Постанова

від 09.12.2019 по справі 804/1652/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 804/1652/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника позивача Єпіфанової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 р. (суддя Кадникова Г.В., повне судове рішення складено 16.09.2019 р.) в справі № 804/1652/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор до Мурахівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Розівський елеватор (далі - ПрАТ Розівський елеватор ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Мурахівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування пункту 5 рішення Мурахівської сільської ради ХХІІІ сесії сьомого скликання № 7 від 21.12.2017 р. Про внесення змін до рішення XIV сесії сьомого скликання № 3 від 24.01.2017 р. Про встановлення на території Мурахівської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості , тобто в частині строку набрання чинності рішенням.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує про неправильне визначення судом першої інстанції предмету спору, оскільки предметом доказування є не оцінка правових підстав для зміни відповідачем ставки місцевого податку, а час набрання чинності цим рішенням. Суд першої інстанції вийшов за межі предмету позову та помилково вважав, що рішення, яке оскаржується, є актом індивідуальної дії, а не нормативно-правовим актом.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою обчислення суми податку на 2018р. на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач звернувся до Мурахівської сільської ради для отримання інформації щодо ставки податку для об`єктів нерухомості.

15.01.2018 р. листом № 29/04-09 Мурахівська сільська рада повідомила позивача про те, що у зв`язку з внесенням змін до її рішення № 3 від 24.01.2017 р. на підставі рішення XXIII сесії сьомого скликання №7 від 21.12.2017 р. змінилась ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості з 0,3% на 0,7% розміру мінімальної заробітної плати.

Також судом першої інстанції встановлено, що рішенням Мурахівської сільської ради XXIII сесії сьомого скликання №7 від 21.12.2017р. Про внесення зміни до Рішення XIV сесії сьомого скликання №3 від 24.01.2017р. змінено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості з 0,3% на 0,7% розміру мінімальної заробітної плати.

Зважаючи на те, що норми, зазначені в цьому рішенні, поширюється виключно на територію Мурахівської сільської ради та регулюють правовідносини, пов`язані з встановленням та порядком сплати місцевого податку, приймаючи до уваги порядок оприлюднення рішення (розміщення на інформаційному стенді в фойє адміністративного приміщення Мурахівської сільської ради в с. Мурахівка по вулиці Центральній в будинку 30, Березнегуватського району, Миколаївської області), суд першої інстанції вважав, що оскаржуване позивачем рішення відповідача не є нормативно-правовим актом, а є актом індивідуальної дії.

Суд визнає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції неправильно встановлені підстави та предмет позову, а також норми матеріального права, що регулюють правовідносини, що потягло за собою неправильне вирішення справи.

Судом встановлено, що ПрАТ Розівський елеватор як правонаступник ПАТ Березнегуватський елеватор є власником комплексу будівель та споруд як об`єкта нежитлової нерухомості, що розташований по вул. Березнегуватській, 16 у сщ. Березнегувате Березнегуватського району Миколаївської області.

Рішенням XIV сесії 7 скликання Мурахівської сільської ради від 24.01.2017 р. № 3 Про встановлення на території Мурахівської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості встановлено на території Мурахівської сільської ради ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості для фізичних та юридичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 0,3% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування; рішення набирає чинності з 01.01.2017 р.

Рішенням Мурахівської сільської ради від 21.12.2017 р. № 7 внесено зміни до пункту 1 рішення сесії 7 скликання Мурахівської сільської ради від 24.01.2017 р. № 3 Про встановлення на території Мурахівської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості , виклавши в такій редакції: Встановити на території Мурахівської сільської ради ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості для фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, в розмірі 0,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування .

Пунктом 5 цього рішення визначено, що дане рішення набирає чинності з 01.01.2017 р.

Спірним є саме питання часу набрання чинності рішенням органу місцевого самоврядування про внесення змін до раніше прийнятого рішення щодо збільшення ставки податку.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), частиною 1 статті 59 якого визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 5 статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) у Рішенні від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 в справі 1-7/99 розтлумачив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується

фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, зважаючи на тлумачення, надане Конституційним Судом України, а також приписи частини 5 статті 59 Закону № 280/97-ВР стосовно того, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію, суд доходить висновку, що нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування не може вводитися в дію у строк, раніше ніж такий нормативно-правовий акт прийнято.

Відповідно, ввівши в дію рішення, прийняте 21.12.2017 р., з 1 січня 2017 р., відповідачем порушено приписи частини 5 статті 59 Закону № 280/97-ВР, що обумовлює висновок про протиправність пункту 5 рішення Мурахівської сільської ради від 21.12.2017 р. № 7.

Суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення, що оскаржується, є актом індивідуальної дії, не є нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.02.2019 р. в справі № 9901/645/18 (П/9901/645/18) висловлений наступний правовий висновок.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається, як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Оскільки рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставки місцевого податку містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права) для власників нерухомого майна на території відповідної місцевої ради, вимоги такого рішення стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, таке рішення регулює певний вид суспільних відносин, а саме обов`язок зі сплати місцевого податку у певному розмірі, рішення діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, суд доходить до висновку, що рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставки місцевого податку є нормативно-правовим актом, а не індивідуальним актом.

Матеріали справи містять повідомлення Березнегуватської селищної ради про знаходження Мурахівської сільської ради в стані реорганізації шляхом приєднання до Березнегуватської селищної ради.

Суд констатує, що на час розгляду справи Мурахівська сільська рада не перебуває в стадії припинення, не ліквідована, що підтверджено інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

В ЄДР не міститься відомостей про реорганізацію Мурахівської сільської ради шляхом приєднання до Березнегуватської селищної ради.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені статтею 264 КАС України, частинами 4-7 якої встановлено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом.

Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 264 КАС суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

За приписами статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідачем не виконана ухвала суду першої інстанції від 15.07.2019 р. в частині обов`язку опублікування оголошення про відкриття судом провадження в цій справі у виданні, в якому оскаржений акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

У зв`язку з цим суд, зважаючи на задоволення позову та визнання пункту 5 рішення від 21.12.2017 р. № 7 протиправним та нечинним, зобов`язує відповідача здійснити невідкладну публікацію резолютивної частини рішення у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 р. в справі № 804/1652/18 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 р. в справі № 804/1652/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор до Мурахівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.

Ухвалити в справі № 804/1652/18 нове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор до Мурахівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним пункт 5 рішення Мурахівської сільської ради ХХІІІ сесії сьомого скликання № 7 від 21.12.2017 р. Про внесення змін до рішення XIV сесії сьомого скликання № 3 від 24.01.2017 р. Про встановлення на території Мурахівської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості .

Зобов`язати Мурахівську сільську раду Березнегуватського району Миколаївської області здійснити невідкладну публікацію резолютивної частини рішення у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 09.12.2019 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.12.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш