Вирок від 09.12.2019 по справі 531/1332/15-к

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/1332/15-к Номер провадження 11-кп/814/755/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних

справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР за №12013180180000335 від 27.03.2013 за апеляційними скаргами прокурора Карлівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 5.04.2019 та ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 10.04.2019 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Семенівка Полтавської обл., українця, громадянина України, не одруженого, освіта вища, не працюючого, військовозобов`язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставіст.75КК України звільнено ОСОБА_6 відвідбування призначеногопокарання з випробуванням, якщо він протягом іспитовогостроку2роки невчинить новогозлочину тавиконає покладеніна ньогообов`язки,передбачені п.1,п.2ч.1ст.76,п.2ч.2ст.76КК України,а саме:періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Ухвалено до набрання вироком чинності заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не застосовувати.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_11 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої злочином - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 , шкоду завдану злочином, що складається з:

- 55408, 95 грн. матеріальної шкоди завданої злочином в тому числі індекс інфляції (24571,60 грн. (матеріальна шкода) *225,50 % (індекс інфляції за період жовтень 2007 року по квітень 2016року);

- 50000,00 грн. моральної шкоди;

- 10000, 00 грн. витрат на правову допомогу, а всього у розмірі 115408, 95 грн.

В іншій частині вимог відмовлено за недоведеністю.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_6 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 28 червня 2007 року приблизно 20 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «ЗАЗ DAEWOO», д.н.з. НОМЕР_1 , діючи у порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухався по автодорозі «Полтава-Красноград» із сторони м. Карлівка Полтавської області у напрямку м. Красноград Харківської області, в порушення вимог п. 12.6 (ґ) Правил дорожнього руху із швидкістю приблизно 100 км/год., що перевищує максимально дозволену на даному відрізку дороги швидкість. У цей час по вказаній автодорозі «Полтава- Красноград» у зустрічному напрямку, із сторони м. Красноград Харківської області у напрямку м. Карлівка Полтавської області рухався автомобіль марки «SKODA FABІA CLASSIC 1.4», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 із пасажиром ОСОБА_9 зі швидкістю руху приблизно 90 км/год, що перевищує максимально дозволену на даному відрізку дороги.

Під час руху вказаних транспортних засобів на 43 км вказаної дороги, водій автомобіля «ЗАЗ DAEWOO», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, перед зміною напрямку руху керованого ним автомобіля не переконався у безпечності виконання маневру, та, що маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та, в порушення вимог п. 11.2 Правил дорожнього руху, рухаючись по зустрічній смузі, створив небезпеку для руху водію автомобіля «SKODA FABIA CLASSIC 1.4», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_11 , що рухався назустріч по своїй правій смузі руху, чим змусив водія ОСОБА_11 маневрувати для уникнення зіткнення, та, продовжуючи рух, при повертанні на смугу свого руху, допустив зіткнення з даним автомобілем «SKODA FABIA CLASSIC 1.4», д.н.з. НОМЕР_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «SKODA FABIA CLASSIC 1.4», д.н.з. НОМЕР_3 , потерпіла ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 10.04.2019 у вироку Полтавського районного суду Полтавської області від 5.04.2019 виправлено описку в резолютивній частині вироку, а саме шляхом викладу першого абзацу резолютивної частини вироку у такій редакції: ОСОБА_6 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого: ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді 2 років обмеження волі, з додатковою мірою покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки, замість помилково зазначеного : " ОСОБА_6 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого: ч.1 ст. 286 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеність вини за встановленими судом обставинами, кваліфікацію дій обвинуваченого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_6 передбачене санкцією ч.1 ст. 286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції при призначенні покарання неправильно застосував кримінальний закон та призначив ОСОБА_6 основне покарання у виді позбавлення волі, яке не передбачено санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.

Крім того на думку апелянта, судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що обвинувачений характеризується за місцем проживання посередньо, не працевлаштований, злочин вчинив у стані алкогольного сп`яніння, після вчинення злочину не було вжито жодних заходів щодо примирення з потерпілою ОСОБА_9 через це суд безпідставно не призначив ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Також прокурор просить ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 10.04.2019 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки даною ухвалою суд змінив свій же вирок в частині призначення покарання.

У запереченнях потерпіла ОСОБА_9 вважає вирок суду законним і обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подані апеляційні скарги, пояснення: обвинуваченого та захисника, які не заперечували, щодо задоволення апеляційних скарг прокурора ОСОБА_10 і зазначили, що шкода потерпілій до 9.12.2019 не відшкодована, через те, що вирок не набрав законної сили, потерпілу ОСОБА_9 , яка не заперечувала щодо задоволення апеляційних скарг поданих прокурором і просила врахувати те, що злочин ОСОБА_6 вчинив у стані алкогольного сп`яніння та до 9.12.2019 шкоду обвинувачений не відшкодував, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у злочині, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за який засуджено ОСОБА_6 ніким з учасників не оспорюється і підтверджується зібраними у справі і перевірених у суді доказах, оцінених у сукупності, як того вимагає ст. 370 КПК України.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно з ст. 409 КПК України,підставою дляскасування судовогорішення прирозгляді справив судіапеляційної інстанціїє,зокрема,неправильне застосуваннязакону України про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема відповідно до п. 4 ч. 1 ст.413КПК України, призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.420КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі, необхідністю застосування більш суворого покарання.

Суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не дотримався вимог кримінального Закону України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 65 ККУкраїни суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Як вбачається з оскаржуваного вироку ОСОБА_6 за ч.1ст. 286 КК Українипризначено покарання у виді двох років позбавленя волі.

Санкція ч.1ст. 286 КК Українипередбачає покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Отже, призначення покарання ОСОБА_6 за ч.1ст. 286 КК Україниу виді 2 років позбавлення волі слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки таке покарання не передбачене санкцією ч.1 ст. 286 КК України.

З резолютивної частини вироку щодо ОСОБА_6 убачається, що суд першої інстанції не призначив обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортнимизасобами.

При цьому в мотивувальній частині вироку суд першої інстанції, в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, не навів мотивів, якими він керувався, не призначаючи ОСОБА_6 додаткове покарання, передбаченесанкцією ч. 1 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортнимизасобами.

З огляду на викладене вище доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому та про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, є обґрунтованими.

При призначенні покарання ОСОБА_6 , колегія суддів, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим ОСОБА_6 , який згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, не відшкодував завдану злочином шкоду потерпілій, думку потерпілої, яка не заперечувала щодо задоволення апеляційних скарг прокурора і просила врахувати те, що злочин ОСОБА_6 вчинив у стані алкогольного сп`яніння та до 9.12.2019 шкоду він не відшкодував, обставини, які пом`якшують покарання визнання вини, щире каяття, та обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, колегія суддів вважає, що з урахуванням характеру допущених обвинуваченим порушень вимог правил дорожнього руху, а саме:

п. 2.9 a ПДР України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; п. 10.1 ПДР України, згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 11.2 ПДР України, встановлено, що нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, є достатньою підставою для застосування до ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів вважає, що додаткове покарання ОСОБА_6 повинно бути призначено на максимальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст.286КК України -3 роки, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно приписів ст.75КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим ОСОБА_6 , який згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, даних про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, думку потерпілої, яка не заперечувала щодо задоволення апеляційних скарг прокурора, обставин, які пом`якшують покарання визнання вини, щире каяття, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, зобов`язання обвинуваченого, після набрання вироку законної сили відшкодувати потерпілій завдану шкоду, вважає, що застосування щодо ОСОБА_6 положень ст.75КК України буде сприяти меті покарання табуде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до письмового у паперовому вигляді тексту резолютивної частини вироку Полтавського районного суду Полтавськуої області від 5.04.2019 ОСОБА_6 визнаний винуватим за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Зазначене порушення суд розцінив, як помилку та виправив в порядку ст. 379 КПК України, постановивши 10.04.2019 ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області про виправлення «описки» у вироку суду, якою доповнив резолютивну частину вироку вказівкою, а саме: « ОСОБА_6 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді 2 років обмеження волі, з додатковою мірою покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом стабільності судового рішення та його законної сили є його незмінність. Суд, який ухвалив (постановив) рішення, після його проголошення, не має права його змінити або скасувати. Цю властивість судового рішення в праві називають "незмінністю судового рішення".

Передбачену статтею 379, а також ч.5 ст.371КПК України можливість усунення судом окремих недоліків свого рішення не можна вважати його зміною. Саме тому деякі недоліки судового рішення можуть бути усунені судом, який ухвалив (постановив) рішення шляхом виправлення описок і очевидних арифметичних помилок.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення.В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може ускладнити виконання судового рішення в цілому.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від N 11 від 21.12.1990 суд сам вправі лише усунути неточності, допущені у вироку при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого, а також описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не стосується суті вироку.

В той же час в порядку ст.379 КПК України не можуть бути виправлені порушення, які стосуються питань, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.

Тобто суд, відповідно до ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 10.04.2019, у порушення ст. 379 КПК України виправив у вироку Полтавського районного суду Полтавської області від 5.04.2019 щодо ОСОБА_6 порушення, які стосуються покарання останнього та погіршують його становище.

Зі змісту ухвали вбачається, що судом фактично не виправлялася описка у судовому рішенні, а мало місценамагання усуненняпомилки у вироку, яка полягала упризначенні покарання, яке не відповідає санкції статті та призначення додаткового покарання, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і тягне за собою скасування ухвали.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, а тому вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 5.04.2019 підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку у частині призначення покарання та підлягає скасуванню ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 10.04.2019 .

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,420 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Карлівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 задовольнити.

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 5.04.2019, яким ОСОБА_6 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.286 КК України- скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 , покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1ст.286 КК України, у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від призначеного основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 2 роки.

Відповідно до п.1,п.2ч.1ст.76,п.2ч.2ст.76КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу зпитань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 10.04.2019 про виправлення описки у вироку Полтавського районного суду Полтавської області від 5.04.2019 щодо ОСОБА_6 - скасувати.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4