Постанова
від 11.03.2020 по справі 916/2081/19
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2081/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів Разюк Г.П., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання : Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой" та Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна"

на рішення Господарського суду Одеської області від 27 листопада 2019 року (суддя Невінгловська Ю.М.)

по справі № 916/2081/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой" (адреса місцезнаходження: 54002, м. Миколаїв, вул. мала Морська, буд. 108, офіс 200; поштова адреса: 54038, м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В/3, оф. 208);

до відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) в особі Одеської філії Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" (65101, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5/4, приміщення №15Н)

про стягнення 1996511,51 грн.,

та за зустрічним позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) в особі Одеської філії Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" (65101, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5/4, приміщення №15Н)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой" (адреса місцезнаходження: 54002, м. Миколаїв, вул. мала Морська, буд. 108, офіс 200; поштова адреса: 54038, м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В/3, оф. 208);

про стягнення штрафу у розмірі 1201591,38 грн. та визнання частково припиненим зобов`язання,

за участю представників учасників справи:

Від ТОВ „Приватмашстрой" - Глушаниця А.Л., довіреність № б/н, дата видачі : 10.01.20;

Від Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" - Черкес В.О., довіреність № б/н, дата видачі : 09.01.20;

В С Т А Н О В И Л А:

22.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" в особі Одеської філії Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" грошових коштів у розмірі 1996511,51 грн. та судових витрат у розмірі 59947,67 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору поставки №ОР-17717 від 14.06.2019р., в частині сплати вартості поставленого товару, в зв`язку з чим, заборгованість відповідача становить 1996511,51 грн., що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

19.08.2019 року до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" в особі Одеської філії ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" до ТОВ „Приватмашстрой" про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу за порушення умов договорів поставки №ОР-16999 від 20.02.2019р., №ОР-16790 від 06.02.2019р., №ОР-16733 від 04.02.2019р., №ОР-17013 від 21.02.2019р., №ОР-17295 від 28.03.2019р. у розмірі 1201591,38 грн. та визнання частково припиненими зобов`язання позивача за зустрічним позовом перед ТОВ „Приватмашстрой" за договором поставки №ОР-17717 від 14.06.2019р. на суму заборгованості ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" перед ТОВ „Приватмашстрой" у розмірі 1201591,38 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" посилається на те, що між сторонами у справі протягом 2019 року укладено низку типових договорів поставки сільськогосподарської продукції, за якими позивачем за зустрічним позовом було нараховано відповідачу за зустрічним позовом штраф у розмірі 1335820,27 грн., в зв`язку з чим, з урахуванням заяви про зарахування зустрічних вимог вих. №05/08/19 від 12.08.2019р., як одностороннього правочину, ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" стверджує, що його зобов`язання, які розглядаються в рамках даної справи у розмірі 1201591,38 грн. за договором №ОР-17717 від 14.06.2019р. є припиненим у зазначеній частині, а тому вважає, що первісний та зустрічний позов є взаємовиключними, та у разі задоволення зустрічної позовної заяви судом матиме місце відмова у задоволенні первісного позову по даній справі.

При цьому, ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" зазначає, що ТОВ „Приватмашстрой" у лютому-березні 2019 року було поставлено на адресу ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2018 р. в загальному об`ємі 2070 т.

Разом з тим, як стверджує позивач за зустрічним позовом, 20.06.2019р. органами податкової служби з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень було здійснено, зокрема, перевірку договорів №ОР-16999 від 20.02.2019 р.; №ОР-16790 від 06.02.2019 р.; №ОР-16733 від 04.02.2019 р.; №ОР-17013 від 21.02.2019 р.; №ОР-17295 від 28.03.2019 р. укладених між сторонами у справі та за результатами проведення якої встановлено обставини нереальності господарських операцій за відповідними договорами, безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання товарів, що відображено у акті №1847/28-10-41-01/23393195.

Отже, з урахуванням обставин встановлених перевіркою податкової служби, ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" наполягає що ТОВ „Приватмашстрой", діяло недобросовісно, грубо порушило умови п. 1.2 договорів поставки, адже в порушення умов договорів та норм чинного законодавства кукурудза 3-го класу врожаю 2018 року, що була придбана ПІІ "Гленкор агрікалчер Україна" за договорами поставки не є товаром, придбаним ТОВ „Приватмашстрой" безпосередньо у с/г товаровиробників, які поставили вирощену ними кукурудзу 3-го класу врожаю 2018 року ТОВ „Приватмашстрой" вперше, наслідком чого відповідно до п. 6.8 договорів поставки є нарахування штрафу, розмір якого за підрахунком ПІІ "Гленкор Агрікалчер Україна" за договорами поставки №ОР-16999 від 20.02.2019р., №ОР-16790 від 06.02.2019р., №ОР-16733 від 04.02.2019р., №ОР-17013 від 21.02.2019р. та №ОР-17295 від 28.03.2019р. складає 1335820,27 грн.

Правовими підставами звернення із зустрічним позовом Підприємство з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" визначено положення ст.ст. 204, 601, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 216, 230-232 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27 листопада 2019 року (суддя Невінгловська Ю.М.) по справі № 916/2081/19 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой" до Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" про стягнення 1996511,51 грн. та у задоволенні зустрічного позову Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" - відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за взаємною згодою сторін у договорі №ОР-17717 від 14.06.2019 року було передбачено необхідність надання продавцем - ТОВ „Приватмашстрой" відповідного переліку документів, у тому числі, але не виключно, реєстром, що виданий зерновим терміналом та інформує про кількість та якість товару, що передається із зазначенням № автомобілів, № ТТН накладних з вказівкою власника товару і ваги товару брутто і нетто.

Однак, судом встановлено, а ТОВ „Приватмашстрой" не спростовано належними та допустимими доказами, що реєстр зернового терміналу про прийняття кукурудзи, який був предметом поставки за договором №ОР-17717 від 14.06.2019 року не був переданий ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна".

ТОВ „Приватмашстрой", в порушення вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу підтверджуючого недобросовісну поведінку ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" стосовно чинення перешкод при отриманні відповідного реєстру зернового терміналу.

Вищезазначене кореспондує виникнення у відповідача за первісним позовом обов`язку щодо сплати 80% вартості поставленого товару, після надання переліку документів визначених у п.4.2 та п. 5.1 договору за їх повнотою, сукупністю та належністю форми.

Водночас, з приводу обов`язку відповідача щодо сплати 20 % вартості кожної окремої поставленої партії товару (п. 5.2, 5.3 договору), суд зазначає, що за відсутності в матеріалах справи усіх доказів, з наявністю яких сторони обумовили фактичну поставку товару, суд позбавлений визначити розмір 20% вартості товару який мав бути поставлений саме за спірною поставкою, а саме документів за якими визначається залікова вага.

Більш того, суд зазначає, що умовами договору сторони передбачили порядок переходу права власності на товар, у дату відвантаження товару покупцю в місці поставки, відповідно до п. 1.1 договору, що відповідає даті прийняття/вивантаження товару, вказаній у реєстрі зернового терміналу та даті видаткової накладної на товар або його партію.

З аналізу змісту зазначених умов договору (п.п. 4.2, 4.3, 5.2, 5.3 договору) суд дійшов висновку, що сплата 20% вартості окремої поставки товару також здійснюється за фактом здійснення відповідної поставки, тобто, як вартості окремої поставленої партії товару (тобто закінченої господарської операції з передачі товару), між тим, в матеріалах справи відсутній повний комплект документів з якими сторони обумовили підтвердження поставки товару.

За таких обставин, суд зазначив про відсутність порушеного права ТОВ „Приватмашстрой", за захистом якого він звернувся з даним позовом, оскільки обов`язок щодо сплати товару за договором №ОР-17717 від 14.06.2019 року у ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" не настав, що свідчить про передчасність звернення позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості у сумі 1996511,51 грн. та має наслідком відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції критично оцінив посилання позивача на висновки проведеної 20.06.2019р. перевірки фіскальною службою, як на підставу для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу, адже виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів. Більш того, висновки фіскального органу були здійсненні щодо неправомірності відображення звітної інформації саме ПІІ "Гленкор агрікалчер Україна", хоча і у відносинах з ТОВ „Приватмашстрой", в зв`язку з чим, наразі підстави для стягнення з ТОВ „Приватмашстрой" штрафу за невиконання або неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань за договорами №ОР-16999 від 20.02.2019р.; №ОР-16790 від 06.02.2019р.; №ОР-16733 від 04.02.2019р.; №ОР-17013 від 21.02.2019р.; №ОР-17295 від 28.03.2019р. відсутні, тоді як за умовами договорів, договірні відносини між сторонами тривають до повного виконання своїх зобов`язань.

При цьому, суд зазначив, що з копій відповідних договорів, рахунків та платіжних доручень, суд позбавлений встановити розмір штрафу за відсутності документів, які підтверджують поставку (як за кількісними, якісними та вартісними показниками) та документів, що передбачені відповідними договорами. При цьому суд вважає, що здійснення проплат за вказаними договорами свідчить про прийняття покупцем товару у відповідності до умов договору, як належного виконання зобов`язання щодо поставки кукурудзи.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги зустрічного позову ПІІ "Гленкор агрікалчер Україна" в частині стягнення штрафу у розмірі 1201591,38 грн. є недоведеними, що виключає можливість їх задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой", в якій апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 27 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Приватмашстрой до Підприємства з іноземними інвестиціями Гленкор агрікалчер Україна про стягнення 1 996 511,51 грн. скасувати повністю та ухвалити в цій частині вимог нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА в особі ОДЕСЬКОЇ ФІЛІЇ ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА на користь ТОВ ПРИВАТМАШСТРОЙ 1 996 511 гривень 51 грн., судовий збір у розмірі 29 947 гривень 67 коп., сплачений при поданні позовної заяви та 44 921 гривні 50 коп. сплачені за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судове рішення суду першої інстанції в частині первісного позову, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак воно підлягає скасуванню та ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Апелянт зазначає, що факт отримання відповідачем кукурудзи в розмірі 376.700 т на загальну суму 1 996 511 гривень 51 грн. підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, не заперечується і покупцем.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у справі №815/3837/15 видаткова накладна вважається документом первинного обліку в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , яка фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем.

Апелянт зауважує, що відповідач за первісним позовом з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами статті 666 ЦК України правом встановити постачальнику строк для передачі реєстрів зернового терміналу, а в разі не виконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар. Так, відповідач за первісним позовом у період з часу отримання товару не відмовився та не повідомив позивача про намір відмовитися від нього через відсутність реєстрів Зернового Терміналу, водночас і не вимагав від позивача (за первісним позовом) надання реєстрів Зернового Терміналу.

На переконання скаржника, з огляду на положення статті 692 ЦК України та ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відсутність документального підтвердження факту передачі відповідачу реєстрів Зернового терміналу за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Відтак, на думку апелянта, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за поставлений позивачем товар.

Крім того, на переконання апелянта, реєстри зернового терміналу не є первинними документами в розумінні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ЗУ Про зерно та обіг зерна в Україні у взаємовідносинах між позивачем та відповідачем, оскільки позивач не є учасником договору складського зберігання. В даному випадку сторонами договору складського зберігання є Зерновий склад - ТОВ ІЗТ та власник зерна ПП ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА , тобто реєстр зернового Терміналу формує третя особа, яка взагалі не є учасником договірних відносин між позивачем та відповідачем та реєстр зернового терміналу не містить відомостей про господарські операції між позивачем та відповідачем, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Факт розвантаження товару на умовах БАТ Поставка на терміналі (у редакції Інкотермс 2010 - ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ (надалі Зерновий термінал ) з транспортних засобів підтверджується товарно-транспортними накладними . Загальна вага товару нетто зазначених ТОВ ІЗТ в ТТН повністю узгоджується із загальною вагою переданого відповідачу згідно видаткових накладних, а саме 376.700 т.

Крім того, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. № 88, то відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи (п. 2.14)

Так, внаслідок системного аналізу пунктів 4.2 та 4.3 Договору, особи, які відповідальні за правильність оформлення первинних документів - видаткових накладних, зокрема представник відповідача за довіреністю № ОР 1606191 від 16 червня 2019 року - Заборовський Анатолій Валентинович підписуючи видаткові накладні не міг не бачити перед собою передані йому нарочно реєстри Зернового терміналу та попередньо не перевіривши факт розвантаження товару на Термінал, оскільки видаткова накладна повинна бути виписана датою поставки Товару, що відповідає даті прийняття/вивантаження Товару, вказаній у реєстрі Зернового терміналу, але не раніше дати реєстру виданого Зерновим Терміналом.

Тобто, представник відповідача як відповідальна особа за правильність оформлення видаткових накладних, підписуючи видаткові накладні та маючи у своєму володінні реєстри Зернового терміналу пересвідчився, що дати та інші реквізити (одиниця виміру кількість, ціна та ін..) видаткових накладних відповідають датам та іншим реквізитам зазначених в реєстрах Зернового Терміналу.

Більш того, оскільки у Договорі поставки № ОР-17717 від 14 червня 2019 року не передбачено оформлення передачі реєстрів зернового терміналу певним окремим документом, доводи відповідача про відсутність підтвердження надання позивачем реєстрів зернового терміналу відповідачу є безпідставними. (Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 року у справі №911/1242/17.

Попередня поведінка ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА , яка виражалась в заяві про зарахуванні зустрічних однорідних вимог від 12 серпня 2019 року за вих. № 05/08/9 та у зустрічному позові від 19 серпня 2019 року за вих. № 11/08/19 полягала в тому, що ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА визнає факт настання строків виконання грошових зобов`язань на суму 1 996 511.51 за Договором поставки № ОР-17717 від 14.06.2019 року, але зазначає, що грошові вимоги в частині сплати грошових коштів на суму 1 335 820.27 є припиненими у зв`язку з їх виконання відповідно до ст. 601 ЦК України та залишок заборгованості ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА перед ТОВ ПРИВАТМАШСТРОЙ за договором поставки № ОР-17717 від 14.06.2019 року складає 794 920.13 грн..

Тобто, відповідач сам визнав той факт, що строк виконання його грошових зобов`язань за договором поставки № ОР-17717 від 14.06,2019 року настав.

Також до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ПІІ "Гленкор агрікалчер Україна", в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 р. у справі №916/2081/19 - скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Підприємства з іноземними інвестиціями ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА . Ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов Підприємства з іноземними інвестиціями ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА в особі Одеської філії Підприємства з іноземними інвестиціями ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Приватмашстрой штрафу у розмірі 1 201 591,38 грн. та визнання частково припиненими зобов`язань - задовольнити.

ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення штрафу та визнання зобов`язань частково припиненими, вважає його в цій частині таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права з огляду на наступне.

Апелянт зазначає, що станом на сьогодні Договори поставки №ОР-16999 від 20.02.2019 р.; 2) №ОР-16790 від 06.02.2019 р.; 3) №ОР-16733 від 04.02.2019 р.; 4) №ОР-17013 від 21.02.2019 р.; 5) №ОР-17295 від 28.03.2019 р. є дійсними та є обов`язковими для виконання сторонами відповідно до узгоджених умов договорів.

Звертає увагу суду, що ПП Гленкор Агрікалчер Україна входить до групи компаній міжнародного трейдера GLENCORE AGRICULTURE із штаб-квартирою в Роттердамі, Нідерланди. Встановлення у договорах поставки пунктів аналогічних до вищенаведених зумовлено, перш за все, корпоративними принципами підприємства.

Наголошує, що згідно п. 6.8. Договорів поставки передумовою застосування штрафу є не будь-яка інформація про допущене постачальником порушення, а виключно настання випадку, якщо господарські операції з поставки товару, опосередковані Договорами поставки, будуть поставлені під сумнів Державною фіскальної службою.

20.06.2019 р. Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України було складено Акт перевірки №1847/28-10-41-01/23393195, яким за результатами перевірки господарських операцій з поставки сільгосппродукції між ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна та ТОВ Приватмашстрой контролюючим органом було поставлено під сумнів дійсність Договорів поставки.

Таким чином, апелянт наголошує, що факт складання ДФС України Акту перевірки, яким було поставлено під сумнів дійсність Договорів поставки, свідчить про настання випадку, передбаченого п. 6.8. Договорів поставки, в якому з Продавця (ТОВ Приватмашстрой ) підлягає стягненню штраф у розмірі 20% вартості поставленого Товару.

Судом першої інстанції помилково не було прийнято до уваги, що у зв`язку з 1) порушенням ТОВ Приватмашстрой умов п. 1.2. Договорів поставки, 2) поставленням під сумнів дійсності Договорів поставки ДФС України у Акті №1847/28-10-41-01/23393195 від 20.06.2019 р. та 3) положеннями п. 6.8. Договорів поставки, - з ТОВ Приватмашстрой підлягає стягненню штраф, передбачений умовами Договорів поставки у розмірі 20% вартості поставленого ним товару.

Апелянт зазначає, що загальна вартість товару, поставленого ТОВ Приватмашстрой за Договорами поставки та сума коштів, сплачена ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна становить 6 679 101,32 грн., отже, штраф у розмірі 20% від суми поставки становить 1 335 820,27 грн.; при цьому звертає увагу колегії суддів, що під час розгляду цієї справи ПП Гленкор Агрікалчер Україна просить суд першої інстанції стягнути не всю суму штрафу, а тільки її частину, а саме: 1 201 591.38 грн., решта штрафу заявлена в межах іншої справи №916/2075/19.

Скаржник також вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що виявлені Державною фіскальною службою України порушення, допущені ТОВ "Приватмашстрой", нібито не мають значення для спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем.

В даному випадку, на думку апелянта, Акт перевірки ДФС та поставлення в ньому під сумнів Договорів поставки є передбаченим сторонами договорів юридичним фактом - обставиною, що є підставою для застосування штрафних санкцій передбачених умовами Договорів поставки.

Вважає, що судом першої інстанції не було належно досліджено наявні в матеріалах справи документи та не взято до уваги те, що в Акті перевірки ДФС України було зроблено наступні висновки відносно Договорів поставки:

1) нереальності господарських операцій, а укладені між ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна та ТОВ Приватмашстрой договори не опосередковуються реальним виконанням операцій ;

2) фактично ТОВ Приватмашстрой (ПН 33368160) здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання товарів ;

3) укладені між ТОВ Приватмашстрой та ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна договори, що наведені в акті перевірки не опосередковуються реальним виконанням операцій, що становлять їх предмет .

Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що висновки фіскального органу були здійсненні щодо неправомірності відображення звітної інформації саме ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна, хоча і у відносинах з ТОВ „Приватмашстрой", в зв`язку з чим, наразі підстави для стягнення з ТОВ „Приватмашстрой" штрафу за невиконання або неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань за договорами №0Р- 16999 від 20.02.2019р.; №ОР-16790 від 06.02.2019р.; №0Р-16733 від 04.02.2019р.; №ОР-17013 від 21.02.2019р.; №0Р-17295 від 28.03.2019р. відсутні .

Насправді в Акті перевірки було поставлено під сумнів Договори поставки через те, що ТОВ Приватмашстрой було порушено п. 1.2. Договорів поставки, а саме - придбано товар ним не безпосередньо у сільсгосптоваровиробників, які поставили вирощений ними товар вперше. В Акті перевірки немає жодного посилання на нібито неправильне відображення податкової звітності ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна .

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою обов`язковість умов договору для його сторін при розгляді зустрічного позову. ТОВ Приватмашстрой не оспорює п. 6.8. Договорів поставки, вказаний пункт договору є дійсним та таким, що підлягає виконанню сторонами.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів є неправильним, надуманим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та свідчить про помилкове застосування норм ст. ст. 11, 509, 526, 627, 628, 629 ЦК України та ст. ст. 174,179,193, 216, 230, 231 ГК України.

Крім того, скаржник вважає, що суд неправомірно відмовив у задоволенні вимоги ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна про визнання зобов`язань припиненими у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Судом першої інстанції не було враховано, що в даному випадку відсутні встановлені законом обмеження для зарахування зустрічних вимог, а відтак факт заліку (зарахування) зустрічних однорідних вимог відбувся незалежно від наявності чи відсутності згоди або вчинення будь-яких зустрічних дій з боку ТОВ Приватмашстрой , спрямованих на визнання такого заліку, вчиненого ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна .

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що: 1) внаслідок направлення ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, що є вчиненням одностороннього правочину незалежно від згоди та волі контрагента ТОВ Приватмашстрой ; 2) з огляду на отримання вказаної заяви контрагентом (факт отримання Заяви про зарахування ТОВ Приватмашстрой визнає та не заперечує), а також 3) з огляду на зміст Заяви про зарахування - припинилися наступні зобов`язання сторін по справі:

а. зобов`язання ТОВ Приватмашстрой перед ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна за договором поставки №ОР-16999 від 20.02.2019 р. в частині сплати грошових коштів в сумі 424 710,67 грн., за договором поставки №ОР-16790 від 06.02.2019 р. в частині сплати грошових коштів в сумі 280 234,77 грн., за договором поставки №ОР-16733 від 04.02.2019 р. в частині сплати грошових коштів в сумі 66 864,00 грн., за договором поставки №ОР-17013 від 21.02.2019 р. в частині сплати грошових коштів в сумі 73 025,00 грн., за договором поставки №ОР-17295 від 28.03.2019 р. в частині сплати грошових коштів в сумі 356 756,94 грн., з однієї сторони, та

б. зобов`язання ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна перед ТОВ Приватмашстрой за договором поставки №ОР-17716 від 14.06.2019 р. в частині сплати грошових коштів в сумі 1 201 591,38 грн., з іншої сторони.

Всупереч нормам ст. ст. 202, 204, 601 ЦК та правовим позиціям ВС КГС висловленим у справах №914/891/16 та №918/329/18, суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги, що незалежно від того наскільки обґрунтованими можуть бути заперечення та незгода ТОВ "Приватмашстрой" проти вчиненого ПІІ "Гленкор Агрікалчер Україна" заліку зустрічних однорідних вимог, - такий залік є дійсним та створює правові наслідки у вигляді припинення зарахованих зобов`язань допоки такий залік як односторонній правочин не буде визнаний недійсним судовим рішенням, що набрало законної сили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" на рішення Господарського суду Одеської області від 27 листопада 2019 року по справі №916/2081/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой" на рішення Господарського суду Одеської області від 27 листопада 2019 року по справі №916/2081/19 та призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой" до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" по справі №916/2081/19.

27.01.2020 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Приватмашстрой , в якому позивач заперечує проти доводів апелянта - відповідача за первісним позовом, зазначає, що можливі порушення податкового законодавства, які описані у Акті перевірки ДФС не мають будь-якого відношення до Товару, який був поставлений ТОВ ПРИВАТМАШСТРОЙ на користь ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА , оскільки Товар, який придбавався у ТОВ ЕРДЕН та ТОВ ГРАНО-ТРЕЙД поставлявся виключно на адресу ТОВ АГРОТРЕЙД ЕКСПОРТ (Ідентифікаційний код 37576404) за відповідними господарськими договорами, а перевіряючий на власний розсуд вирішив, що Товар, який придбавався від ТОВ ЕРДЕН та ТОВ ГРАНО-ТРЕЙД поставлявся на користь ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА .

Нажаль, ТОВ ПРИВАТМАШСТРОЙ не має можливості оскаржити Акт перевірки, оскільки він не може оспорюватися в суді, що підтверджується постановою Верховного Суду від 21.05.2018р. у справі 922/2310/17.

Водночас, істинно Товар який поставлявся на користь ПП ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА придбавався виключно у наступних виробників сільськогосподарської продукції (кукурудзи): ТОВ АГРОПРОМ (Ідентифікаційний код 32219791), ТОВ ВІТЧИЗНА-АГРО (Ідентифікаційний код 40494400), СФГ КОЛОС (Ідентифікаційний код 14246880), ФГ КРИВОШЛИКА (Ідентифікаційний код 23097309), ФГ НОВАЦЬКИЙ (Ідентифікаційний код 36245631), СФГ КУДИНСЬКИЙ (Ідентифікаційний код 32614413), ПП ЯВІР (Ідентифікаційний код 31960265), ФГ АГАТ ПОДІЛЛЯ (Ідентифікаційний код 33755143), ФГ ІВКА (Ідентифікаційний код 42066839), СФГ ФОРТУНА (Ідентифікаційний код 24702770), ФГ РОСЬ-ПЛЮС (Ідентифікаційний код 38219524) та СТОВ ЗЕЛЕНИЙ КЛИН (Ідентифікаційний код 38219524). Щодо даних постачальників, то в Акті перевірки порушень податкового законодавства не встановлено.

Крім того, ТОВ Приватмашстрой зазначає про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки між ТОВ ПРИВАТМАШСТРОЙ та ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА існує спір щодо підстав для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Відтак, вимоги ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР Україна перед ТОВ ПРИВАТМАШСТРОЙ не мають ознак безспірності та прозорості. А наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

31.01.2020 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА , в якому просить апеляційну скаргу ТОВ ПРИВАТМАШСТРОЙ залишити без задоволення, рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити без змін.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у ТОВ Приватмашстрой не виникло права вимоги оплати поставленого товару (матеріального права на позов), а у ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна не виник обов`язок з оплати товару.

