої сторони.

30.08.2019 року до суду від ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в якому підприємство просило суд поновити йому строк для подання відповідних доказів та долучити до матеріалів справи лист від 29.08.2019 р. за вих. №17/08/19. Зазначене клопотання було розглянуто судом, а відповідні докази залучені до матеріалів справи.

10.09.2019 року до суду від ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині зустрічних вимог сторін про стягнення 1201591,38 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору (вх. ГСОО №18218/19), в порядку ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування поданого клопотання підприємство зазначає, що починаючи з 16.08.2019р. внаслідок вчинення ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» одностороннього правочину у вигляді зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, відповідно до норм ст.ст. 202, 204, 601 ЦК України, ст. 203 ГК України припинив існування предмет розгляду у даній справі в частині зустрічних вимог сторін про стягнення 1201591,38 грн. та наполягає, що строк виконання зобов`язання ТОВ „Приватмашстрой» за вимогою, надісланою підприємством 17.07.2019р. про сплату штрафу у розмірі 1335820,27 грн. настав, що у сукупності, за думкою ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» , дає підстави вважати припиненими зобов`язання сторін у сумі 1201591,38 грн., які є предметом розгляду даної справи, та є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення грошових коштів у зазначеній сумі, на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з відсутністю предмету спору. При цьому, ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» у зазначеному клопотанні звертав увагу суду на правову позицію щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, викладену Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 04.04.2019 р. у справі №918/329/18.

11.09.2019 року до суду від ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в якому підприємство просило суд поновити йому строк для подання відповідних доказів та долучити до матеріалів справи лист від 29.08.2019 р. за вих. №37-13-16/18053 та №Ч-56-2019/14.13-105 від 28.08.2019.

Враховуючи зазначені підприємством обставини щодо неможливості своєчасного подання відповідних доказів, зазначене вище клопотання було задоволено судом, а відповідні докази долучені до матеріалів справи.

13.09.2019 року до суду від ТОВ „Приватмашстрой» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву вх. ГСОО № 18414/19, згідно якого відповідач не погоджується з зустрічними позовними вимогами, обґрунтовує свою позицію, серед іншого, такими обставинами: по-перше, товариство наполягає, що можливі порушення податкового законодавства, які описані у акті перевірки не мають будь-якого відношення до товару, який був поставлений на користь ПІІ ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» , оскільки товар, який придбано у ТОВ „Ерден» та ТОВ „Грано-Трейд» поставлявся виключно на адресу ТОВ „Агротрейд експорт» за відповідними господарськими договорами, а податковий орган на власний розсуд вирішив, що відповідний товар поставлявся на користь ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» . При цьому, товариство звертає увагу суду на те, що воно позбавлено можливості оскаржити відповідний акт перевірки, оскільки він не може оспорюватися в суді, згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 21.05.2018р. по справі №922/2310/17. По-друге, товариство стверджує, що фактично закупівля товару, що був предметом поставки за договором №ОР-17717, здійснювалася у інших сільськогосподарських виробників, ніж тих, що зазначені в акті перевірки. По-третє, товариство заперечує щодо можливості зарахування однорідних зустрічних вимог зазначаючи, що між сторонами у справі існує спір щодо підстав для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування, виключає можливість проведення зарахування у добровільному порядку. Більш того, товариство наполягає на тому, що правова природа узгоджених вимог ТОВ „Приватмашстрой» перед ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» є основним зобов`язанням, натомість правова природа неузгоджених вимог ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» перед ТОВ „Приватмашстрой» є штрафом. Відтак, товариство стверджує, що правова природа вимог про стягнення основного боргу та про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) є різною, а тому вказані вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки договірна санкція за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є способом відповідальності за порушення зобов`язань. Разом з тим, товариство зазначає, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, однак припинення зобов`язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов`язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог. З огляду на зазначене ТОВ „Приватмашстрой» вважає твердження ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» щодо припинення зобов`язання сторін на підставі заяви про зарахування непереконливими та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства. Водночас обґрунтовуючи свою позицію щодо неможливості зарахування зустрічних вимог, товариство посилається на численну судову практику, зокрема, викладену у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №911/1382/17, від 28.10.2018р. у справі №910/18256/17.

Також, 13.09.2019 року до суду від ТОВ „Приватмашстрой» надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО № 18608/19, згідно якої позивач не погоджується з позицією відповідача за первісним позовом, посилаючись на наявність видаткових накладних №РН-0000426 від 16.06.2019 року на суму 910328,69 грн., №РН-0000428 від 18.06.2019р. на суму 527774,40 грн., №РН-0000429 від 19.06.2019р. на суму 558408,42 грн., які є первинним документом в силу положень Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а тому свідчить про здійснення між сторонами господарської операції щодо спірної поставки товару. Більш того позивач за первісним позовом стверджує, що копії реєстрів зернового складу у нього не зберіглись. При цьому, зазначає, що за відсутності у ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» реєстру зернового складу, підприємством не було б підписано зазначених видаткових накладних, тоді як відповідні реєстри, за думкою позивача за первісним позовом не є первинним документом. Разом з тим, товариство звертає увагу суду на те, що відповідач за первісним позовом у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.08.2019р. визнає, що строк виконання грошових зобов`язань перед позивачем за договором №ОР-17717 від 14.06.2019р. та №ОР-17716 від 14.06.2019р. настав. Більш того у відповіді на відзив позивач за первісним позовом також наполягає на неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог з аналогічних підстав, які були викладені ним у відзиві на зустрічну позовну заяву вх. ГСОО № 18414/19.

18.09.2019 року до суду від ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (вх. ГСОО №18977/19), в якому підприємство просило суд поновити йому строк для подання відповідних доказів та долучити до матеріалів справи лист №А-127-2019/14.13-172 від 11.09.2019р. Враховуючи зазначені підприємством обставини щодо неможливості своєчасного подання відповідних доказів, зазначене вище клопотання було задоволено судом, а відповідні докази долучені до матеріалів справи.

26.09.2019 року до суду від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь ТОВ „Приватмашстрой» на відзив ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» за первісним позовом вх. ГСОО №19668/19, в яких підприємство не погоджується з наведеними позивачем за первісним позовом поясненнями та аргументами та просить суд у задоволенні даного позову відмовити, наполягаючи на відсутності у ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» реєстру зернового складу та стверджує, що твердження позивача за первісним позовом про передачу відповідного реєстру є лише припущеннями, в зв`язку з чим вважає, що в даному випадку має місце прострочення кредитора ТОВ „Приватмашстрой» , який в порушення умов п.п. 4.2, 5.1, 5.2 договору поставки не надав боржнику ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» документального підтвердження прийняття товарну на зерновий склад - реєстрів зернового складу. Відтак, відповідач за первісним позовом наполягає, що відсутність реєстру зернового складу спростовує здійснення ТОВ „Приватмашстрой» поставки товару до передбаченого умовами договору поставки зернового складу (терміналу) та свідчить про відсутність комплекту первинних документів, в залежність від наявності яких п. 5.1 договору поставки спричинює виникнення обов`язку ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» здійснити оплату товару. Більш того, підприємство зазначає на помилковості тверджень позивача за первісним позовом щодо природи реєстру зернового складу, адже, за думкою ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» відповідний реєстр є первинним документом, оскільки містить у відповідності до ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відомості про господарську операцію. Крім того, підприємство звертає увагу суду, що в силу вимог ст.ст. 202, 601 ЦК України заява про взаємозалік є одностороннім правочином, який є правомірним в силу ст. 204 ЦК України та наполягає, що в зв`язку з направленням заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід вважати припиненими зобов`язання ТОВ „Приватмашстрой» перед ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» за договором поставки №ОР-16999 від 20.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 424710,67 грн., за договором поставки№ОР-16790 від 06.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 280234,77 грн., за договором поставки №ОР-16733 від 04.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 66864,00 грн., за договором поставки №ОР-17013 від 21.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 73025,00 грн., за договором поставки №ОР-17295 від 28.03.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 356756,94 грн., з однієї сторони, та зобов`язання ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» перед ТОВ „Приватмашстрой» за договором поставки №ОР-17717 від 14.06.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 1201591,38 грн., з іншої сторони.

Також, 26.09.2019 року до суду від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив ТОВ „Приватмашстрой» на зустрічну позовну заяву ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» вх. ГСОО №19670/19, в якій підприємство не погоджується з наведеними ТОВ „Приватмашстрой» аргументами та доводами висловленими у відзиві на зустрічний позов, вважає їх безпідставними, надуманими та такими, що не спростовують вимог, викладених у зустрічній позовній заяві та наполягає, що в зв`язку з 1) порушенням ТОВ „Приватмашстрой» умов п. 1.2 договорів поставки, 2) поставленням під сумнів дійсності договорів поставки контролюючим фіскальним органом ДФС України у акті №1847/28-10-41-01/23393195 від 20.06.2019 р. та 3) відповідно до узгодженого сторонами розміру договірної санкції, передбаченої положеннями п. 6.8 договорів поставки, з ТОВ „Приватмашстрой» підлягає стягненню штраф у розмірі 20% вартості поставленого ним товару. При цьому, підприємство стверджує, що зерно кукурудзи, що було придбано ТОВ „Приватмашстрой» у постачальників ТОВ „Агропром» , ТОВ „Вітчизна-Агро» , ФГ „Кривошлика» , ФГ „Новацький» та інших за номенклатурою не відповідає товару, поставка якого передбачена умовами договорів поставки, укладених з ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» .

07.10.2019 року до суду від ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» надійшло клопотання про витребування у ТОВ „Приватмашстрой» в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (вх. ГСОО №2-5031/19) оригіналів документів, копії яких додані до відзиву на зустрічну позовну заяву для огляду та належним чином завірені їх якісні копії для доручення до матеріалів справи із зобов`язанням ТОВ „Приватмашстрой» надіслати на адресу ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» належним чином засвідчені якісні копії документів доданих до відзиву на зустрічну позовну заяву. В обґрунтування заявленого клопотання заявником було вказано, що додані до відзиву на зустрічну позовну заяву документи викликають сумнів у їх достовірності та відповідності оригіналам. При цьому, як зазначено у клопотанні, надані суду та ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» копії є неналежної якості, погано надруковані та в більшій частині є нечитабельними, у зв`язку з чим неможливо встановити зміст вказаних документів.

07.10.2019 року до суду від ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» надійшли письмові пояснення щодо клопотання про закриття провадження у справі в порядку ст. 231 Господарського процесуального кодексу України вх. ГСОО №20421/19 в яких заявник наполягає на відсутності предмету спору в частині стягнення коштів у розмірі 1201591,38 грн. з підстав, які були, зокрема, раніше викладені у відповідному клопотанні.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року, зазначене клопотання було задоволено судом частково та витребувано у ТОВ „Приватмашстрой» оригінали документів, копії яких додані до відзиву на зустрічну позовну заяву від 11.09.2019 року за вх.№13414/19 для огляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні від 07.10.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу, якою у задоволенні клопотання ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 1201591,38 грн. було відмовлено з підстав його необгрунтовності та відсутності обставин щодо їх безспірності, що виключає можливість закриття судом провадження у справі з зазначених заявником підстав.

Крім того, у судовому засіданні від 07.10.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 21.10.2019 року.

