Постанова

від 03.12.2019 по справі 911/1563/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа№ 911/1563/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 03.12.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна (вих.№405/19-К від 07.09.2019)

на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.08.2019 (повний текст складено та підписано 02.09.2019)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна на бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому провадженні №59524909 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 05.07.2019 у справі №911/1563/18

у справі №911/1563/18 (суддя Чонгова С.І.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Конкріт-Інтернешнл

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна

про стягнення 973 867,36 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Конкріт-Інтернешнл

про стягнення 2 123 467,04 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2018 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна (08330, Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, вул. Незалежності, буд. 2/1; ідентифікаційний код 32782265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Конкріт-Інтернешнл (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 36; ідентифікаційний код 38620349) 872 377,22 грн основної заборгованості, 73 136,28 грн пені, 6 453,20 грн 3% річних, 6 979,02 грн інфляційних втрат, 46 386,38 грн витрат на правничу допомогу, а також 14 384,19 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. В частині стягнення 4 063,13 грн пені та 358,51 грн 3% річних відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2018 у справі №911/1563/18 скасовано в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна , прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна задоволено частково. Присуджено до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Конкріт-Інтернешнл (03035 м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 21602826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п №43, код ЄДРПОУ 34881820) 707 822,35 грн (сімсот сім тисяч вісімсот двадцять дві гривні 35 копійок) штрафу, 109 417,61 грн (сто дев`ять тисяч чотириста сімнадцять гривен 61 копійка) пені та 12 256,69 грн (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят шість гривен 69 копійок) судового збору. В решті рішення залишено без змін.

05.07.2017 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 видано накази.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 залишено без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Конкріт-Інтернешнл - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою від 19.07.2019 вх.№154/19 на бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому провадженні №59524909 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 05.07.2019 у справі №911/1563/18. У своїй скарзі заявник просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 11.08.2019 про відкриття виконавчого провадження №59524909, яка постановлена приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем;

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича щодо не направлення постанови від 11.07.2019 про відкриття виконавчого провадження №59524909, на адресу боржника у встановлений процесуальний строк;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 11.08.2019 про арешт майна боржника по виконавчому провадженню №59524909, яка постановлена приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем щодо направлення платіжних вимог №59524909 від 11.07.2019 по виконавчому провадженню №59524909, на адресу філії КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК ;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича щодо примусового списання грошових коштів у сумі 1 121 687,91грн по виконавчому провадженню №59524909, на підставі платіжного доручення №59524909 від 11.07.2019.

В обґрунтування вимог скарги скаржник посилався на те, що постанови приватного виконавця від 11.07.2019 про відкриття виконавчого провадження, від 11.07.2019 про накладення арешту на майно є неправомірними, а також неправомірними є бездіяльність виконавця щодо своєчасного направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження та дії по направленню до банківської установи платіжних вимог на списання з поточного рахунку боржника грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2019 (повний текст складено та підписано 02.09.2018) у справі №911/1563/18 відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна щодо визнання бездіяльності та протиправності дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому провадженні №59524909 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 05.07.2019 у справі №911/1563/18.

Ухвала суду мотивована відсутністю належних підстав та доказів щодо порушення приватним виконавцем вимог Закону України Про виконавче провадження у виконавчому провадженні №59524909, у зв`язку з чим вимоги скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна від 19.07.2019 вх.№154/19 задоволенню не підлягають.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, 07.09.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих.№405/19-К від 07.09.2019), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі №911/1563/18 про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна щодо визнання бездіяльності та протиправності дії приватного виконавця та прийняти нову постанову, якою визнати неправомірною та скасувати постанову від 11.07.2019 про відкриття виконавчого провадження №59524909, яка постановлена приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем; визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича щодо ненаправлення постанови від 11.07.2019 про відкриття виконавчого провадження №59524909 на адресу боржника у встановлений процесуальний строк; визнати неправомірною та скасувати постанову від 11.07.2019 про арешт майна боржника по виконавчому провадженню №59524909, яка постановлена приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича щодо направлення платіжних вимог №59524909 від 11.07.2019 по виконавчому провадженню №59524909, на адресу філії КІБ Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь Банк ; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича щодо примусового списання грошових коштів у сумі 1 121 687,91 грн по виконавчому провадженню №59524909, на підставі платіжного доручення №59524909 від 11.07.2019.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийнята місцевим господарським судом ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки:

