Рішення

від 02.12.2019 по справі 640/12369/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2019 року № 640/12369/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Павленко А.А., від відповідача - Бондаренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Томакс-2000 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Томакс-2000 (далі - позивач/ ТОВ Томакс-2000 ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0425061213.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивачем сплачено суми податку у встановлений строки та у відповідному розмірі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ Томакс-2000 (код ЄДРПОУ 34794382), результати якої оформлені актом від 22.04.2019 №8602/26-15-12-13-20 (далі -акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Томакс-2000 граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених п. 57.1, п. 57.3 ст. 57, ст. 203 Податкового кодексу України з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0425061213, згідно якого, за затримку на 146, 136, 115, 115, 114, 33 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 389286,1 грн., до позивача застосований штраф у розмірі 20% в сумі 77857,22 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.4 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За приписами пунктів 36.1, 36.2 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Пунктами 38.1 ст. 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

В свою чергу, відповідно до п. 14.1.39 ст 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. п. 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності з абз. 1 та абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до положень пункту 203.2 цієї статті, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п. 131.2 ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, насамперед зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. При повному погашенні суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, зараховуються у рахунок погашення штрафів, і лише в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

За приписами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з акту перевірки, відзиву відповідача, до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань, а саме:

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 18.01.2018 №9295990461 сума боргу 26516,4 грн. фактично сплачена 25.06.2018, граничний термін сплати - 30.01.2018 (146 днів затримки);

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 18.01.2018 №9295990461 сума боргу 11122,7 грн. фактично сплачена 15.06.2018, граничний термін сплати - 30.01.2018 (136 днів затримки);

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 18.01.2018 №9295990461 сума боргу 133617 грн. фактично сплачена 24.05.2018, граничний термін сплати - 30.01.2018 (114 днів затримки);

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018 №9024395356 сума боргу 24983,55 грн. фактично сплачена 25.06.2018, граничний термін сплати - 02.03.2018 (115 днів затримки);

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018 №9024395356 сума боргу 85871,6 грн. фактично сплачена 25.06.2018, граничний термін сплати - 02.03.2018 (115 днів затримки);

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 16.05.2018 №9094810288 сума боргу 107174,85 грн. фактично сплачена 02.07.2018, граничний термін сплати - 30.05.2018 (33 дня затримки).

На обґрунтування протиправності таких висновків, викладених в акті перевірки, позивач зазначає, що ТОВ Томакс-2000 сплачено суми податку у встановлений строки та у відповідному розмірі, зокрема, зобов`язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 18.01.2018 №9295990461 сплачено 29.01.2018, за податковою декларацією від 19.02.2018 №9024395356 - 26.02.2018, за податковою декларацією від 16.05.2018 №9094810288 - 24.05.2018.

Водночас, як зазначає позивач, вказане порушення утворилось в наслідок застосування до позивача санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень від 05.12.2017 №2205140302, №00008971402, №00008961402, №00008951402, які оскаржуються позивачем в судовому порядку (справа №826/7193/18).

Отже, на думку позивача, грошові зобов`язання за вказаними податковими повідомленнями-рішення є неузгодженими, від так, як зазначає позивач, контролюючим органом протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2018 30322381213, №0322361213 (які позивач оскаржує в суді), а в подальшому і спірне в дані справи податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0425061213.

Так, по картці ІКП прослідковується, що позивачем сплачувались податкові зобов`язання з податку на додану вартість, які в подальшому спрямовувались податковим органом на погашення існуючого у позивача податкового боргу з урахуванням вимог статті 89 Податкового кодексу України.

Суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності таких дій з боку контролюючого органу з огляду на те, що податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем в судовому порядку, отже є неузгодженими.

Згідно абз. 2 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов`язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України.

Своєю чергою, останнім днем строку, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, є десятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, днем узгодження нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань податку на доходи фізичних осіб, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Як зазначає сам позивач, зокрема і в тексті позову, 07.05.2018 ТОВ Томакс-2000 подано до Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 05.12.2017 №2205140302, №00008971402, №00008961402, №00008951402.

Отже, з урахуванням наведеного, суд погоджується з відповідачем, що з 19.01.2018 по 04.05.2018 податкові повідомлення-рішення були узгодженими.

При цьому, суд звертає увагу, що питання правомірності визначених податковими повідомленнями-рішеннями, несплата зобов`язань за якими стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, сум такого зобов`язання не входить до предмету доказування в межах розгляду даної справи, оскільки вони підлягають з`ясуванню під час судового оскарження власне таких податкових повідомлень-рішень. В той же час, в межах розгляду даної справи підлягають з`ясуванню обставини узгодженості відповідних сум податкового зобов`язання позивача та його несплата протягом визначеного ПК України строку.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 квітня 2018 року по справі №815/5491/16, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених статтею 126 Податкового кодексу України у залежності від терміну затримки.

З відомостей інтегрованої картки платника податку, залученої до матеріалів справи, вбачається за підприємством рахується податковий борг з ПДВ, який погашався у порядку черговості.

Відповідно до п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеної норми доводить, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи примусове стягнення).

Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідальність у вигляді штрафу не поставлена в залежність від способу та порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

З огляду на це, незалежно від того, в який спосіб було погашено податковий борг підприємством - із застосуванням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, шляхом зарахування коштів сплачених боржником, в рахунок погашення податкового боргу, чи в інший спосіб, чинне законодавство не звільняє платника податків від відповідальності за затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постанові від 11.09.2018 року по справі № 809/165/17.

Таким чином, судом встановлено, що контролюючий орган правомірно зараховував кошти, що були сплачені позивачем в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, тобто діяв у спосіб, встановлений пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим, до підприємства правомірно були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань і підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 23.05.2019 №0425061213 - відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Томакс-2000" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 10.12.2019.

Суддя С.К. Каракашьян