17.10.2019 року та 21.10.2019 року до суду від ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (вх. ГСОО №21281/19, №21516/19), в яких підприємство просило суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання доказів та долучити до матеріалів справи відповідні докази. Враховуючи зазначені підприємством обставини щодо неможливості своєчасного подання відповідного доказу, зазначене вище клопотання було задоволено судом, а відповідний докази долучені до матеріалів справи.

21.10.2019 року до суду від ТОВ „Приватмашстрой» надійшли пояснення (вх. ГСОО № 21529/19 про неможливість виконання вимог ухвали суду від 16.10.2019р. про витребування документів, з огляду на те що податкова звітність здійснювалась в електронному вигляді.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 28.10.2019 року.

У судовому засіданні від 28.10.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 04.11.2019 року.

01.11.2019 року від ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» надійшло клопотання про долучення судової практики вх. ГСОО №22612/19, зазначене клопотання було задоволено судом, а відповідні документи залучені до матеріалів справи.

04.11.2019 року до суду від ТОВ „Приватмашстрой» надійшла заява вх. ГСОО №22675/19 від 04.11.2019 року про розгляд справи у судовому засіданні від 04.11.2019р. здійснити за відсутності представника товариства з об`єктивної неможливості його присутності у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні від 04.11.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 27.11.2019 року.

25.11.2019 року до суду від ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» надійшли письмові судові дебати вх. ГСОО №24309/19, а саме промова представника в порядку ст. 218 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.11.2019 року представник позивача за первісним позовом заявлені позовні вимоги підтримав, проти задоволення судом зустрічного позову заперечував.

Представник ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» у судовому засіданні 27.11.2019р. в повному обсязі підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, проти задоволення первісного позову заперечував.

В судовому засіданні 27.11.2019р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 09.12.2019р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:

14.06.2019 року між ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» (надалі - покупець) та ТОВ „Приватмашстрой» (надалі - продавець) було укладено договір поставки №ОР-17717 (надалі - договір), згідно умов якого продавець зобов`язався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2018р. (код товару 1005 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), що надалі іменується товар, на умовах DАТ „Поставка на терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ (надалі „зерновий термінал» ). При цьому вартість вивантаження товару на терміналі сплачується покупцем.

Згідно п. 1.2 договору, продавець повідомляє і підтверджує, що товар, який поставляється за цим договором, є товаром, придбаним ним безпосередньо у сільськогосподарських товаровиробників, які поставили вирощений ними товар продавцю вперше, тобто мало місце перше постачання від сільськогосподарських товаровиробників до продавця, а сам продавець є сумлінним і єдиним його власником.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість товару складає 350.000 тонн (+/-10 % в опціоні покупця). Остаточна кількість товару відповідно до ваги, що визначена зерновим терміналом, відповідно до ваги нетто, зазначеній в реєстрі зернового терміналу у графі „Залікова вага» .

За умовами п. 3.1 та п. 3.2 договору, ціна товару становить 4416,67 грн. без ПДВ за 1 тонну. Загальна вартість товару з ПДВ 1855001,40 грн. (+/-10%).

Положеннями п. 3.3 договору передбачено, що транспортування товару до пункту призначення здійснюється продавцем і за його власний кошт з обов`язковим наданням необхідних документів, зазначених в інструкції покупця. Залізнична і/або товарно-транспортна накладна мають бути заповнені відповідно до інструкції покупця, що є додатком до договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка товару в повному обсязі здійснюється в строк з 14.06.2019 року до 21.06.2019 року включно, строго у відповідності до відвантажувальних інструкцій наданих покупцем, Мінімальна партія до оплати 20 метричних тонн.

У відповідності до п. 4.2 договору, поставка товару підтверджується наступними документами: а) реєстром, що виданий зерновим терміналом та інформує про кількість та якість товару, що передається, відповідно до п.п. 2.1 і 2.2, із зазначенням № автомобілів, № ТТН накладних з вказівкою власника товару і ваги товару брутто і нетто; б) видатковою накладною, оформленою на підставі довіреності покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей. Видаткова накладна повинна бути виписана датою поставки товару, що відповідає даті прийняття/вивантаження товару, вказаній у реєстрі зернового терміналу, але не раніше дати реєстру виданого зерновим терміналом.

За умовами п. 4.3 договору, датою поставки та переходу права власності на товар і всіх ризиків та вигод, пов`язаних з товаром, від продавця до покупця є дата відвантаження товару покупцю в місці поставки, відповідно до п. 1.1 договору, що відповідає даті прийняття/вивантаження товару, вказаній у реєстрі зернового терміналу та даті видаткової накладної на товар або його партію.

Положеннями п. 5.1 договору визначено, що покупець сплачує 80% від вартості кожної окремої поставленої партії товару на поточний рахунок продавця, зазначений у договорі, протягом 3-х банківських днів з дати надання: рахунку на плату кожної окремої поставленої партії товару із зазначенням точної кількості та ціни товару без ПДВ, суми ПДВ, усього до сплати; копій документів, зазначених в п. 4.2 даного договору.

Покупець сплачує 20% від вартості кожної окремої поставленої партії товару, поставка якого складає предмет даного договору у відповідності до п. 2.1 вище, на поточний рахунок продавця, зазначений у договорі, протягом 3-х банківських днів з дати надання копій: належно складеної податкової накладної зареєстрованої у Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, з відповідним заповненням всіх обов`язкових реквізитів податкової накладної та на повну суму поставки товару по договору поставки №ОР-17716 від 14.06.2019р. Податкова накладна вважається виписаною належним чином, в тому числі, але не виключно, при умові, що в ній зазначений код товару згідно з УКТ ЗЕД, вказаний в п. 1.1 даного договору; квитанції №1 або квитанції №2 про реєстрацію податкової накладної в електронній формі в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, виписаної в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, з відповідним заповненням всіх обов`язкових реквізитів податкової накладної; документів, зазначених в п. 10.3.11 даного договору.