- відмовляючи у задоволенні скарги місцевий господарський суд посилався на ті обставини, що у боржника були наявні рахунки у банківських установах, які розташовані у м. Києві. Водночас, як вбачається зі змісту заяви про відкриття виконавчого провадження, стягувачем дійсно було вказано номери рахунків боржника, проте до заяви не було додано, а матеріали виконавчого провадження не містять жодного письмового доказу на підтвердження належності таких рахунків боржнику та наявності на них грошових коштів;

- необґрунтованим є посилання суду на ті обставини, що приватним виконавцем не було пропущено процесуальний строк щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження з урахуванням встановленого самим виконавцем робочого дня - до 18:00;

- приватним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на все майно, яке належить боржнику, без проведення його ідентифікації, що є порушенням положень статей 22, 48, 56 Закону України Про виконавче провадження ;

- судом не було взято до уваги, що боржником було добровільно виконано судове рішення, а тому були відсутні підстави для його виконання у примусовому порядку. На виконання судового рішення у справі №911/1563/18 боржником 10.07.2019 було перераховано на поточний рахунок стягувача, за реквізитами: п/р НОМЕР_1 в АТ Укрексімбанк МФО 322313 10 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №295 від 10.07.2019 та випискою з рахунку від 10.07.2019 №62; 11.07.2019 було перераховано на поточний рахунок стягувача, за реквізитами: п/р НОМЕР_1 в АТ Укрексімбанк МФО 322313 1 009 716,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №296 від 11.07.2019 та випискою з рахунку від 11.07.2019 №63. У свою чергу, 11.07.2019 на адресу АТ Креді Агріколь Банк приватним виконавцем було подано шість платіжних вимог №59524909 від 11.07.2019 року, які було одержані банком 11.07.2019 о 18:14:00, що підтверджується платіжним дорученням №59524909 від 11.07.2019. На виконання вищезазначених платіжних вимог банком було проведено примусове списання грошових коштів з поточного рахунку боржника у сумі 1 121 687,91 грн. Як вбачається з виписки з рахунку від 11.07.2019 №63, списання грошових коштів відбулось о 18:17 годині, вже після добровільного виконання боржником судового рішення у повному обсязі, виконання якого відбулось 10.07.2019 та 11.07.2019 о 14 год. 50 хв. Приватного виконавця було повідомлено про відсутність підстав для примусового списання грошових коштів 11.07.2019 о 14 год. 27 хв. заявою вих.№246/19-К від 11.07.2019 про закінчення ВП, інформацією про направлення заяви від 11.07.2019 про закінчення ВП з електронної адреси представника стягувача: 26935111098@mail.gov.ua на офіційну електронну адресу приватного виконавця Телявського А.М. executor8t@gmail.com (дата направлення 2019-07-11 14:27, інформацією про доставлення (вручення) заяви від 11.07.2019 про закінчення ВП приватному виконавцю Телявському А.М. на його офіційну електронну адресу executor8t@gmail.com (дата доставлення (вручення) 2019-07-11 14:27:40).

Таким чином, судом першої інстанції були порушені норми процесуального права: статті 73-80, 86, 91, 96, 210, 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна у справі №911/1563/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі №911/1563/18 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

30.09.2019 на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2019 представник скаржника через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав заяву, до якої додано платіжне доручення №98 від 25.09.2019 про сплату судового збору у розмірі 1 921, 00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі №911/1563/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі №911/1563/18. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі №911/1563/18 на 22.10.2019.