Керуючись принципом свободи договору сторони поставили виникнення у ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна обов`язку з оплати товару в залежність від факту надання Реєстру зернового терміналу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, ТОВ Приватмашстрой ніколи не виконувало свого обов`язку передбаченого пунктами 4.2., 7.2. Договору поставки та не передавало ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна ані копію, ані тим більше оригінал Реєстру зернового складу, який мав бути виданий зерновим терміналом ТОВ ІЗТ (3-тя особа, на склад якої відповідно до умов п. 1.1. Договору поставки здійснюється поставка за умовами базису БАТ в редакції "Інкотермс 2010").

Більш того, судом було встановлено об`єктивну неможливість виконання ТОВ Приватмашстрой свого обов`язку з надання Реєстру зернового складу, передбаченого п. 4.2., 7.2. Договору поставки, оскільки такий Реєстр ніколи не отримувався ТОВ Приватмашстрой на зерновому терміналі, а відтак цей Реєстр не міг бути переданий ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна .

Наявним в матеріалах справи листом ТОВ ІЗТ №362-10 від 21.10.2019 р. підтверджено, що ТОВ Приватмашстрой ніколи не звертався до ТОВ ІЗТ за видачею Реєстру зернового терміналу, а Реєстр зернового терміналу або витяг з нього) ніколи не отримувався ТОВ Приватмашстрой на ТОВ ІЗТ .

Таким чином, на думку відповідача за первісним позовом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обов`язок щодо сплати вартості товару за Договором поставки у ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна не настав.

28.02.2020 року до суду надійшли судові дебати від ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна , в яких просить апеляційну скаргу ТОВ Приватмашстрой залишити без задоволення, рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, зустрічний позов задовольнити.

06.03.2020 року до суду надійшли письмові пояснення від ТОВ Приватмашстрой , в яких зазначає, що сам по собі акт перевірки є лише службовим документом, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, тоді як податкові повідомлення-рішення в матеріалах справи відсутні. Також апелянт зазначає, що за договорами з ТОВ "Ерден" та ТОВ "Грано Трейд" поставка товару здійснюється в пункти ТОВ "УСК" та ТОВ "ТІС-Зерно", що повністю збігається з міцем поставки товару ТОВ "Приватмашстрой" на користь ТОВ "Агротрейд Експорт". Натомість місцем поставки за усіма договорами ПІІ "Гленкор Агрікалчер Україна" є Зерновий термінал ІЗТ.

Також апелянт зауважує, що первинні документи, складені між ТОВ Приватмашстрой , ТОВ "Ерден" та ТОВ "Грано Трейд" податковий орган не міг перевірити оскільки ТОВ Приватмашстрой ці документи не надавало ані відповідачу ані ДФС.

10.03.2020 до суду надійшли письмові пояснення ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна щодо обставин справи.

11.03.20 до суду надійшло клопотання ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна про огляд оригіналу письмового доказу в судовому засіданні, в якому апелянт просить для досягнення повноти розгляду справи та задля усунення будь-яких сумнівів щодо наявності, змісту та висновків Акту перевірки, оглянути судом в судовому засіданні оригінал Акту від 20.06.2019, складеного Офісом великих платників податків ДФС України.

В судовому засіданні 11.03.2020 судовою колегією було оглянуто оригінал Акту №1847/28-10-41-01/23393195 „Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" (код ЄДРПОУ 23393195) по декларації за березень 2019 року (реєстраційний № 9076469603 від 14.04.2019 р.) з урахуванням уточнюючих розрахунків з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень", складеного 20.06.2019р. Офісом великих платників податків ДФС, крім того апелянтом надано також оригінали податкових повідомлень-рішень, які було складено податковим органом за наслідками вищевказаного акту.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зважаючи на вимоги приписів ст.269 ГПК України, судова колегія зазначає, що податкові повідомлення-рішення щодо ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" не були надані до суду першої інстанції.

Апелянт не заявляв клопотання про залучення зазначених документів до матеріалів справи з відповідним обгрунтуванням неможливості їх надання в суді першої інстанції, що виключає можливість залучення вказаних рішень до матеріалів справи та врахування їх при апеляційному перегляді справи.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 14.06.2019 року між ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" (надалі - покупець) та ТОВ „Приватмашстрой" (надалі - продавець) було укладено договір поставки №ОР-17717 (надалі - договір), згідно умов якого продавець зобов`язався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2018р. (код товару 1005 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), що надалі іменується товар, на умовах DАТ „Поставка на терміналі" (у редакції Інкотермс 2010) - ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ (надалі „зерновий термінал"). При цьому вартість вивантаження товару на терміналі сплачується покупцем.

Згідно п. 1.2 договору, продавець повідомляє і підтверджує, що товар, який поставляється за цим договором, є товаром, придбаним ним безпосередньо у сільськогосподарських товаровиробників, які поставили вирощений ними товар продавцю вперше, тобто мало місце перше постачання від сільськогосподарських товаровиробників до продавця, а сам продавець є сумлінним і єдиним його власником.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість товару складає 350.000 тон (+/-10 % в опціоні покупця). Остаточна кількість товару відповідно до ваги, що визначена зерновим терміналом, відповідно до ваги нетто, зазначеній в реєстрі зернового терміналу у графі „Залікова вага".

За умовами п. 3.1 та п. 3.2 договору, ціна товару становить 4416,67 грн. без ПДВ за 1 тонну. Загальна вартість товару з ПДВ 1855001,40 грн. (+/-10%).

Положеннями п. 3.3 договору передбачено, що транспортування товару до пункту призначення здійснюється продавцем і за його власний кошт з обов`язковим наданням необхідних документів, зазначених в інструкції покупця. Залізнична і/або товарно-транспортна накладна мають бути заповнені відповідно до інструкції покупця, що є додатком до договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка товару в повному обсязі здійснюється в строк з 14.06.2019 року до 21.06.2019 року включно, строго у відповідності до відвантажувальних інструкцій наданих покупцем, Мінімальна партія до оплати 20 метричних тонн.

У відповідності до п. 4.2 договору, поставка товару підтверджується наступними документами:

а) реєстром, що виданий зерновим терміналом та інформує про кількість та якість товару, що передається, відповідно до п.п. 2.1 і 2.2, із зазначенням № автомобілів, № ТТН накладних з вказівкою власника товару і ваги товару брутто і нетто;

б) видатковою накладною, оформленою на підставі довіреності покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей. Видаткова накладна повинна бути виписана датою поставки товару, що відповідає даті прийняття/вивантаження товару, вказаній у реєстрі зернового терміналу, але не раніше дати реєстру виданого зерновим терміналом .

За умовами п. 4.3 договору, датою поставки та переходу права власності на товар і всіх ризиків та вигод, пов`язаних з товаром, від продавця до покупця є дата відвантаження товару покупцю в місці поставки, відповідно до п. 1.1 договору, що відповідає даті прийняття/вивантаження товару, вказаній у реєстрі зернового терміналу та даті видаткової накладної на товар або його партію.

Положеннями п. 5.1 договору визначено, що покупець сплачує 80% від вартості кожної окремої поставленої партії товару на поточний рахунок продавця, зазначений у договорі, протягом 3-х банківських днів з дати надання:

- рахунку на плату кожної окремої поставленої партії товару із зазначенням точної кількості та ціни товару без ПДВ, суми ПДВ, усього до сплати;

- копій документів, зазначених в п. 4.2 даного договору .

Покупець сплачує 20% від вартості кожної окремої поставленої партії товару, поставка якого складає предмет даного договору у відповідності до п. 2.1 вище, на поточний рахунок продавця, зазначений у договорі, протягом 3-х банківських днів з дати надання копій: належно складеної податкової накладної зареєстрованої у Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, з відповідним заповненням всіх обов`язкових реквізитів податкової накладної та на повну суму поставки товару по договору поставки №ОР-17716 від 14.06.2019р. Податкова накладна вважається виписаною належним чином, в тому числі, але не виключно, при умові, що в ній зазначений код товару згідно з УКТ ЗЕД, вказаний в п. 1.1 даного договору; квитанції №1 або квитанції №2 про реєстрацію податкової накладної в електронній формі в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, виписаної в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, з відповідним заповненням всіх обов`язкових реквізитів податкової накладної; документів, зазначених в п. 10.3.11 даного договору.

Із змісту п. 5.3 договору вбачається, що незважаючи на положення п. 5.2 цього договору, оплата, у розмірі 20% від вартості кожної окремої поставленої партії товару, покупцем здійснюється не раніше завершення (проведення) реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової(их) накладної(их) продавця на товар виключно в електронній формі у порядку, визначеному законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи постачальника. У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової(их) накладної(их) та/або розрахунку(ів) коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної та/або оформлення їх з порушенням чинного законодавства, покупець має право затримати оплату товару до дати такої реєстрації та/або виправлення помилок.