Із змісту п. 5.3 договору вбачається, що незважаючи на положення п. 5.2 цього договору, оплата, у розмірі 20% від вартості кожної окремої поставленої партії товару, покупцем здійснюється не раніше завершення (проведення) реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової(их) накладної(их) продавця на товар виключно в електронній формі у порядку, визначеному законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи постачальника. У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової(их) накладної(их) та/або розрахунку(ів) коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної та/або оформлення їх з порушенням чинного законодавства, покупець має право затримати оплату товару до дати такої реєстрації та/або виправлення помилок.

За умовами п. 6.8 договору, у разі, якщо під час перевірки Державною фіскальною службою України операцій з товаром буде поставлено під сумнів дійсність цього договору в цілому, або окремих його частин (незалежно від факту недійсності), а також виявлення розбіжностей між даними покупця і продавця в Єдиному реєстрі податкових накладних після надання звітності за підсумками періоду, у якому відбулися поставки за цим договором, продавець зобов`язується компенсувати покупцю суму всіх коригувань (в тому числі: ПДВ), зроблених покупцем у разі, якщо ці коригування покупець буде змушений зробити через некоректно надану продавцем звітність в податкову інспекцію або виявлені порушення операцій з товаром в процесі податкової перевірки, а також компенсувати суму можливих фінансових штрафних санкцій. Додатково покупцем до продавця застосовується штраф в розмірі 20% від загальної вартості товару, який продавець зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги від покупця. Крім того, покупець має право вирахувати: суму фінансових штрафних санкцій та/або штраф в розмірі 20% від загальної вартості товару та/або суму всіх коригувань (в тому числі: ПДВ), із загальної вартості Товару, задовольнивши свою вимогу щодо сплати фінансових штрафних санкцій та/або штрафу та/або суму всіх коригувань (в тому числі: ПДВ), вказаного в цьому пункті, за рахунок коштів, які підлягають виплаті на рахунок продавця (в такому разі виставлення додаткових письмових вимог не вимагається) та/або в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги відповідно до статті 601 Цивільного Кодексу України.

Положеннями п. 7.2 договору передбачено обов`язок продавця надати покупцю протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару повний пакет копій документів, перерахованих у п. 4.2 та надати покупцю протягом 5-ти робочих днів з дати поставки товару повний пакет оригіналів документів, перерахованих у п.4.2.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.2 договору).

Згідно п. 10.3 договору, відкладальною умовою для виникнення обов`язків у покупця згідно цього договору є надання продавцем покупцю наступних документів (якщо передбачено надання копій, вони мають бути засвідчені підписом та надписом - „Згідно з оригіналом» уповноваженої особи продавця та відбитком печатки продавця, із зазначенням дати засвідчення): копію сторінок Статуту, а саме, титульну сторінку, на якій зазначено юридичну адресу, сторінку з повним найменуванням, сторінку з повноваженнями директора/керівника, сторінку з інформацією про всіх учасників, сторінку з повноваженнями вищого органу управління на підприємстві, останню сторінку з підписом керівника і печаткою нотаріуса. Якщо Статут має електронну версію, то надається Інтернет посилання на електронну версію Статуту в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію рішення/протоколу засновників/власників/учасників продавця про призначення/обрання директора/керівника продавця; копію наказу про призначення директора/керівника продавця; копію наказу про призначення головного бухгалтера продавця (подається тільки в тому разі, коли у продавця є дана посада); копію 1,2,3,4 сторінок паспорта директора/керівника продавця; копію 1,2,3,4 сторінок паспорта головного бухгалтера продавця (подається тільки в тому разі, коли у продавця є дана посада); копію рішення/протоколу засновників/власників/учасників про зняття обмежень, передбачених Статутом продавця, або схвалення (надання дозволу) щодо укладення цього договору (подається тільки в тому разі, коли в Статуті продавця прописані певні обмеження); копію декларації ПДВ та квитанцію №2 про подання податкової декларації в електронній формі за останній звітний період. У разі, якщо квитанція №2 містить електронний підпис довіреної особи продавця, а не директора продавця, то продавець додатково повинен надати копію довіреності на підписанта. У довіреності має бути зазначено право особи представляти контрагента в фіскальних (податкових) органах і зразок підпису; у випадках підписання договору купівлі-продажу/поставки не директором/керівником продавця, а довіреною особою, повноваження такої особи підтверджуються копією довіреності зі зразком підпису уповноваженої особи, виданої директором/керівником продавця або засновниками/власниками продавця на право підпису договорів купівлі продажу/поставки; якщо у продавця в юридичній адресі зазначається квартира, то контрагент повинен надати копію договору оренди між власником даної квартири та продавцем (якщо договір оренди укладено строком на 3 роки і більше, то такий договір оренди повинен бути посвідчений нотаріально; завірену продавцем копію договору купівлі-продажу/поставки між продавцем і сільськогосподарським товаровиробником (у договорі повинно бути чітко прописано, що товар який реалізує сільськогосподарський товаровиробник, є товаром його власного виробництва), копію видаткової та податкової накладних, копію квитанції №1 про реєстрацію податкової накладної в електронній формі в Єдиному реєстрі; копію „Витягу» з реєстру платників податку на додану вартість; копію форми звітності №4-сг та квитанції №2 про прийняття органами державної статистики форми звітності в електронній формі та завірені сільськогосподарським товаровиробником. У разі подання форми звітності №4-сг у паперовій формі, дана форма звітності повинна бути підписана директором/керівником, скріплена печаткою сільськогосподарського товаровиробника, містити відмітку органу державної статистики про її прийняття, а саме копія завірена сільськогосподарським товаровиробником; копію форми звітності №37-сг (дана форма звітності видається для оцінки валового врожаю товару сільськогосподарського товаровиробника. Це стосується тільки тих випадків, коди у сільськогосподарського товаровиробника середній показник врожайності товару вище середнього показника врожайності товару по відповідному регіону) та квитанції №2 про прийняття органами державної статистики форми звітності в електронній формі та завірені сільськогосподарським товаровиробником. У разі подання форми звітності №37-сг у паперовій формі, дана форма звітності повинна бути підписана директором/керівником, скріплена печаткою сільськогосподарського товаровиробника, містити відмітку органу державної статистики про її прийняття, а сама копія завірена сільськогосподарським товаровиробником.

Так, в матеріалах справи наявні видаткові накладні №№РН-0000426 від 16.06.2019р., РН-0000428, від 18.06.2019р., РН-0000429 від 19.06.2019р. (том І а.с. 24-26) у відповідності до яких матеріально-відповідальна особа ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» на підставі довіреності №ОР1606191 від 16.06.2019р. (том І а.с. 27) прийняла від ТОВ „Приватмашстрой» за договором №ОР-17717 від 14.06.2019р. товар - кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2018р. кількістю 376,70 загальною вартістю 1996511,51 грн. (з урахуванням ПДВ). Разом з тим, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладна від 16.06.2019 року та від 19.06.2019р. щодо транспортування перевізником ТОВ „Фавіас Інвест» від замовника/вантажовідправника ТОВ „Приватмашстрой» на користь вантажоодержувача ТОВ „ІЗТ» для ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» кукурудзи врожаю 2018р. (том І а.с. 28-45). При цьому зазначені товарно-транспортна накладна містить відомості щодо пункту навантаження - Кіровоградська обл. Олександрійський р-н, с. Голивкове та пункту розвантаження - ІЗТ, порт Чорноморськ із відміткою автовагової №1 ТОВ „ІЗТ» .

Водночас з матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Приватмашстрой» були складені та зареєстрована в ЄРПН протягом періоду з 16.06.2019р. по 19.06.2019р. з відповідними квитанціями про їх реєстрацію (том І а.с.46-54).

Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури від 16.06.2019р. №СФ-0000437, від 18.06.2019р. №СФ-0000439, від19.06.2019р. №СФ-0000440 та №СФ-0000443 на загальну суму 1996511,51 грн. (у т.ч. ПДВ) із зазначенням платника ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» , виставлених на підставі договору №ОР-17717 від 14.06.2019р.

Як стверджує, ТОВ „Приватмашстрой» у позовній заяві (том І а.с 7) на виконання пунктів 5.1 та 5.2 договору товариством було надано відповідачу за первісним позовом усі документи передбачені п. 4.2 та п. 10.3.11 договору, зокрема оригінал реєстру Зернового терміналу, копій видаткових накладних, податкових накладних з квитанціями, документів передбачених п.10.3.11 та оригінали рахунків-фактур. Зокрема оригінали рахунків-фактур №№СФ-0000437 від 16.06.2019р. на суму 728272,95 грн.,СФ-0000439 від 18.06.2019р. на суму 422219,52 грн., СФ-0000440 від 19.06.2019р. на суму 446726,74 грн., СФ-0000443 вцід 19.06.2019р. на суму 399302,30 грн., копії податкової накладної №7 від 16.06.2019р.,№9 від 18.06.2019р., №10 від 19.06.2019р. з квитанціями про її реєстрацію в ЄРПН, копій видаткових накладних №№РН-0000426, РН-0000428, РН-0000429 та документи передбачені п.10.3.11, які були отримані ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» 15.07.2019 року про що свідчить квитанція та опис вкладення у поштове відправлення із штриховим ідентифікатором № 5403403996632 та витягом з офіційного сайту ПАТ „Укрпошта» . Відтак, ТОВ „Приватмашстрой» стверджує, що з урахуванням спливу 3-х банківських днів, які передбачені п. 5.1 та 5.2 договору відповідач за первісним позовом мав здійснити повну сплату товару 18.07.2019 року.

Однак, як встановлено судом, опис вкладення до поштового відправлення за штриховим ідентифікатором № 5403403996632 (том І а.с. 61 з оборотом) не містить у розділі „Найменування предметів» такого предмету, як оригінал реєстру Зернового терміналу.

При цьому, факт отримання зазначеного вище документу також заперечується ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» .

Більш того, в матеріалах справи наявний лист ТОВ „ІЗТ» вих. №362-10 від 21.10.2019 року, з якого вбачається, що з 14.06.2019 року (тобто з моменту укладення договору №ОР-17717 та по дату зазначеного листа) ТОВ „Приватмашстрой» не зверталось з проханням надати реєстр зернового складу щодо відповідної кукурудзи, а тому такі документи не надавались ТОВ „ІЗТ» до товариства (том V а.с. 122).

Разом з тим, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 09.07.2019р. за договором ОР-17717 від 14.06.2019р. підписаний, зокрема, з боку ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» головним бухгалтером у відповідності до якого кредиторська заборгованість підприємства перед ТОВ „Приватмашстрой» становить 1996511.51 грн. (том І а.с. 85).

Крім того в матеріалах справи наявні копії договорів укладених між сторонами у справі, аналогічних за змістом договору №ОР-17717 від 14.06.2019р., а саме договори №№ОР-16999, ОР-16790, ОР-16733, ОР-17013, ОР-17295 щодо поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2018 р. (том І а.с 122-156).

Водночас з наявного в матеріалах справи акта перевірки №1847/28-10-41-01/23393195 „Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» (код ЄДРПОУ 23393195) по декларації за березень 2019 року (реєстраційний № 9076469603 від 14.04.2019 р.) з урахуванням уточнюючих розрахунків з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень» , складеного 20.06.2019р. Офісом великих платників податків ДФС вбачається, що перевіркою охоплювались договори №ОР-16999 від 20.02.2019р.; №ОР-16790 від 06.02.2019р.; №ОР-16733 від 04.02.2019р.; №ОР-17013 від 21.02.2019р.; №ОР-17295 від 28.03.2019р. та під час перевірки органом фіскальної служби було досліджено ланцюги походження Товару кукурудзи 3-го класу українського походження, врожаю 2018 р., реалізованого ТОВ „Приватмашстрой» на адресу ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» у лютому-березні 2019 року та було встановлено наступних контрагентів постачальників: ТОВ „Ерден» та ТОВ „Грано-Трейд» . З огляду на виявлені невідповідності, контролюючим органом було зроблено висновки відносно ПІІ «Гленкор агрікалчер Україна» , зокрема, договори, які були перевірені не опосередковуються реальним виконанням операції, яка становить їх предмет; ПІІ «Гленкор агрікалчер Україна» фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товарів.

З огляду на встановлені обставини, фіскальним органом щодо договорів, які підлягали перевірки, у відповідності до п. 6.8 договорів ПІІ «Гленкор агрікалчер Україна» було нараховано ТОВ „Приватмашстрой» штраф, загальний розмір якого за договорами №ОР-16999 від 20.02.2019р.; №ОР-16790 від 06.02.2019р.; №ОР-16733 від 04.02.2019р.; №ОР-17013 від 21.02.2019р.; №ОР-17295 від 28.03.2019р. становить 1335820,27 грн.

Як стверджує підприємство, ПІІ «Гленкор агрікалчер Україна» звернулось до ТОВ „Приватмашстрой» з вимогою від 17.07.2019р. за вих. №11/07/19 про сплату штрафу у розмірі 1335820,27 грн., між тим, позивач за зустрічним позовом зазначає, що дана вимога була повернута установою пошти 01.08.2019 року за закінченням встановленого строку зберігання, що ніяким чином не спростовується відповідачем за зустрічним позовом.

Також, в матеріалах справи міститься заява ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» вих. №05/08/19 від 12.08.2019р. про зарахування зустрічних однорідних вимог адресована ТОВ „Приватмашстрой» (том ІІ а.с. 47-48) у відповідності до якої дана заява складена з огляду на наявність зустрічних однорідних вимог між сторонами у справі, а саме з приводу заборгованості ТОВ „Приватмашстрой» перед ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» у розмірі 1335820,27 грн. (за договорами №ОР-16999 від 20.02.2019р. в сумі 424710,67 грн., №ОР-16790 від 06.02.2019р. в сумі 280234,77 грн., №ОР-16733 від 04.02.2019р. в сумі 66864,00 грн., №ОР-17013 від 21.02.2019р. в сумі 207253,89 грн., №ОР-17295 від 28.03.2019р. 356756,94грн.), яка нарахована як штраф за вказаними договорами та у відповідності до вимоги про сплату штрафу у розмірі 1335820,27 грн. вих. №11/07/19 від 17.07.2019р. та заборгованості ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» перед ТОВ „Приватмашстрой» у розмірі 2130740,40 грн. (за договорами №ОР-17716 від 14.06.2019р. в сумі 134228,89грн. та №ОР-17717 від 14.06.2019р. в сумі 1996511,51 грн.).

Водночас у зазначеній вище заяві ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» , в порядку ст.601 Цивільного кодексу України, заявило ТОВ „Приватмашстрой» про зарахування зустрічних однорідних вимог та про припинення зобов`язання ТОВ „Приватмашстрой» перед ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» за договором поставки №ОР-17013 від 21.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 134228,89 грн., з однієї сторони, та зобов`язання ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» перед ТОВ „Приватмашстрой» за договором поставки №ОР-17716 від 14.06.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 134228,89 грн., з іншої сторони; зобов`язання ТОВ „Приватмашстрой» перед ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» за договором поставки №ОР-16999 від 20.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 424710,67 грн., за договором поставки №ОР-16790 від 06.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 280234,77 грн., за договором поставки №ОР-16733 від 04.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 66864,00 грн., за договором поставки №ОР-17013 від 21.02.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 73025,00 грн., за договором поставки №ОР-17295 від 28.03.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 356756,94 грн., з однієї сторони, та зобов`язання ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» перед ТОВ „Приватмашстрой» за договором поставки №ОР-17717 від 14.06.2019р. в частині сплати грошових коштів в сумі 1201591,38 грн., з іншої сторони. Крім того у даній заяві зазначено, що залишок заборгованості ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» за договором поставки №17717 від 14.06.2019р. складає 794920,13 грн.

Листом від 18.08.2019р. за вих №18/08/19 ТОВ „Приватмашстрой» повідомило про незгоду щодо заяви ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» про зарахування зустрічних однорідних вимог заперечуючи сам факт порушення товариством договорів №№ОР-16999, ОР-16790,ОР-16733, ОР-17013, ОР-17295 та як наслідок нарахування штрафу у розмірі 1335820,27 грн. з підстав належного виконання ним зобов`язань, що свідчить про відсутність безспірності вимог підприємства. Більш того, товариством також було зазначено про різну правову природу вимог між сторонами у справі, яка полягає у вимозі щодо основного зобов`язання та вимозі щодо штрафної санкції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Так, перш за все суд вважає за необхідне надати правову оцінку спірним правовідносинам сторін за договором поставки №ОР-17717 від 14.06.2019р., яку суд здійснює з урахуванням того, що умови даного договору є джерелом матеріального права для сторін.

Як встановлено судом, первісні позовні вимоги ТОВ „Приватмашстрой» обґрунтовані неналежним виконанням ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» умов договору поставки №ОР-17717 від 14.06.2019р. та направлені на стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості у розмірі 1996511,51 грн., як вартості поставленого товару.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання, що виникли на основі договору, існують впродовж його строку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, суд зазначає, що перш за все для встановлення порушення прав позивача за захистом якого він звернувся з даним позовом, слід виходити із змісту умов укладеного між сторонами договору.

Так, за взаємною згодою сторін у договорі №ОР-17717 від 14.06.2019 року було передбачено необхідність надання продавцем - ТОВ „Приватмашстрой» відповідного переліку документів, у тому числі, але не виключно, реєстром, що виданий зерновим терміналом та інформує про кількість та якість товару, що передається із зазначенням № автомобілів, № ТТН накладних з вказівкою власника товару і ваги товару брутто і нетто.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні» , суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

При цьому, суд цілком погоджується з позицією відповідача за зустрічним позовом з приводу природи реєстру зернового терміналу в силу специфічності товару, що мав бути поставлений за договором №ОР-17717 та того, що відповідний товар поставлявся на адресу зернового терміналу, що як наслідок має організацію даними особами процедури приймання товару у відповідності до положень Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні» та порядку приймання зерна відповідною особою щодо необхідності ведення відповідних реєстрів, а також оформлення складських документів.

За результатами розгляду справи судом встановлено, а ТОВ „Приватмашстрой» не спростовано належними та допустимими доказами, що реєстр зернового терміналу про прийняття кукурудзи, який був предметом поставки за договором №ОР-17717 від 14.06.2019 року не був переданий ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» .

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Водночас, згідно ч. 2 ст.613 цього кодексу ,якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

За приписами ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на викладене, поняття настання обов`язку та настання строку виконання є різними за змістом.

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов`язання підлягає виконанню з настанням такої події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.

У договорі сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію - „ протягом 3-х банківських днів з дати надання: рахунку на плату кожної окремої поставленої партії товару із зазначенням точної кількості та ціни товару без ПДВ, суми ПДВ, усього до сплати; копій документів, зазначених в п. 4.2 даного договору, тобто обумовили настання у відповідача за первісним позовом обов`язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч. 1 ст. 212 ЦК України - договір з відкладальною обставиною).

При цьому, відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (ч. 3 ст. 212 ЦК України).

Між тим, ТОВ „Приватмашстрой» , в порушення вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу підтверджуючого недобросовісну поведінку ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» стосовно чинення перешкод при отриманні відповідного реєстру зернового терміналу.

Вищезазначене кореспондує виникнення у відповідача за первісним позовом обов`язку щодо сплати 80% вартості поставленого товару, після надання переліку документів визначених у п.4.2 та п. 5.1 договору за їх повнотою, сукупністю та належністю форми.

Водночас, з приводу обов`язку відповідача щодо сплати 20 % вартості кожної окремої поставленої партії товару (п. 5.2, 5.3 договору), суд зазначає, що за відсутності в матеріалах справи усіх доказів, з наявністю яких сторони обумовили фактичну поставку товару, суд позбавлений визначити розмір 20% вартості товару який мав бути поставлений саме за спірною поставкою, а саме документів за якими визначається залікова вага.

Більш того, суд зазначає, що умовами договору сторони передбачили порядок переходу права власності на товар, у дату відвантаження товару покупцю в місці поставки, відповідно до п. 1.1 договору, що відповідає даті прийняття/вивантаження товару, вказаній у реєстрі зернового терміналу та даті видаткової накладної на товар або його партію.

З аналізу змісту зазначених умов договору (п.п. 4.2, 4.3, 5.2, 5.3 договору) суд дійшов висновку, що сплата 20% вартості окремої поставки товару також здійснюється за фактом здійснення відповідної поставки, тобто, як вартості окремої поставленої партії товару (тобто закінченої господарської операції з передачі товару), між тим, в матеріалах справи відсутній повний комплект документів з якими сторони обумовили підтвердження поставки товару.

За таких обставин суд зазначає про відсутність порушеного права ТОВ „Приватмашстрой» за захистом якого він звернувся з даним позовом, оскільки обов`язок щодо сплати товару за договором №ОР-17717 від 14.06.2019 року у ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» не настав, що свідчить про передчасність звернення позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості у сумі 1996511,51 грн. та має наслідком відмови у задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених зустрічних вимог суд зазначає таке:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно приписів ч.2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Водночас, при вирішенні справи визначальними для суду є фактичні обставини, наведені у позовній заяві.

При цьому, суд враховує, що в господарському судочинстві в силу положень ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Обґрунтовуючи необхідність стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу за порушення умов договорів поставки №ОР-16999 від 20.02.2019р., №ОР-16790 від 06.02.2019р., №ОР-16733 від 04.02.2019р., №ОР-17013 від 21.02.2019р., №ОР-17295 від 28.03.2019р. на підставі п.6.8 у розмірі 1201591,38 грн. ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» посилається на обставини встановлені перевіркою фіскальної служби у акті перевірки №1847/28-10-41-01/23393195 від 20.06.2019р. та на порушення ТОВ „Приватмашстрой» умов п.1.1, 1.2 договору та підтверджує свою позицію відсутністю в первинних документах за якими здійснювалась закупівля кукурудзи відомостей щодо її ідентифікації, а саме відсутність визначення відповідного коду кукурудзи, стверджує про неможливість вирощування такої культури у відповідний період згідно відомостей щодо здійснення початку та закінчення посівної компанії з урахування дати реєстрації контрагентів як юридичних осіб.

Так, з урахуванням проведеної 20.06.2019р. фіскальним органом перевірки щодо договорів, які підлягали перевірки, у відповідності до п. 6.8 договорів ПІІ «Гленкор агрікалчер Україна» було нараховано ТОВ „Приватмашстрой» штраф, загальний розмір якого за договорами №ОР-16999 від 20.02.2019р.; №ОР-16790 від 06.02.2019р.; №ОР-16733 від 04.02.2019р.; №ОР-17013 від 21.02.2019р.; №ОР-17295 від 28.03.2019р. становить 1335820,27 грн.

Однак, суд критично відноситься щодо посилання позивача на висновки проведеної перевірки фіскальною служби, як на підставу для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу, адже виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів. Більш того, висновки фіскального органу були здійсненні щодо неправомірності відображення звітної інформації саме ПІІ «Гленкор агрікалчер Україна» , хоча і у відносинах з ТОВ „Приватмашстрой» , в зв`язку з чим, наразі підстави для стягнення з ТОВ „Приватмашстрой» штрафу за невиконання або неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань за договорами №ОР-16999 від 20.02.2019р.; №ОР-16790 від 06.02.2019р.; №ОР-16733 від 04.02.2019р.; №ОР-17013 від 21.02.2019р.; №ОР-17295 від 28.03.2019р. відсутні, тоді як за умовами договорів, договірні відносини між сторонами тривають до повного виконання своїх зобов`язань.

При цьому, суд зазначає, що здійснення підприємницької діяльності має на собі ризики та вибір контрагента здійснюється суб`єктом господарювання на власний розсуд, а от ведення податкової звітності та зазначення реальності таких операцій, має бути здійснено у межах закону.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, за наявними доказами, зокрема з приводу поставок кукурудзи за договорами №ОР-16999 від 20.02.2019р.; №ОР-16790 від 06.02.2019р.; №ОР-16733 від 04.02.2019р.; №ОР-17013 від 21.02.2019р.; №ОР-17295 від 28.03.2019р., а саме копій відповідних договорів, рахунків та платіжних доручень, суд позбавлений встановити розмір штрафу за відсутності документів, які підтверджують поставку (як за кількісними, якісними та вартісними показниками) та документів, що передбачені відповідними договорами, при цьому суд вважає, що здійснення проплат за вказаними договорами свідчить про прийняття покупцем товару у відповідності до умов договору, як належного виконання зобов`язання щодо поставки кукурудзи.

За таких обставин вимоги зустрічного позову ПІІ «Гленкор агрікалчер Україна» в частині стягнення штрафу у розмірі 1201591,38 грн. є недоведеними, що виключає можливість їх задоволення.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

У відповідності до положень ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За приписами ст. 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4 1 ) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно положень ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

З аналізу статті 601 Цивільного кодексу України, вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

При цьому, суд зазначає, що спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб, яка полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Так, ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» неодноразово наголошувало на недоведеності продавцем дати переходу права власності на товар за договором №ОР-17717 та відсутності в нього обов`язку щодо сплати 80% вартості поставленого товару, а ТОВ „Приватмашстрой» на належному виконанні обов`язків та відсутності підстав для стягнення штрафу та неможливості оскарження акту фіскальної служби в силу судової практики.

Більш того, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі №910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі №910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 по справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін „прозорість вимог» ), від 13.11.2018 по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18).

При цьому, суд зазначає, що сторона договору не набуває автоматично статусу боржника у розумінні зобов`язальних правовідносин (статті 509 ЦК України, статей 174-175 ГК України) лише тільки з самого факту укладення договору, для встановлення статусу сторони у спірному зобов`язанні як боржника визначальним є саме факт настання обов`язку сторони передати товар чи сплатити борг згідно з умовами укладеного договору, що водночас кореспондується з такою обов`язковою умовою проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, як настання строку виконання вимог.

Отже, відповідна обставина входить до предмета доказування при оцінці судом правомірності здійснення заліку та має бути всебічно та повно досліджена судом, на підставі наданих доказів.

Разом з тим, за результатами розгляду первісних позовних вимог судом встановлено, що обов`язок ПІІ «Гленкор агрікалчер Україна» щодо сплати вартості товару за договором №ОР-17717 не настав, що виключає можливість зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до пункту 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

З огляду на встановлені судом обставини позовні вимоги ППІ „Гленкор агрікалчер Україна» щодо визнання припиненими зобов`язання позивача за зустрічним позовом перед ТОВ „Приватмашстрой» за договором поставки №ОР-17717 від 14.06.2019р. на суму заборгованості ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна» перед ТОВ „Приватмашстрой» у розмірі 1201591,38 грн. в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд оцінуючи у сукупності заявлені зустрічні позовні вимоги ППІ „Гленкор агрікалчер Україна» та обставини на які посилається позивач в підтвердження своєї позиції, дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

При цьому, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову та зустрічного позову покладаються на відповідних позивачів у справі та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой» до Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» про стягнення 1996511,51 грн. - відмовити у повному обсязі.

2.У задоволенні зустрічного позову Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна» - відмовити в повному обсязі.

3.Судові витрати понесені сторонами відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 грудня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення27.11.2019
Оприлюднено11.12.2019
Номер документу86209400
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/2081/19

Ухвала від 02.06.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 04.05.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Постанова від 11.03.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 21.01.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 13.01.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 13.01.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Рішення від 27.11.2019

Господарське

Господарський суд Одеської області

Невінгловська Ю.М.

Ухвала від 04.11.2019

Господарське

Господарський суд Одеської області

Невінгловська Ю.М.

Ухвала від 21.10.2019

Господарське

Господарський суд Одеської області

Невінгловська Ю.М.

Ухвала від 07.10.2019

Господарське

Господарський суд Одеської області

Невінгловська Ю.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні