Рішення

від 11.11.2019 по справі 826/17523/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/409

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2019 року 15:52 № 826/17523/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір"

До Головного управління ДФС у м. Києві

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя О.В.Головань

Секретар І.В. Галаган

Представники:

Від позивача: Антонов О.В.;

Від відповідача: Кокиза Н.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вибір" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 04.08.2015 р. № 34326552207, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 468 954 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 117 239 грн., № 34426552207, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 525177 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 131294 грн., №34526552207, яким позивачу зменшена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування на прибуток в розмірі 184035 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 р., позов задоволено повністю - визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 04.08.2015 р. №34426552202, №34326552207, № 34526552207.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.06.2019 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 року було скасовано та справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою суду від 01.08.2019 року праву прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 30.09.2019 року.

11.11.2019 року судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення про задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вибір" (код 30635410), місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, приміщення н/п №43, зареєстроване в якості юридичної особи 10.12.1999 р., перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

На підставі наказу від 23.10.2014р. № 207 та наказу № 1404 від 03.07.2015р., п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Газукраїна - 2020" за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт перевірки № 354/26-55-22-07/30635410 від 17.07.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Вибір":

- ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 184035 грн., у тому числі по періодах ІІІ квартали 2012 року - на суму 60265 грн., за 2013 рік - 123770 грн.;

- ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 468954 грн., у тому числі по періодах - за ІІІ квартали 2012 року - 52528 грн., за 2013 рік - 416426 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 525177 грн., у тому числі по періодах: серпень 2012 року - 40273 грн., вересень 2012 року - 37 грн., січень 2013 року - 408500 грн., лютий 2013 року - 11372 грн., березень 2013 року - 18154 грн., квітень 2013 року - 18231 грн., травень 2013 року - 424 грн., червень 2013 року - 9445 грн., липень 2013 року - 12710 грн., серпень 2013 року - 6031 грн.

Під час перевірки встановлено, що товариство мало фінансово - господарські взаємовідносини з:

ТОВ "Газукраїна-2020" (код ЄДРПОУ 37428778), з яким укладено договір поставки нафтопродуктів № 2208/12-И від 22.08.2012 р., відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар згідно умов договору. Асортимент, ціна, кількість та умови, строк поставки, зміна асортименту та кількості товару обумовлюються специфікаціями, які є невід`ємною частиною договору.

Якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ, технічним умовам та паспортам заводу, який його виготовляє. На підтвердження відповідності якості товару постачальник зобов`язаний надати копії паспорта якості та сертифіката відповідності.

Покупець завчасно, самостійно та за власний рахунок планує доставку (вибірку) товару зі складу постачальника з використанням автомобільних засобів з урахуванням графіку робочого часу складу та графіку проведення планових ТО та ремонтних робіт. При поставці нафтопродуктів залізничним транспортом покупець зобов`язаний надати постачальнику заявку зі вказанням відвантажувальних реквізитів не пізніше 3 днів до дати поставки. Поставка товарів може здійснюватися на наступних базових умовах (правила "Інкотермс" в редакції 2010 року): при відвантаженні залізничним транспортом "СРТ станція призначення"; при відвантаженні автотранспортом "FCA склад постачальника".

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ "Газукраїна-2020" укладено договір №0301/13-ДТ-3 від 03.01.2013 р. з аналогічними умовами.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій в межах укладених договорів позивачем долучено до матеріалів справи копії заявок на відвантаження дизельного пального зі вказанням станції призначення від 08.01.2013 року № 003, № 001, від 16.01.2013 року № 006, від 18.03.2013 року № 25, від 23.08.2012 року № 216, від 24.01.2013 року № 008, рахунки на оплату, а також видаткові накладні від 03.01.2013 року № РН-0000086, від 10.01.2013 року № РН-0000232, від 17.01.2013 року № 452, від 29.01.2013 року № РН-0001128, від 19.03.2013 року № 3768, від 27.08.2012 року № РН-0004519.

В свою чергу, ТОВ "Газукраїна-2020" виписало позивачу податкові накладні від 27.01.2012 року № 1145, від 29.01.2013 року № 1213, від 03.01.2013 року № 24, від 10.01.2013 року № 259, від 17.01.2013 року № 556, від 19.03.2013 року № 727, від 21.01.2013 року № 890, від 22.01.2013 року № 891.

Оплата за придбані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Документи від імені ТОВ "Газукраїна-2020" підписано Кашкіним А.П. як керівником.

В ході аналізу декларацій з податку на додану вартість товариства встановлено, що за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сформовані за рахунок ТОВ "Газукраїна-2020" в загальній сумі 3 115 064 грн., в т.ч. ПДВ 525 177, 3 грн.

В акті перевірки міститься посилання на вирок Червонозаводського суду м. Харкова від 09.04.2015 р. у справі №646/3810/15-к, згідно з яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

У зв`язку з цим контролюючим органом зроблено висновок про те, що ТОВ "Газукраїна-2020" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди 3-м особам.

За наслідками перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

від 04.08.2015 року № 34426552202, яким позивачу за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 656471 грн., у тому числі за основним платежем - 525177 грн., та за штрафними санкціями - 131294 грн.;

від 04.08.2015 року № 34326552207, яким позивачу за порушення вимог ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 586193 грн., у тому числі за основним платежем - 468954 грн. та за штрафними санкціями - 117239 грн.;

від 04.08.2015 року № 34526552207, яким позивачу за порушення вимог ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 184035 грн.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вибір" - вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить суд їх скасувати з таких підстав.

Позивач зазначає, що висновок акту перевірки від № 354/26-55-22-07/30635410 від 17.07.2015 року є безпідставним та необґрунтованим, оскільки господарські операції за договорами між ТОВ "Вибір" та ТОВ "Газукраїна-2020" є реальними, фактично реалізованими та спричинили реальні зміни майнового стану позивача, на дату укладення та виконання правочинів учасники господарських операцій мали спеціальну податкову правосуб`єктність, відповідно ТОВ "Вибір" було правомірно обраховано об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств та сформовано податковий кредит за наслідками виконання операцій за договорами, укладеними з ТОВ "Газукраїна-2020", згідно вимог податкового законодавства, на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів.

Також позивач не погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року щодо врахування та дослідження вироку суду від 09.04.2015 року у справі № 646/3810/15-к, зазначаючи, що вирок Червонозаводського суду міста Харкова від 09.04.2015 року по справі № 646/3810/15-к, яким директора ТОВ "Газукраїна-2020" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, немає ніякої доказової сили, оскільки за час господарських відносин не було судових рішень (вироків суду) про недійсність (нікчемність) правочинів, первинних документів та щодо порушення ним податкового законодавства чи будь-яких інших беззаперечних доказів, які ґрунтуються на первинних документах.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши висновки акту перевірки та висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року.

Відповідач зазначає, що вироком Червонозаводського суду міста Харкова від 09.04.2015 р. визнано директора ТОВ "Газукраїна-2020" ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Всі первинні документи, які наявні в матеріалах справи, підписані зі сторони ТОВ "Газукраїна-2020" директором Кашкіним А.П., тобто, не уповноваженою на те особою, а відтак дані відображені в податкових накладних та інших первинних документах, не можуть приймати участь у податковому обліку, і як наслідок давати право на формування податкового кредиту, витрат підприємства.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України (в редакції станом на час проведення перевірки) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.11 р. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

В даному випадку документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вибір" з питань дотримання вимог законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Газукраїна-2020" за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., про що складено акт № 354/26-55-22-07/30635410 від 17.07.2015 року, проведено у зв`язку з ненаданням в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження у відповідь на письмовий запит ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 2566/10/26-55-22-08-07 від 27.05.2015 року, тобто, з передбаченої законодавством підстави.

Щодо висновків акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 135- 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного оподаткованого періоду.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначають згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктом 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, пунктам 138.11 статті 138, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, пунктом 140.1 ст. 140 та ст. 141 Податкового кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст. 139 Податкового кодексу.

П. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визначено доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт наданих послуг.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у ст. 198 Податкового кодексу.

Згідно пп. "а" п. 198.1, п. 198.2, абз.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; Придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено що, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарі/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

Згідно змісту акту перевірки та матеріалів справи за наслідками господарських операцій з ТОВ "Газукраїна - 2020" ним було належним чином оформлені на ім`я позивача та передані позивачу податкові накладні, які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку.

Позивач, в свою чергу, включив зазначені у податкових накладних суми до податкового кредиту по зареєстрованих належним чином податкових накладних, тобто, вказані вимоги Податкового кодексу ні позивачем, ні його контрагентами порушені не були.

Також позивач згідно вимог Податкового кодексу України сформував та задекларував витрати за наслідками вказаної господарської операції.

Відповідно до чч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до аб. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з актом перевірки при її проведенні використано первинні документи щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за наслідками господарських операцій з наведеним контрагентом.

Натомість, підставою для висновку акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала лише наявність вироку Червонозаводського суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.06.2019 р. підставою для скерування справи на новий розгляд стали наступні висновки.

Судами попередніх інстанцій не досліджений вирок на предмет наявності обставин звільнення від доказування, не встановлено чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою, а саме ОСОБА_1 , не надана оцінка юридичного значення документів підписаних від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Газукраїна - 2020" ОСОБА_1 .

Також судами не здійснена оцінка долучених до матеріалів світлокопій документів на предмет їх відповідності вимогам первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що доводить не дослідження зібраних у справі доказів в порушення пункту першого частини другої статті 353 Податкового кодексу України.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про те, що між позивачем та його контрагентом реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ "Газукраїна - 2020" та безпідставність винесення податкових повідомлень-рішень податковим органом є передчасними.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не враховані в порушення положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду України при застосуванні тих самих норм права, зокрема у постанові цього суду від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14, за якою якщо особи заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Суд визнає, що у справі, яка розглядається, містяться відомості, що ОСОБА_1 як засновник та директор ТОВ "Газукраїна - 2020" заперечує свою участь у створенні та діяльності цього Товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Обставини встановлені вироком існували на час проведення перевірки, прийняття податкових повідомлень - рішень та на час вирішення справи судами попередніх інстанцій.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до вироку Червонозаводського суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2. ст. 205 КК України на підставі угоди про визнання винуватості.

Описова частина вироку містить посилання на те, що ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів за винагороду придбав суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, у описовій частині зазначено, що з метою реалізації злочинного умислу 22.08.2012 року було укладено договір між ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" та ТОВ "Газукраїна-2020" № 14/4260/12, згідно якого в якості передоплати протягом серпня-грудня 2012 року перераховано на рахунок фіктивного підприємства ТОВ "Газукраїна - 2020" грошові кошти за нібито поставку нафтопродуктів у розмірі 449 963 820, 00 грн. на підставі наступних платіжних доручень: від 31.08.2012 № 7942, від 31.08.2012 № 7959, від 30.10.2012 № 9969, від 31.10.2012 № 10015, від 31.10.2012 № 10053, від 31.10.2012 № Ю039, від 01.11.2012 № 10070, від 05.11.2012 № 10117, від 27.11.2012 № Ю948, від 27.11.2012 № 10952, від 04.12.2012 № Ц208.

У подальшому грошові кошти НАК "Нафтогаз України" в сумі 449 963 820,00 грн. переведені із рахунку ТОВ "Газукраїна-2020" на рахунки інших підприємств з ознаками фіктивності та привласнені шляхом проведення низки фінансово-господарських операцій.

Однак, фактично поставки нафтопродуктів не відбулось, внаслідок чого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було заподіяно велику матеріальну шкоду.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 КК України, як придбання суб`єкта підприємницької діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна".

Тобто, предметом розслідування у вказаному кримінальному провадженні були правовідносини ТОВ "Газукраїна-2020" з іншим контрагентом - ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна", якому завдано шкоду внаслідок невиконання зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів та отриманням оплати за них, привласненням отриманих коштів шляхом їх переведення на рахунки підприємств з ознаками фіктивності.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Газукраїна-2020" у змісті вироку Червонозаводського суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к.

Вказаний контрагент виконав свої договірні зобов`язання перед позивачем, як і позивач провів розрахунки за договорами поставки, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями заявок на поставку товару, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, договорів оренди, оборотно-сальдових відомостей.

Правовідносини позивача з ТОВ "Газукраїна-2020" відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача, про що вказано в акті № 354/26-55-22-07/30635410 від 17.07.2015 року (арк. 5 акту).

Крім того, слід зазначити, що сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність всіх господарських операцій, документи по яких підписано винним, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій. Обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не може бути покладено в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами.

Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Неналежне виконання ТОВ "Газукраїна-2020" своїх зобов`язань з поставки нафтопродуктів перед одним контрагентом не виключає можливість їх виконання перед іншими.

Та обставина, що ОСОБА_1 придбав корпоративні права ТОВ "Газукраїна-2020" з метою прикриття незаконної діяльності і підписував документи від імені вказаної юридичної особи, не є безумовною підставою для висновку про відсутність юридичної сили у всіх без винятку документів, ним підписаних, оскільки вони цілком могли підтверджувати і реальні господарські відносини.

За умови доведення реальності конкретних господарських операцій факт підписання первинних документів щодо них особою, яка пізніше визнана винною вчиненні злочину, передбаченого ч.2. ст. 205 КК України, не спростовує реальності таких операцій.

Згідно зі змістом акту перевірки та пояснень відповідача при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень брався до уваги лише факт наявності вироку Червонозаводського суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к, тобто, лише особа, яка підписувала первинні документи від імені ТОВ "Газукраїна-2020", тоді як надані позивачем докази на підтвердження реальності господарських операцій та наявності підстав для їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, відповідачем не спростовано.

Щодо постанови Верховного Суду України від 22.09.2015 року у справі №810/5645/14, за якою якщо особи заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, суд зазначає, що у вироку Червонозаводського суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к відсутнє посилання на заперечення ОСОБА_1 факту підписання будь-яких інших документів, зокрема, і щодо взаємовідносин з позивачем, тоді як у вироку встановлено підробка підпису ОСОБА_1 на документах по взаємовідносинах з ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна", тоді як екземпляри статуту ТОВ "Газукраїна-2020" він, згідно з вироком, підписував особисто.

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 не підписував особисто або заперечував у будь-якій формі факт підписання документів щодо господарських взаємовідносин з позивачем.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Отже, позивачем суду надано первинну документації, внаслідок дослідження якої, суд доходить висновку про те, що зазначені копії первинних документів, підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентом. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, так як не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентами, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

При цьому, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентом розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, наявна в інформаційних базах даних податкового органу інформація, не може бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням викладеного відповідачем не доведено належним чином викладені у акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства, що полягають у протиправному формуванні податкового кредиту та витрат, натомість суд, розглядаючи спір, надає оцінку підставам прийняття оскаржуваних рішень і не має повноважень встановлювати обставини, які не були предметом дослідження контролюючого органу.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.08.2015 року № 34326552207, № 34426552207, №34526552207.

3. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір" 487, 2 грн. судового збору.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 10.12.19 р.