Рішення

від 04.12.2019 по справі 400/3350/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 р. № 400/3350/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ОСОБА_2

АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

треті особи:Фермерське господарство "ДОВБНЯ", вул. Гірська, 16, с.Лиса Гора, Первомайський район, Миколаївська область, 55250

про:визнання відмов оформлених листами від 18.09.19 р. № Д-7250/0-3480/0/20-19Н-СГ, № Д-7249/0-3481/0/20-19Н-СГ протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач), третя особа Фермерське господарство ДОВБНЯ в якому просять суд:

- визнати неправомірними відмови Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області оформлені листом від 18.09.2019 року за №Д-7250/0-3480/0/20-19Н-СГ, №Д-7249/0-3481/0/20-19Н-СГ у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,83 умовних кадастрових га., у власність для ведення фермерського господарства у межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, за рахунок земельних ділянок, які надані у постійне користування ОСОБА_3 , який являється головою ФГ ДОВБНЯ ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 4,83 га для ведення фермерського господарства в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, за рахунок земельної ділянки площею 32,4 га, яка надана в постійне користування засновнику та члену ФГ ДОВБНЯ - ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 06.02.1995 року серії МК №55.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 4,83 га для ведення фермерського господарства в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, за рахунок земельної ділянки площею 32,4 га, яка надана в постійне користування засновнику та члену ФГ ДОВБНЯ - ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 06.02.1995 року серії МК №55.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що відповідач в порушення положень ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) протиправно відмовив їм у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог позивача просив відмовити в повному обсязі, оскільки вважає відмову законною та прийнятою в межах та в спосіб встановлений законодавством України.

09 жовтня 2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) згідно статуту Фермерського господарства ДОВБНЯ (нова редакція) затвердженого протоколом загальних зборів №1 від 23.07.2019 року є членами даного фермерського господарства.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею ОСОБА_3 , який є засновником ФГ ДОВБНЯ на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Первомайської районної ради народних депутатів Первомайського району Миколаївської області від 26.01.1995р. надано у постійне користування земельна ділянка площею 32,4 га в межах Лисогірської сільської ради народних депутатів. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №55.

Рішенням зборів Фермерського господарства від 07.08.2019 року, оформлені протоколом №2 вирішено розпочати процедуру розпаювання земель господарства.

07.08.2019 року позивачі звернулися з письмовою заявою до відповідача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в розмірі 4,83 га для ведення фермерського господарства, що не перевищує середнього розміру земельної частки (паю) в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та передати земельну ділянку у власність, як члену фермерського господарства ДОВБНЯ , із земельної ділянки загальною площею 32,4 га, за межами населеного пункту на території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що надана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 06.02.1995 року серії МК, зареєстрованого в книзі записів державних актів на праві постійного користування землею №55.

До заяви позивачами були надані додатки, а саме: копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, засвідчена копія Державного акту, копія статуту ФГ ДОВБНЯ , копія виписки з ЄДР юридичних осіб, копія протоколу загальних зборів членів ФГ ЧУХРІЯ від 07.08.2019 року №2, копія довідки відділу у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 17.10.208 року №595/118-18.

За результатами розгляду заяв відповідач листами від 18.09.2019 року №Д-7250/0-3480/0/20-19Н-СГ, №Д-7249/0-3481/0/20-19Н-СГ повідомив позивачів про відмову в наданні відповідного дозволу, з підстав зазначення позивачами в своїх заявах розміру паю фізичні фактичні 4,83 га, а не умовних кадастрових га, як зазначено в інформації Відділу у Первомайському районі Держгеокадастру у Миколаївській області.

Не погоджуючись з відмовою, викладеною в листах відповідача від 18.09.2019 року №Д-7250/0-3480/0/20-19Н-СГ, №Д-7249/0-3481/0/20-19Н-СГ, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

Аналогічну позицію відповідач виклав в наданих суду запереченнях, в яких просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.

Спірним у даній справі є правомірність дій Відповідача щодо відмов Позивачам у наданні їм як членам фермерського господарства дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства у розмірі, що не перевищує земельну частку (пай), із земель, фермерського господарства ДОВБНЯ .

Правовідносини, які виникли між сторонами спору, регулюються Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".

За приписами частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст.7 Закону України від 19.06.2003р. № 973-1V "Про фермерське господарство" громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до ст. 13 даного Закону члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Згідно із ч.2 ст.31 та ч.ч.1, 2 ст.32 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Таким чином, вказаними правовими нормами прямо передбачено та презюмується право громадян - членів фермерського господарства на отримання безоплатно у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), що може відбуватись як із земель державної чи комунальної власності, так і із земель, які раніше були надані їм у користування.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, для фермерського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

За приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної передачі є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку громадянин має намір отримати у власність, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також містобудівної документації та схем землеустрою.

Варто відмітити, що інших підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Земельний кодекс не визначає.

Як зазначено вище, відмова відповідача у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою, ґрунтується, зокрема, на тому, що позивачі під час звернення з відповідними заявами вказали орієнтовну площу земельної ділянки 4,83 га, без застосування слова умовно як зазначено в інформації Відділу у Первомайському районі Держгеокадастру у Миколаївській області, що дало підстави відповідачу вважати про зазначення розміру паю у фізичних 4,83 га.

Судом встановлено, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Первомайської районної ради народних депутатів Первомайського району Миколаївської області від 26.01.1995р.

Фермерське господарство "ДОВБНЯ , як вбачається зі статуту Господарства, створено за рахунок вказаної вище земельної ділянки, яка надана у користування засновнику Господарства, ОСОБА_3

Позивачі є членами ФГ "ДОВБНЯ".

Отже, зазначена земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством ДОВБНЯ , яке й було створене для цілей, визначених Статутом юридичної особи, а саме для ведення фермерського господарства з метою виробництва товарної сільськогосподарської продукції.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, згідно якої визначено, що після укладення договору тимчасового користування землею, в тому числі на умовах постійного користування, фермерське господарство реєструється у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

На час отримання ОСОБА_3 земельної ділянки на праві постійного користування та створення ФГ "ДОВБНЯ" (1995р.) діяли норми Земельного кодексу України від 18.12.1990 року та Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 року № 2009-ХІІ (далі - Закон № 2009-ХІІ), яким визначалися правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні.

Земельним кодексом України (в редакції від 18.12.1990 року), зокрема, ст.6 було передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства. Безоплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство ( в редакції від 20.12.1991 року селянське (фермерське) господарства є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

Згідно ч.5 вказаної статті, на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про селянське (фермерське) господарство громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно приписів ст.6 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів ріллі і 100 гектарів усіх земель, у місцевостях з трудонедостатніми населеними пунктами, визначеними Кабінетом Міністрів України, - 100 гектарів ріллі.

Відповідно ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Таким чином, для створення селянського (фермерського) господарства право отримати земельну ділянку мала тільки особа, яка була засновником фермерського господарства, тобто голова, а не його члени. Законодавством України, яке діяло на час отримання ФГ ДОВБНЯ земельної ділянки не було передбачено закріплення права власності чи права користування на землю за кожним членом фермерського господарства, яке користується цією землею.

Право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність членами фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земель, наданих їм раніше у користування закріплено у наведених вище ст.32 ЗК України та у ст.13 Закону України Про фермерське господарство .

На час створення ФГ ДОВБНЯ ні ЗК України 1990 року, ні Закон України Про селянське (фермерське) господарство , ні інші законодавчі акти не містили норм, які б передбачали умови та порядок отримання членами фермерського господарства земельної ділянки у користування у розмірі земельної частки (паю) для подальшого отримання такої земельної ділянки у власність після того, як земельну ділянку у користування вже отримало ФГ в особі його голови. Такого порядку не існує і на сьогодні.

Отже, відповідач помилково посилається у своєму відзиві на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.06.2018 року №816/1920/17, оскільки на час створення ФГ ДОВБНЯ діяла норма, що передбачала надання земельної ділянки для створення ФГ виключно майбутньому голові ФГ, а не членам такого фермерського господарства.

Враховуючи наведене, правила ч.1 ст.32 ЗК України та ч.2 ст.13 Закону України Про фермерське господарство поширюються на позивачів та дають їм право на одержання безоплатно у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих у користування ОСОБА_3 , як голові ФГ ДОВБНЯ у постійне користування.

Діюча на сьогодні редакція ЗК України у жоден спосіб не обмежує право громадян на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) та не встановлює додаткових умов для реалізації громадянами такого права.

Згідно із ч.8 ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 13 ст.123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Земельний кодекс України передбачає, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному цим Кодексом.

В постанові від 19.06.2018 року у справі №816/1920/17 Верховний Суд виклав висновки щодо затвердження вже розробленого проекту землеустрою та одночасного вирішення питання про надання особі права власності на землю. Законодавство передбачає підставу для відмови у затвердженні вказаного проекту - його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що й було встановлено Верховним Судом.

Але, даний спір стосується лише надання особам дозволу на розробку проекту землеустрою. Та, як вже було зазначено вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, згідно ч.7 ст.118 ЗК України, є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідачем було відмовлено позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, які не передбачені ЗК України, а тому спірна відмова Держгеокадастру від 18.09.2019 року за №Д-7250/0-3480/0/20-19Н-СГ, №Д-7249/0-3481/0/20-19Н-СГ є протиправною та такою що ґрунтується на помилковому розумінні норм права.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Кожним позивачем було надало квитанцію про сплату судового збору в сумі 768,40 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1 .Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) , третя особа ФГ ДОВБНЯ (вул. Гірська, 16, с.Лиса Гора, Первомайський район, Миколаївська область, 55250, код ЄДРПОУ 22437329) - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) у заявленому розмірі з підстав, викладених у листах від 18.09.2019 року за №Д-7250/0-3480/0/20-19Н-СГ, №Д-7249/0-3481/0/20-19Н-СГ.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) надати дозвіл ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 4,83 умовних кадастрових га для ведення фермерського господарства в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, за рахунок земельної ділянки площею 32,4 га, яка надана в постійне користування засновнику та члену ФГ ДОВБНЯ - ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 06.02.1995 року серії МК №55

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) надати дозвіл ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 4,83 умовних кадастрових га для ведення фермерського господарства в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, за рахунок земельної ділянки площею 32,4 га, яка надана в постійне користування засновнику та члену ФГ ДОВБНЯ - ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 06.02.1995 року серії МК №55.

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

6.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар