Рішення

від 11.11.2019 по справі 910/10762/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2019Справа № 910/10762/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріал Компані Груп"

про розірвання договору та стягнення 63 547, 00 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" (далі - позивач) вернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріал Компані Груп" (далі - відповідач) про розірвання Договору поставки № 989/02/28 від 28.02.2019 та стягнення 63 547, 00 грн., з яких основна заборгованість у розмірі 56 000, 00 грн., пеня у розмірі 6 953, 00 грн., 3% річних у розмірі 594, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 989/02/28 від 28.02.2019 в частині поставки товару у терміни визначені Договором. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у справі № 910/10762/19 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у справі № 910/10762/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 року відкрито провадження у справі № 910/10762/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, судове засідання призначено на 02.10.2019.

02.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про відкладення судового засідання.

Представники учасників справи у судове засідання 02.10.2019 не з`явились, про дату та час судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Представник позивача був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103050364384.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала про відкриття провадження у справі від 04.09.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0103050364376 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 11.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.09.2019 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 910/10762/19 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.10.2019.

22.10.2019 року на електронну пошту від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 910/10762/19 клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції повернуто Приватному акціонерному товариству "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" без розгляду.

28.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

Представники учасників справи у судове засідання 28.10.2019 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 у справі № 910/10762/19 оголошено перерву до 11.11.2019 року.

11.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача та письмові пояснення по справі.

Представники учасників справи у судове засідання 11.11.2019 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач, у строк, визначений законом, відзиву не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 11.11.2019 судом розглянуто справу по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Тріал Компані Груп (далі - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством Завод гідравлічних машин Цукрогідромаш (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 989/02/28, згідно умов якого постачальник поставляє, а покупець приймає продукцію (формувальна машина мод.703) (надалі - Товар). Найменування, кількість, ціна, строки поставки кожної партії товару визначаються в додатках до даного Договору, які є невід`ємною його частиною (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник бере на себе зобов`язання після підписання Договору передати покупцю товар в строки та на умовах встановлених Договором та Додатками до нього.

Згідно з пунктом 2.2. Договору покупець бере на себе зобов`язання прийняти товар від постачальника та здійснити оплату в строк та в порядку, вказаному Договорі та Додатках до нього.

Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника в розмірі 50% передоплати, від загальної вартості товару Покупця на підставі виставлених рахунків Постачальника, на умовах згідно Додатків до Договору (пункт 4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що в разі нездійснення оплати покупцем у вказані строки виставлений рахунок вважається анульованим. В разі проведення передплати на підставі анульованих рахунків постачальник залишає за собою право самостійно встановлювати нові строки відвантаження товару або провести повернення грошових коштів, про що повідомляє покупця у письмовій формі.

Як встановлено пунктом 5.1. Договору ціна одиниці товару (включаючи упаковку, в разі її наявності) та загальна вартість товару вказана в Додатках до даного Договору.

Загальна вартість Договору складається на підставі цін, погоджених сторонами в Додатках до цього Договору і визначається як сума всіх партій товару, поставлених протягом строку дії Договору (пункт 5.2. Договору).

Згідно з пунктом 6.2. Договору датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій (товарно - транспортній) накладній в місці передачі товару представнику покупця (перевізнику тощо).

Право власності на товар та ризик випадкової втрати товару, шо поставляється за Договором, переходить від Постачальника до Покупця на умовах DDP згідно правил Інкотермс 2010 у момент фактичної передачі товару на складі покупця та підписання сторонами видаткової (товарно-транспортної) накладної (пункт 7.1. Договору).

Відповідно до пункту 8.1. Договору у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.

У випадку прострочення поставки за даним Договором постачальник сплачує покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості оплаченого, але не поставленого в строк товару за і кожен день прострочення. У випадку прострочення поставки товару більш ніж на 10 календарних днів, постачальник - додатково сплачує штраф в розмірі 5% від вартості оплаченого та непоставленого Товару. При цьому, Покупець може вимагати розірвання Договору та негайного повернення постачальником усіх сум за непоставлений товар (пункт 8.2. Договору).

Згідно з пунктом 12.3. Договору він набирає законної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019 року, а в частині виконання господарських обов`язків - до повного їх виконання.

Додатком № 1 від 28.02.2019 до Договору № 989/02/89 від 28.02.2019 сторони погодили наступні умови поставки: товар - формувальна машина мод 703/б/в; кількість - 2 шт.; ціна за одиницю - 46 666, 67 грн.; умови поставки - DDP; загальна сума - 93 333, 34 грн.

Пунктом 1 Додатку № 1 передбачено, що загальна вартість товару, який поставляється згідно даного додатку складає 112 000, 01 грн. в т. ч. ПДВ.

Строк відвантаження товару - 15 календарних днів, за умови надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 2 Додаткової угоди № 1).

Умови оплати - 50% передплата згідно наданого рахунку, та 50% відстрочка платежу протягом 15 днів з моменту отримання товару. Рахунок дійсний протягом трьох банківських днів з дати пред`явлення рахунку для оплати. У випадку не отримання постачальником грошових коштів в указаний строк, постачальник має безумовне право - припинити поставку частини неоплаченої партії товару згідно цього додатку (пункт 3 Додаткової угоди № 1).

28.02.2019 року постачальник виставив рахунок № 349 покупця на суму 112 000, 01 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено оплату 50 % вартості товару у розмірі 56 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 656 від 15.03.2019 року.

В подальшому, листом від 27.03.2019 року № 221 позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути сплачені кошти в сумі 56 000, 00 грн. до 05.04.2019 року.

В свою чергу, відповідач гарантійним листом зобов`язався повернути кошти, сплачені за непоставлений товар, строк повернення не пізніше 20.04.2019 року.

Позивач, 06.08.2019 року надіслав відповідачу претензійну вимогу про розірвання Договору поставки № 989/02/28 від 28.02.2019 та повернення коштів, відповідно до змісту якої просив протягом 5-ти банківських днів з дня отримання претензії повернути кошти у розмірі 56 000, 00 грн. та зазначив, що відповідно до пункту 8.2. Договору покупець може вимагати розірвання Договору.

Претензійна вимога № 11 від 06.08.2019 була надіслана відповідачу на адресу: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 15, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.08.2019 та фіскальним чеком від 26.08.2019 про відправлення листа з штрихкодовим ідентифікатором № 2500667698200.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання Договору поставки № 989/02/28 від 28.02.2019 та стягнення 63 547, 00 грн., з яких основна заборгованість у розмірі 56 000, 00 грн., пеня у розмірі 6 953, 00 грн. та 3% річних у розмірі 594, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, Господарський суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору Товариство з обмеженою відповідальністю Тріал Компані Груп як постачальник зобов`язалось поставити і передати у власність покупця товар - формувальні машини мод.703 б/в; кількістю - 2 шт., а Приватне акціонерне товариство Завод гідравлічних машин Цукрогідромаш як покупець зобов`язалось прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до умов пункту 4.1. Договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника в розмірі 50% передоплати, від загальної вартості товару Покупця на підставі виставлених рахунків Постачальника, на умовах згідно Додатків до нього.

Додатковою угодою № 1 від 28.02.2019 до Договору поставки № 989/02/28 від 28.02.2019 сторони узгодили строк відвантаження товару - 15 календарних днів, за умови надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Тобто, враховуючи, що позивачем здійснено оплату 50 % у розмірі 56 000, 00 грн. 15.03.2019, відповідач повинен був поставити товар у строк по 30.03.2019 року включно, у зв`язку з чим прострочка виконання зобов`язання по поставці товару виникла у відповідача з 31.03.2019, як і право позивача на односторонню відмову від договору, яке передбачено п.8.2 цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, у строк по 30.03.2019 включно, товар не поставив, чим порушив строки виконання зобов`язань за Договором.

Як вже вказувалось, згідно пункту 8.2. Договору у випадку прострочення поставки за даним Договором постачальник сплачує покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості оплаченого, але не поставленого в строк товару за і кожен день прострочення. У випадку прострочення поставки товару більш ніж на 10 календарних днів, постачальник - додатково сплачує штраф в розмірі 5% від вартості оплаченого та непоставленого Товару. При цьому, Покупець може вимагати розірвання Договору та негайного повернення постачальником усіх сум за непоставлений товар.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частина 3 ст.653 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.188 Господарського кодексу України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідач відповіді на претензію вих. № 11 від 06.08.2019 не надав, передплату у розмірі 56 000, 00 грн. не повернув.

З урахуванням наведеного, суд визнає вимогу позивача про розірвання договору поставки № 989/02/28 від 28.02.2019 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду істотне порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору.

Щодо повернення сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 56 000, 00 грн, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, відповідно до умов пункту 4.1. Договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника в розмірі 50% передоплати, від загальної вартості товару Покупця на підставі виставлених рахунків Постачальника, на умовах згідно Додатків до нього.

В той же час, наявними в матеріалах справи документами підтверджується перерахування позивачем 56 000, 00 грн. в рахунок оплати виставленого постачальником рахунку - фактури № 349 від 28.02.2019.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як вже зазначалось судом 26.08.2019 позивачем було надіслано відповідачу претензійну вимогу вих. № 11 від 06.08.2019 про розірвання Договору та про повернення сплачених позивачем грошових коштів, однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав, сплачені позивачем грошові кошти не повернув.

При цьому за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару у визначений договором строк (до 30.03.2019 включно), надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Отже враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів поставки товару у строк, визначений Договором № 989/02/28 від 28.02.2019, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та про наявність підстав для повернення позивачу суми оплати у розмірі 56 000, 00 грн.

За прострочення виконання зобов`язання з повернення суми оплати за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 953, 00 грн. та 3 % річних у розмірі 594, 00 грн. за період з 26.03.2019 по 02.08.2019 , з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, за умовами пункту 8.2. Договору у випадку прострочення поставки за даним Договором постачальник сплачує покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості оплаченого, але не поставленого в строк товару за і кожен день прострочення.

В той же час, як вже зазначалось судом, відповідно до ст.547 та п.1 ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено, а позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов`язання з повернення суми оплати за не поставлений товар у вигляді неустойки (пені), розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Крім того, ст.625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином ст.625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

Стягнення з відповідача суми оплати за не поставлений товар не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої грошових коштів за не поставлений товар.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на суму оплати за не поставлений товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 в справі №923/1151/17 та від 20.11.2018 у справі №916/75/18.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" підлягають частковому задоволенню.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" задовольнити частково.

2. Розірвати Договір поставки № 989/02/28 від 28.02.2019, укладений між Приватним акціонерним товариством Завод гідравлічних машин Цукрогідромаш та Товариством з обмеженою відповідальністю Тріал Компані Груп .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тріал Компані Груп (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 11; код ЄДРПОУ 35561883) на користь Приватного акціонерного товариства Завод гідравлічних машин Цукрогідромаш (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Архангельська, буд. 94; код ЄДРПОУ 00380014) 56 000 (п`ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп. передплати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 613 (три тисячі шістсот тринадцять) грн. 86 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.12.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова