Рішення

від 13.11.2019 по справі 639/2175/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/2175/18

Провадження №2/639/192/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів - Кузнецової А.О.., Волкової С.І.,

представника позивача - адвоката Яценка А.О.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про встановлення фактів належності та прийняття спадщини із набуттям у власність,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся позивач ОСОБА_2 з позовом, який подано його представником ОСОБА_5 , до відповідача ОСОБА_3 , третьою особою зазначено ОСОБА_4 , в якому позивач просить суд встановити факт належності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 частки у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 в порядку спільної сумісної власності подружжя, з чоловіком ОСОБА_7 ;встановити факт прийняття спадщини із набуттям у власність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частки у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт прийняття спадщини із набуттям у власність ОСОБА_8 (прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 на праві власності жилого будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ; стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 вартість знесеного жилого будинку літ.А-1 (1953 рік побудови) з прибудовами і надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в розмірі 792 500 гривень та судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є сином ОСОБА_10 . Позивач постійно мешкав та зареєстрований з моменту народження за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка постійно мешкала і була постійно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Матір позивача, ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) за рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 21 січня 2008 року у справі №2-о-13/2008 р. була оголошена померлою з 26 травня 2004 року. ОСОБА_8 станом на момент оголошення її померлою та на момент винесення рішення суду була зареєстрована та постійно мешкала (проживала) за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач, ОСОБА_2 своєчасно прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_8 , оскільки був зареєстрований і постійно мешкав з нею на момент визнання її померлою за однією адресою: АДРЕСА_1 . Проживання і реєстрація місця проживання спадкоємця за однією адресою із спадкодавцем відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається прийняттям спадщини. Позивач не відмовлявся від спадщини, оскільки не складав, не підписував та не подавав будь-яких заяв про відмову від спадщини. Отже, позивач є належним спадкоємцем за законом після смерті матері. З метою правового врегулювання оформлення спадщини після смерті матері позивач звернувся до нотаріальної контори з приводу реєстрації спадкової справи після смерті матері, ОСОБА_8 Зазначену заяву було прийнято 5-ю Харківською державною нотаріальною конторою, зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_8 за №9/2018. Будь-яких інших заяв до 5-ї Харківської державної нотаріальної контори від будь-яких інших осіб з приводу прийняття спадщини та/або відмови від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 ( ОСОБА_12 ) не подавалось, в усякому разі позивачу про такі заяви нічого не відомо. Нотаріус не повідомляв позивача про наявність інших спадкових справ після смерті ОСОБА_8 , в зв`язку з чим безперешкодно зареєстрував спадкову справу. Позивач зазначає, що спадковим майном (спадщиною) після смерті ОСОБА_8 станом на момент оголошення її померлою і станом на момент винесення рішення Жовтневим районним судом м.Харкова (21.01.2008 р.) був жилий будинок по АДРЕСА_1 (1953 рік будови) у складі таких будівель: основна річ - жилий будинок літ.А-1, житловою площею 29,7кв.м, загальною площею 54,3 кв.м., та приналежності: літня кухня, вбиральня, колодязь, паркан. Первісно спадкове майно - жилий будинок АДРЕСА_1 належав діду позивача - ОСОБА_7 на підставі Договіру про право забудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 05.06.1952 р., посвідченого 24.06.1952 р. 2-ю Міською Харківською державною нотаріальною конторою, реєстр №15915/11, рішення №303 Виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих від 1 квітня 1952 р. Земельна ділянка за цим договором надавалась в користування ОСОБА_7 на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 р., про що чітко вказано в преамбулі та в п.19 цього договору. Згідно із наявними відомостями з БТІ цей будинок був фактично збудований ОСОБА_7 в 1953 році. Відповідно до правових позицій Постанови Верховного Суду від 06 березня 2018 р. у справі №175/2254/15 зазначається, що право власності забудовника на жилий будинок визнається без необхідності будь-якої додаткової реєстрації. Зазначений висновок здійснено Верховним Судом відповідно до положень Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків та постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президі Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків . Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника. Згідно наявних відомостей в КП ХМБТІ відносно цього будинку неодноразово здійснювалось обстеження, яке підтверджувало ОСОБА_7 в статусі належного домоволодільця. Позивач намагався самостійно одержати відомості від КП ХМБТІ щодо обліку будинку на ім`я ОСОБА_13 із вказаними характеристиками, однак відомості не були надані. Разом з тим, в період укладення та дії Договіру про право забудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 05.06.1952 р. спадкодавець/забудовник ОСОБА_7 знаходився у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 , бабкою позивача. Шлюб між дідом та бабкою був зареєстрований 13.07.1937 р. за №96 Краматорським міським відділом актів громадянського стану. У позивача не зберігся оригінал документу щодо реєстрації шлюбу між дідом та бабкою, лише проста незасвідчена копія документу. З метою підтвердження реєстрації шлюбу позивач направив до Краматорського міського ВРАЦС запит, однак відповіді не отримав. Електронний Державний реєстр актів цивільного стану відомостей за період до 1945 року не містить. Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивача - ОСОБА_7 . В порядку ст.ст 525, 526 ЦК УРСР (1963 р.) після його смерті відкрилась спадщина. На момент смерті ОСОБА_7 постійно мешкав у м. Харкові, у спадковому будинку по АДРЕСА_1 . Відомостей про прописку/реєстрацію місця проживання спадкодавця ОСОБА_7 станом на 1970 рік позивач не має, відсутня будинкова книга. Як пам`ятає позивач, зі слів бабки ОСОБА_6 при її житті, станом на момент смерті діда в грудні 1970 р. разом з ним в будинку мешкали: бабка позивача - ОСОБА_6 , мати позивача - ОСОБА_12 . За даними позивача, дід ОСОБА_7 будь-яких заповітів не складав, спадкова справа після смерті діда ОСОБА_7 не відкривалась, не реєструвалась. Будь-хто із заявами про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 не звертався. Мати позивача, ОСОБА_14 та бабка, ОСОБА_6 із заявами про відмову від спадщини не звертались. Таким чином, позивач заявляє та стверджує, що єдиними спадкоємцями після смерті діда, ОСОБА_7 були: бабка позивача - ОСОБА_6 та мати позивача - ОСОБА_14 , які постійно мешкали за місцем проживання діда, місцем знаходження спадкового майна - в будинку АДРЕСА_1 . В порядку ст. ст.548, 549 ЦК УРСР бабка та матір позивача вступили в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно мешкали і були зареєстровані за місцем знаходження спадкового майна. Після смерті діда, ОСОБА_7 , в порядку ст. 529 ЦК УРСР (1963р.) право на спадковий жилий будинок було фактично поділено наступним чином: 1/2 частина належала ОСОБА_6 (як переживша дружина, в разі підтвердження реєстрації шлюбу), інша 1/2 частина мала спадкуватись порівну між спадкоємцями за законом (частки у праві на спадкове майно по 1/4) між бабкою, ОСОБА_6 та матір`ю ОСОБА_12 . Отже за умови підтвердження факту реєстрації шлюбу між бабкою та дідом, право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 після смерті діда ОСОБА_13 , в порядку спадкування за законом було розподілено наступним чином: бабка ОСОБА_6 мала на праві власності 1/2 +1/4 = 3/4 частки у праві власності, матір ОСОБА_12 мала на праві власності 1/4 частки у праві власності. Іншого житла ніж спадковий будинок, бабка ОСОБА_6 не мала, реально постійно мешкала разом з дідом ОСОБА_7 . В подальшому бабка померла за адресою цього будинку, реєстрація смерті бабки відбулась у м.Харкові, пенсію бабка отримувала в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова, паспорт одержувала в паспортному відділі Жовтневого РВВС м.Харкова. Отже відсутні розумні сумніви щодо дійсного проживання бабки у спадковому будинку. ІНФОРМАЦІЯ_5 року бабка позивача, ОСОБА_6 , померла. В порядку ст.525, 526 ЦК УРСР (1963 р.) відкрилась спадщина на 3/4 частини жилого будинку АДРЕСА_1 . На момент смерті спадкодавець ОСОБА_6 постійно мешкала у АДРЕСА_1 у спадковому будинку АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 . Відомості про прописку/реєстрацію місця проживання спадкодавця ОСОБА_6 станом на 2000 року у позивача не зберіглись. Враховуючи викладене, позивач заявляє та стверджує, що єдиним спадкоємцем після смерті бабки ОСОБА_6 в 2000 року була мати позивача - ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ), яка постійно мешкала за місцем знаходження спадкового майна - в будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 21.01.2008 року мати позивача ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) була визнана померлою з 26 травня 2004 року. На момент визнання матері померлою, ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач постійно мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Матір позивача, спадкодавець ОСОБА_8 , на момент визнання померлою в 2004 році була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Письмових та достовірних відомостей про інших осіб, які можуть заявити права на спадщину після смерті ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_9 ) позивач не має через відсутність оригіналів відповідних документів про інших осіб, відсутність будинкової книги.

Позивач в грудні 2017 року довідався, що ОСОБА_4 одноособово подавала позов до суду з приводу визнання тільки за нею права власності на весь житловий будинок АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 12.12.2008 року у справі №2-5953/2008 р. право власності на весь будинок було визнано за ОСОБА_4 . На підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 12.12.2008 року у справі №2-5953/2008, в період його дії, ОСОБА_4 продала спадковий будинок відповідачу ОСОБА_15 на підставі договіру купівлі-продажу від 29.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я.В., реєстр №873. Відповідач ОСОБА_3 фактично в липні 2015 року знищила спадковий будинок з усіма приналежними будівлями та спорудами в тому первинному вигляді, в якому це нерухоме майно було успадковане позивачем після смерті матері ОСОБА_8 Станом на лютий-березень 2016р. відповідачем вже був збудований новий будинок замість знесеного. Позивач намагався отримати відомості з БТІ щодо дати знесення житлового будинку з надвірними будівлями (в первинному вигляді), але у наданні відповіді йому відмовлено. ОСОБА_4 будь-яких заяв до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини або реєстрації спадкової справи після смерті ОСОБА_8 не подавала. Позивач безперешкодно звернувся із відповідною заявою та на підставі поданої заяви позивача таку спадкову справу після смерті ОСОБА_8 було зареєстровано тільки в 2018р. Подання ОСОБА_4 позову до суду не може вважатись поданням заяви про прийняття спадщини, оскільки єдиною умовою прийняття спадщини відповідно до ст.1269 ЦК України є подання заяви до нотаріальної контори. Крім того, ОСОБА_4 будь-яких позовних вимог про поновлення строку на прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини не зазначала. Зазначені судові рішення виносились без присутності позивача ОСОБА_2 . Матеріали судової справи (№2-5953/2008) не містять будь-яких документів, що підтверджують надсилання на адресу ОСОБА_2 зазначених ухвал суду. Фактично про винесення зазначених судових рішень і ухвал позивач дізнався в грудні 2017 року під час ознайомлення з матеріалами судової справи в Жовтневому районному суді м.Харкова. Після руйнування будинку та у зв`язку з подальшим відкриттям у вересні-жовтні 2015 року загальнодоступного доступу до інформації в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Постанови КМУ №786 від 30 вересня 2015 р. позивач мав можливістьдізнатись, що ОСОБА_4 спочатку відсудила, а потім продала ОСОБА_3 належне позивачу спадкове майно на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я.В., реєстр №873.

Позивач на підтвердження позовних вимог посилається, зокрема, на ст.ст.330, 386, 387, 388, 392 ЦК України, а також зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 року по справі № 904/11143/16 встановлена правомірність незастосування положень строку позовної давності відносно набувальної давності і відносно права на витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України.

При цьому позивач зазначаэ, що саме відповідач ОСОБА_3 здійснила повне знесення, знищення спадкового будинку та збудувала на його місці новий житловий будинок і господарські споруди. Згідно зі звітом про оцінку майна вартість житлового будинку літ. А-1 з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 станом на 07.03.2018 року складає 792500 грн. Однак позивач вважає, що заявлення вимог щодо витребування в натурі нерухомого майна є юридично неможливим через відсутність такого майна, отже позивач просить стягнути зазначену суму вартості майна з відповідача, посилаючись на ст.ст. 1166,1192 ЦК України як стягення вартості знищеного майна. Або позивач пропонує застосувати положення стст. 1212, 1213 ЦК України, в яких передбачено що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно науте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду справи судом про повернення майна. При цьому позивач посилається на норми процесуального закону - ст.ст. 5, 175, 265 ЦПК України, де закріплено, що саме суд може визначити такий спосіб захисту який не суперечить закону та самостійно встановлює правовідносини сторін і визначає правову норму, яка має бути застосована для вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

22.06.2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про встановлення фактів належності та прийняття спадщини із набуттям у власність до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі.

23.06.2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова повернуто заявнику заяву про забезпечення позову.

27.06.2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова повернуто заявнику заяву про забезпечення позову.

02.08.2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова апеляційну скаргупредставника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.06.2018 року про повернення заяви про забезпечення позову по цивільній справі №639/2175/18 за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про встановлення фактів належності та прийняття спадщини із набуттям у власність - повернуто заявнику.

Ухалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.07.2018 року заяву представника позивача ОСОБА_5 про відвід судді Баркової Н.В., подану у даній цивільній справі передано до канцелярії суду для визначення складу суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 33, ч. 3 ст. 40 ЦПК України.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.07.2018 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_5 про відвід судді Баркової Н.В.- відмовлено.

02.08.2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова заяву про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про встановлення фактів належності та прийняття спадщини із набуттям у власність - задоволено частково. Заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІПН: НОМЕР_1 ) і будь-яким іншим особам, уповноваженим від її імені, здійснювати дії, спрямовані на відчуження (зміну власника) нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 ,а саме: житлового будинку літ. К-2 з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 . Заборонено будь-яким органам та особам, що є суб`єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо належних ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІПН: НОМЕР_1 ), на праві власності житлового будинку літ. К-2 з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 . В іншій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18.10.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.06.2018 року скасовано. Справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про забезпечення позову.

16.07.2018 року відповідачем ОСОБА_3 надано відзив на позов, в якому остання зазначає, що всі позовні вимоги про встановлення юридичних фактів належності на праві власності житлового будинку стосуються об`єкта нерухомості, який на теперішній час не існує, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем, а тому не підлягають задоволенню. Що стосується вимог про стягнення вартості знесеного житлового будинку 1953 року будівництва, з надвірними будівлями, то з цього приводу відповідач зазначає, що у позові вказано вартість старого житлового будинку в розмірі 792 500 грн., в той час як за договором купівлі-продажу від 27.03.2009 року старий житловий будинок був оцінений сторонами у 205 000 грн. Сума 792 500 грн. була взята позивачем зі звіту про оцінку майна від 07.03.2018 року, виданого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_16 . Однак цей звіт не відповідає дійсним обставинам справи і не може братись в якості доказу, оскільки при оцінці старого будинку суб`єктом оціночної діяльності з незрозумілих причин було взято, що фізичний знос будинку складає від 20 до 40%. В той час, як з технічного паспорту з лютий 2009 року знос старого будинку вже становив 53% . Всі додані позивачем до свого позову документи підтверджують, що з моменту придбання за договором купівлі-продажу від 27.03.2009 року житлового будинку відповідач діяла повністю законно, на підставі належно оформлених документів. Про будь-які спори щодо спадщини на цей будинок їй нічого відомо не було. І навпаки, позивач житловим будинком не цікавився, не проживав у ньому, ремонт не здійснював. І лише у 2018 році, через 9 років після придбання нею у власність домоволодіння, коли було приватизовано земельну ділянку, збудовано новий будинок на місці будинку, що прийшов у непридатний до використання стан, позивач вирішив захистити свої спадкові права. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості старого житлового будинку в розмірі 792 500 грн. також не підлягають задоволенню у зв`язку з їх необгрунтованістю . На підставі викладеного відповідач ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Разом з тим, 09.08.2018 року представником позивача ОСОБА_2 ОСОБА_5 подано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що поданий відзив на позов не містить всіх положень, передбачених п.п.2, 4, 5, 6 ч.3, п.1 ч.5 ст.178 ЦПК України а саме, в ньому не зазначено жодних належних юридичних обгрунтувань щодо неможливості або правової безпідставності встановлення фактів, які мають юридичне значення, про встановлення родинних відносин, належності на праві власності житлового будинку спадкодавцям позивача. Крім того, відповідачем не спростовано будь-якими доказами родинність відносин від діда ОСОБА_7 (первинного власника житлового будинку по АДРЕСА_1 ) до його онука - позивача ОСОБА_2 . Щодо вартості житлового будинку літ.А-1 по АДРЕСА_1 , який був знесений відповідачем в липні 2015 року, позивач зазначає, що наведені відповідачем доводи з приводу ніби-то невідповідності фізичного зносу будинку показникам в техпаспорті є безпідставними, юридично помилковими. Так, під час оцінки майна оцінювач використовував порівняльний підхід, який враховує інформацію про продаж аналогічного майна. Під час інвентаризації установа БТІ розраховує технічний знос відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за № 582/5773. В той час, як при проведенні оцінки нерухомого майна в даному випадку використовувався порівняльний підхід, під час якого враховуються наступне (п.19 Національного стандарту №2 Оцінка нерухомого майна , затв. постановою КМУ від 28 жовтня 2004 р. №1442). Відповідач не спростував належними та допустимими доказами проведення оцінки майна з порушенням Національного стандарту №2 Оцінка нерухомого майна та не навів будь-якого нормативного обґрунтування невідповідності оцінки положенням законодавства. Щодо посилань відповідача щодо ніби-то законності придбання ним майна - ці обставини спростовуються в тому числі і тим, що позивач постійно мешкав і був зареєстрований за адресою спірного будинку. Будь-яких доказів щодо відсутності реєстрації місця проживання позивача в спірному будинку - відповідач не надала. Згідно наданих позивачем доказів підтверджено, і відповідачем не спростовано, що ОСОБА_4 фактично зловживаючи наявними в неї копіями документів, оригінали яких до суду так і не надавались, та протиправно заволоділа спірним будинком на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване. Під час розгляду справи в суді за позовом ОСОБА_4 - позивач ОСОБА_2 , як належний спадкоємець, не був залучений до участі у справі, не повідомлявся про наявність судових засідань з приводу визнання права власності на спірний будинок. Отже фактично майно вибуло з володіння ОСОБА_2 поза його волею за рішенням суду, яке в подальшому було скасовано. При цьому звертаємо увагу, що Відповідачка свідомо не надає до суду будинкову книгу відносно спірного будинку, в якій достовірно також зазначено про реєстрацію місця проживання позивача, про що відповідач була добре обізнана. Щодо посилань відповідача про ніби-то непроведения ремонту в будинку - позивач зазначає, що проведення або непроведения ремонту в будинку здійснюється на розсуд власника. Необхідності проведення ремонту не було тому, що стан будинку був задовільний, він був придатний до використання. Відповідач не надала жодних належних та допустимих доказів, що будинок перед його знесенням потребував капітального ремонту. Будь-якої інвентаризації майна та обстеження щодо визначення будинку як непридатного до проживання в порядку встановленому ЖК УРСР - відповідачем не надано. Відповідач не спростувала належними та допустимими доказами факт проживання та реєстрації місця проживання позивача в цьому будинку. А також не підтвердила вселення до цього будинку до моменту його фактичного знесення. Враховуючи викладене, позивач вважає, що доводи відповідача є бездоказовими та юридично необгрунтованими.

24.01.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова заяву представника позивача ОСОБА_5 про відвід судді Баркової Н.В., подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про встановлення фактів належності та прийняття спадщини із набуттям у власність - передано до канцелярії суду для визначення складу суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 33, ч. 3 ст. 40 ЦПК України.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.01.2019 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_5 про відвід судді Баркової Н.В., подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про встановлення фактів належності та прийняття спадщини із набуттям у власність - відмовлено.

Під час підготовчого провадження судом розглянуті всі клопотання представника позивача ОСОБА_2 , подані адвокатом Яценко А.О. Судом витребувались докази і отримані відповідні документи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.05.2019 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про встановлення фактів належності та прийняття спадщини із набуттям у власність - закрито. Призначена справа до судового розгляду по суті. Долучено до матеріалів справи всі надані учасниками справи під час підготовчого провадження, а також витребувані судом докази. Заявв відповідача ОСОБА_3 про виклик свідків - задоволена. Ухвалено викликати в судове засідання свідків: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

04.09.2019 року представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Яценко А.В. подано до суду письмові пояснення, в яких останній просить задовольнити вищевказаний позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Яценко А.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Масло П.П. проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі. При цьому відповідач ОСОБА_3 стверджувала, що будинок був в напівзруйнованому стані на момент його придбання, а при підписанні договору купівлі-продажу з ОСОБА_4 відповідач не звернула увагу на п.6 договору, в якому зазначено про відсутність перешкод для використання будинку за призначенням. Також ОСОБА_3 визнала, що будування нового будинку вона розпочала після того, як в в 2015 році було знесено старий будинок, стверджувала що вивезла його як будівельне сміття.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, повідомлена про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяву про розгляд справи у її відсутність та письмових пояснень не надавала, також не заявляла і самостійних позових вимог. Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_7 знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_19 , шлюб зареєстрований 13.07.1937 року за №96 Краматорським міським відділом актів громадянського стану, що вбачається з запису акту про шлюб (том №1 а.с.19, том №2 а.с.143).

Копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася ОСОБА_12 , про що зроблений відповідний актовий запис №519. Батьками зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (том №1 а.с.17).

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради депутатів трудящих від 01.04.1952 р. №303, посвідченого державним нотаріусом Другої міської державної нотаріальної контори м.Харкова, ОСОБА_7 виділено земельну ділянку під індивідуальне будування по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка виділена на підставі листа головного архітектора м Харкова №553 від 08.03.1952 р. В договорі на право забудови та безстрокове користування земельною ділянкою від 05.06.1952 року забудовник ОСОБА_7 отримав ділянку площею 587 кв.м під забудову. Забудовник зобов`язався закінчити будівництво не пізніше 01.07.1953 року. Зазначений договір також посвідчено Державним нотаріусом Другої міської Харківської Державної нотаріальної контори (том №1 а.с. 40-42).

Згідно з відповіддю Харківського обласного державного нотаріального архіву від 06.12.2018 року, за наявними в архіві даними, згідно з документами фонду № 24 Друга Харківська державна нотаріальна контора Архівом перевірено наявність запитуваних документів. За результатами пошуку повідомлено наступне: 24 червня 1952 року за реєстровим № 15915/ІІ державним нотаріусом Другої Міської Державної Нотаріальної Контори міста Харкова Гуцевич З.К. було посвідчено договір про право забудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 під АДРЕСА_1 . Договір посвідчено від імені представника Житлового управління виконкому Жовтневої районної ради в особі начальника житлоуправління та громадянина мовою оригіналу ОСОБА_13 . До договору долучено нотаріально засвідчену копію рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради депутатів трудящих № 303 від 01.04.1952 року. Належний конторі примірник договору з копією рішення зберігається в справі фондоутворювача. На виконання ухвали по справі № 639/2175/18 від 21.11.2018 року надано також фотокопії вищезазначених матеріалів (том №2, а.с.107-110).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблений відповідний актовий запис №8842 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 29.12.2017 року (том №1 а.с.15).

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно 29.12.2017 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблений відповідний актовий запис №1174 (том №1 а.с.16).

Позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , про що зроблений відповідний актовий запис №42 та підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 29.12.2017 року. Батьками зазначені ОСОБА_20 та ОСОБА_12 (том №1 а.с.15).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища вбачається, що ОСОБА_12 та ОСОБА_21 22.11.1990 року уклали шлюб, про що зроблений відповідний актовий запис №1823. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_22 (том №1 а.с. 18).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.01.2008 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Оголошено померлою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженку м. Харкова, померлою ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішення набрало законної сили 01.02.2008 року (том №1 а.с.29-30).

Отже ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_12 про що зроблений відповідний актовий запис №6 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого повторно 29.12.2017 року (том №1 а.с. 16).

Згідно з відповіддю адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Харківській області від 09.01.2017 року, яка отримана на адвокатський запит, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (том №1 а.с.21-22).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.12.2008 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_23 , третя особа КП ХМБТІ про витребування майна з чужого незаконного володіння, відміну реєстрації права власності та визнання права власності - задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_10 . Зобов`язано КП ХМБТІ скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями за ОСОБА_23 (том №1 а.с. 31-32).

На підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2009 року ОСОБА_4 передала у власність на вигідних для себе умовах а ОСОБА_3 прийняла у власність на умовах купівлі продажу житловий будинок АДРЕСА_1 , та зобов`язується сплатити за нього обговорену суму грошей. На замельній ділянці розташовано вказаний житловий будинок з прибудовами літ. А-1 , ш/б житлова площа якого 29,7 кв.м, загальна площа 54,3 кв.м, та надвірні будівлі: літ Г - льох літ. Д - літня кухня літ. д - сіни, літ. Ж - вбиральня №1,2,4 - огорожа, №3 - колодязь. Земельна ділянка не є власністю продавця. Відповідно до п. 4 договору продаж здійснено за 205000 гривень. В п.6 договору зазначено що покупець стверджує, що віджучуваний житовий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями візуально оглянутий до підписання договору, недоліків або дефектів, які б перешкоджали його використанню за призначенням не виявлено. В п.8 договору ОСОБА_4 посилається на довідку б/н від 24.03.2009 року, видану КП Жилкомсервіс дільниця 41, про відсутність зареєстрованих мешканців (том №1 а.с.47).

На час формування інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04.2018 року ОСОБА_3 належить житловий будинок літ. К-2 з надвірними будівлями загальною площею 247,3, житловою пощею 82,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 додаткові відомості підвал літ. Кп ; ганок літ к , балкон літ. к1 ; гараж літ. Л ; огорожа №1,2,4; колодязь №3 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 142160900680, виданана 30032016 року (том 1 а.с.49-50)

В подальшому ухвалою Жотневого районного суду м. Харкова від 10.02.2012 року заяву ОСОБА_23 задоволено. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2008 року скасовано. Призначена справа до розгляду в загальному порядку (том №1 а.с. 33).

Разом з тим, 04.03.2013 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_23 , третя особа - Комунальне підприємство Харківське міське бюро технічної інвентаризації про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності, визання права власності (том №1 а.с. 33).

З метою правового врегулювання оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з приводу реєстрації спадкової справи після смерті матері - ОСОБА_8 Зазначену заяву було прийнято 5-ю Харківською державною нотаріальною конторою, зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_8 за №9/2018 (том №1 а.с. 23-27).

З відповіді на ухвалу суду П`ятої Харківської державної нотаріальної контори від 30.11.2018 року вбачається, що відповідно алфавітних книг обліку спадкових справ та книг обліку і реєстрації спадкових справ П`ятої Харківської державної нотаріальної контори за період з 1991 року по теперішній час, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , заяви про прийняття та про відмову від прийняття спадщини не подавалися, спадкова справа не заводилася, Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. За отриманням інформації до 1991 року необхідно звернутися до Харківського обласного державного нотаріального архіву, в зв`язку з передачею до нього архівних матеріалів П`ятої ХДНК по 1990 рік включно. А також, згідно алфавітних книг обліку спадкових справ та книг обліку і реєстрації спадкових справ П`ятої Харківської державної нотаріальної контори за період з 2000 року по теперішній час, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_6 , заяви про прийняття та про відмову від прийняття спадщини не подавалися, спадкова справа не заводилася, Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Після ОСОБА_10 , яка визнана померлою ІНФОРМАЦІЯ_6 , була заведена спадкова справа № 9/2018 року. У матеріалах вищевказаної спадкової справи знаходяться: заява, зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 18 від 10 січня 2018 року, що була посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дєггярьовою А.В. 16 грудня 2017 року за реєстром № 1137, про те що спадщину прийняв фактично (був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем), від сина спадкодавця - ОСОБА_2 , який мешкає в АДРЕСА_1 . Також в матеріалах спадкової справи є заяви від представника ОСОБА_24 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , за довіреністю посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьовою А.В. 16 грудня 2017 року за реєстром № 1127, саме: - заява про вчинення дій щодо пошуку спадкового майна, зареєстрована в журналі реєстрації вхідної кореспонденції 18.01.2018 за вхідним № 23/02-14, на яке П`ятою ХДНК було надано відповідь 25.01.2018 року, за вихідним №245/02-14. -заява про надання відомостей щодо наявності спадкових справ та можливості оформити право на спадщину, зареєстрована в журналі реєстрації вхідної кореспонденції 31.03.2018 за вхідним № 568/01-16, на яку Пятою ХДНК було надано відповідь 03.03.2018 року, за вихідним № 874/02-14. - звернення про видачу свідоцтва про право на спадщину відносну нерухомого майна, зареєстроване журналі реєстрації вхідної кореспонденції 23.04.2018 року за вхідним № 689/01-16, на яке П`ятою ХДНК було надано відповідь 24.04.2018 року за вихідним № 1119/02-14. Інших заяв про прийняття або відмову від прийняття спадщини померлої ОСОБА_10 в матеріалах спадкової справи немає. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось (том №2 а.с. 104-105).

Однак, з листа КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради від 18.12.2018 року вбачається, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи реєстрація права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі договору про право забудови будинку та безстрокове користування земельною ділянкою від 05.06.1952 на ім`я ОСОБА_7 не проводилась. В матеріалах інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1 вищезазначений договір відсутній. 28.02.1958 гр. ОСОБА_7 було оформлено замовлення на оцінку житлового будинку з надвірними будівлями за вищезазначеною адресою. 22.05.2008 ОСОБА_4 до Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради була подана заява щодо реєстрації дублікату договору про право забудови будинку і безстрокове користування земельною ділянкою від 05.06.1952 на ім`я ОСОБА_7 , але в реєстрації права власності житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі вищезазначеного дублікату ОСОБА_4 відмовлено. 23.02.2009 Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради було проведено реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.12.2008 справа № 2-5953/2008. При обстеженні 29.10.2007 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок літ. А-1 загальною площею 54.3 кв.м, житловою - 29.7 кв.м 1953 року побудови; надвірні будівлі та споруди: літня кухня літ. Д , тамбур літ. д , вбиральня літ. Ж , льох літ. Г , колодязь №3, огорожа № 1, 2, 4. На момент складання договору купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_3 технічні характеристики житлового будинку, надвірних будівель та споруд залишились без змін. Згідно наявних архівних матеріалів реєстрація права власності на житловий будинок А-1 з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради на ім`я ОСОБА_3 проведена на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2009, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я.В.р. № 873. Обстеженням 17.03.2016 встановлено, що на земельній ділянці за вищезазначеною адресою знесено житловий будинок літ. А-1 та всі надвірні будівлі. 17.03.2016 заінвентаризовано житловий будинок літ. К-2 загальною площею 247.3 кв.м, житловою - 82.6 кв.м. 2016 року побудови; надвірні будівлі та споруди: гараж літ. Л , колодязь № 3, огорожа № 1,2, 4 -2016 року побудови (том №2, а.с. 119-124).

Звітом про оцінку майна від 07.03.2018 року, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 визначено, що ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 літ.А-1, житловою площею 29,7 кв.м, загальною площею 54,3 кв.м. складає 792 500 грн. (том №1, а.с. 54-83).

На адвокатський запит з приводу звіту про оцінку майна відносного житлового будинку літ А-1 по АДРЕСА_1 , суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 надана відповідь від 30.08.2018 року про те, що знос елементів вищевказаного будинку становить 21-40% (задовільний) (том №1, а.с.243).

Відповідь ПАТ Харківміськгаз від 30.08.2018 року свідчить про те, що особовий рахунок на оплату послуг з газопостачання (о/р НОМЕР_6 ) за адресою: АДРЕСА_1 відкрито з 11.11.2016 року на ім`я гр. ОСОБА_3 . Надати інформацію про стан особового рахунку, який раніше був відкритий за адресою: АДРЕСА_1 , не передбачається можливим у зв`язку з відсутністю програмного забезпечення. Згідно з виконавчо-технічною документацією, що знаходиться в електронно-технічному архіві підприємства, за адресою: АДРЕСА_1 : пуск газу був здійснений 22.11.2016 р. на плиту газову та двоконтурний котел; 07.06.2000 року домоволодіння, яке було раніше розташоване за вказаною адресою, було відключено від системи газопостачання, особовий рахунок закритий (том №3, а.с.22).

З відповіді Новобаварського районного відділу у місті Харкові Головного управління державної Міграційної служби України в Харківській області від 05.12.2018 року вбачається, що архівні обліки паспортів серії ЗО в Новобаварському РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області відсутні, тобто надати заяви на оформлення паспортів: ХІІІ НОМЕР_7 від 23.08.1973 та НОМЕР_8 № НОМЕР_9 від 27.08.1968 не представляється можливим. Відповідно архівних обліків заява про оформлення паспорта, форма-1,- на паспорт серії НОМЕР_10 від 10.06.1976 відносно громадянки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . відсутня з невідомих причин. Надано копії заяв про оформлення паспортів, Форма-1 на громадян: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_11 виданий 26.01.1981; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_12 виданий 27.12.1978; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_13 виданий 03.11.1999. У всіх копіях заяв, наданих суду, міститься адреса проживання вказаних осіб: АДРЕСА_1 (том №2, а.с.114-117).

Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради від 06.12.2018 року встановлено, що згідно договору від 27.04.2018 року № 12/18 та акту приймання-передавання документів від 20.06.2018 №3 пенсійні справи пенсіонерів, які одержували пенсії відповідно до законодавства у 1993-2001 роках Управлінням передані на зберігання до Виробничого кооперативу з упорядкування документів установ, організацій та підприємств Архівіст за адресою: АДРЕСА_3 Харків АДРЕСА_4 Московський, б АДРЕСА_5 . Будь-яких даних про місце постійного проживання гр. ОСОБА_6 , 1912 року народження Управління не має (том №2, а.с.112).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 23.11.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (том №2, а.с.146).

З відповіді виробничого кооперативу з упорядкування документів установ, організацій та підприємств Архівіст від 12.02.2019 року вбачається, що документах Управління соцзахисту населення Жовтневого району м. Харкова, пенсійної справи ОСОБА_6 не виявлено. В алфавітній книзі пенсійних справ маються відомості про передачу справи до Пенсійного фонду (том №2, а.с.191-192).

Отднак лист Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області ДМС України від 12.03.2019 року за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , значиться з 12.10.1990 по теперішній час

зареєстрованим за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , по паспорту громадянина України у формі картки № НОМЕР_14 , виданому 08.12.2017 Новобаварським РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області. На виконання вимог Закону картотека з питань реєстрації фізичних осіб, яка формувалась під час діяльності Жовтневого (нині Новобаварського) РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області була передана до відділу реєстрації місця проживання у Жовтневому районі ж Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Депатаменту реєстрації ХМР (том №2, а.с.243-244).

З відповіді Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 14.03.2019 року вбачається, що картотека з питань реєстрації фізичних осіб, серед якої були картки з питань реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , передана від Жовтневого районного відділу у місті Харкові Головного управління ДМС в Харківській області до Департаменту реєстрації Харківської міської ради відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 888, у період з 01.04.2016 по 16.06.2016. В карточке прописки (форма А) на ім`я ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , за адресою: АДРЕСА_1 , в графі 13 отметка о прописке міститься штамп із записом 12.Х.90 . В поквартирной карточке (форма Б) за адресою: АДРЕСА_3 Харків АДРЕСА_6 вул. Баварська АДРЕСА_1 , стосовно запитуваної особи містяться наступні відомості: ОСОБА_27 , в графі день, месяц и год рождения міститься запис 11.04.79 , в графі дата прописки и на какой срок міститься запис 12.Х.90 , в графі дата выписки інформація відсутня (том №3, а.с. 10-11).

У судовому засіданні свідкок ОСОБА_17 , яка проживає по АДРЕСА_7 з 1965 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 суду пояснила, що вона з 1999 року працює в улічкомі, знає ОСОБА_3 з 2010 року, знає позивача ОСОБА_2 , який звертався до свідка за довідкою про проживання. Свідок також зазначила, що останньою в будинку АДРЕСА_1 проживала матір позивача ОСОБА_28 , вона пиячила, також свідок пам`ятає, що біля будинку часто сиділа бабуся. Останні 10 років в будинку ніхто не жив, будинок із шлакоблоку і поступово руйнувався - це відомо свідкові, оскільки вона ходила на роботу мимо будинку, звідки вибігали собаки, жителі скаржилися їй, що там живуть безпритульні. Також свідок повідомила, що що вона була в спірному бидинку лише один раз в 1999 році як улічком, пам`ятає, що свого часу в будинку проживали діти. ОСОБА_29 вона не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_30 знає з дитинства, коли він мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . До відповідача ОСОБА_3 в будинку тривалий час ніхто не проживав, будинок поступово руйнувався, жили безпритульні, а раніше у різний час проживало багато людей - ОСОБА_31 , бабуся, дочка ОСОБА_28 , діти, в тому числі ОСОБА_32 придбала будинок - свідок не пам`ятає.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України також передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Також, ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісофонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника. Отже право власності забудовника на жилий будинок визнається без необхідності будь-якої додаткової реєстрації, що відповідає правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. у справі №175/2254/15.

Відповідно до ст. 125 Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української PCP (ЗУ УРСР, 1926 р., №67-69, ст. 440), відповідно до ст.22 КпШС України, 1969 р., набув чинності з 01 січня 1970 р.) майно, набуте подружжям під час шлюбу вважається їх спільним майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним. Зі змісту ст. 328 ЦК України вбачається, що спадкування є однією з підстав набуття права власності.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набув чинності 01.01.2004 року, передбачено, що норми цього Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки вищезазначені обставини справи, зокрема, відкриття спадщини після померлих родичів позивача мали місце до набрання чинності ЦК України, що набув чинності 01.01.2004 року 2004 року, то до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення ЦК Української PCP 1963 року.

Так, згідно зі ст 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21

цього Кодексу. Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР, яка визначає поняття прийняття спадщини, д ля придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визначено два рівнозначних способи прийняття спадщини:

1)фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном;

2)подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Схожі положення містяться також і в нормах чинного ЦК України.

При цьому, відповідно до ст. 328 ЦК України однією із підстав набуття права власності є спадкування, яке згідно ст. 1216 цього Кодексу являє собою перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Зазначені положення закону узгоджуються зі змістом ст. 549 ЦК Української РСР в редакції закону 1963 року, яка була чинна до 01.01.2004 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено ст. 1217 ЦК України.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. При цьому відповідно до п. 3.1 Роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

ОСОБА_7 знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_19 з 13.07.1937 року. Отже побудований в 1953 році ОСОБА_7 під час шлюбу будинок з прибудовами та надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 належав подружжю на праві спільної сумісної власності до дня смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належну померлому 1/2 частину у праві власності на будинок з прибудовами та надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що відповідає чинному на той час законодавству і окремому встановленню не підлягає, тому в цій частині позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про встановлення факту задоволенню не підлягають.

Шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном спадщину прийняли дружина померлого ОСОБА_6 та дочка померлого ОСОБА_10 - по 1/4 у праві власності на вказаний будинок з прибудовами та надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Також, на дань смерті матері ОСОБА_6 28.01.2000 року спадщину у вигляді 3/4 у праві власності на будинок з прибудовами та надвірними будівлями АДРЕСА_1 фактично прийняла ОСОБА_10 , оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном, проживала на час смерті зі спадкодавцем і була зареєстрована за вказаною адресою, що не спростовано відповідачем в судовому засіданні і підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. Отже у суду є підстави для встановлення факту прийняття спадщини із набуттям у власність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/4 частки у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_9 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 а також для встановлення факту прийняття спадщини із набуттям у власність ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жилого будинку АДРЕСА_9 року АДРЕСА_10 АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно зі ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.Зазначена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц, у справі №761/43601/16 провадження № 61-27892св18, у справі №199/4110/15 провадження №61-9124св18.

За положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.Зазначене відповідає позиції, висловленій в Постанові Верховного Суду від З0 жовтня 2019 року у справі № 366/1134/17, провадження № 61-30487св18.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій ст. 388 ЦК України.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Отже, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Вказане зазначено в Постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 644/7281/16-ц провадження № 61-33201св18.

Згідно зі ст. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно з положеннями статті 1213 ЦК Українинабувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 126/2165/16-ц провадження № 61-34866св18.

Отже, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд встановив, що після оголошення ОСОБА_10 померлою з 26 травня 2004 року фактично прийняв спадщину після смерті матері у вигляді жилого будинку літ.А-1 (1953 рік побудови) з прибудовами і надвірними будівлями по АДРЕСА_1 як спадкоємець першої черги її син позивач ОСОБА_2 , оскільки його постійне місце проживання було зареєстровано з 12.10.1990 року і по даний час за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцезнаходженням спадкового майна та останнім місцем проживання спадкодавця. Майно належить спадкоємцю з дня відкриття спадщини, отже позивач має право захищати своє порушене право у будь-який спосіб, що встановлено і не заборонено законом. Оскільки третя особа ОСОБА_4 набула право власності на спірне спадкове майно на підставі заочного рішення суду від 12.12.2008 року, яке було скасовано на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.02.2012 року, отже перестали існувати підстави, що давали право ОСОБА_4 розпорядитись спірним майном за договором купівлі-продажу від 27.03.2009 року, укладеного з ОСОБА_33 . Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ухвалення заочного рішення про визнання права власності за ОСОБА_4 і подальше скасування даного рішення є підтвердженням тієї обставини, що спадкове майно вибуло з володіння власника ОСОБА_2 поза його волею. За таких умов договір купівлі-продажу від 27.03.2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за відсутності у останньої прав розпоряджатись спірним майном є нікчемним і не потребує визнання недійсним в судовому порядку, а спірне майно слід вважати таким, що набуто ОСОБА_3 безпідставно.

Враховуючи, що спірне майно - жилий будинок літ.А-1 (1953 рік побудови) з прибудовами і надвірними будівлями по АДРЕСА_1 знесено, що підтверджується належними доказами та визнано учасниками справи в судовому засіданні, суд застосовуючи положення ч.2 ст. 1213 ЦК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість знесеного жилого будинку літ.А-1 (1953 рік побудови) з прибудовами і надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в розмірі 792 500,00 грн., що відповідає наданому позивачем висновку спеціаліста. При цьому суд, не маючи ініціативи у призначенні експертизи і враховуючи факт незаявлення такого клопотання відповідачем, інтереси якої представляв адвокат, інтерезастосовує саме таку вартість відсутнього в натурі майна, у зв`язку з чим позов у вказаній частині також підлягає задоволенню.

При цьому суд не знаходить передбачених процесуальним та матеріальним законом підстав для застосування до позовних вимог строків позовної давності. Також не застосовує суд і законодавчих положень, передбачених ст.ст. 1166,1192 ЦК України щодо відшкодування шкоди, у зв`язку з відсутності вини ОСОБА_3 у спричиненні майнової шкоди позивачу, оскільки, при знесенні спірного будинку відповідач вважала таке майно своїм.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

У зв`язку з частковим задоволенням позову, відмовляючи у встановленні одного з фактів, що є позовною вимогою неманового характера, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, що станом на 2018 рік складає 7 925 грн. за одну майнову вимогу та по 704,80 грн. - за кожну з двох задоволених неманових вимог, в загальній сумі 9334, 60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1-18, 76-82, 95, 141, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268, 353 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 328, 330, 334, 386, 387, 388, 392, 395, 396, 658, 1216, 1217, 1218, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ЦК Української РСР в редакції закону 1963 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про встановлення фактів належності та прийняття спадщини із набуттям у власність - задовольнити частково.

Встановити факт прийняття спадщини із набуттям у власність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/4 частки у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_9 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт прийняття спадщини із набуттям у власність ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жилого будинку АДРЕСА_9 року АДРЕСА_10 АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість знесеного жилого будинку літ.А-1 (1953 рік побудови) з прибудовами і надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в розмірі 792 500 (сімсот дев`яносто дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 9334 (девять тисяч триста тридцять чотири) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП: НОМЕР_15 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_11 , адреса для листування: АДРЕСА_12 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_11 ;

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП: НОМЕР_16 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_11 .

Повне рішення складено 10.12.2019 року.

Суддя Н.В. Баркова