18.10.2019 від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна (вих.№405/19-К від 07.09.2019) на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.08.2019, у якому останній просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. У відзиві приватний виконавець наголосив на тому, що ТОВ ФМ С Є Десна є власником коштів на рахунках, які відкриті, зокрема, у АТ Креді Агріколь Банк (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4), а грошові кошти у розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном; постанова про відкриття ВП від 11.07.2019 була направлена на адресу боржника 12.07.2019 о 19 год. 22 хв., що не порушує вимог статті 28 Закону України Про виконавче провадження ; в силу положень статті 56 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець для забезпечення реального виконання рішення може винести постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накласти арешт у розмірі суми стягнення на все майно боржника, при цьому, статтею 56 Закону України Про виконавче провадження не передбачено обов`язку при винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця, здійснювати опис майна; заява стягувача б/н від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження надійшла до приватного виконавця 11.07.2019. Того ж дня, на підставі виконавчого документа та заяви стягувача, керуючись статтями 24 - 26 Закону України Про виконавче провадження , приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 59524909. Враховуючи той факт, що у заяві стягувачем було вказано конкретні рахунки боржника, приватним виконавцем, керуючись абз. 1 ч. 7 статті 26 та абз. 3 ч. 2 статті 56 Закону України Про виконавче провадження , було винесено постанову про арешт коштів боржника та того ж дня було сформовано платіжні вимоги та надано банку, проведено списання коштів. 12.07.2019 на адресу приватного виконавця надійшов лист від стягувача про те, що на рахунок ТОВ Конкріт-Інтернейшнл , який відкритий в АТ Укрексімбанк м. Києва, було отримано кошти платіжним дорученням №295 від 10.07.2019 від ТОВ ФМ С Є Десна з призначенням платежу Платіж по рішенню господарського суду від 26.11.201 8 року то справі № 911/1563/18 без ПДВ в розмірі 10 000 гри. (десять тисяч) гривень. Після відкриття виконавчого провадження 11.07.2019 платіжним дорученням № 296 від 11.07.2019 боржником було сплачено на той самий рахунок із тим самим призначенням платежу суму в розмірі 1 009 716,29 грн. (один мільйон дев`ять тисяч сімсот шістнадцять гривень 29 копійок), ця сума є погашенням заборгованості по наказу Господарського суду Київської області по справі №911/1563/18 від 05.07.2019. У зв`язку зі стягненням з ТОВ ФМ С Є Десна надлишкових коштів на погашення боргу, приватним виконавцем Телявським А.М. винесено розпорядження №59524909 про перерахування на рахунок ТОВ ФМ С Є Десна коштів у розмірі 1 019 417, 53 грн., при цьому на рахунок приватного виконавця перераховано 100 971, 62 грн., що становить розмір його основної винагороди та 1298, 76 грн. - витрат виконавчого провадження. 18 липня 2019 року було винесено постанови про зняття арешту з коштів та майна боржника, виконавче провадження було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження . З огляду на вищезазначене, приватний виконавець наголошує, що в його діях в частині накладення арешту на кошти, формування платіжних вимог та списання коштів з рахунку боржника, порушення відсутні, вимоги Закону України Про виконавче провадження дотримані, ухвала суду першої інстанції №911/1563/18 від 27.08.2019 є правомірною та такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги боржника є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У судове засідання, призначене на 22.10.2019, з`явився представник боржника. Представники стягувача та приватного виконавця не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 розгляд справи №911/1563/18, з урахуванням розумності строку розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна , відкладено на 19.11.2019.

30.10.2019 представник апелянта подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, у якій зазначив, що безготівкові кошти є специфічною річчю та водночас слугують платіжним засобом, тобто вони є особливим майном, внаслідок чого формулювання положень статті 24 Закону України Про виконавче провадження потребує уточнення, зокрема, у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий банківський рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки не є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, оскільки не є окремими речами. Таким чином, банківські рахунки хоча і є місцезнаходженням грошових коштів боржника, проте в силу їх особливого віртуального характеру та відсутності прив`язки до конкретного місця зберігання коштів (приміщення банку, каса, банкомат, платіжний термінал, тощо), де безготівкова форма грошей може перетворитися на готівкову, застосування поняття місцезнаходження майна боржника до безготівкових грошей згідно з частинами 1-2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження є безпідставним. Отже, на думку скаржника, приватний виконавець протиправно, всупереч чинного законодавства, прийняв до виконання виконавчий документ із порушенням правил територіальної підсудності. Скаржник наголошує, що приватний виконавець при відкритті ВП повинен був отримати від стягувача беззаперечні докази наявності у боржника відповідних рахунків і лише після підтвердження цього належними та допустимими доказами відкрити ВП; приватного виконавця у відповідності до статті 11 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг було повідомлено про відсутність підстав для примусового списання коштів.

Також, 30.10.2019 представник апелянта подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення щодо обґрунтованості апеляційної скарги, у яких наголосив на тому, що приватного виконавця було повідомлено про відсутність підстав для примусового списання коштів (відповідне повідомлення було направлено на електронну адресу приватного виконавця та повідомлення про одержання надійшло боржнику у вигляді відповідного звіту).

У судове засідання 19.11.2019 з`явився представник боржника.

Представники стягувача та приватного виконавця у судове засідання 19.11.2019 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 розгляд справи №911/1563/18 було відкладено на 03.12.2019.

У судове засідання 03.12.2019 з`явився представник боржника.

Представники стягувача та приватного виконавця у судове засідання 03.12.2019 не з`явилися.

02.12.2019 від стягувача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання із проханням розгляд справи здійснювати у відсутності представника стягувача. У даному клопотанні стягувач також зазначив, що заперечує проти апеляційної скарги боржника та підтримує позицію приватного виконавця у даній справі.

Представник приватного виконавця про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи клопотання стягувача про розгляд справи у його відсутності, те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення приватного виконавця про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників стягувача і приватного виконавця.

Представник боржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд задовольнити його скаргу на дії та бездіяльність приватного виконавця вих.№405/19-К від 07.09.2019, ухвалу суду скасувати, скаргу задовольнити.

У судовому засіданні 03.12.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у даній справі та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги боржника з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною першою статті 3 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про виконавче провадження у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Колегією суддів встановлено, що 11.07.2019 до приватного виконавця Телявського А.М. від Товариства з обмеженою відповідальністю Конкріт-Інтернешнл надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №911/1563/18, виданого Господарським судом Київської області 05.07.2019, про стягнення загальної суми боргу 1 019 716,29 грн. У вказаній заяві стягувач, користуючись наданим йому частиною 3 статті 26 Закону України Про виконавче провадження правом, повідомив виконавця, що за боржником зареєстровані відкриті наступні банківські рахунки у банківських установах:

300379 Філія КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК Київ НОМЕР_2

300379 Філія КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК Київ 26000008761010

300379 Філія КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК Київ 26002008761900

300379 Філія КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК Київ НОМЕР_3

300614 АТ КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК НОМЕР_4

300614 АТ КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК 26105500067929, та, враховуючи, що банківські установи, в яких відкриті вказані рахунки, знаходяться на території виконавчого округу міста Київ, наголосив, що вказаний виконавчий документ подається за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Так, постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2019 (ВП 59524909) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Конкріт-Інтернешнл відкрито виконавче провадження з виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 у справі №911/1563/18.

Постановою про арешт коштів боржника від 11.07.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем накладено арешт на грошові кошти, зокрема, що містяться на всіх рахунках боржника:

300379 Філія КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК Київ 26043008761000

300379 Філія КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК Київ 26000008761010

300379 Філія КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК Київ 26002008761900

300379 Філія КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК Київ 26009008761000

300614 АТ КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК НОМЕР_4

300614 АТ КІБ ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК 26105500067929.

Як зазначає боржник, приватний виконавець протиправно, із порушенням правил територіальної підсудності, прийняв до виконання наказ №911/1563/18, виданий Господарським судом Київської області 05.07.2019.

Із цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Як зазначено у статті 25 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження випливає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Пунктом 3.1. статті 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з пунктами 6.1., 6.2. статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1. цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Пунктами 7.1., 7.1.4., 7.1.5. статті 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить положенням, які закріплені у Законі України Про виконавче провадження , а саме про кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.

Частиною 4 статті 24 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Таким чином, оскільки кошти на рахунках, на які приватним виконавцем накладено арешт, відкриті, у зокрема у Акціонерному товаристві КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК (01004, м. Київ вул. Пушкінська, 42/4), а грошові кошти в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном, дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про арешт коштів боржника були правомірними, а доводи скаржника про порушення приватним виконавцем правил територіальної підсудності безпідставними.

Доводи апеляційної скарги боржника про те, що стягувачем хоча і було вказано у заяві про відкриття виконавчого провадження номери рахунків, проте не додано жодного письмового доказу на підтвердження належності таких рахунків боржнику та наявності на них грошових коштів, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки нормами Закону України Про виконавче провадження на стягувача не покладено обов`язку додавати до відповідної заяви такі докази, а на виконавця, у свою чергу, обов`язку витребовувати відповідні докази перед відкриттям виконавчого провадження. Система виконавчих дій в рамках окремого виконавчого провадження згідно норм Закону України Про виконавче провадження визначає послідовність дій державного виконавця, а саме процедуру відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, про яке вказує стягувач у заяві про відкриття ВП.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Частини 6 та 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України зазначають, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Відповідні норми перебігів процесуальних строків, визначені у Цивільному кодексі України, не суперечать зазначеним.

Заявником надано до суду копію списку №5935 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 12.07.2019, копію поштового чеку від 12.07.2019 та копію реєстру відправлення поштової кореспонденції, із яких судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2019 була направлена державним виконавцем на адресу боржника 12.07.2019 о 19:22, що не порушує вимог статті 28 Закону України Про виконавче провадження .

Відтак, оскільки жодних вимог, які б обмежували дії приватного виконавця в частині направлення кореспонденції після 18:00 норми Закону України Про виконавче провадження не містять, доводи апеляційної скарги боржника про пропуск приватним виконавцем процесуального строку щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику є безпідставними.

Поруч із цим, судом взяті до уваги положення статті 29 Закону України Про виконавче провадження , якими чітко регламентований час проведення виконавчих дій.

Так, частиною 1 вказаної статті встановлено, що виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Так, як уже наголошувалось вище, у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження були зазначені банківські рахунки боржника, відповідно приватним виконавцем звернення стягнення відбувалося на кошти боржника.

Статтею 48 Закону України Про виконавче провадження визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема, у частині 4 цієї статті зазначається, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту, а частиною 6 передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Твердження боржника про те, що арешт було накладено на майно, що підлягає державній реєстрації, з огляду на обставини справи та вказані норми права, є помилковими.

Доводи апеляційної скарги боржника із приводу того, що приватним виконавцем мало бути проведено опис майна перед накладенням на нього арешту колегією суддів відхиляються з огляду на норми статті 56 Закону України Про виконавче провадження .

Так, частиною 1 статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, в силу наведених норм, приватний виконавець для забезпечення реального виконання рішення може винести постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накласти арешт у розмірі суми стягнення на все майно боржника. При цьому, статтею 56 Закону України Про виконавче провадження у даному випадку не передбачено обов`язку виконавця здійснювати опис майна боржника.

Відтак, посилання боржника на те, що приватним виконавцем при винесенні постанови про арешт майна боржника всупереч нормам Закону України Про виконавче провадження не наведено чіткого переліку майна, на яке накладено арешт, є безпідставними, а постанова приватного виконавця Телявського А.М. від 11.07.2019 про арешт майна боржника винесена з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження .

Заява стягувача б/н від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження надійшла приватному виконавцю 11.07.2019. Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження у день надходження відповідної заяви, накладено арешт на кошти боржника у межах абзацу 1 частини 7 статті 26 та абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України Про виконавче провадження , сформовано платіжні вимоги та надано їх до банку, останнім проведено списання коштів.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що 10.07.2019 боржником платіжним дорученням №295 здійснено платіж за рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2018 у справі №911/1563/19 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Конкріт-Інтернешнл (стягувача) у розмірі 10 000,00 грн., а 11.07.2019 платіжним дорученням №296 здійснено платіж за рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2018 у справі №911/1563/19 у розмірі 1 009 716,29 грн.

У скарзі на дії державного виконавця та апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції боржник посилається на те, що оскільки ним було добровільно виконано судове рішення у справі №911/1563/19, у приватного виконавця були відсутні підстави для його виконання у примусовому порядку.

Скаржник зазначає, що приватного виконавця було повідомлено про відсутність підстав для примусового списання грошових коштів 11.07.2019 о 14 год. 27 хв. заявою вих.№246/19-К від 11.07.2019 про закінчення ВП, інформацією про направлення заяви від 11.07.2019 про закінчення ВП з електронної адреси представника боржника: 26935111098@mail.gov.ua на офіційну електронну адресу приватного виконавця Телявського А.М. executor8t@gmail.com (дата направлення 2019-07-11 14:27, інформацією про доставлення (вручення) заяви від 11.07.2019 про закінчення ВП приватному виконавцю Телявському А.М. на його офіційну електронну адресу executor8t@gmail.com (дата доставлення (вручення) 2019-07-11 14:27:40).

Оцінивши вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статтях 78, 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 11 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом . Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням (для фізичних осіб - місцем проживання), у тому числі якщо інформаційна, телекомунікаційна, інформаційно-телекомунікаційна система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається відповідно до законодавства.

Як уже зазначалося вище, у якості доказу повідомлення приватного виконавця про добровільну сплату коштів боржником надано роздруківку електронного листа від 14:27 11.07.2019, який направлений на електронний адрес executor8t@gmail.com , що зазначена на офіційній сторінці приватного виконавця в мережі інтернет.

Водночас, як вірно встановив суд першої інстанції, заявником не надано суду доказів на підтвердження надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата (приватного виконавця Телявського А.М.) про одержання цього електронного документа автора.

Зазначене свідчить про недоведення боржником факту отримання заяви про закриття виконавчого провадження приватним виконавцем з огляду на положення статті 11 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг .

Посилання боржника на відомості про отримання листа, які містяться на зворотній стороні аркушу справи 71 (том 6), колегією суддів оцінюються критично, оскільки вказана інформація про отримання листа (мовою оригіналу The original message was received at Thy, 11 Jul 2019, 14:27:40 ) отримана від електронного поштового сервісу, а не від адресата цього листа.

Отже, про зарахування відповідних коштів на рахунки стягувача приватного виконавця повідомлено листом Товариства з обмеженою відповідальністю Конкріт-Інтернешнл №12/07/19 від 12.07.2019, який отриманий приватним виконавцем 12.07.2019.

Тобто, скаржником не доведено належними доказами, що приватний виконавець на день прийняття спірних постанов та направлення платіжних документів установі банку знав про добровільне виконання боржником рішення суду, а відтак вчиняв виконавчі дії у відповідності до норм Закону України Про виконавче провадження .

Колегією суддів встановлено, що надлишково стягнуті кошти було повернуто боржнику відповідно до розпорядження №59524909 від 12.07.2019.

За таких обставин, твердження боржника щодо неправомірності дій приватного виконавця щодо примусового стягнення коштів, з огляду на добровільне виконання рішення суду, є безпідставними.

У зв`язку із виконанням рішення суду в повному обсязі, постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 18.07.2019 закрито ВП №59524909.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу безпідставності та необґрунтованості скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна на бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому провадженні №59524909 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 05.07.2019 у справі №911/1563/18.

За таких обставин ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна на бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому провадженні №59524909 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 05.07.2019 у справі №911/1563/18 є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить.

Доводи апеляційної скарги боржника є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджуються жодними належними, допустимими та достовірними доказами у справі й не спростовують викладених в оскарженій ухвалі суду висновків.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна (вих.№405/19-К від 07.09.2019) необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФМ С Є Десна (вих.№405/19-К від 07.09.2019) на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі №911/1563/18 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі №911/1563/18 залишити без змін.

Матеріали справи №911/1563/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.12.2019.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко