Постанова

від 03.12.2019 по справі 440/2211/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 р. Справа № 440/2211/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2019, суддя А.Б. Головко, повний текст складено 24.09.19 по справі № 440/2211/19

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Обрій" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0007311401 від 10.06.2019 року, № 0007301401 від 10.06.2019 року, № 0007321401 від 10.06.2019 року, № 0007331401 від 10.06.2019 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0007311401 від 10.06.2019 року, № 0007301401 від 10.06.2019 року, № 0007321401 від 10.06.2019 року, № 0007331401 від 10.06.2019 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказував на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначав, що реальність господарських операцій позивача із контрагентом у перевіряємий період не підтверджена належним чином, первинні документи мають недоліки, з огляду на що останні не можуть бути використані у бухгалтерському обліку позивача з метою формування податкових зобов`язань. Крім того позивачем включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування сум податку на додану вартість від вартості придбаних легкових автомобілів, які не використовувались у виробництві сільськогосподарської продукції.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції законним та таким, що не підлягає скасуванню, зазначив, що господарські операції у перевіряємий період підтверджені первинними бухгалтерським документами, мали реальний характер, а тому підтверджують право позивача на формування податкового кредиту. Стосовно придбаних автомобілів зазначено, що останні призначені для використання у межах діяльності, пов`язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції, а тому сплачена в ціні автомобілів сума податку на додану вартість віднесена до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування. Щодо транспортного податку апелянт звертав увагу, що автомобіль Volkswagen Toureg ДНЗ ВІ1755ВМ, 2016 року випуску, не є об`єктом оподаткування зазначеним податком в силу своєї вартості.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 28.03.2019 року по 13.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року , іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За наслідками перевірки складений акт № 671/16-31-14-01-10/30742409 від 20.05.2019 року, яким зафіксовані наступні порушення: пункту 44.1 статті 44; пункту 198.1 статті 198; пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено сплату податку на додану вартість на загальну суму 808883 грн., та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 335535 грн.; підпункту 267.1.1 пункту 267.1, підпункту 267.2.1 пункту 267.2, підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з транспортного податку за 2017 рік на загальну суму 25000 грн.; пункт 46.1 статті 46, пункт 49.1, пункт 49.2, підпункт 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України щодо не подання декларації по транспортному податку за 2017 рік.

На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області 10.06.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0007301401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 556503,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 445203 грн., за штрафними санкціями в сумі 111300,50 грн.; № 0007311401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 335535 грн.; № 0007321401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем транспортний податок з юридичних осіб на загальну суму 31250 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 25000 грн., за штрафними санкціями в сумі 6250 грн.; № 0007331401 про застосування штрафних санкцій за платежем транспортний податок у сумі 170 грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями Головного управління ДФС у Полтавській області позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом належними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Із матеріалів справи встановлено, що 25.11.2015 року між ТОВ "Укренергоремонт МАІ" (постачальник) та ПСП "Обрій" (замовник) укладений договір № 26/11, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити обладнання (зерносушильних комплексів).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано видаткові накладні № РН-0000016 від 19.04.2016 року, № РН-0000022 від 23.05.2016 року, № РН-0000021 від 23.05.2016 року, № РН-000015 від 19.09.2016 року, відповідно до яких ТОВ "Укренергоремонт МАІ" поставлено на адресу ПСП "Обрій" зерносушильне обладнання.

01.10.2016 року ПСП "Обрій" проведено огляд зерносушильних комплексів та складено висновок про придатність об`єктів до експлуатації.

Згідно з наказом ПСП "Обрій" № 68 від 29.09.2016 року введено в дію зерносушильні комплекси по ПСП "Обрій" в с. Рябківка та с. Флорівка з 01.10.2016 року.

Також, на підтвердження подальшого використання придбаного обладнання (зерносушильних комплексів) у власній господарській діяльності надано договір постачання № ДГ-0000681 від 19.05.2016 року, укладений між ПСП "Обрій" (покупець) та ПП "Спец-Комплект-Сервіс" (продавець), за умовами якого продавець зобов`язується поставити у зумовлені строки покупцеві товар (паливо пічне).

У свою чергу, на підтвердження виконання умов вказаного договору надано податкові накладні, видаткові накладі, платіжні доручення, рахунки - фактури, товарно - транспортні накладні (а.с. 124-250 т. 1; а.с. 1-106 т. 2).

Так, суми податку на додану вартість, сплачені за вказаними податковими накладними, включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.

Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що вказані податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції та зв`язок між фактом придбання товарів, послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань, безпосередньо пов`язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємство контрагент було фіктивним, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що до перевірки не надано сертифікатів якості, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату на весь обсяг поставки товару, колегія суддів зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності.

Сертифікати відповідності, паспорти якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт придбання товарів, оскільки вони не містять відомостей про господарську операцію та не фіксують факт їх здійснення, а містять інформацію про товар та його якість, підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації.

Колегія суддів зазначає, що сертифікати відповідності, паспорти якості - це документи, які підтверджують якість товарів та за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Крім того сертифікати відповідності, паспорти якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції).

Відтак відсутність вказаних документів не може свідчити про безтоварність господарської операції.

Одночасно стосовно інших первинних документів, а саме товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату на весь обсяг поставки товару, на відсутність яких звертає увагу податковий орган, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій.

Крім того щодо доводів податкового органу стосовно відсутності у податкових накладних обов`язкового реквізиту - коду товару згідно УКТ ЗЕД колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відсутність у податкових накладних такого реквізиту як код УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, слід розцінювати як наслідок неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, з огляду на що подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 року у справі № 819/1383/17.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт здійснення господарських операцій позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується належними первинними документами.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 10.06.2019 року № 0007301401, № 0007311401 є протиправними та обґрунтовано скасовані судом першої інстанції.

Стосовно висновків податкового органу щодо завищення ПСП "Обрій" суми податкового кредиту декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у зв`язку з включенням до його складу вартості придбаних легкових автомобілів Volkswagen Amarok, Renault Duster колегія суддів зазначає наступне.

Так, спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, встановлений ст. 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

В силу п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 5 розд. І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, платники податку, які згідно зі ст. 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Підпунктом "а" підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, при визначенні напряму декларування сум ПДВ визначальним є безпосереднє використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції.

Водночас факт безпосереднього зв`язку використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів/послуг, які б свідчили про призначення придбаних товарів/послуг для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, відповідали б змісту цієї діяльності.

У ході судового розгляду встановлено, що ПСП "Обрій" придбані автомобілі: Volkswagen Amarok згідно договору купівлі - продажу № 23-01-2916 від 11.01.2016 року; Renault Duster phase 2 згідно договору купівлі - продажу № 757787 від 26.09.2016 року та наказами ПСП "Обрій" № 14 від 02.03.2016 року, № 76 від 01.10.2016 року введені в експлуатацію та віднесені до виробничих основних засобів згідно даних бухгалтерського обліку ПСП "Обрій" (оборотно - сальдова відомість по рахунку 105).

Відповідно до пояснень представника позивача придбані автомобілі використовуються ПСП "Обрій" для службового користування співробітниками підприємства, а також з метою перевезення малогабаритних вантажів, враховуючи місце знаходження орендованих земельних ділянок, складських приміщень, місця зберігання автотранспорту, паливно - мастильних матеріалів, комплексу по очищенню та сушінню зерна, посадові особи ПСП "Обрій" здійснюють трудову діяльність в різних населених пунктах: м. Полтава, с. Рябівка, с. Флорівка Чутівського району.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується із такими доводами та підтримує твердження суду першої інстанції, що придбані автомобілі використовуються у процесі функціонування сільськогосподарського підприємства, остаточним результатом якого є виробництво сільськогосподарської продукції.

При цьому, відповідачем не надано доказів на спростування таких висновків.

З огляду на викладене, сплачені в ціні даних автомобілів суми податку на додану вартість позивачем правомірна віднесені до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування.

У той же час, висновки податкового органу про допущення позивачем порушень податкового законодавства в цій частині гуртуються на помилковому тлумаченні положень такого законодавства, зокрема ст. 209 Податкового кодексу України

Стосовно висновків податкового органу щодо заниження ПСП "Обрій" транспортного податку за 2017 рік колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно з абз. 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, з 01.01.2017 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, а саме з урахуванням мінімальної заробітної плати у розмірі 3200 грн., - 1200000 грн.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абз. 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абз.3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 р. N 428), затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403.

Відповідно до п. 3 Методики, джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Отже, перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 року у справі № 813/3965/17.

Так, відповідно до інформації, отриманої 07.02.2017 року з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку розрахунку, середньоринкова вартість автомобіля марки Volkswagen моделі Touareg, 3,0, внутрішнього згорання, дизель, АТ, 2016 року випуску, пробіг 16000 км станом на 01.01.2017 року становила 1089360,72 грн.

Отже, така вартість не перевищує 1200000,00 грн., з огляду на що у 2017 році такий автомобіль до об`єктів оподаткування транспортним податком не може бути віднесений.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Полтавській області від 10.06.2019 року № 0007321401, № 0007331401.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 по справі № 440/2211/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 10.12.19.

(у зв`язку зі службовим відрядженням судді Бершова Г.Є.)