За умовами п. 6.8 договору, у разі, якщо під час перевірки Державною фіскальною службою України операцій з товаром буде поставлено під сумнів дійсність цього договору в цілому, або окремих його частин (незалежно від факту недійсності), а також виявлення розбіжностей між даними покупця і продавця в Єдиному реєстрі податкових накладних після надання звітності за підсумками періоду, у якому відбулися поставки за цим договором, продавець зобов`язується компенсувати покупцю суму всіх коригувань (в тому числі: ПДВ), зроблених покупцем у разі, якщо ці коригування покупець буде змушений зробити через некоректно надану продавцем звітність в податкову інспекцію або виявлені порушення операцій з товаром в процесі податкової перевірки, а також компенсувати суму можливих фінансових штрафних санкцій. Додатково покупцем до продавця застосовується штраф в розмірі 20% від загальної вартості товару, який продавець зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги від покупця. Крім того, покупець має право вирахувати: суму фінансових штрафних санкцій та/або штраф в розмірі 20% від загальної вартості товару та/або суму всіх коригувань (в тому числі: ПДВ), із загальної вартості Товару, задовольнивши свою вимогу щодо сплати фінансових штрафних санкцій та/або штрафу та/або суму всіх коригувань (в тому числі: ПДВ), вказаного в цьому пункті, за рахунок коштів, які підлягають виплаті на рахунок продавця (в такому разі виставлення додаткових письмових вимог не вимагається) та/або в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги відповідно до статті 601 Цивільного Кодексу України.

Положеннями п. 7.2 договору передбачено обов`язок продавця надати покупцю протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару повний пакет копій документів, перерахованих у п. 4.2 та надати покупцю протягом 5-ти робочих днів з дати поставки товару повний пакет оригіналів документів, перерахованих у п.4.2.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.2 договору).

Згідно п. 10.3 договору, відкладальною умовою для виникнення обов`язків у покупця згідно цього договору є надання продавцем покупцю наступних документів (якщо передбачено надання копій, вони мають бути засвідчені підписом та надписом - „Згідно з оригіналом" уповноваженої особи продавця та відбитком печатки продавця, із зазначенням дати засвідчення): копію сторінок Статуту, а саме, титульну сторінку, на якій зазначено юридичну адресу, сторінку з повним найменуванням, сторінку з повноваженнями директора/керівника, сторінку з інформацією про всіх учасників, сторінку з повноваженнями вищого органу управління на підприємстві, останню сторінку з підписом керівника і печаткою нотаріуса. Якщо Статут має електронну версію, то надається Інтернет посилання на електронну версію Статуту в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію рішення/протоколу засновників/власників/учасників продавця про призначення/обрання директора/керівника продавця; копію наказу про призначення директора/керівника продавця; копію наказу про призначення головного бухгалтера продавця (подається тільки в тому разі, коли у продавця є дана посада); копію 1,2,3,4 сторінок паспорта директора/керівника продавця; копію 1,2,3,4 сторінок паспорта головного бухгалтера продавця (подається тільки в тому разі, коли у продавця є дана посада); копію рішення/протоколу засновників/власників/учасників про зняття обмежень, передбачених Статутом продавця, або схвалення (надання дозволу) щодо укладення цього договору (подається тільки в тому разі, коли в Статуті продавця прописані певні обмеження); копію декларації ПДВ та квитанцію №2 про подання податкової декларації в електронній формі за останній звітний період. У разі, якщо квитанція №2 містить електронний підпис довіреної особи продавця, а не директора продавця, то продавець додатково повинен надати копію довіреності на підписанта. У довіреності має бути зазначено право особи представляти контрагента в фіскальних (податкових) органах і зразок підпису; у випадках підписання договору купівлі-продажу/поставки не директором/керівником продавця, а довіреною особою, повноваження такої особи підтверджуються копією довіреності зі зразком підпису уповноваженої особи, виданої директором/керівником продавця або засновниками/власниками продавця на право підпису договорів купівлі продажу/поставки; якщо у продавця в юридичній адресі зазначається квартира, то контрагент повинен надати копію договору оренди між власником даної квартири та продавцем (якщо договір оренди укладено строком на 3 роки і більше, то такий договір оренди повинен бути посвідчений нотаріально; завірену продавцем копію договору купівлі-продажу/поставки між продавцем і сільськогосподарським товаровиробником (у договорі повинно бути чітко прописано, що товар який реалізує сільськогосподарський товаровиробник, є товаром його власного виробництва), копію видаткової та податкової накладних, копію квитанції №1 про реєстрацію податкової накладної в електронній формі в Єдиному реєстрі; копію „Витягу" з реєстру платників податку на додану вартість; копію форми звітності №4-сг та квитанції №2 про прийняття органами державної статистики форми звітності в електронній формі та завірені сільськогосподарським товаровиробником. У разі подання форми звітності №4-сг у паперовій формі, дана форма звітності повинна бути підписана директором/керівником, скріплена печаткою сільськогосподарського товаровиробника, містити відмітку органу державної статистики про її прийняття, а саме копія завірена сільськогосподарським товаровиробником; копію форми звітності №37-сг (дана форма звітності видається для оцінки валового врожаю товару сільськогосподарського товаровиробника. Це стосується тільки тих випадків, коди у сільськогосподарського товаровиробника середній показник врожайності товару вище середнього показника врожайності товару по відповідному регіону) та квитанції №2 про прийняття органами державної статистики форми звітності в електронній формі та завірені сільськогосподарським товаровиробником. У разі подання форми звітності №37-сг у паперовій формі, дана форма звітності повинна бути підписана директором/керівником, скріплена печаткою сільськогосподарського товаровиробника, містити відмітку органу державної статистики про її прийняття, а сама копія завірена сільськогосподарським товаровиробником.

Так, в матеріалах справи наявні видаткові накладні РН-0000426 від 16.06.2019р. на суму 910 328,69 грн., РН-0000428, від 18.06.2019р. на суму 527 774,40 грн., РН-0000429 від 19.06.2019р. на суму 558 408,42 грн. (том І а.с. 24-26), у відповідності до яких матеріально-відповідальна особа ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" на підставі довіреності №ОР1606191 від 16.06.2019р. (том І а.с. 27) прийняла від ТОВ „Приватмашстрой" за договором №ОР-17717 від 14.06.2019р. товар - кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2018р. кількістю 376,70 загальною вартістю 1996511,51 грн. (з урахуванням ПДВ).

Також в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні від 16.06.2019 року та від 19.06.2019р. щодо транспортування перевізником ТОВ „Фавіас Інвест" від замовника/вантажовідправника ТОВ „Приватмашстрой" на користь вантажоодержувача ТОВ „ІЗТ" для ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" кукурудзи врожаю 2018р. (том І а.с. 28-45).

При цьому зазначені товарно-транспортні накладні містить відомості щодо пункту навантаження - Кіровоградська обл. Олександрійський р-н, с. Голивкове та пункту розвантаження - ІЗТ, порт Чорноморськ із відміткою автовагової №1 ТОВ „ІЗТ".

Водночас з матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Приватмашстрой" були складені та зареєстровані в ЄРПН протягом періоду з 16.06.2019р. по 19.06.2019р. з відповідними квитанціями про їх реєстрацію (том І а.с.46-54).

Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури від 16.06.2019р. №СФ-0000437, від 18.06.2019р. №СФ-0000439, від 19.06.2019р. №СФ-0000440 та №СФ-0000443 на загальну суму 1996511,51 грн. (у т.ч. ПДВ) із зазначенням платника ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна", виставлених на підставі договору №ОР-17717 від 14.06.2019р.

Як стверджує, ТОВ „Приватмашстрой" у позовній заяві (том І а.с 7) на виконання пунктів 5.1 та 5.2 договору товариством було надано відповідачу за первісним позовом усі документи передбачені п. 4.2 та п. 10.3.11 договору, зокрема оригінал реєстру Зернового терміналу, копії видаткових накладних, податкових накладних з квитанціями, документів передбачених п.10.3.11 та оригінали рахунків-фактур. Зокрема оригінали рахунків-фактур №№СФ-0000437 від 16.06.2019р. на суму 728272,95 грн.,СФ-0000439 від 18.06.2019р. на суму 422219,52 грн., СФ-0000440 від 19.06.2019р. на суму 446726,74 грн., СФ-0000443 вцід 19.06.2019р. на суму 399302,30 грн., копії податкової накладної №7 від 16.06.2019р.,№9 від 18.06.2019р., №10 від 19.06.2019р. з квитанціями про її реєстрацію в ЄРПН, копій видаткових накладних №№РН-0000426, РН-0000428, РН-0000429 та документи передбачені п.10.3.11, які були отримані ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" 15.07.2019 року про що свідчить квитанція та опис вкладення у поштове відправлення із штриховим ідентифікатором № 5403403996632 та витягом з офіційного сайту ПАТ „Укрпошта".

Відтак, ТОВ „Приватмашстрой" стверджує в позовній заяві, що з урахуванням спливу 3-х банківських днів, які передбачені п. 5.1 та 5.2 договору відповідач за первісним позовом мав здійснити повну сплату товару 18.07.2019 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що опис вкладення до поштового відправлення за штриховим ідентифікатором № 5403403996632 (том І а.с. 61 на звороті) не містить у розділі „Найменування предметів" такого предмету, як оригінал реєстру Зернового терміналу.

Також, факт отримання зазначеного вище документу також заперечується ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна".

В матеріалах справи наявний лист ТОВ „ІЗТ" вих. №362-10 від 21.10.2019 року, з якого вбачається, що з 14.06.2019 року (тобто з моменту укладення договору №ОР-17717 та по дату зазначеного листа) ТОВ „Приватмашстрой" не зверталось з проханням надати реєстр зернового складу щодо відповідної кукурудзи, а тому такі документи не надавались ТОВ „ІЗТ" до товариства (том 5 а.с. 122).

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки №ОР-17717 від 14.06.2019 року, яка обґрунтована неналежним виконанням ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" умов даного договору та направлена на стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості у розмірі 1 996 511,51 грн., як вартості поставленого товару.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив про відсутність порушеного права ТОВ „Приватмашстрой", за захистом якого він звернувся з даним позовом, оскільки обов`язок щодо сплати товару за договором №ОР-17717 від 14.06.2019 року у ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" не настав, що свідчить про передчасність звернення позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості у сумі 1996511,51 грн. та має наслідком відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №ОР-17717 від 14.06.2019 року, є договором поставки.

Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за взаємною згодою сторін у договорі №ОР-17717 від 14.06.2019 року було передбачено п.п. 4.1,4.2,4.3,5.1,7.2 договору необхідність надання продавцем - ТОВ „Приватмашстрой" відповідного переліку документів, у тому числі, реєстр, що виданий зерновим терміналом , який інформує про кількість та якість товару, що передається із зазначенням № автомобілів, № ТТН накладних з вказівкою власника товару і ваги товару брутто і нетто.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перш за все для встановлення порушення прав позивача за захистом якого він звернувся з даним позовом, слід виходити із змісту умов укладеного між сторонами договору та законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні", суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Відповідно до статті 36 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні", зернові склади зобов`язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання. Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 1-3 Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого Постановою КМ України, від 17.11.2004, № 1569 "Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"", реєстрація складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, здійснюється з метою проведення моніторингу ринку зерна і забезпечення його стабільного функціонування, надання юридичним та фізичним особам інформації про прийняте на зберігання зерно та про видані складські документи.

Основний реєстр складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (далі - основний реєстр), є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах (далі - реєстр зернового складу), через електронну мережу.

Реєстр зернового складу ведеться в електронному вигляді та у письмовій формі (книга реєстрації). Інформація в електронному реєстрі та книзі реєстрації повинна бути ідентична.

Форму і порядок ведення електронного реєстру та книги реєстрації затверджує держатель реєстру.

Реєстратором є зерновий склад, який виконує функції відповідно до договору з адміністратором основного реєстру і передає інформацію для внесення до основного реєстру, а також видає власникам зерна витяги з реєстру зернового складу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо природи реєстру зернового терміналу. В силу специфічності товару, що мав бути поставлений за договором № ОР-17717 на адресу зернового терміналу як наслідок має організацію даними особами процедури приймання товару у відповідності до положень Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" та порядку приймання зерна відповідною особою щодо необхідності ведення відповідних реєстрів, а також оформлення складських документів.

З огляду на приписи Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" та умов договору, реєстр зернового терміналу є обов`язковим при поставці кукурудзи на зерновий склад, яким є ТОВ ІЗТ .

Дослідивши матеріали справи, судова колегія наголошує, що ТОВ „Приватмашстрой" не надано належних та допустимих доказів відповідно до ст.ст. 73,74,76 ГПК України надання ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна", або письмове звернення до ТОВ ІЗТ з вимогою про надання реєстру зернового терміналу ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" як передбачено п.п. 4.2,4.3,5.1 договору поставки №ОР-17717 від 14.06.2019 року.

Щодо позовних вимог про стягнення оплати за поставлений товар з ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Водночас, згідно ч. 2 ст.613 цього кодексу ,якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

За приписами ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на викладене, поняття настання обов`язку та настання строку виконання є різними за змістом.

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов`язання підлягає виконанню з настанням такої події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.

У договорі сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію - „ протягом 3-х банківських днів з дати надання: рахунку на плату кожної окремої поставленої партії товару із зазначенням точної кількості та ціни товару без ПДВ, суми ПДВ, усього до сплати; копій документів, зазначених в п. 4.2 даного договору, тобто обумовили настання у відповідача за первісним позовом обов`язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч. 1 ст. 212 ЦК України - договір з відкладальною обставиною).

При цьому, відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (ч. 3 ст. 212 ЦК України).

Як зазначалось вище, умовами п. 4.3 спірного договору передбачено, що датою поставки та переходу права власності на товар і всіх ризиків та вигод, пов`язаних з товаром, від продавця до покупця є дата відвантаження товару покупцю в місці поставки, відповідно до п. 1.1 договору, що відповідає даті прийняття/вивантаження товару, вказаній у реєстрі зернового терміналу та даті видаткової накладної на товар або його партію.

Отже, сторони у добровільному порядку обумовили у договорі момент переходу права власності покупця на товар саме з моменту отримання реєстру зернового терміналу та видаткових накладних.

Між тим, як вже було зазначено вище, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання реєстру зернового терміналу ТОВ „Приватмашстрой" на адресу ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна". З пояснень представника ТОВ Приватмашстрой , наданих в судовому засіданні, вбачається, що по теперішній час останній не звертався до ТОВ ІЗТ з вимогою про надання зазначеного реєстру з невідомих причин.

Наведені обставини підтверджуються також і довідкою ТОВ „ІЗТ" вих. №362-10 від 21.10.2019 року, яка наявна в матеріалах справи.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що надання реєстру зернового терміналу кореспондує виникнення у відповідача за первісним позовом обов`язку щодо сплати 80% вартості поставленого товару, після надання переліку документів визначених у п.4.2 та п. 5.1 договору за їх повнотою, сукупністю та належністю форми.

Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець сплачує 80% від вартості кожної окремої поставленої партії товару на поточний рахунок продавця, зазначений у договорі, протягом 3-х банківських днів з дати надання в тому числі реєстру зернового терміналу .

Сплата 20% вартості окремої поставки товару також здійснюється за фактом здійснення відповідної поставки, тобто, як вартості окремої поставленої партії товару (тобто закінченої господарської операції з передачі товару), між тим, в матеріалах справи відсутній повний комплект документів з якими сторони обумовили підтвердження поставки товару.

Доводи апеляційної скарги ТОВ Приватмашстрой про можливість відмови ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" від отримання товару та відсутності доказів звернення до позивача (за первісним позовом) з вимогою надати визначені договором документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання, в порядку статті 666 Цивільного кодексу України, відхиляються судовою колегією, оскільки такі дії ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" не передбачені умовами укладеного між сторонами договору .

Крім того, зі змісту умов договору, обставин справи, та пояснень сторін вбачається, що поставка товару відбувалась на умовах DAT Поставка на терміналі - ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ (Зерновий термінал).

Пунктом 7.2 договору визначено обов`язок продавця надати покупцю протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару повний пакет копій документів, перерахованих у п. 4.2 та надати покупцю протягом 5-ти робочих днів з дати поставки товару повний пакет оригіналів документів, перерахованих у п.4.2.

Отже, оригінал реєстру зернового терміналу за умовами договору повинен бути наданий не в момент поставки товару, а на протязі 3 днів з моменту поставки .

Таким чином, умовами договору навпаки визначено обов`язком саме ТОВ Приватмашстрой надати ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" пакет документів, зокрема, реєстр зернового терміналу на протязі 3 робочих днів, що унеможливлює відмову від отримання товару ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" в момент поставки та оформлення видаткових накладних.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що ненадання реєстру зернового терміналу є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, тому відсутність реєстру за наявності інших первинних документів не спростовує факт поставки, але свідчить про ненастання строку оплати за умовами договору, зокрема п. 5.1 договору.

Судова колегія наголошує, що обґрунтування апеляційної скарги ТОВ Приватмашстрой зводиться до доказування факту поставки та отримання відповідачем товару.

Проте, судова колегія зауважує, що матеріалами справи доведено та сторонами не заперечується факт поставки ТОВ Приватмашстрой кукурудзи в розмірі 376.700 т на загальну суму 1 996 511 гривень 51 грн. на виконання умов договору №ОР-17717 , а ПІІ Гленкор Агрікалчер України отримано товар, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, що відповідає положенням ст.ст.1,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Однак, як зазначено вище, строк виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" не настав , з огляду на недотримання позивачем вимог п.п.4.2, 4.3, 5.1, 7.2 договору.

Твердження апелянта про відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію з посиланням на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі № 3-77гс15, не може застосовуватися до даних правовідносин, оскільки за умовами спірного договору надання реєстру є обов`язковою умовою для оплати товару.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушеного права ТОВ „Приватмашстрой", за захистом якого він звернувся з даним позовом, оскільки обов`язок щодо сплати товару за договором №ОР-17717 від 14.06.2019 року у ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" не настав, що свідчить про передчасність звернення позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості у сумі 1 996 511,51 грн. та має наслідком відмови у задоволенні позовних вимог.

Що стосується відмови в задоволенні зустрічного позову Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна", судова колегія зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні копії договорів, укладених між сторонами у справі, аналогічних за умовами змісту договору №ОР-17717 від 14.06.2019р., а саме договори №№ОР-16999, ОР-16790, ОР-16733, ОР-17013, ОР-17295 щодо поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2018 р. (том І а.с 122-156).

Відповідно до Акту перевірки №1847/28-10-41-01/23393195 „Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" (код ЄДРПОУ 23393195) по декларації за березень 2019 року (реєстраційний № 9076469603 від 14.04.2019 р.) з урахуванням уточнюючих розрахунків з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень", складеного 20.06.2019р. Офісом великих платників податків ДФС вбачається, що перевіркою охоплювались договори №ОР-16999 від 20.02.2019р.; №ОР-16790 від 06.02.2019р.; №ОР-16733 від 04.02.2019р.; №ОР-17013 від 21.02.2019р.; №ОР-17295 від 28.03.2019р.

Під час перевірки органом фіскальної служби було досліджено ланцюги походження Товару кукурудзи 3-го класу українського походження, врожаю 2018 р., реалізованого ТОВ „Приватмашстрой" на адресу ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" у лютому-березні 2019 року та було встановлено наступних контрагентів постачальників: ТОВ „Ерден" та ТОВ „Грано-Трейд".

З огляду на виявлені невідповідності, контролюючим органом було зроблено висновки відносно ПІІ "Гленкор агрікалчер Україна", зокрема, договори, які були перевірені не опосередковуються реальним виконанням операції, яка становить їх предмет; ПІІ "Гленкор агрікалчер Україна" фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товарів.

З огляду на встановлені обставини фіскальним органом щодо договорів, які підлягали перевірки, у відповідності до п. 6.8 договорів, ПІІ "Гленкор агрікалчер Україна" було нараховано ТОВ „Приватмашстрой" штраф, загальний розмір якого за договорами №ОР-16999 від 20.02.2019р.; №ОР-16790 від 06.02.2019р.; №ОР-16733 від 04.02.2019р.; №ОР-17013 від 21.02.2019р.; №ОР-17295 від 28.03.2019р. становить 1 335 820,27 грн.

За умовами п. 6.8 договору, у разі, якщо під час перевірки Державною фіскальною службою України операцій з товаром буде поставлено під сумнів дійсність цього договору в цілому, або окремих його частин (незалежно від факту недійсності), а також виявлення розбіжностей між даними покупця і продавця в Єдиному реєстрі податкових накладних після надання звітності за підсумками періоду, у якому відбулися поставки за цим договором, продавець зобов`язується компенсувати покупцю суму всіх коригувань (в тому числі: ПДВ), зроблених покупцем у разі, якщо ці коригування покупець буде змушений зробити через некоректно надану продавцем звітність в податкову інспекцію або виявлені порушення операцій з товаром в процесі податкової перевірки, а також компенсувати суму можливих фінансових штрафних санкцій.

Додатково покупцем до продавця застосовується штраф в розмірі 20% від загальної вартості товару, який продавець зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги від покупця. Крім того, покупець має право вирахувати: суму фінансових штрафних санкцій та/або штраф в розмірі 20% від загальної вартості товару та/або суму всіх коригувань (в тому числі: ПДВ), із загальної вартості Товару, задовольнивши свою вимогу щодо сплати фінансових штрафних санкцій та/або штрафу та/або суму всіх коригувань (в тому числі: ПДВ), вказаного в цьому пункті, за рахунок коштів, які підлягають виплаті на рахунок продавця (в такому разі виставлення додаткових письмових вимог не вимагається) та/або в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги відповідно до статті 601 Цивільного Кодексу України.

Як стверджує ПІІ "Гленкор агрікалчер Україна", підприємство звернулось до ТОВ „Приватмашстрой" з вимогою від 17.07.2019р. за вих. №11/07/19 про сплату штрафу у розмірі 1335820,27 грн., між тим, позивач за зустрічним позовом зазначає, що дана вимога була повернута установою пошти 01.08.2019 року за закінченням встановленого строку зберігання.

Обґрунтовуючи необхідність стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу за порушення умов договорів поставки №ОР-16999 від 20.02.2019р., №ОР-16790 від 06.02.2019р., №ОР-16733 від 04.02.2019р., №ОР-17013 від 21.02.2019р., №ОР-17295 від 28.03.2019р. на підставі п.6.8 у розмірі 1 201 591,38 грн., ПІІ „Гленкор агрікалчер Україна" посилається на обставини, встановлені перевіркою фіскальної служби у Акті перевірки №1847/28-10-41-01/23393195 від 20.06.2019р. та на порушення ТОВ „Приватмашстрой" умов п.1.1, 1.2 договору та підтверджує свою позицію відсутністю в первинних документах за якими здійснювалась закупівля кукурудзи відомостей щодо її ідентифікації, а саме відсутність визначення відповідного коду кукурудзи, стверджує про неможливість вирощування такої культури у відповідний період згідно відомостей щодо здійснення початку та закінчення посівної компанії з урахування дати реєстрації контрагентів як юридичних осіб.

Так, з урахуванням проведеної 20.06.2019р. фіскальним органом перевірки щодо договорів, які підлягали перевірки, у відповідності до п. 6.8 договорів ПІІ "Гленкор агрікалчер Україна" було нараховано ТОВ „Приватмашстрой" штраф, загальний розмір якого за договорами №ОР-16999 від 20.02.2019р.; №ОР-16790 від 06.02.2019р.; №ОР-16733 від 04.02.2019р.; №ОР-17013 від 21.02.2019р.; №ОР-17295 від 28.03.2019р. становить 1335820,27 грн..

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо недоведеності зустрічного позову, який обґрунтовано з посиланням на висновки проведеної перевірки фіскальною служби, як на підставу для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу, з огляду на наступне.

Зі змісту Акту перевірки №1847/28-10-41-01/23393195 „Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна", складеного 20.06.2019р. Офісом великих платників податків ДФС зазначено, що договори, які були перевірені не опосередковуються реальним виконанням операції, яка становить їх предмет; ПІІ "Гленкор агрікалчер Україна" фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товарів.

Відповідно до приписів ст.ст.73-74, 76-79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Матеріали справи містять частину акту перевірки на 13 аркушах. В додатках до зустрічного позову позивачем зазначено, що надано витяг з акту, дана копія акту завірена адвокатом позивача, однак копія не прошита, не пронумерована, не оформлена належним чином, не має висновків перевірки органу (т.2 а.с.15-27).

В ході апеляційного перегляду рішення суду, за клопотанням позивача за зустрічним позовом колегією суддів було оглянуто оригінал акту перевірки, з якого вбачається, що за її результатами було складено та направлено Підприємству з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" податкові повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки.

Однак, до матеріалів справи в суді першої інстанції даний акт в повному обсязі не був наданий, апелянтом не заявлялось клопотання про залучення повного тексту акту до матеріалів справи, з посиланням на те, що витягу з Акту достатньо для встановлення обставин, які мають значення для справи.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії апеляційного перегляду залучити вказаний акт у якості належного та допустимого доказу по справі.

Разом з тим, дослідивши ту частину Акту, яка наявна в матеріалах справи, судова колегія доходить наступних висновків.

Так, зі змісту Акту вбачається, що під час проведення перевірки органами ДФС досліджено ланцюги походження товару кукурудзи 3-го класу, реалізованого ТОВ Приватмашстрой та адресу ПІІ встановлено наступних контрагентів-постачальників на адресу ТОВ Приватмашстрой :

- ТОВ Ерден в обсязі 1 393.6 т. на суму 1 182 548,4 грн.

- ТОВ Грано-Трейд в обсязі 766, 4 т. на суму 647 548.8 грн.(т.2 а.с.25-26).

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що "встановлені в ході проведення перевірки дані і факти, дозволяють зробити висновки щодо нереальності господарських операцій, а укладені між ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА та ТОВ ПРИВАТМАШСТРОЙ договори не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, фактично ТОВ ПРИВАТМАШСТРОЙ здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з постачання товарів (робіт/послуг), а наявність первинних документів не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

Укладені між ТОВ ПРИВАТМАШСТРОЙ та ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА договори, що наведені в акті перевірки не опосередковувались реальним виконанням операції, яка становить їх предмет.

Фактично ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) і складено податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших об`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу."

В обґрунтування підстав для стягнення штрафу в порядку п.6.8 Договорів, ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА посилався на те, що в Акті перевірки ДФС України було зроблено висновки щодо нереальності господарських операцій, безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання товарів, договори, що наведені в акті перевірки не опосередковуються реальним виконанням операцій, що становлять їх предмет, що на думку апелянта, свідчить про настання випадку, передбаченого п. 6.8. Договорів поставки.

Проте, судова колегія не погоджується з такими доводами апелянта, з огляду на наступне.

Аналізуючи зміст акту перевірки та співставляючи його з умовами п.6.8 договору, судова колегія зазначає, що у вищезазначеному Акті чітко зазначено про безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі), проте не зазначено жодним чином про дійсність або недійсність договору або його частини.

Судова колегія враховує, що зі змісту п.6.8 договорів не вбачається, в якому розумінні сторонами визначено поняття сумніву у дійсності договору або окремих його частин (незалежно від факту недійсності).

В даному пункті договору відсутні посилання на приписи ст.ст.203, 215 ЦК України або на будь-які акти цивільного законодавства .

Тому судова колегія виходить із загального визначення дійсності договору, що передбачає відповідність правочину загальним вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності. Юридична сила договору (його дійсність) залежать від дотримання сторонами при його укладенні певних вимог, встановлених законом.

Однак, судова колегія вважає, що податковим органом в акті перевірки визначена нереальність господарських операцій та їх безпідставне документальне оформлення, що не є тотожним наявності сумнівів у дійсності або недійсності договорів або їх частин відповідно до приписів чиного цивільного законодавства.

Таким чином, твердження апелянта ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА про те, що перевіркою поставлено під сумнів дійсність договорів поставки, наслідком чого є додаткове застосування штрафу в розмірі 20 %, є його власним суб`єктивним тлумаченням змісту акту перевірки та п.6.8 договорів.

Відповідно до абз. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами , якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Крім того, з пояснень представника ТОВ „Приватмашстрой" та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що податкові повідомлення-рішення, складені за наслідками проведеної перевірки, оскаржені ПІІ ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА в судовому порядку (справи №640/19437/19, №640/2168/20).

Отже, відповідні податкові повідомлення-рішення наразі оскаржені, у зв`язку з чим судова колегія вважає, що встановлені в акті перевірки обставини набудуть доказової сили згідно встановлених Податковим кодексом України правил, в тому числі і відносно ТОВ Приватмашстрой після набрання чинності судових рішень за позовами про оскарження правомірності податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд враховує, що ТОВ „Приватмашстрой" позбавлений можливості оскаржити або заперечити висновкам ДФС, викладеним в спірному акті.

Також судова колегія наголошує, що в акті перевірки ДФС зазначено, що ТОВ Ерден та ТОВ Грано-Трейд у сумі містить 47,34% податкового кредиту ТОВ Приватмашстрой .

Заперечуючи проти вимог зустрічної позовної заяви, ТОВ Приватмашстрой посилався на наявність інших контрагентів, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії договорів купівлі-продажу, видаткові, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних, звіти про посівні площі, про збирання врожаю з іншими контрагентами, а саме: ТОВ Агропром , ТОВ Вітчизна-Агро, СФГ Колос, ФГ Кривошлика, ФГ Новацький, СФГ Кудинський, ФГ Агат Поділля, ФГ Івка, СФГ Фортуна, ФГ Рось Плюс, СТОВ Зелений клин. (т.3 а.с.23-233, т.4 а.с.1-220)

ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна зазначав, що згідно п.1.2. ТОВ Приватмашстрой зобов`язався поставити товар, визначений за кодом 1005900000 згідно УКТ ЗЕД, проте податкові накладні, надані ТОВ Приватмашстрой , містять інший код товару 1005, що не відповідає вимогам договору поставки №ОР-17717 від 14.06.2019р..

Відповідно до п.10.3.11 договорів, відкладальною умовою для виникнення обов`язків у покупця згідно цього договору є надання продавцем покупцю, зокрема, завіреної продавцем копії договору купівлі-продажу/поставки між продавцем і сільськогосподарським товаровиробником (у договорі повинно бути чітко прописано, що товар який реалізує сільськогосподарський товаровиробник, є товаром його власного виробництва), копію видаткової та податкової накладних, копію квитанції №1 про реєстрацію податкової накладної в електронній формі в Єдиному реєстрі.

Враховуючи матеріали та обставини справи, в силу специфічності товару, що був предметом договорів, при співставленні даних з Акту перевірки ДФС та копій договорів, наданих ТОВ Приватмашстрой , в підтвердження придбання товару у своїх контрагентів, судова колегія доходить висновку про неможливість ідентифікувати та відокремити за даними наявних договорів, видаткових та податкових накладних, у кого був придбаний та який товар було поставлено ТОВ Приватмашстрой до ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна за договорами №ОР-16999 від 20.02.2019р.; №ОР-16790 від 06.02.2019р.; №ОР-16733 від 04.02.2019р.; №ОР-17013 від 21.02.2019р.; №ОР-17295 від 28.03.2019р.

Матеріали справи не містять доказів того, які саме договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції у вигляді кукурудзи 3 сорту були надані ТОВ Приватмашстрой при поставці товару ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна в порядку п.10.3.11 договорів.

За таких обставин, апеляційний суд на підставі наявних матеріалів справи позбавлений можливості встановити, за якими саме договорами та кому було поставлено позивачем за первісним позовом кукурудзу, придбану у ТОВ Ерден та ТОВ Грано-Трейд , що унеможливлює стягнення штрафу відповідно до п.6.8 Договорів.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками першої інстанції про те, що вимоги зустрічного позову ПІІ "Гленкор агрікалчер Україна" в частині стягнення штрафу у розмірі 1201591,38 грн. є недоведеними.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому, направлення ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, та її отримання ТОВ Приватмашстрой у даному випадку не несе за собою будь-яких наслідків, оскільки умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є ясність та безспірність вимог, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання. Однак у даному випадку зобов`язання обох сторін оспорюються.

За результатами апеляційного розгляду судом встановлено, що строк виконання зобов`язань ПІІ Гленкор Агрікалчер Україна не настав, а підстави для стягнення штрафу з ТОВ Приватмашстрой відсутні, відтак, судова колегія не вбачає підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Підприємства з іноземними інвестиціями „Гленкор агрікалчер Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватмашстрой" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27 листопада 2019 року по справі №916/2081/19 залишити без змін.

Постанова, набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України в строки, передбачені ст.287, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.03.2020 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Г.П. Разюк

Дата ухвалення рішення11.03.2020
Оприлюднено18.03.2020
Номер документу88206796
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/2081/19

Ухвала від 02.06.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 04.05.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Постанова від 11.03.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 21.01.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 13.01.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 13.01.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Рішення від 27.11.2019

Господарське

Господарський суд Одеської області

Невінгловська Ю.М.

Ухвала від 04.11.2019

Господарське

Господарський суд Одеської області

Невінгловська Ю.М.

Ухвала від 21.10.2019

Господарське

Господарський суд Одеської області

Невінгловська Ю.М.

Ухвала від 07.10.2019

Господарське

Господарський суд Одеської області

Невінгловська Ю.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні