Ухвала

від 02.12.2019 по справі 1.380.2019.005951

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005951

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

02 грудня 2019 року зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючої-судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Староста М.М.,

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Ференца Р.І.,

представника відповідача Брильовської О.Р.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації в особі Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Львівської обласної державної адміністрації в особі Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Винниченка, 18, м.Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 00022562) в якій просить:

-визнати протиправною відмову Львівської обласної державної адміністрації в укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04.04.2007 року площею 1,2613 га кадастровий номер 4622181200:08:000:0381 та 0,5387 га кадастровий номер 4622181200:08:000:0382, які розташовані на території Жовтанецької об`єднаної територіальної громади (Великоколоднівської сільської ради) Кам`янка-Бузького району Львівської області за межами населеного пункту і який зареєстрований 03.06.2008 року в Кам`яка-Бузькому відділенні Лрор ДП ЦДЗК за №04:08:453:00281;

-зобов`язати Львівську обласну державну адміністрацію поновити договір оренди земельної ділянки від 04.04.2007 року площею 1,2613 га кадастровий номер 4622181200:08:000:0381 та 0,5387 га кадастровий номер 4622181200:08:000:0382, які розташовані на території Жовтанецької об`єднаної територіальної громади (Великоколоднівської сільської ради) Кам`янка-Бузького району Львівської області за межами населеного пункту і який зареєстрований 03.06.2008 року в Кам`яка-Бузькому відділенні Лрор ДП ЦДЗК за №04:08:453:00281, шляхом підписання уповноваженим керівником додаткової угоди про поновлення договору оренди.

Ухвалою судді від 15.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.12.2019.

В підготовчому засіданні 02.12.2019 судом поставилось на обговорення питання про закриття провадження у справі.

Позивач та його представник в підготовчому засіданні не заперечували з приводу закриття провадження у справі.

Представник відповідача в підготовчому засіданні просила суд закрити провадження у справі.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 04.04.2007 між ОСОБА_1 та Кам`янка-Бузькою районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 10 років.

03.04.2018 позивач звернувся в Кам`янка-Бузьку РДА, після чого в подальшому 04.05.2018 звернувся у Львівську обласну державну адміністрацію із заявою, до якої додав відповідні додатки і просив поновити договір оренди земельної ділянки.

Однак, відповідач відмовив у такому поновленні з огляду на те, що в силу ч.10 ст.33 Закону України Про оренду землі , додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в місячний строк в обов`язковому порядку і зобов`язано позивача виготовити всю необхідну документацію для укладення договору оренди.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Згідно із частиною другою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

Публічно-правовим спором відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 КАС України є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Судом при розгляді справи встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу поновлення договору оренди земельної ділянки.

Отже, у цій справі існує невирішений спір про право на користування земельною ділянкою на умовах оренди, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність на право користування земельними ділянками.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2018 року (справа №914/870/17) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі. Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері оформлення права власності може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом щодо захисту його речового права у сфері земельних відносин, що означає, що спірні правовідносини виникли поза межами публічно-правових відносин.

Тому суд зважає, що даний спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку владного суб`єкта, а стосується захисту його приватних інтересів, у зв`язку з чим не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи з приводу порушеного права позивача на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у аналогічних категоріях справ, суд дійшов висновку, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки її розгляд належить до юрисдикції загального суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд роз`яснює позивачеві про віднесення даної справи до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, судовий збір, сплачений позивачем за квитанцією №45903417 від 12.11.2019 на суму 1536,80 грн підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.132, 238, 239, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації в особі Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд та вирішення даної справи належить до юрисдикції місцевого загального суду.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений відповідно до квитанції №45903417 від 12.11.2019 р., в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 09 грудня 2019 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна