Постанова

від 10.12.2019 по справі 200/9125/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року справа №200/9125/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (повне судове рішення складено 09 жовтня 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/9125/19-а (суддя в І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління), в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 10 червня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-ІV);

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 22 березня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону № 1058 - IV, з урахуванням підтвердженого стажу періодів навчання в Професійно-технічному училищі № 80 з 01 вересня 1993 року по 11 лютого 1997 року та роботи в ДВАТ ГМУ Монтажник з 02 квітня 1997 року по 05 травня 1997 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22 червня 2019 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, згідно частини 3 статті 114 Закону 1058 - IV. Рішенням відповідача від 10 червня 2019 року було відмовлено в призначені пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу в підземних умовах - 25 років. В свою чергу Управлінням, на підставі наданих документів, не зараховано до пільгового стажу періоди навчання за фахом в Професійному технічному училищі № 80 з 01.09.1993 по 11.02.1997 та роботу в ДВАТ ГМУ Монтажник з 02.04.1997 по 05.05.1997. Відмова в зарахуванні до пільгового стажу зазначених періодів вмотивована тим, що позивачем не надано підтверджуючих документів. Вважав, що таке рішення є протиправним, а відповідач зобов`язаний розглянути повторно заяву про призначення пенсії у відповідності до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, тому просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління від 10 червня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону № 1058-IV.

Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву від 22 березня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону № 1058-IV, з урахуванням підтвердженого стажу періоду роботи в ДВАТ ГМУ Монтажник з 02 квітня 1997 року по 05 травня 1997 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на часткове порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято без урахування всіх обставин. Наголосив, що суд прийшов до висновку про правомірність не включення відповідачем до пільгового стажу періоду навчання, оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці, проте урахував записи в трудовій книжці, згідно якої працевлаштування після закінчення навчання 11 лютого 1997 року, вчинено 10 червня 1997 року, що підтверджується прийомом на посаду електрослюсаря до шахти Родинська ДП Красноармійськвугілля . Відповідно до диплому від 12.02.1997 серії ДГ № 017898, позивач навчався в Професійному технічному училищі № 80 в період з 01.09.1993 по 11.02.1997 та здобув освіту за професією - електрослюсар підземний, машиніст підземних установок, а до роботи за професією електрослюсар підземний 4 розряду до ДВАТ ГМУ Монтажник прийнятий 02 квітня 1997 року, тобто до спливу трьохмісяного строку.

Відповідачем також подано апеляційну скаргу, яка ухвалою Першого апеляційного адміністартивного суду від 10 грудня 2019 року повернута заявнику.

У відзиві на апеляційну скаргу Управлінням висловлено згоду з висновками місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прохання залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судове рішення у відповідній частині - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила таке.

22 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою № 1268 про призначення пенсії незалежно від віку на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 статті 114 Закону № 1058-IV.

Рішенням від 10 червня 2019 року Про відмову в призначенні пенсії позивачу було відмовлено в призначенні пенсії згідно з частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, оскільки заявником не додано документів щодо підтвердження повноважень ліквідатора та немає необхідного пільгового стажу роботи.

Рішення про відмову у призначенні пенсії від 10 червня 2019 року вмотивовано тим, що період роботи позивача з 02 квітня 1997 року по 05 травня 1997 року не зараховано до пільгового стажу, оскільки не додано документів, підтверджуючих повноваження ліквідатора ДВАТ ГМУ Монтажник (а.с.11,12).

Судами встановлено, що спірним рішенням не зараховано до пільгового стажу, яких дає право на призначення пенсії незалежно від віку наступні періоди:

- донорські - 2 дні у 2007 році;

- державний обов`язок - 1 день у 2012 році;

- відпустка без збереження заробітної плати - 27 днів за період з 1997 року по 2015 рік;

- довідка без оплати - 3 дні у 1997 році;

- автобус - 6 днів у 1998-1999 роках;

- прогули та неявка - 10 днів у 1998, 2005, 2014 роках.

- період навчання за фахом з 01 вересня 1993 року по 11 лютого 1997 року;

- період роботи в ДВАТ ГМУ Монтажник з 02 квітня 1997 року по 05 травня 1997 року.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на таке.

Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише позивачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, оскільки судове рішення відповіачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом № 1058- ІV.

Згідно з ч. 1 статті 114 Закону № 1058- ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058- ІV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Згідно п. 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 56 Закону № 1788-ХІІ, визначались види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. У відповідності до цієї норми до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації (пункт "д" частини 1).

Поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України Про освіту .

Згідно з вказаним законом професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію (стаття 41).

Згідно статті 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР Про професійно-технічну освіту (далі - Закон № 103/98-ВР) час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі повинен бути зарахований до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за наявності двох умов, а саме: 1) якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяці; 2) якщо особа зарахована на роботу за набутою професією.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з диплому про навчання позивача та записів в трудовій книжці, ОСОБА_1 навчався в Професійно-технічному училищі № 80 в період з 01 вересня 1993 року по 11 лютого 1997 року. Запис про працевлаштування, відповідно до трудової книжки вчинений 10 червня 1997 року, відповідно до якого позивача прийнято на посаду електрослюсаря Шахта Родинська ДП Красноармійськвугілля (а.с.7).

Встановивши такі обставини, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині включення до пільгового стажу період навчання у професійно-технічному навчальному закладі, місцевий суд дішов висновку, що перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці, тому Управлінням правомірно не включено до пільгового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1993 по 11.02.1997.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, виходячи з такого.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи в межах спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що відповідачем безідставно не зараховано до пільгового стажу період роботи в ДВАТ ГМУ Монтажник з 02 квітня 1997 року по 05 травня 1997 року та зобов`язав Управління повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням підтвердженого судом стажу періоду роботи в ДВАТ ГМУ Монтажник з 02 квітня 1997 року по 05 травня 1997 року.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що за умови набрання судовим рішенням законної сили у цій справі, питання зарахування періоду навчання до пільгового стажу роботи буде розглядатися Управлінням повторно з урахуванням періоду роботи в ДВАТ ГМУ Монтажник , тому вимоги апелянта є передчасними.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вже було зазначено судом вище, згідно статті 38 Закону № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, 11 лютого 1997 року позивач закінчив навчання у професійно-технічному навчальному закладі та, за умови підтвердження стажу періоду роботи в ДВАТ ГМУ Монтажник , в межах трьох місяців був зарахований на роботу за набутою професією 02 квітня 1997 року.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто, в цьому випадку апеляційний суд вважає, що з метою своєчасного та ефективного захисту прав позивача та відновлення його прав, враховуючи те, що доведеним є підтвердження стажу періоду роботи в ДВАТ ГМУ Монтажник з 02 квітня 1997 року по 05 травня 1997 року, а отже і зарахування на роботу за набутою професією в Професйному технічному училищі № 80 протягом трьох місяців, позовні вимоги про зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 22 березня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону № 1058-IV з урахуванням підтвердженого стажу періодів навчання в Професійно-технічному училищі № 80 з 01 вересня 1993 року по 11 лютого 1997 року також підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи та необхідність задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку в частині відмови в задоволенні позовних вимог, що відповідно до вимог ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення в частині, в якій відмовлено в задоволенні позовних вимог, з ухваленням нової постанови в цій частині про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини шостої цієї ж статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішенням суду першої інстанції було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Управління судовий збір у розмірі 382,20 грн. на користь ОСОБА_1 .

Позивачем за подання позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн. (а.с.4) та за подання апеляційної скарги - 1152,60 грн. (а.с.75).

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції присуджує позивачу відшкодування судових витрат зі сплати судового збору на загальну суму 1921,00 грн.

Керуючись статями 23, 33,139, 291, 292, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 200/9125/19-а - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нову постанову.

Зобов`язати Покровське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 22 березня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням підтвердженого стажу періодів навчання в Професійно-технічному училищі № 80 з 01 вересня 1993 року по 11 лютого 1997 року.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) судовий збір у розмірі 1921,00 (однієї тисячі дев`ятисот двадцяти однієї) гривні на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 200/9125/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 10 грудня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

М. Г. Сухарьок