Постанова

від 20.05.2020 по справі 640/12369/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12369/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

за участю секретаря Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Томакс-2000" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Томакс-2000" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Томакс-2000" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2019 № 0425061213.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "Томакс-2000" подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу щодо порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошових зобов`язань, на яких ґрунтується спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими, позаяк позивачем сплачено суми податку у встановлений строки та у відповідному розмірі.

Крім того, наголошено на тому, що порушення, яке на думку відповідача має місце, утворилось внаслідок застосування санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень від 05.12.2017 № 2205140302, № 00008971402, № 00008961402, № 00008951402, які оскаржуються в судовому порядку в межах справи № 826/7193/18, а відтак грошові зобов`язання по таким податковим повідомленням-рішенням не набули статусу узгоджених, що свідчить про безпідставне самостійне зарахування контролюючим органом оплат по податковим деклараціям з ПДВ в рахунок погашення неузгодженої суми грошового зобов`язання.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ "Томакс-2000" (код ЄДРПОУ 34794382), результати якої оформлені актом від 22.04.2019 № 8602/26-15-12-13-20, в якому встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених п. 57.1, п. 57.3 ст. 57, ст. 203 Податкового кодексу України з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0425061213, яким за затримку на 146, 136, 115, 115, 114, 33 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 389286,1 грн., до позивача застосований штраф у розмірі 20% в сумі 77857,22 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив, зокрема, з того, що днем узгодження нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, а тому, враховуючи факт звернення до суду з позовом лише в травні 2018 року, з 19.01.2018 по 04.05.2018 податкові повідомлення-рішення були узгодженими, а сплата позивачем грошових зобов`язань по деклараціям з ПДВ правомірно зараховувалась відповідачем в рахунок погашення податкового боргу.

Оцінюючи доводи апелянта у взаємозв`язку з обставинами справи, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томакс-2000" застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань, а саме:

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 18.01.2018 № 9295990461 сума боргу 26516,4 грн. фактично сплачена 25.06.2018, граничний термін сплати - 30.01.2018 (146 днів затримки);

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 18.01.2018 № 9295990461 сума боргу 11122,7 грн. фактично сплачена 15.06.2018, граничний термін сплати - 30.01.2018 (136 днів затримки);

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 18.01.2018 № 9295990461 сума боргу 133617 грн. фактично сплачена 24.05.2018, граничний термін сплати - 30.01.2018 (114 днів затримки);

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018 № 9024395356 сума боргу 24983,55 грн. фактично сплачена 25.06.2018, граничний термін сплати - 02.03.2018 (115 днів затримки);

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018 № 9024395356 сума боргу 85871,6 грн. фактично сплачена 25.06.2018, граничний термін сплати - 02.03.2018 (115 днів затримки);

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 16.05.2018 № 9094810288 сума боргу 107174,85 грн. фактично сплачена 02.07.2018, граничний термін сплати - 30.05.2018 (33 дня затримки).

Правова позиція апелянта обґрунтована тим, що ним у встановленому порядку та строки сплачено: зобов`язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 18.01.2018 №9295990461 сплачено 29.01.2018, за податковою декларацією від 19.02.2018 №9024395356 - 26.02.2018, за податковою декларацією від 16.05.2018 №9094810288 - 24.05.2018.

Відповідно до п. 14.1.39 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписами пп. 16.1.4 п. 16.4 ст. 16 ПК України, визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктами 38.1 ст. 38 ПК України, передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з абз. 1 та абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до положень пункту 203.2 цієї статті, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

В той же час, як видно з матеріалів справи, вказане порушення утворилось внаслідок застосування до позивача санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень від 05.12.2017 № 2205140302, № 00008971402, № 00008961402, № 00008951402, які оскаржуються позивачем в судовому порядку (справа № 826/7193/18), оскільки з картки ІКП вбачається, що позивачем сплачувались податкові зобов`язання з податку на додану вартість, які в подальшому спрямовувались податковим органом на погашення існуючого у позивача податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 05.12.2017.

Апелянт обґрунтовуючи правомірність своїх доводів звертає увагу на те, що грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішення від 05.12.2017 є неузгодженими, оскільки в травні 2018 року оскаржені до суду, що свідчить про неправомірність застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з ПДВ.

Колегія суддів під час розгляду апеляційної скарги звертає на положення п. 131.2 ст. 131 ПК України, якими встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, насамперед зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. При повному погашенні суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, зараховуються у рахунок погашення штрафів, і лише в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Імперативними нормами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, згідно з пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача, які аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та стосуються протиправності дій контролюючого органу з огляду на те, що податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем в судовому порядку, отже є неузгодженими, оскільки згідно абз. 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відтак, днем узгодження грошового зобов`язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України.

Своєю чергою, останнім днем строку, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, є десятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Отже, днем узгодження нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань податку на доходи фізичних осіб, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Томакс-2000" лише 07.05.2018 подано позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2017, а тому в період з 19.01.2018 по 04.05.2018 податкові повідомлення-рішення були узгодженими, а відповідач правомірно зараховував сплату грошових зобов`язань по деклараціям з ПДВ в рахунок погашення зобов`язань, які утворилися в результаті прийняття та не оскарження (до травня 2018 року) податкових повідомлень-рішень від 05.12.2017.

Колегія суддів вважає обґрунтованими посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 квітня 2018 року по справі №815/5491/16, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених статтею 126 Податкового кодексу України в залежності від терміну затримки.

З відомостей інтегрованої картки платника податку, залученої до матеріалів справи, вбачається за підприємством рахується податковий борг з ПДВ, який погашався у порядку черговості.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеної норми доводить, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи примусове стягнення).

Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідальність у вигляді штрафу не поставлена в залежність від способу та порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Відтак, незалежно від того, в який спосіб було погашено податковий борг підприємством - із застосуванням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, шляхом зарахування коштів сплачених боржником, в рахунок погашення податкового боргу, чи в інший спосіб, чинне законодавство не звільняє платника податків від відповідальності за затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Аналогічну правову позицію щодо застосування положень ст. 87 та ст. 126 ПК України викладено в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 808/2290/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 813/3722/17, від 11.09.2018 року у справі № 809/165/17.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В контексті викладеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який вказав, що контролюючий орган правомірно зараховував кошти, що були сплачені позивачем по деклараціям з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, тобто діяв у спосіб, встановлений п. 87.9 ст. 87 ПК України, у зв`язку із чим, до підприємства правомірно застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність складу порушення податкового законодавства, позаяк зазначені доводи не спростовують факт обізнаності позивача із наявними грошовими зобов`язаннями, визначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 05.12.2017 та які були узгодженими до травня 2018 року.

Не заслуговують на увагу й посилання в апеляційній скарзі на положення ст. 59 ПК України та не направлення податкової вимоги відповідачем, оскільки такі аргументи жодним чином не свідчать про відсутність обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Томакс-2000" як платника податків, передбачених пп. 16.1.4 п. 16.4 ст. 16 та п. 57.3 ст. 57 ПК України.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Разом з цим, апелянтом не наведено обґрунтовані доводи та не надано належні та допустимі докази, які свідчать про протиправність дій суб`єкта владних повноважень в межах спірних правовідносин та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Томакс-2000" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко